Рішення

від 02.11.2022 по справі 911/1121/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1121/22

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1121/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санмікс», м. Луцьк

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської області

про стягнення 187 680,25 грн.

Представники:

від позивача:не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санмікс» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі-відповідач) про стягнення 187 680,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору про закупівлі (поставку) товарів № 12/08 від 24.01.2022, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 169 132,80 грн., з огляду на наявність якої нараховані 1 509,60 грн. 3 % річних, 9 197,07 грн. інфляційних втрат та 8 020,78 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2022 відкрито провадження у справі № 911/1121/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 07.09.2022.

12.08.2022 через канцелярію господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив № 10-2357 від 04.08.2022 (вх. № 10288/22) на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Так, відповідач заперечуючи проти позову вказує на наявність обставин непереборної сили, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 і, що на час дії воєнного стану виконання зобов`язань за договором є неможливим. Також, відповідач зазначав про понесення ним великих матеріальних збитків, через ракетні обстріли, належних відповідачу об`єктів інфраструктури.

31.08.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 57 від 27.08.2022 (вх. № 11419/22) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Ухвалою суду від 07.09.2022 підготовче засідання у справі № 911/1121/22 було відкладено на 05.10.2022.

03.10.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання № 10-3058 від 03.10.2022 (вх. № 13641/22), в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/1121/22, справу призначено до розгляду по суті на 02.11.2022.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 02.11.2022 не з`явились, однак матеріали справи містять клопотання № 57 від 27.08.2022 (вх. №11419/22) та № 10-3058 від 03.10.2022 (вх. № 13641/22), де сторони просять суд здійснювати розгляд справи за відсутності їх повноважних представників.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 між ТОВ «Санмікс» (позивач, постачальник) та ПАТ «Центренерго»/Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» (відповідач, покупець) укладений Договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/08 за умовами п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити таку продукцію.

Найменування, (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3 договору).

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію зазначаються у додатку до договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника (п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору).

Постачальник здійснює поставку продукцію за умовами визначеними у додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначаються у додатку до договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки продукції є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Умовами п. 13.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками і діє протягом строку, визначеного у додатку до договору.

Відповідний договір підписаний представниками позивача та відповідача, а також засвідчений печатками сторін.

Доказів визнання договору або його окремих частин недійсними суду не надано.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до договору, за яким між сторонами досягнуто згоди щодо умов поставки продукції:

вироби для ванної кімнати та кухні (сантехнічні вироби, вироби для монтажу сантехніки, супутні матеріали та інші подібні вироби) за кодом ДК 021:2015-44410000-7;

загальна вартість продукції, включаючи ПДВ - 405 416,40 грн. (п. 2 додатку);

умови розрахунків - протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції, за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства (п. 3 додатку);

строк дії договору - з моменту укладення до 31.05.2022 (п. 9 додатку);

Позивачем на виконання умов Договору № 12/8 від 24.01.2022 на підставі видаткових накладних № 26 від 22.02.2022 на суму 30 924,00 грн., № 28 від 22.02.2022 на суму 114 688,80 грн., № 46 від 25.03.2022 на суму 23 520,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію, всього на загальну суму 169 132,80 грн.

Поставка продукції також підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними в двосторонньому порядку Актами приймання-передачі товару від 22.02.2022, 23.02.2022, 28.03.2022.

Позивачем також додано до матеріалів справи податкові накладні з відміткою про їх реєстрацію.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказана у видаткових накладних та актах продукція прийнята відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому продукція вважається прийнятою без зауважень в повному обсязі.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманої продукції в сумі 169 132,80 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 37 від 20.06.2022, в якій вимагав від відповідача здійснити оплату наявної за ним заборгованості в сумі 169 132,80 грн. Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, розглядаючи спір по суті, судом встановлено не дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі Договору про закупівлі (поставку) товарів № 12/08 від 24.01.2022, згідно з видатковими накладними, що зумовило перехід до відповідача права власності на спірний товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару.

Відповідач заперечував проти позову надавши відзив на позовну заяву № 10-2357 від 04.08.2022 (вх. № 10288/22 від 12.08.2022) та вказував на наявність обставин непереборної сили, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 і, що на час дії воєнного стану виконання зобов`язань за договором є неможливим.

Умовами п. 11.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотопія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 11.2 договору). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 11.3 договору).

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин. Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо оплати отриманої продукції або неможливості вчинення цієї дії.

Водночас, вказаний лист ТПП носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Отже, не оплата продукції відповідачем заздалегідь ставила позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач здійснив поставку продукції, проте грошові кошти не отримав, а відтак слід дійти висновку про порушення принципу справедливості та добросовісності господарських взаємовідносин з боку відповідача.

За логікою відповідача, поки тривають воєнні дії та запроваджено воєнний стан в країні він звільняється від обов`язку щодо оплати коштів за фактично отриману продукцію, не звертаючи при цьому увагу на інтереси іншої сторони, що суперечить принципам справедливості та добросовісності.

Запровадження воєнного стану в країні, настання форс-мажорних обставин в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неможливість виконання обов`язків внаслідок настання таких обставин, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливість оплати отриманої продукції, а отже наведена обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями.

Досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що поставка товару відбувалась, в тому числі, до введення воєнного стану; відповідач прийняв товар, однак не оплачує його впродовж 9 місяців.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання,тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданої позивачем на підставі Договору про закупівлю (поставку) товарів № 12/08 від 24.01.2022 продукції, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 169 132, 80 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 197,07 грн. інфляційних нарахувань, 1 509,60 грн. 3 % річних та 8 020,78 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Умовами п. 6.7 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Так, звертаючись до суду із позовними вимогами щодо стягнення пені та 3 % річних, позивачем береться сукупний період з 24.03.2022 по 15.07.2022, та за період: квітень 2022 травень 2022 щодо нарахування інфляційних втрат.

Як вже було зазначено, 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022 строком на 30 діб та Указами Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022 строком на 90 діб.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 9 вищевказаного Закону до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії).

Трипільська ТЕС є об`єктом критичної інфраструктури, і після початку збройної агресії на об`єкти інфраструктури систематично здійснюються ракетні обстріли, і що наразі здійснюється відновлення інфраструктур енергетичної промисловості з метою підтримки обороноздатності нашої держави. Наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, відповідач несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Наведені вище факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд погоджується, що відповідачем порушенні зобов`язання взяті на себе за умовами договору, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору переглянути заявлені позивачем до стягнення суми штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, зважаючи на те, що строк на оплату відповідачем продукції, поставленої на підставі Договору № 12/08 від 24.01.2022 по видатковим накладним № 26 від 22.02.2022, № 28 від 22.02.2022, № 46 від 25.03.2022 сплинув 24.03.2022, 25.03.2022, 27.04.2022 відповідно, тобто вже під час початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), враховуючи значний влив таких обставин, які є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), на спроможність ведення розрахунків між суб`єктами господарювання за господарськими зобов`язаннями, виходячи із засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, про необхідність відмовити в стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем до стягнення з відповідача у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, оскільки всі ці нарахування здійснені за період після 24.02.2022 - дати введення воєнного стану в Україні.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санмікс» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, код ЄДРПОУ 41000735) 169 132 (сто шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять дві) грн. 80 коп. заборгованості та 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 99 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. В інші частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 15.11.2022.

Суддя О.О. Христенко