Ухвала

від 15.11.2022 по справі 911/3639/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/3639/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд",

02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 32-А, прим. 71, код ЄДРПОУ 23577475

адреса для листування: 07300, Київська обл., м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 2-Д, оф. 393

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1"

07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, код ЄДРПОУ 38256650

про відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання умов договору у розмірі 266376,00 грн.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№ 276 від 10.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» про відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання умов договору у розмірі 266376,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем позивачу збитків у результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором про співробітництво від 20.08.2012.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

17.12.2021 ухвалою Господарського суду Київської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3639/21, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Згідно з офіційних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, офіційно зареєстрованою юридичною адресою відповідача, яка збігається із даними, вказаними у позовній заяві є: 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, інших офіційних відомостей щодо місцезнаходження відповідача у суду немає.

22.12.2021 на юридичну адресу відповідача судом рекомендованим листом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі № 911/3639/21.

Згідно з даними з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", лист з копією ухвали вручено відповідачу 28.12.2021 (представник відповідача отримав лист на підставі довіреності).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Наказом голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Згідно з наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 відновлено проведення відкритих судових засідань за участі учасників судового процесу в Господарському суді Київської області.

Враховуючи, що відповідачем відзив суду не подано, беручи до уваги підтвердження отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі 911/3639/21, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд розглянув наявні матеріали справи, дослідив подані позивачем докази та оцінивши їх у сукупності, -

встановив:

20.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» укладено договір про співробітництво, згідно з розділами 1, 3 якого сторони зобов`язались об`єднати свої зусилля з метою будівництва житлового комплексу, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на конкретизованій у договорі земельній ділянці (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл.).

20.08.2012 сторони, додатком №1 від 20.08.2012, внесли зміни до договору, згідно з якими остаточно визначили розмір винагороди позивача шляхом внесення вказаним додатком змін до пункту 14.8. договору.

Відповідно до вказаного пункту «у зв`язку з укладенням договору, Товариство з обмеженою відповідальність «Дніпрожилбуд» має право на отримання (після завершення будівництва та введення в експлуатацію) у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в збудованому багатоквартирному житловому будинку, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення».

06.10.2017 Державною архітектурно будівельною інспекцією України видано сертифікат IV № 163172791164, яким засвідчено закінчення будівництва об`єкту «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, I черга будівництва» та його готовності до експлуатації.

Договір про співробітництво пролонговано не було, в наслідок чого, його дія завершилась 20.08.2019.

Аргументуючи свої вимоги, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» порушило свої зобов`язання за договором, оскільки:

- відповідачем не дотримано умов договору, в частині обов`язків щодо надання позивачу завдань по реалізації продукції (пункт 6.3.6. договору);

- відповідачем не забезпечено будівництво житлового комплексу в період дії договору, як на те розраховували сторони при укладенні договору, що порушує пункт 9.1. договору;

- відповідачем реалізовано всі квартири в 1-ій черзі об`єкта будівництва, тобто, не збережено частину квартир, яка після завершення будівництва комплексу відповідно до умов пункту 14.8. договору мала бути передана позивачу;

- відповідач відмовився продовжувати договір відповідно до якого позивач мав намір та право отримати прибуток у вигляді 5% квартир та 3% нежитлових приміщень, в першій черзі будівництва.

Розмір нанесених збитків позивач визначає у розмірі ринкової вартості 12 кв.м житлової площі у першій черзі об`єкту бідвництва.

У той же час, суд здійснив аналіз рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що ухвалені у справі № 911/1465/20, та дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно з положеннями частин 1, 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, сутність якого, в тому числі, розкривається через практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 61. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania [GC], No. 28342/95, ECHR 1999 - VII), одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (res judicata), який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з вказаним принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення.

Аналіз вказаних статей Господарського процесуального кодексу України та висновків Європейського суду з прав людини у вказаній справі свідчить, що дії особи, направлені на перегляд судового рішення, у тому числі, шляхом подання повторної позовної заяви до суду першої інстанції щодо спору, який за предметом, сторонами та фактичними обставинами справи вже було попередньо вирішено, свідчить про порушення принципу «res judicata» зокрема та принципу верховенства права в цілому.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз змісту вказаних норм права свідчить, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6569/19, постанова від 19.05.2020).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предмет позовної заяви повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Такими обставинами є юридичні факти, тобто такі, які зумовлюють правові наслідки і з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків.

Разом з тим, не вважається зміною підстав позовних вимог доповнення новими обставинами, при збереженні первісних обставин та зміни посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 924/1473/15 від 25.06.2019).

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та, як наслідок встановленого, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу, у зв`язку із наявністю такого, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: 1) сторін спору; 2) предмету позову; 3) підстав звернення до суду з позовною заявою.

При цьому, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Корелюючий аналіз позовної заяви, що розглядається у даній судовій справі та матеріалів судової справи № 911/1465/20 надав суду можливість дійти таких висновків.

1. Щодо сторін спору

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд», що зареєстроване за адресою: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32-А, код ЄДРПОУ 32344898, в особі адвоката Осадчого Валерія Борисовича, подано позовну заяву у справі № 911/1465/20.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд», що зареєстроване за адресою: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32-А, код ЄДРПОУ 32344898, в особі адвоката Осадчого Валерія Борисовича подано позовну заяву, що розглядається у даній справі № 911/3639/21.

У справі № 911/1465/20 позовну заяву пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», що зареєстроване за адресою: 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, код ЄДРПОУ 38256650.

У даній справі № 911/3639/21 позовну заяву пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», що зареєстроване за адресою: 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, код ЄДРПОУ 38256650.

Таким чином, за суб`єктним складом справи ідентичні.

2. Предмет позову

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінності між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У справі № 911/1465/20 предметом позову було стягнення збитків на суму 278946,60 грн.

У даній справі № 911/3639/21 предметом позову є стягнення збитків на суму 266376,00 грн.

Згідно з правовими позиціями, що викладені у пункті 8.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, пункті 56. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Враховуючи майновий характер позовних вимог у справі № 911/1465/20 та у даній справі № 911/3639/21, позовні вимоги за двома вказаними справами є ідентичними, більше того, в обох справах позивач визначив правову природу його матеріально-правової вимоги як збитки.

3. Підстави звернення до суду з позовною заявою

В обох судових справах (справа № 911/1465/20 та дана справа № 911/3639/21) підставою позову визначено порушення майнових прав позивача, що ґрунтувались на положеннях договору про співробітництво, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція - 1».

3.1. Чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються

У справі № 911/1465/20 позивач, аргументуючи свою позицію, послався на такі обставини, як на обґрунтування власних вимог:

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція - 1» порушені умови договору щодо: а) ненадання позивачеві технічних завдань відповідно до пунктів 5.1., 6.3.6. договору; б) недотримання строків будівництва об`єкта, визначених пунктом 9.1. договору, що призвело до неможливості позивача отримати нерухомість у розмірі 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в першій черзі об`єкта будівництва у період дії договору; в) небажання відповідача продовжити термін дії договору остаточно позбавило позивача сподівань на отримання того, на що він розраховував під час ускладення договору.

На підтвердження своїх вимог, позивачем надані у справі такі докази:

1) копію сертифікату Державної архітектурно будівельної інспекції України від 06.10.2017 (серія IV № 163172791164), яким засвідчено закінчення будівництва об`єкту «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, I черга будівництва» та його готовність до експлуатації;

2) листи-звернення позивача до відповідача (вих. № 116/18 від 07.06.2018 та вих. № 211/18 від 05.10.2018), у яких пропонував сформувати та надіслати позивачу завдання щодо реалізації продукції відповідача відповідно до пункту 6.3.6. договору про співробітництво від 20.08.2012;

3) лист-звернення до відповідача (вих. № 5664/19 від 26.12.2019), у якому зазначив, що 20.08.2019 закінчився термін дії договору про співробітництво від 20.08.2012 та пропонував відповідачу умови додаткової угоди до вказаного договору, якими передбачалось продовження терміну дії договору та закріплення за позивачем квартир і нежитлових приміщень в об`єкті будівництва;

4) лист відповідь відповідача від 17.01.2020 № 17/01/20-1 про відмову у внесенні змін до договору щодо продовження його дії та відмову в укладенні додаткової угоди про закріплення за позивачем нерухомого майна у зв`язку із невиконанням останнім своїх договірних зобов`язань;

5) лист вимогу до відповідача № 302/20 від 26.06.2020, у тексті якого, посилаючись на пункт 12.6. договору, позивач вимагав відшкодувати йому збитки, що зумовлені бездіяльністю відповідача, у частині ненадання завдань відповідно до умов договору, незавершення будівництва житлового комплексу в межах терміну дії договору та відповідної неможливості передачі 3% нежитлових приміщень в I черзі будівництва у розмірі 278946,00 грн.

За результатами оцінки доказів, що подані позивачем, суд у справі № 911/1465/20 вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивачем не доведено суду належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами здійснення ним заходів можливого уникнення порушення умов договору, вжиття своєчасних заходів щодо усунення допущених порушень при виконанні договору про співробітництво (негайного повідомлення відповідача про обставини, які перешкоджають належному виконанню договору) та отримання очікуваного позитивного результату за договором.

Фактично, судом встановлена відсутність обґрунтованих підстав, які б надавали Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» право пред`являти вимоги про стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція - 1» у зв`язку із реалізацією положень договору про співробітництво, в частині будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на конкретизованій у договорі земельній ділянці (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл.).

Вказане рішення у справі № 911/1465/20 залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2021.

При корелюючому аналізі обох судових справ, суд особливо наголошує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» і в справі № 911/1465/20 (що відображене у змісті мотивувальних частин рішень судів у вказаній справі), і в даній справі № 911/3639/21, наводить ідентичні обставини у якості аргументів своїх вимог, а саме:

- відповідачем не дотримано умов договору, в частині обов`язків щодо надання позивачу завдань по реалізації продукції (чим порушено пункт 6.3.6. договору);

- відповідачем не забезпечене будівництво житлового комплексу в період дії договору, як на те розраховували сторони при укладенні договору, що порушує пункт 9.1. договору;

- відповідач відмовився продовжувати договір відповідно до якого позивач мав намір та право отримати прибуток у вигляді 5% квартир та 3% нежитлових приміщень, в першій черзі будівництва.

В обох судових справах Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» посилається на однакові норми господарсько-цивільного законодавства щодо відшкодування збитків (статті 224, 225 Господарського кодексу України та статті 614, 623 Цивільного кодексу України), що, у тому числі, свідчить про ідентичність обраного ним способу захисту права.

В обох судових справах, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» посилається на ідентичні документи, як на докази своїх вимог. Зокрема, у матеріалах справи № 911/3639/21 містяться докази, ідентичні тим, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» у справі № 911/3639/21 для обґрунтування своєї позиції (що відображене у змісті мотивувальних частин рішень судів у вказаній справі):

- копію сертифікату Державної архітектурно будівельної інспекції України від 06.10.2017 (серія IV № 163172791164), яким засвідчено закінчення будівництва об`єкту «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний, I черга будівництва» та його готовність до експлуатації;

- листи-звернення позивача до відповідача (вих. № 116/18 від 07.06.2018 та вих. № 211/18 від 05.10.2018), у яких пропонував сформувати та надіслати позивачу завдання щодо реалізації продукції відповідача відповідно до пункту 6.3.6. договору про співробітництво від 20.08.2012;

- лист-звернення позивача до відповідача вих. № 5664/19 від 26.12.2019, у якому зазначив, що 20.08.2019 закінчився термін дії договору про співробітництво від 20.08.2012 та пропонував відповідачу умови додаткової угоди до вказаного договору, якими передбачалось продовження терміну дії договору та закріплення за позивачем квартир і нежитлових приміщень в об`єкті будівництва;

- лист відповідь відповідача від 17.01.2020 № 17/01/20-1 про відмову у внесенні змін до договору щодо продовження його дії та відмову в укладенні додаткової угоди про закріплення за позивачем нерухомого майна у зв`язку із невиконанням останнім своїх договірних зобов`язань;

- лист вимогу № 414 від 05.04.2021 про відшкодування збитків за договором про співробітництво.

Тобто, підстави та обгрунтування позовних вимог є однаковими в обох судових справах.

Стосовно різниці у формулюванні прохальної частини у справі № 911/3639/21 про компенсацію збитків за те, що позивачу не передано 12 кв.м житлових приміщень у 1-ій черзі збудованого відповідно до договору про співпрацю житлового комплексу, з позовними вимогами у справі № 911/1465/20, суд звертає увагу на правову позицію, що викладено у пункті 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 924/1473/15 від 25.06.2019, згідно з якою не вважається зміною підстав позовних вимог доповнення новими обставинами, при збереженні первісних обставин та зміни посилань на норми матеріального чи процесуального права.

У справі № 911/1465/20 суд відмовив у задоволенні позовних вимог з підстави необгрунтованості заявлених з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» вимог.

І вказані обставини не змінились з моменту прийняття рішення у справі № 911/1465/20.

Вимоги у даній справі ґрунтуються на ідентичних фактах та обґрунтовуються ідентичними обставинами, що і у справі № 911/1465/20 (тобто, первинні обставини не змінились). Позивачем у даній справі № 911/3639/21 частково змінено формулювання і замінено у формулі вимоги 3% нежитлової площі, про що, серед іншого, йшлося в позовній заяві у справі № 911/1465/20, на формулювання 12 кв.м житлових приміщень.

Посилання, крім того, у даній справі № 911/3639/21, на те, що відповідачем реалізовані всі квартири в 1-ій черзі об`єкта будівництва, тобто, незбереження частини квартир, яка після завершення будівництва комплексу відповідно до умов пункту 14.8. договору мала бути передана позивачу, не змінює фактичних обставин справи, а по іншому їх формулює, не змінюючи, при цьому, їх суті.

Обставини про те, що вказані квартири реалізовані відповідачем, були відомі суддям, що розглядали справу № 911/1465/20 (підтвердженням чого, є, зокрема, текст відзиву відповідача, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» проінформувало суд про продаж зазначених квартир, копія відзиву наявна у матеріалах справи).

Таким чином, дані обставини були враховані суддями при ухваленні рішень у справі № 911/1465/20.

3.2. Чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження

Корелюючий аналіз обставин справи № 911/1465/20 та справи № 911/3639/21 свідчить про відсутність у матеріалах даної справи № 911/3639/21 інших (нових, додаткових або раніше не відомих) фактів, доказів та/або обставин, які б були відсутніми у матеріалах справи № 911/1465/20 або були б не відомі суддям, які розглядали справу № 911/1465/20.

3.3. Правові норми, які регулюють спірні правовідносини

Корелюючий аналіз обставин справи № 911/1465/20 та справи № 911/3639/21 свідчить, що для вирішення спору застосуванню підлягають норми господарсько цивільного законодавства про підстави та порядок відшкодування збитків у господарських взаємовідносинах між господарюючими суб`єктами юридичними особами.

Таким чином, беручи до уваги результати корелюючого аналізу справи № 911/1465/20 та справи № 911/3639/21, суд дійшов до висновку про те, що спір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», який виник щодо прав і обов`язків сторін у частині реалізації положень договору про співробітництво, згідно з розділами 1, 3 якого, сторони зобов`язались об`єднати свої зусилля з метою будівництва житлового комплексу, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на конкретизованій у договорі земельній ділянці (кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл.) вже було вирішено у справі № 911/1465/20 .

Результати розгляду справи

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи положення пункту 3 частини 1 статті 231, пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 911/3639/21.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача і така відмова визнаня судом) у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору, суд не вирішує вказане питання.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 175, пунктом 3 частини 1 статті 231, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі №911/3639/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32-А, код ЄДРПОУ 32344898) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 1, оф. 7, код ЄДРПОУ 38256650) про відшкодування збитків, завданих у результаті неналежного виконання умов договору у розмірі 266376,00 грн. закрити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею 15.11.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук