Рішення

від 16.11.2022 по справі 912/1457/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 рокум. Кропивницький Справа № 912/1457/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі суддіЗакуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина»

до Приватного підприємства «Бурінвест»

про стягнення 39541,76 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

14.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина»звернулося з позовом до Приватного підприємства «Бурінвест» про стягнення 39541,76 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 95 від 03.03.2020, з яких: 28500 грн основного боргу, 6748,80 грн інфляційних, 1442,96 грнрічних та 2850 грнштрафу за ухилення від оплати продукції. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат, а саме 2481 грн судового збору.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- на підставі договору купівлі-продажу № 95 від 03.03.2020 продав Відповідачу борону пружинну широкозахватну посилену БПШ-10загальною вартістю 149000 грн;

- Відповідач прийняв товар за видатковою накладною № АК-0000061 від 01.02.2021 та актом приймання-передачі від 01.02.2021, проте оплату у встановлені договором строки не здійснив, у зв`язку з чим заборгував 28500 грн;

- оскільки Відповідач не виконав зобов`язання за договором з оплати вартості товару, нарахував йому 6748,80 грн інфляційних, 1442,96 грнрічних та 2850 грнштрафу;

- не дивлячись на вжиті заходи, а саме направлення Відповідачу претензії щодо оплати товару, заборгованість не сплачена.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 17.10.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін та установив їм строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач відзив на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд, що слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення суду № 2800008527206.

Установлені судом обставини

03.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаш-Калина», як Продавець, та Приватне підприємство «Бурінвест», як Покупець, уклали договір купівлі-продажу № 95 (а.с. 6-7), за умовами якого:

- Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити товар борону пружинну широкозахватну посилену БПШ-10 (d = 7,0) (пункт 1.1);

- Покупець оплачує виготовлену Продавцем продукцію за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до договору (пункт 2.1);

- загальна вартість продукції за договором складає 149000 грн (пункт 2.2);

- Покупець сплачує аванс від загальної вартості продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 20 % - 30000 грн, решту 80 % - 119000 грн Покупець сплачує Продавцеві в день поставки продукції (пункт 2.4);

- за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % суми від якої він ухилився (пункт 6.3).

Додатком № 1 до договору (а.с. 7) сторони визначили найменування товару та вказали, що ним є борона пружинна широкозахватна посилена БПШ-10 (d = 7,0) у кількості 1 штука на суму 149000 грн.

На виконання умов договору Позивач передав Відповідачеві обумовлений товар, що слідує з накладної № АК-0000061 від 01.02.2021 (а.с. 10) та акту приймання-передачі від 01.02.2021.

У свою чергу, Відповідач здійснив оплату за поставлений товар у загальній сумі 120500 грн, а саме 30000 грн платіжним дорученням № 467 від 30.03.2020, 60500 грн - № 653 від 26.11.2020 та 30000 грн - № 720 від 03.02.2021.

За обрахунками Позивача станом на час розгляду справи в суді заборгованість складає 28500 грн.

02.09.2022 за вих. № 153 Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати основної заборгованості у сумі 28500 грн, та нарахованих 6748,80 грн інфляційних, 1442,96 грнрічних та 2850 грнштрафу. Проте на час звернення з позовом до суду заборгованість не сплачена.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо поставки товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.

Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, відповідно до частини 1статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Отже, за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу Позивач зобов`язався поставити товар, а Відповідач сплатити його вартість. При цьому пунктом 2.4 договору сторонами визначено порядок та строки оплати.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

За таких обставин суд висновує, що Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

У спорі Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання та заборгував 28500 грн.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

Підсумовуючи наведені правові положення та обставини, суд зазначає, що за пунктом 2.4 договору Покупець сплачує аванс від загальної вартості продукції у розмірі 20 % - 30000 грн, решту 80 % - 119000 грн Покупець сплачує Продавцеві в день поставки продукції.

Отже, Відповідач сплатив вартість товару за передоплатою у розмірі 90500 грн та частково, а саме 30000 грн, у межах строку оплати. У той же час починаючи з 02.01.2021 на суму заборгованості 28500 грн у Відповідача виник обов`язок зі сплати вартості товару, а у Позивача виникло право на отримання і стягнення такої вартості.

За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 28500 грн у встановлений строк, порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

Вирішуючи правомірність нарахованого та заявленого до стягнення штрафу у сумі 2850 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1статті 199 ГК Українивиконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України.

Частиною 1статті 216 ГК Українипередбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2статті 217 ГК Українитакими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1статті 230 ГК Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Устатті 549 ЦК Україниконкретизовано визначеннятаких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 6.3 договору сторони встановили можливість стягнення штрафу у разі відмови або ухилення від оплати продукції в розмірі 10 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання.

У зв`язку з несплатою вартості продукції Позивач правомірно нарахував до сплати Відповідачу штраф у сумі 2850 грн, виходячи з розрахунку за формулою: (сума несвоєчасно оплаченого товару) х 10 %(розмір штрафу) = штраф; а саме: 28500 грн х 10 % = 2850 грн.

Таким чином вимоги про стягнення штрафу у сумі 2850 грн є правомірними.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 1442,96 грн та інфляційних у сумі 6748,80 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив власний розрахунок річних за формулою: річні = (заборгованість) х 3 % х (кількість прострочених днів): 365 (кількість днів у 2021 та 2022 роках), у зв`язку з чим розрахунок наступний: 28500 грн (за період з 02.02.2021 по 10.10.2022) х 3% х 616 днів : 365 днів = 1442,96 грн.

Суд зазначає, що при розрахунку інфляційних Позивач здійснив нарахування за період з 02.02.2022 по 31.05.2022, а тому виходячи саме з цього періоду суд і здійснив арифметичний розрахунок інфляційних за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за періодсума заборгованості = інфляційне збільшення, у зв`язку розрахунок наступний:

- індекс інфляції за період з 02.02.2021 по 31.05.2022 становить 123,68 % з розрахунку: 101 % (у лютому 2021) х 101,7 % (у березні 2021) х 100,7 % (у квітні 2021) х 101,3 % (у травні 2021) х 100,2 % (у червні 2021) х 100,1 % (у липні 2021) х 99,8 % (у серпні 2021) х 101,2 % (у вересні 2021) х 100,9 % (у жовтні 2021) х 100,8 % (у листопаді 2021) х 100,6 % (у грудні 2021) х 101,3 % (у січні 2022) х 101,6 % (у лютому 2022) х 104,5 % (у березні 2022) х 103,1 % (у квітні 2022) х 102,7 % (у травні 2022);

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 28500 грн за період з 02.02.2021 по 31.05.2022 становить 6748,80 грн з розрахунку: 28500 грн х 123,68% -28500 грн = 6748,80 грн.

З огляду на викладене суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 6748,80 грн інфляційних та 1442,96 грн річних.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 28500 грн основного боргу, 6748,80 грн інфляційних, 1442,96 грнрічних та 2850 грнштрафу за порушення строків оплати товару у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2270 грн, які на підставі положень статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями238,240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бурінвест» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Українська, 25; ідентифікаційний код 35615746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Маяковського, 6/24; ідентифікаційний код 32320510) 28500 грн основного боргу, 6748,80 грн інфляційних, 1442,96 грнрічних, 2850 грн штрафу та 2481 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін