Рішення

від 02.11.2022 по справі 911/2310/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/2310/21

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2310/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистік»,

м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліс», смт. Бородянка Київської області

про стягнення 599 409,77 грн.

Представники:

від позивача: Багіров Р.А., адвокат, ордер серії АС № 1039767 від 16.06.2022;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" (надалі-відповідач) про стягнення 599 409,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки № 161120 від 16.11.2020, в частині оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 147 635,44 грн., з огляду на наявність якої нараховані 15 119,01 грн. пені, 427 642,09 грн. штрафу, 3 255,46 грн. 3 % річних та 5 757,77 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2021 відкрито провадження у справі № 911/2310/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 08.09.2021.

06.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява б/н від 06.09.2021 (вх. № суду 20805/21) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та клопотання б/н від 06.09.2021 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2021 підготовче засідання у справі № 911/2310/21 було відкладено на 06.10.2021, поновлено відповідачу строк для подання відзиву.

22.09.2021 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про поновлення пропущеного строку (вх. № 6719 від 22.09.2021) разом із відзивом на позовну заяву б/н від 22.09.2021, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач стверджує про те, що позивачем не доведено наявними та допустимим доказами у справі, що ним було відвантажено товар на загальну суму 427 642,09 грн. і, що за відповідачем станом на час звернення позивача із позовом наявна заборгованість у визначеному розмірі, а отже й здійсненний розрахунок інших нарахувань є не вірним; на думку відповідача, позивачем в порушення умов договору не було дотримано умов договору щодо досудового врегулювання спору між сторонами, що свідчить про зацікавленість позивача в отриманні фінансування у вигляді штрафних санкцій, які є більшими за розмір прибутку; відповідач стверджує про намагання позивача здійснити подвійне стягнення сум, які належать до відповідальності одного й того саму виду, зокрема, щодо стягнення відсотків річних та пені, які за своєю природою є однаковими видами санкцій.

06.10.2021 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 06.10.2021 (вх. № 23285/21) про зупинення провадження у справі № 911/2310/21 до вирішення справи № 911/2712/21. Так, в обґрунтування свого клопотання, відповідач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Баліс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" із вимогою визнати недійсним пункт 8.3 Договору № 161120 від 16.11.2020. Відповідач вказує на те, що останнім оспорюється положення, викладене в пункті 8.3 розділу 8 Договору № 161120 від 16.11.2020, що передбачає обов`язок покупця у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати додатково, крім пені, сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості. Наразі, ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2021 позовні матеріали були направлені за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 06.10.2021 продовжений строк проведення підготовчого провадження у справі № 911/2310/21, а підготовче засідання відкладено на 01.11.2021.

07.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь б/н від 03.10.2021 (вх. № 23461/21) на відзив, в якій позивач вказує на хибні твердження відповідача щодо недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, зокрема, наявність гарантійного листа від 06.04.2021, наданого відповідачем, а також те, що 23.07.2021 позивач звертався до відповідача через електронну пошту lekso.td@gmail.com із вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість, що між іншим не заперечується відповідачем; позивач звертає увагу суду не те, що твердження відповідача про недоведеність вартості відвантаженого товару є помилковими, оскільки в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, актів прийому-передачі та товарно-транспортних накладних, які підтверджують поставку товару відповідачу та його отримання.

01.11.2021 через систему "Електронний суд" відповідачем було подано клопотання (вх. № 7718 від 01.11.2021) про зупинення провадження у справі № 911/2310/21 до вирішення іншої справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" про визнання недійсним пункту 8.3 Договору поставки № 161120 від 16.11.2020. Так, в обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на відкриття господарським судом Волинської області провадження у справі № 903/835/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" про визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2021 задоволено клопотання ТОВ «Баліс» (вх. № 7718 від 01.11.2021) про зупинення провадження у справі № 911/2310/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 903/835/21; провадження у справі № 911/2310/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 903/835/21.

20.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистікс» надійшло клопотання від 16.06.2022 (вх. № суду 7032/22) про поновлення провадження у справі, оскільки відпали підстави, які зумовили його зупинення, зокрема, господарським судом Волинської області 17.05.2022 було винесено рішення про відмову ТОВ «Баліс» в задоволенні позову про визнання пункту договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2022 поновлено провадження у справі № 911/2310/21, підготовче засідання у справі № 911/2310/21 призначено на 20.07.2022.

Ухвалою суду від 20.07.2022 підготовче засідання у справі № 911/2310/21 відкладено на 31.08.2022.

Ухвалою суду від 31.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/2310/21, справу призначено до розгляду по суті на 28.09.2022.

В судовому засіданні 28.09.2022 розгляд справи по суті відкладений на 02.11.2022.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Після поновлення провадження у справі № 911/2310/21, представник відповідача жодного разу в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи за його участі.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України, можливістю незнаходження осіб за вказаними ними адресами, припиненням роботи АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, відсутністю у суді фінансування на здійснення відправлення поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення сторін, відповідно до приписів пунктів 6, 7 ст. 6 та ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ «Укрпошта», а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті суду); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Так, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати, копії ухвал суду від 27.06.2022, 20.07.2022, 31.08.2022, 28.09.2022 направлялись відповідачу на всі відомі електронні адреси, які зазначені в матеріалах справи відповідачем та до електронного кабінету (lekso.td@gmail.com, lipskitok@gmail.com), про що були складені відповідні довідки.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/2310/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, суд відзначає, що відповідач обізнаний про розгляд справи № 911/2310/21 у господарському суді Київської області за його участі, оскільки останнім було висловлено свою думку щодо заявлених позовних вимог шляхом надання суду відзиву на позовну заяву б/н від 22.09.2021, який надійшов 22.09.2021 через систему «Електронний суд» разом із заявою про поновлення пропущеного строку (вх. № 6719 від 22.09.2021).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистік» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баліс» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № 161120 за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах визначених договором, постачальник зобов`язується згідно із замовлень покупця, поставляти окремими партіями та передавати у власність покупця товари (охолоджені та заморожені елементи м`яса свинини та яловичини, свинина охолоджена та заморожена в напівтушках, розділка свинна, сало свиняче, субпродукти свинні та яловичі, риба та рибна продукція в асортименті, а також інший товар, згідно специфікації на кожну окрему партію товару), в узгодженому сторонами асортименті та кількості, а покупець зобов`язаний приймати такий товар та оплачувати його в порядку, та на умовах, визначених сторонами в даному договорі.

Під партією товару сторони розуміють товар в асортименті та кількості, вказаний в окремій видатковій накладній (п. 1.3 договору).

Умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору визначено, що ціна за одиницю товару встановлюється згідно діючих у постачальника розцінок на асортимент товару в гривнях з урахуванням ПДВ. Сторони погодили, що ціна за одиницю товару є узгодженою з моменту виставлення постачальником рахунку на партію товару в асортименті та у кількості погодженій в комерційній пропозиції і/або специфікації. Ціна зазначається у видаткових накладних на кожну партію товару. Загальна сума договору складає сумарну вартість поставленого товару згідно всіх видаткових накладних.

Обов`язок постачальника поставити партію товару та обов`язок покупця прийняти цей товар, виникають на підставі замовлень покупця, з дати формування постачальником рахунку на відповідну партію в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами у порядку, встановленому даним договором (п. 4.1 договору). Датою отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах узгоджених сторонами в специфікації на кожну окрему партію товару. У випадку якщо сторони не погодили специфікацію на окрему партію товару, або в специфікації не погодили умови оплати товару, оплата за товар здійснюється на умовах 100 % передоплати згідно з виставленого постачальником рахунку.

Умовами п. 11.1, 11.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору сторони не внесли відповідних змін, договір вважається продовженим на наступні роки на тих самих умовах.

12.02.2021 між позивачем та відповідачем підписана Специфікація № Ф-210207, за якою між сторонами досягнуто згоди щодо умов поставки товару - скумбрія атлантична ціла заморожена/400-600G, філе оселедця свіжоморожені 6/10; дата поставки - 13.02.2021; умови поставки - склад покупця, Україна, 07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4-А; умови оплати - 100 % оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця; вартістю - 324 006,65 грн.

12.02.2021 між позивачем та відповідачем підписана Специфікація № Ф-210208, за якою між сторонами досягнуто згоди щодо умов поставки товару - скумбрія атлантична ціла заморожена/400-600G, свіжоморожені хребти лосося, кілька заморожена, салака заморожена; дата поставки - 13.02.2021; умови поставки - склад покупця, Україна, 07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4-А; умови оплати - 100 % оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця; вартістю - 103 635,44 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 161120 від 16.11.2020 ним було поставлено відповідачу товар - скумбрія атлантична ціла заморожена/400-600G, свіжоморожені хребти лосося, кілька заморожена, салака заморожена, філе оселедця свіжоморожені 6/10 на загальну суму 427 642,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № Ф-210193 від 12.02.2021 на суму 324 006,65 грн. та № Ф-210194 від 12.02.2021 на суму 103 635,44 грн. Відповідні видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб.

Також, до матеріалів справи долучені Акти приймання-передачі товару по кількості і якості, згідно з якими позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар - скумбрія атлантична ціла заморожена/400-600G, свіжоморожені хребти лосося, кілька заморожена, салака заморожена, філе оселедця свіжоморожені 6/10. Акти приймання-передачі товару підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб.

Матеріали справи містять товарно-транспортні накладні підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб, згідно яких замовником та вантажовідправником виступає - ТОВ «Фреш Фуд Лоджистік», вантажоодержувачем - ТОВ «Баліс».

Для оплати вартості товару, позивачем були виставлені рахунки на оплату № Ф210207 від 12.02.2021 на суму 324 006,65 грн. та № Ф-210208 від 12.02.2021 на суму 103 635,44 грн.

З огляду на умови специфікацій до договору, відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача за видатковими накладними № Ф-210193 від 12.02.2021 на суму 324 006,65 грн. та № Ф-210194 від 12.02.2021 на суму 103 635,44 грн. товар, протягом 14 календарних днів з моменту доставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань лише частково здійснив оплату товару, вартість товару в сумі 147 635,44 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач заперечував проти позову, надавши відзив на позовну заяву б/н від 22.09.2021 де вказував на те, що позивачем не доведено наявними та допустимим доказами у справі, що ним було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 427 642,09 грн. і, що за відповідачем станом на час звернення позивача із позовом наявна заборгованість у визначеному розмірі.

Однак такі твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими накладними № Ф-210193 від 12.02.2021 на суму 324 006,65 грн. та № Ф-210194 від 12.02.2021 на суму 103 635,44 грн., Актами приймання-передачі товару по кількості і якості та товарно-транспортними накладними, які підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб та оформлені, у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарської операції, а отже є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Разом з цим, сплативши певну грошову суму за отриманий товару та відсутність з боку відповідача будь-яких претензій щодо якості або кількості поставленого товару, відповідач своїми діями визнав належне виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та отримання його відповідачем.

Спростовуються також твердження відповідача щодо недотримання позивачем досягнутих між сторонами у договорі домовленостей про можливе досудове врегулювання спору. Так, до матеріалів справи доданий гарантійний лист № 1 від 06.04.2021, наданий на неодноразові звернення позивача, який підписаний директором ТОВ «Баліс», де відповідач гарантував оплату заборгованості за рибну сировину в сумі 427 642,09 грн. в період з 12.04.2021 по 11.06.2021 за графіком погашення заборгованості. Крім того, позивачем до матеріалів справи доданий скріншот електронного листа направленого на електронну адресу lekso.td@gmail.com із вимогою в строк до 29.07.2021 сплатити наявну за відповідачем заборгованість.

Присутнім в судових засіданнях представником відповідача не були надані заперечення щодо наявності таких листів.

Також, суд має відзначити, що досудове врегулювання господарських спорів - це послідовний комплекс дій направлений на безпосереднє вирішення спорів між підприємствами та організаціями з приводу порушених майнових прав і законних інтересів який застосовується до порушення судової процедури. Цей добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Його використання є правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав (досудове врегулювання) є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, утому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Суд звертає увагу на ч. 2 ст. 19 ГПК України, в якій визначено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Отже, не звернення позивача до відповідача з претензією не є підставою для відмови в позові.

Суд оцінює критично доводи відповідача щодо недостовірності вказаної в Акті звірки взаємних розрахунків інформації, що, як було повідомлено відповідачем, і стало причиною його не підписання з боку останнього, оскілки Акт звірки взагалі не є первинним документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не є для суду доказом наявності/відсутності заборгованості за договором поставки, а отже суд взагалі може не брати такий доказ до уваги.

Разом з цим, відповідачем на спростування позиції позивача не надано до матеріалів справи контррозрахунку або інших доказів відсутні у нього заборгованості за отриманий товар.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 161120 від 16.11.2020 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 147 635,44 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 757,77 грн. інфляційних нарахувань та 3 255,46 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своїх запереченнях відповідач стверджував про те, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язань, за своєю природою, враховуючи спосіб їх обчислення, підпадають під дію статті 549 ЦК України, проте як разом із процентами за користування коштами позивачем також заявлено до стягнення пеню, а отже відповідач стверджує про намагання позивача здійснити подвійне стягнення відповідальності одного й того самого виду.

Однак, суд знаходить такі твердження відповідача неспроможними з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти.

Позивач у позові заявляє до стягнення три відсотки річних, нарахування яких відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наявний в матеріалах справи, є арифметично вірним, вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача 15 119,01 грн. пені та 427 642,09 грн. штрафу.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно з розділом 5 даного договору, покупець зобов`язується на користь постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш ніж 7 календарних днів з моменту прострочення термінів оплати, покупець зобов`язаний, додатково, крім пені, сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, врахувавши, що він є арифметично вірними, дійшов висновку щодо задоволення зазначеної вимоги позивача.

Надані відповідачем заперечення про помилковість проведеного позивачем розрахунку пені та включення дня оплати в період розрахунку, спростовуються наявним в матеріалах справи розрахунком пені, з якого арифметично вбачається (якщо здійснювати розрахунок по днях), що позивачем не береться в розрахунок день оплати товару.

У своєму відзиві, відповідач зазначав про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмірі штрафу. Так, відповідач, зокрема, вказував на те, що сума штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення є навіть більшою за сам розмір прибутку, який буде отриманий позивачем.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору, намагання відповідача виконувати умови договору та часткову оплату товару, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд визнає, що визначений позивачем розмір штрафу в загальній сумі 427 642,09 грн. належить зменшити до суми 147 635,44 грн. і в цій сумі задовольнити вимоги позивача.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баліс» (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4-А, код ЄДРПОУ 31564021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Лоджистік» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 42, код ЄДРПОУ 43617359) 147 635 (сто сорок сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 44 коп. заборгованості, 5 757 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 77 коп. інфляційних нарахувань, 3 255 (три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 46 коп. 3 % річних, 15 119 (п`ятнадцять тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 01 коп. пені, 147 635 (сто сорок сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 44 коп. штрафу та 8 991 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 15 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В інші частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 14.11.2022.

Суддя О.О. Христенко