ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3776/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача Олексін В.В.,
від відповідачів:
1) ФОП Меснянкіної Н.О. Меснянкіна Н.О.,
2) ФОП Орел Н.С. Орел Н.С.,
3) ФОП Клинова А.В. ОСОБА_1 ,
4) ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник до фізичної особи-підприємця Меснянкіної Наталі Олексіївни, фізичної особи-підприємця Орел Наталі Сергіївни, фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича, фізичної особи-підприємця Кацапова Олександра Семеновича про усунення перешкод у користуванні майном, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Меснянкіної Наталі Олексіївни, фізичної особи-підприємця Орел Наталі Сергіївни, фізичної особи-підприємця Кондратюка Ігоря Федоровича, фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича, фізичної особи-підприємця Кацапова Олександра Семеновича про:
-зобов`язання ФОП Меснянкіної Наталії Олексіївни усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями № 96, 78 на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ним для підприємницької діяльності, шляхом його звільнення;
-зобов`язання ФОП Орел Наталії Сергіївни усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями № 512, 513 на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ним для підприємницької діяльності, шляхом його звільнення;
-зобов`язання ФОП Кондратюка Ігоря Федоровича усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями № 76, 100 на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ним для підприємницької діяльності, шляхом його звільнення;
-зобов`язання ФОП Клинова Андрія Вячеславовича усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями №8, 9 на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ним для підприємницької діяльності, шляхом його звільнення;
-зобов`язання ФОП Кацапова Олександра Семеновича усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями № 415, 426, 995 на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ним для підприємницької діяльності, шляхом його звільнення.
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник є власником земельної ділянки площею 35,5205 га (кадастровий №5121080300:01:003:0165), яка розташована у Одеській області, Біляївському районі, Августівська сільська рада, Живахова гора 1-Ж. Позивач повідомляє, що на цій ділянці розміщений авторинок, що відповідає її цільовому призначенню відповідно до правовстановлюючих документів.
Як вказує позивач, 01 липня 2021 року під час здійснення інвентаризаційної перевірки майна Товариства відповідною комісією по її здійсненню виявлено суб`єктів господарювання, які проводять діяльність з продажу товару на території ринку без належних на те підстав (за відсутністю відповідних договорів та ін. документів): ОСОБА_3 (використовує торговельні місця 96, 78); ОСОБА_4 (використовує торговельні місця 512, 513); ОСОБА_5 (використовує торговельні місця 76,100); ОСОБА_6 (використовує торговельні місця 8, 9); ОСОБА_2 (використовує торговельні місця 415, 426, 995). Позивач зазначає, що прохання членів комісії про пояснення підстав проводження своєї підприємницької діяльності та надання підтверджуючих документів вказані особи ігнорують. Орендної плати від відповідачів позивач не отримує.
При цьому позивач вказує, що 13.08.2021 року на адресу відповідачів направлена претензія з вимогою звільнити зайняті ними павільйони (майданчики) на території ринку. Відповіді на дану претензію, як зазначає позивач, ним не отримано, добровільно покинути територію ринку вказані особи також відмовляються. З огляду на зазначене, позивач вважає, що таке безпідставне використання майна позивача відповідачами порушує інтереси Товариства (власника), мирно вирішити спір не вдається.
Також позивач зазначає, що 09.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013170000000065 були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч. 2, 190 ч. 3, 209 ч. 1, 279 ч. 3 КК України, за обвинуваченням (справу передано до суду): ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та інших. У обвинувальному акті по цій справі зазначено, що обвинувачені шляхом незаконного збору грошових коштів з власників торгових павільйонів в рахунок оплати оренди та за надані підприємцям послуги: охорону, прибирання території ринку, незаконно заволоділи грошовими коштами ТОВ Авторинок Куяльник в великих розмірах та використали їх на власні потреби. Так, позивач вказує, що після повернення обвинувального акту з додатками прокурору на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2015 року по справі 947/183/20, постановою прокурора кримінальну справу було закрито. На підтвердження фактів, що мають значення у цій справі, позивач додає до позову копії документів з неї, а саме: витяг з к/п 42013170000000065, повідомлення про підозру ОСОБА_3 , протокол допиту ОСОБА_3 - як підтвердження її діяльності на ринку; протокол допиту ОСОБА_4 - як підтвердження її діяльності на ринку; ухвала Приморського районного суду м. Одеси по справі 522/6380/13-к від 15.03.13 р. - на підтвердження встановленого слідством факту володіння ОСОБА_6 торгових павільйонів 8, 9 на території ринку; витяг з акту ревізії ринку від 20.03.2013 р. - на підтвердження здійснення підприємницької діяльності відповідачами на торгівельних місцях відповідно вказаних у ньому.
Таким чином, на думку позивача, здійснення відповідачами підприємницької діяльності на території ринку без дозволу власника, порушуючи його права, що і стало підставою для звернення до суду позивача із цим позовом.
Як було встановлено судом, заявником до матеріалів позову не додано наказу про проведення інвентаризації майна, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а також відповідного витягу із Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 35,5205 га (кадастровий № 5121080300:01:003:0165), яка розташована у Одеській області, Біляївському районі, Августівська сільська рада, Живахова гора 1-Ж. Також судом встановлено, що позивачем до позовної заяви надано копії витягу із кримінального провадження № 42013170000000065, протоколу допиту ОСОБА_3 від 25.03.2013 р., протоколу допиту ОСОБА_4 б/д, акту ревізії від 20.03.2013 р., докази направлення відповідачам по справі претензій про звільнення займаних торгівельних місць від 16.08.2021 р. При цьому, як встановлено судом, додані позивачем до позовної заяви копії зазначених доказів виготовлені неякісно, деякі словосполучення, а в деяких випадках цілі речення, неможливо прочитати, тобто є нечитаємими. Крім того, на доданих позивачем доказах направлення відповідачам по справі претензій про звільнення займаних торгівельних місць від 16.08.2021 р., а саме на відбитку календарного штемпеля, проставленого на описах вкладення у конверт, не вбачається можливим встановлення дати такого проставлення працівником поштового зв`язку з огляду на неякісно виготовлені копії.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2021 р. № 916/3776/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
22.12.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник подано до господарського суду заяву про усунення недоліків, до якої позивачем додано копію наказу № 11 про проведення інвентаризації майна товариства від 01.07.2021 р., витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9902976502021 від 16.12.2021 р., витягу із кримінального провадження № 42013170000000065, протоколу допиту ОСОБА_3 від 25.03.2013 р., протоколу допиту ОСОБА_4 від 26.03.2013 р., акту ревізії від 20.03.2013 р., докази направлення відповідачам по справі претензій про звільнення займаних торгівельних місць від 16.08.2021 р., а також докази направлення відповідачам по справі заяви про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3776/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 17 січня 2022 р.
13.01.2022 р. представником відповідача - ФОП Клинова А.В. було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовна заява безпідставна, необґрунтована та така, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Зокрема, відповідач вказує, що в позовній заяві позивач зазначає, що позивачу ТОВ Авторинок Куяльник належить на праві власності земельна ділянка площею 35,5205 га з кадастровим № 5121080300:01:003:0165. Дана земельна ділянка отримана у власність за договором купівлі-продажу від 22.01.2008 р. за №457 та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Кривотенко Л.І. від 18.04.2012 р. за № 791. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між Біляївською держадміністрацією Одеської області та ТОВ Нова Україна. ФОП ОСОБА_6 звертає увагу, що станом на 2022 рік СУ ГУМВС України в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160250000942 від 17.07.2014 року за ст. 364 ч.2 КК України. ФОП Клинов А.В. зазначає, що з витягу ЄРДР вбачається наступне: Посадовими особами виконавчого комітету Августівської сільської ради, зловживаючи своїми службовим становищем, в порушення п.п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, 21.09.2006р. прийняли рішення №121, на підставі якого ТОВ Нова Україна була надана можливість заволодіти майновим комплексом та земельними ділянками розташованими за адресою: Одеська область, Біляївський р-н с/рада Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. 03.08.2007 р. Біляївською районної адміністрацією прийнято протиправне розпорядження №1129/2007 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ Нова Україна на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області. Разом з цим, 14.01.2008 р. Біляївською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №27/2008 Про внесення змін та доповнень до розпорядження райдержадміністрації від 03.08.2007р. за №1129/2007 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ Нова Україна на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області. На підставі цих розпоряджень 22.01.2008р. між Біляївською райдержадміністрацією та ТОВ Нова Україна укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 46,09 га, то знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський р-н Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. На теперішній час правоохоронними органами вирішується питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб щодо незаконного, протиправного оформлення права власності на ТОВ Нова Україна у власність земельної ділянки площею 35,5205га з кадастровим № 5121080300:01:003:0165, яка в подальшому протиправно була переоформлена на правонаступника ТОВ «Авторинок «Куяльник».
Стосовно виявлення суб`єктів господарювання, які проводять діяльність з продажу товару на території ринку без належних на те підстав ФОП Клинов А.В. зазначає, що після проведеної 01.07.2021 р. інвентаризації майна, під час якої були виявлені суб`єкти господарювання, які проводять діяльність з продажу товару на території ринку без належних на те підстав, 13.08.2021 р. на адресу кожного із відповідачів були надіслані претензії щодо звільнення торговельних місць протягом 5-ти днів та було запропоновано укласти із позивачем договір оренди торговельного місця. Проте, як повідомляє ФОП Клинов А.В., у даній претензії не було зазначено короткий зміст умов пропонованого договору оренди, не було вказано суму орендної плати, на який термін, також в претензії взагалі не зазначено, коли пропонувалось відповідачам укласти із позивачем договір оренди торговельного місця. Окрім того, ФОП Клинов А.В. зазначає, що дана претензія була направлена відповідачам 16.08.2021р., а 18.08.2021 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про виселення відповідачів (суддя Цісельський О.В. справа №916/2523/21). Також ФОП Клинов А.В. звертає увагу суду, що відповідач ФОП Клинов А.В. претензію не отримав, відповідач ФОП Меснянкіна Н.О. претензію не отримала, відповідач ФОП Орел Н.С. претензію не отримала, відповідач ФОП Кондратюк І.Ф. претензію не отримав, відповідач ФОП Кацапов О.С. претензію отримав 27.08.2021 р. На думку ФОП Клинова А.В. вбачається, що позивач взагалі і не мав намір вирішити питання по укладенню договірних правовідносин. Для позивача важливо було лише надати відомості до суду, що він у відповідності до вимог формально виконав вимоги ст. 19 ГПК України. Також, на думку ФОП Клинова А.В., з боку позивача ТОВ Авторинок Куяльник відносно підприємців, які здійснюють господарську діяльність на території АДРЕСА_1 , вживаються протиправні дії щодо перешкоджанню здійсненню господарської діяльності та висловлюють особам погрожування життю (Витяг з ЄРДР № 12016160490005873 від 02.09.2013р. ст. 129 ч. 1, ст. 194 ч.2 КК України, № 42016161160000013 від 02.09.2016р. ст. 356 КК України, № 12017161250001004 від 04.09.2017р. ст. 129 ч. 1 КК України, №12019161250000176 від 14.03.2019р. ст. 185 ч. 1 КК України). Відповідачі в даних кримінальних провадженнях є потерпілими.
Окрім того, ФОП Клинов А.В. звертає увагу на те, що коли ТОВ Авторинок Куяльник зверталося до господарського суду Одеської області 18.08.2021р. (суддя Цісельський О.В. справа №916/2523/21), то в якості відповідача було визначено також ОСОБА_9 , проте ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, позивачем у акті інвентаризація майна було зазначено, що у ході перевірки було виявлено фізичну особу підприємця Галузинського С.В., що здійснює свою підприємницьку діяльність на території авторинку Куяльник та своїми діями начебто перешкоджає позивачу користуватися його майном. Даний факт, на думку відповідача, ставить під сумнів достовірність проведеної інвентаризаційної перевірки, так як покійний ОСОБА_9 ніяким чином не може здійснювати перешкоди ТОВ Авторинок Куяльник у користуванні майном, оскільки помер ще у 2020 році.
При цьому ФОП Клинов А.В. зазначає, що окрім того, що у відповідача виникають взагалі сумніви щодо достовірності проведеної інвентаризаційної перевірки майна, доданий позивачем до позову наказ №11 від 01.07.2021 року Щодо проведення інвентаризаційної перевірки майна товариства жодним чином ніякої доказової бази не має. Даний документ лише свідчить про те, що позивач прийняв наказ про проведення інвентаризації майна, однак, на думку ФОП Клинова А.В., даний наказ не свідчить про те, що буде проводитися інвентаризація торговельних місць. Також ФОП Клинов А.В. наголошує, що в матеріалах справи немає жодних доказів того, що позивач ТОВ Авторинок Куяльник повідомив про проведення інвентаризації відповідачів.
Також ФОП Клинов А.В. звертає увагу на те, що позивач не надав доказів того, що спірні торговельні місця № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995 належать на праві власності або іншому праві користування позивачу ТОВ Авторинок Куяльник. Позивач надає до суду лише розподільчий баланс від 01.09.2010 року укладений між ТОВ Нова Україна та ТОВ Авторинок Куяльник, але в цьому розподільчому балансі, на думку ФОП Клинова А.В., жодних даних щодо передання у власність, користуванні позивачу ТОВ Авторинок Куяльник торговельних місць немає, у тому числі і спірних торговельних місць № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995. При цьому ФОП Клинов А.В. зазначає, що в даному розподільчому балансі не має жодних посилань на те, яким чином встановлено порядок володіння корпоративними правами на новому підприємстві ТОВ Авторинок Куяльник. Також ФОП Клинов А.В. зазначає, що в позовній заяві не вказано жодних доказів, на якій підставі позивач володіє, користується торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995.
Наразі ФОП Клинов А.В. наголошує, що в матеріали справи позивач не надав належного доказу щодо передання майна, а саме розподільчий баланс від 01.09.2010 року, укладений між ТОВ Нова Україна та ТОВ Авторинок Куяльник, не засвідчений нотаріально, тому неможливо стверджувати про те, що майно, яке зазначено в цьому розподільчому балансі від 01.09.2010 року передано позивачу ТОВ Авторинок Куяльник. До того відповідач вказує, що відсутній акт прийому-передання майна. Більш того, позивач взагалі не надав ніяких правовстановлюючих документів на торговельні місця № 96, 78, 512, 513,76, 100, 8, 9, 415, 426, 995, також відсутні докази того, що вказані торговельні місця перебувають на земельній ділянці площею 35,5205 га з кадастровим № 5121080300:01:003:0165. Схема розміщення об`єктів на Авторинок Куяльник, яка надана до позовної заяви, не свідчить про те, що на земельній ділянці площею 35,5205 га з кадастровим № 5121080300:01:003:0165 розташовані торговельні місця № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995.
Разом із тим, ФОП Клинов А.В. зазначає, що протоколами установчих зборів засновників Споживчого Кооперативу Вікторія був сформований статутний капітал кооперативу шляхом внесення майна його засновниками у складі: торгівельних павільйонів у тому числі, частини асфальтного покриття, частини вартості бетонного забору з плит, частини вартості залізних воріт, частини вартості електричної підстанції, частини вартості електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, вартість користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1- Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Так, ФОП Клинов А.В. стверджує, що відповідно до Протоколу № 2 від 05.04.2012 р. установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу Вікторія:
- член СК Вікторія ОСОБА_3 володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК Вікторія наступним майном: торговельний павільйон № 96 площею 28,8 кв.м, торговельний павільйон № 78 площею 28,8 кв.м частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж;
- член СК Вікторія Орел Н.С. володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК Вікторія наступним майном: торговельний павільйон № 512 площею 28,8 кв.м, торговельний павільйон № 513 площею 28,8 кв.м, торговельний павільйон №222/223 площею 19,5 кв.м, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.
Вказаний протокол № 2 від 05.04.2012 р. засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Ткаченко І.В. 05.04.2012 р. за реєстровим №768/769.
Разом із тим, ФОП Клинов А.В. зазначає, що відповідно до Протоколу № 3/1 від 01.08.2012 р. установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу Вікторія член СК Вікторія ОСОБА_6 володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК Вікторія наступним майном: торговельний павільйон № 8 площею 56 кв.м 2000 року будівництва, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Протокол засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Лукашевою Н.А. 01.08.2012р. за реєстровим № 53,54.
ФОП Клинов А.В. наголошує, що під час створення споживчого кооперативу Вікторія, споруди, що розташовані за вказаною вище адресою, та які були придбані та споруджені за рахунок майбутніх членів кооперативу, увійшли до статутного фонду цього кооперативу. Таким чином, майно, яке увійшло до статутного фонду кооперативу Вікторія дозволило забезпечити своїх членів послугами з охорони та технічного обслуговування усього комплексу кооперативу, забезпечити нормальну експлуатацію майнового комплексу та в свою чергу виконувати визначені Статутом кооперативу діяльністю. Споживчий кооператив Вікторія на законних підставах володіє та користується спірними торговельними павільйонами та земельною ділянкою (торговельними місцями), на якій знаходяться торговельні повільні, які в свою чергу внесені в статутний капіталу СК Вікторія та знаходиться на земельній ділянці загальною площею 46,09 га за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1- Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.
Також ФОП Клинов А.В. зазначає, що позивач в своєму позові посилається на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачу його майном. Однак, позивач не зазначає, які саме здійснює дії відповідач ФОП Клинов А.В., та, яким чином інші відповідачі перешкоджають позивачу користуватися торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9,415,426, 995. Додатково відповідач звертає увагу суду, що торговельні павільйоні № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995, та частина земельної ділянки, на якій знаходяться торговельні павільйоні, внесені в статутний капітал СК Вікторія.
Разом із тим, ФОП Клинов А.В. зазначає, що позивач в позовній заяві посилається на кримінальне провадження № 4201317000000065 за ст.ст. 192 ч.2, 190 ч. 3, 209 ч. 1, 279 ч. 3 КК України та надає його до суду. Однак позивач сам же зазначає в позовної заяві, що кримінальне провадження закрито, а обвинувальний акт повернутий прокурору. Постановою від 29.03.2016 року прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 кримінальна справа №42013170000000065 від 09.02.2013 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 279, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192 КК України була закрита. Відповідач вважає, що цей доказ якій наданий позивачем, щодо доведення факту безпідставного користування відповідачами торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995 - є необґрунтованим, та безпідставним. На думку відповідача, даний доказ не підтверджує факт того, що відповідачі будь-яким чином перешкоджають позивачу користуватися торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995.
На думку ФОП Клинова А.В., витяг з акту ревізії ринку від 20.03.2013 року свідчить лише про те, що 2013 році був складений акт про заборгованість. Проте, на думку відповідача, цей акт не свідчить про те, що станом на 2021 рік відповідачі перешкоджають позивачу користуватися торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995, які як вже зазначалося вище належать СК Вікторія.
26.01.2022 р. представником позивача подано до суду заяву про часткове залишення позову без розгляду в частині усунення перешкод у користуванні майном ФОП Кондратюком Ігорем Федоровичем.
Також 26.01.2022 р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив ФОП Клинова А.В., в якій позивач вважає безпідставними доводи ФОП Клинова А.В., що спірна земельна ділянка належить позивачу неправомірно з посиланням на кримінальне провадження №12014160250000942 від 17.07.2014 року за ст. 364 ч. 2 КК України, яке відкрито за заявою зловживання посадовими особами Августівської сільської ради своїми правами. Існування кримінального провадження, на думку позивача, не впливає на факт законності набуття ним права власності на землю, оскільки навіть у разі встановлення складу злочину та постановлення обвинувального вироку, це не буде автоматично тягнути скасування права власності на об`єкт позивача. Тим більше, як зазначає позивач, наведене кримінальне провадження ще триває на стадії досудового провадження, остаточного рішення по ньому не має.
Щодо доводів ФОП Клинова А.В. про перешкоджання позивачем його господарської діяльності шляхом звернення до суду із цим позовом, позивач зазначає, що вони не обґрунтовані та не мають жодного відношення до цієї справи. При цьому позивач наголошує, що поданням позову до суду позивач, який вважає свої права порушеними, намагається встановити істину та захистити свої права у передбачений законом спосіб, а тому твердження про порушення права відповідача не можуть стати причиною відмови у позові.
Позивач наголошує, що додані до відзиву витяги з ЄРДР № 12016160490005873 від 02.09.13 р., № 42016161160000013 від 02.09.16 р., № 12017161250001004 від 04.09.2017 р., №12019161250000176 від 14.03.2019 р. не містять інформацію навіть про підозрювану особу, не говорячи вже про те, що остаточного рішення суду по ним також не має. Тому, на думку позивача, немає підстав стверджувати, що ТОВ Авторинок Куяльник шляхом вчинення протиправних дій перешкоджає відповідачам вести підприємницьку діяльність. У будь-якому разі, це не є предметом доказування по цій справі, а свідчать лише про реєстрацію тих чи інших заяв у поліції.
Щодо сумнівів стосовно достовірності акту інвентаризації майна, з огляду на непопередження відповідачів про його проведення, відсутності їх участі у його складанні, а також неповідомлення відповідачів про його складення, позивач зазначає таке. Акт інвентаризації майна є документом внутрішньої бухгалтерської діяльності підприємства, тому вимог щодо повідомлення третіх осіб про його проведення, чи залучення таких осіб, законодавством не передбачено. В свою чергу стверджувати про його нечинність з наведених обґрунтувань, на думку позивача, підстав немає.
Наразі позивач зауважує стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не доведено (не додано доказів) права власності або інші права на спірні торгівельні місця 96,78,512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995, під якими розуміє торговельні павільйони (контейнера). Так, позивач повідомляє, що він і не намагався довести існування у нього будь-яких прав саме на них. Позивач наголошує, що він обґрунтовує свої вимоги тим, що на території його земельної ділянки на відповідних торговельних місцях відповідачі розмістили свої нестаціонарні металеві конструкції (торговельний павільйон) та здійснюють підприємницьку діяльність, але ніяких домовленостей/дозволів від власника земельної ділянки не отримували. Тобто позивачу не відомо кому належать торговельні місця відповідачів та на якій підставі вони їх використовують, проте їх розміщення на території ринку повинно було бути узгоджене із його власником, а цього зроблено не було.
Так, позивач зазначає, що саме тому він просить усунути перешкоди шляхом звільнення відповідних торговельних місць (частини земельної ділянки) від розміщених на них металевих конструкцій (торговельних павільйонів, контейнерів, та інших приладів), які використовуються відповідачами. На право користування або власності майна, розташованого на торговельних місцях, позивач не претендує.
Щодо тверджень ФОП Клинова А.В., що він на підставі завіреного нотаріально Протоколу установчих зборів засновників Споживчого кооперативу Вікторія №3/1 від 01.09.2012 р. володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК Вікторія, наступним майном: торговельний павільйон № 8 площею 56 кв.м 2000 р.б., частина асфальтного покриття, частина вартості бетонного збору та плит, частина вартості залізних воріт, частина вартості електричної підстанції, частина вартості асфальтного покриття, частина вартості електроопір, стовпів електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Біляївський р-н, Августівська сільська рада, с. Котовка, Живахова гора, 1, а оскільки кооператив на законних підставах володіє та користується земельною ділянкою площею 46,09 га за адресою: Одеська обл. Біляївський р-н, Августівська сільська рада, с. Котовка, Живахова гора, 1, то і член кооперативу Клинов А.В. також правомірно користується виділеними йому торговельними місцями, позивач зазначає таке. Позивач не може погодитись із зазначеним, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка належить позивачу на праві власності. Позивач наголошує, що вона не була передана у користування жодному кооперативу, не була відчужена іншим чином, тому СК Вікторія не має на неї жодного з прав власності. Позивач зазначає, що документів на підтвердження існування у кооперативу права власності/користування спірною земельною ділянкою відповідачем не надано, а тому СК Вікторія не мав повноважень видавати паї своїм учасникам у вигляді права користування земельною ділянкою. Так позивач наголошує, що відповідачем не надано доказів реєстрації права власності/користування спірною земельною ділянкою за СК Вікторія, отже його існування не доведено. Оскільки нотаріус під час засвідчення протоколу зборів кооперативу лише підтверджує справжність підписів без перевірки змісту документу (згідно порядку вчинення нотаріальних дій), то юридичного значення цей документ ніякого не має без його державної реєстрації.
Щодо стверджень відповідача про те, що розподільчий баланс від 01.09.2010 року, який складений ТОВ Нова Україна та підтверджує передачу спірної земельної ділянки позивачу, не засвідчено нотаріально, тому він є не належним доказом, позивач зазначає, що ним надано копію розподільчого балансу ТОВ Нова Україна від 01.09.2010 р., який засвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. під № 4554.
При цьому позивач не погоджується із твердженнями ФОП Клинова А.В., що у позові не конкретизується, яким чином ФОП Клинов А.В. та інші відповідачі чинять перешкоди у користуванні його майном. Позивач наголошує, що оскільки ТОВ Авторинок Куяльник зазначив у позові, що на території його земельної ділянки, на якій знаходиться авторинок, певні торговельні місця використовуються відповідачами без його згоди, на думку позивача, зрозуміло, що він міг би здавати в оренду ці торговельні місця та отримувати прибуток - досягати мету, з якої було створено товариство. Проте, через здійснення підприємницької діяльності відповідачами на території ринку, через займання ними торгівельних місць, права позивача на отримання прибутку від цих місць порушується (право користування та розпорядження майном). Таким чином використання, ФОП Клиновим А.В., що торговельних місць №8 та № 9, які належать позивачу, без будь-яких підстав очевидно порушує право власності позивача.
Також позивач заперечує проти стверджень відповідача про те, що докази позивача у вигляді окремих процесуальних документів з к/п №42013170000000065 від 09.02.2013 року не можуть бути прийняті судом, оскільки вказане кримінальне провадження закрито постановою прокурора. Позивач наголошує, що ним до позову додані ті документи (протоколи допитів, ухвала, акт), які підтверджують здійснення відповідачами підприємницької діяльності на території авторинку саме на тих торгівельних місцях, які вказані у позові.
31.01.2022 р. представником відповідача - ФОП Клинова А.В. подано до суду заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях ФОП Клинов А.В. наголошує, що акт інвентаризації майна не відповідає вимогам п. 1- 20 розділу 1 Наказу МФУ від 02.09.2014 р. за № 879 Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань. Так, ФОП Клинов А.В. зазначає, що інвентаризаційний акт майна, що складений 01 липня 2021 року позивачем, не підтверджує факт того, що на торговельні місця, що перебувають у складі Єдиного майнового комплексу належать Товариству та використовуються третіми особами без належних підстав. На думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів щодо розміщення торговельних місць на території, з якої позивач висиляє відповідачів.
Що стосується тверджень позивача про те, що відповідачем не надано доказів про реєстрацію прав власності на майно за СК Вікторія, ФОП Клинов А.В. зазначає, що у роз`ясненнях Постанови Верховного Суду України від 08.06.2004р. зазначено, що право власності на майно, яке є часткою статутного фонду, не потребує доказування. Окрім цього, ця обставина є підставою для закріплення та оформлення товариством права користування земельною ділянкою, на якій розташовано зазначене майно. Відповідач наголошує, що даний висновок також закріплено в Ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 26.04.2006р.
Також ФОП Клинов А.В. зазначає, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі здають торговельні місця в оренду, та за ці місця інші підприємці сплачують кошти, не надано доказів щодо сплати податків за отримання орендної плати (доходу).
Додатково відповідач наголошує, що витяги з ЄРДР від 09.01.2013 р., копії Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, та копії протоколів допиту не мають ніякої доказової бази щодо фактів, які викладені в позовної заяві. ФОП Клинов А.В. наголошує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги (cт. 73 ГПК України). Також відповідач посилається на положення п. 6 cт. 75 ГПК України, якими передбачено, що не підлягають доказуванню лише ті обставини, які встановлені в наслідок обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином ФОП Клинов А.В. наголошує, що сам позивач зазначив, що згідно з постановою від 29.03.2016 року прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 кримінальна справа №42013170000000065 від 09.02.2013 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 3ст. 190, ч.2 ст. 192, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 279, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192 КК України була закрита.
Також 31.01.2022 р. представником відповідача - ФОП Клинова А.В. подано до суду заяву про виключення доказів, у якій відповідач просить суд виключити з числа доказів по справі по справі №916/3776/21: акт №1 інвентаризації майна товариства, що складений 01 липня 2021 року, схему розташування об`єктів на авторинку Куяльник, витяг з ЄРДР від 09.01.2013р., копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, та копії протоколів допиту; акт ревізії ринку від 20.03.2013 року, з огляду на наступне. Відповідач вважає, що акт №1 інвентаризації майна товариства, що складений 01 липня 2021 року підлягає виключенню як доказ, тому як даний документ викликає сумнів з приводу його достовірності. Даний акт, на думку відповідача, не відповідає вимогам п. 1-20 розділу І Наказу МФУ від 02.09.2014 за № 879 Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань.
Також відповідач наголошує, що документ Схема розташування об`єктів на авторинку Куяльник підлягає виключенню як доказ, тому як даний документ викликає сумнів з приводу його достовірності. Даний документ, на думку відповідача, не є доказом, тому що ніким не затверджений, таку схему може надрукувати будь-яка особа, навіть немає підписі особи, яка складала цю схему та несе відповідальність за достовірність даних на цієї схеми. Наразі відповідач посилається на п. 5, п. 6, п. 7 розділу І Правил торгівлі на ринках Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України МВС України, ДП Адміністрація України, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України затверджених Наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002 р., згідно яких за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням - міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані. Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під`їздів, телефонний зв`язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.
Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, ід- кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН № 4690-88) та Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 № 23 (z0314-96) та зареєстрованих у Мін`юсті України 19.06.96 за № 314/1339.
Також ФОП Клинов А.В. наголошує, що згідно до п. 2.1., розділу II Методичних рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів затверджених Наказом Міністерства Економіки та з питань Європейської інтеграції України від 28.07.2004 р. за 281, передбачено, що Автомобільний ринок - спеціалізоване торговельно-сервісне підприємство, на якому здійснюється реалізація транспортних засобів як нових, так і тих, що були в експлуатації, номерних агрегатів, а також запасних частин, мастильних матеріалів, автомобільних аксесуарів та засобів догляду за ними.
Вимоги до розміщення і улаштування автомобільного ринку аналогічні вимогам, що пред`являються до змішаних ринків. При цьому в торговельній зоні автомобільного ринку розташовують: криті ринки, павільйони; приміщення для проведення експертних досліджень; криті і відкриті ряди; майданчики для продажу транспортних засобів; заклади ресторанного господарства; підприємства з надання інших видів послуг; підприємства з продажу запасних частин до автомобілів, мастильних матеріалів, автомобільних аксесуарів та засобів догляду за ними.
Територія автомобільного ринку повинна бути поділена на спеціалізовані зони відповідно до асортименту товарів, що реалізуються. Рекомендується виділяти такі зони: транспортні засоби; запасні частини до транспортних засобів; мастильні матеріали; аксесуари; сервісні послуги.
Згідно до п. 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них затверджених Наказом Держкомстату України від 26.07.2005 за №209 встановлено, торгове місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об`єкти ресторанного господарства.
Кількість торгових місць визначається за документами (на підставі затвердженого проекту, технічного паспорта та інших документів ринку)...
З огляду на зазначене, ФОП Клинов А.В. вважає, що позивачем не надано жодних доказів на наявність торговельних місць на Схеми розташування об`єктів на авторинку Куяльник.
Щодо виключення із числа доказів витягу з ЄРДР від 09.01.2013р., копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, та копії протоколів допиту ФОП Клинов А.В. зазначає, що дані документи підлягають виключенню як докази, тому як дані документи не мають ні якої доказової бази, щодо фактів, які викладені в позовної заяві.
ФОП Клинов А.В. також наполягає на виключенні акту ревізії ринку від 20.03.2013 року оскільки відповідач вважає, що даний акт підлягає виключенню як доказ, тому як даний документ не має ні якої доказової бази, щодо фактів, які викладені в позовної заяві. Даний акт, на думку відповідача, свідчить лише про те, що 2013 році був складений акт про заборгованість. Проте, цей акт не свідчить про те, що станом на 2021 рік відповідачі перешкоджають позивачу користуватися торговельними місцями № 96, 78, 512, 513, 76, 100, 8, 9, 415, 426, 995, які як вже зазначалося вище належать СК Вікторія.
31.01.2022 р. до суду від ФОП Орел Н.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на таке. ФОП Орел Н.С. заперечує проти виселення із торговельних павільйонів №512 та 513 та вважає, що вона не вчиняє жодних перешкод позивачу. Так ФОП Орел Н.С. зазначає, що дані торговельні павільйони були придбані нею за її особисті кошти та наголошує, що вони внесені до статутного капіталу Споживчого кооперативу Вікторія, який був зареєстрований у встановленому законом порядку. ФОП Орел Н.С. стверджує, що вона є членом вказаного кооперативу з моменту його створення, оскільки є одним із його засновників та, відповідно до Протоколу № 2 від 05.04.2012 року установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу Вікторія, володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді СК Вікторія наступним майном: торговельний павільйон № 512 площею 28,8 кв.м, торговельний павільйон № 513 площею 28,8 кв.м, торговельний павільйон №222/223 площею 19,5 кв.м, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Відповідач наголошує, що протокол засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Лукашевою Н.А. 01.08.2012р. за реєстровим № 53,54.
Також ФОП Орел Н.С. звертає увагу суду, що СУ ГУМВС України в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160250000942 від 17.07.2014 року за ст. 364 ч.2 КК України. Окрім того, ФОП Орел Н.С. наголошує, що з 2014 року вона є потерпілою по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160250000942 від 17.07.2014 року за ст. 364 ч.2 КК України.
При цьому ФОП Орел Н.С. звертає увагу, що на її думку, з боку позивача жодних доказів, які свідчили б що вона чинить перешкоди, позивачем і ні в позовної заяві і ні яких додаткових документів не надано до позову. А також відповідач вважає, що свідчення, які мною надавалися в рамках кримінального провадження № 4201317000000065 за ст.ст. 192 ч.2, 190 ч. 3, 209 ч. 1, 279 ч. 3 КК України не можуть бути судом прийняти до уваги, тому як Постановою від 29.03.2016 року прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 кримінальна справа № 42013170000000065 від 09.02.2013 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 192, ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 279, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192 КК України було закрито.
31.01.2022 р. до суду від ФОП Меснянкіної Н.О. надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на таке. ФОП Меснянкіна Н.О. не погоджується із позовними вимогами щодо її виселення з торговельних павільйонів, а також зазначає про хибність тверджень позивач щодо здійснення нею перешкод у користуванні майном позивача. Відповідач звертає увагу суду на проведення СУ ГУМВС України в Одеській області провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових 17.07.2014 року за ст. 364 ч.2 КК України, щодо зловживання службовим становищем Августівською сільською радою та порушення радою п.п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно та вважає, що даним кримінальним провадженням було встановлено факт незаконного володіння позивачем спірних земельних ділянок, а також зазначає, що закінчення розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути підставою для знехтуванням фактами, які вже встановлені слідством.
Також ФОП Меснянкіна Н.О. звертає увагу суду, що з боку позивача ТОВ Авторинок Куяльник відносно підприємців на території Одеська область, Біляївський р-н, с. Латівка, вул. Живахова гора, буд. 1, вживаються протиправні дії та висловлюють особам погрожування життю (Витяги з ЄРДР № 12016160490005873 від 02.09.2013р. ст. 129 ч. 1, ст. 194 ч.2 КК України, №42016161160000013 від 02.09.2016 р. ст. 356 КК України, № 12017161250001004 від 04.09.2017 р. ст. 129 ч. 1 КК України, №12019161250000176 від 14.03.2019 р. ст. 185 ч. 1 КК України), які є у матеріалах справи та зазначає, що є потерпілою у кожному з цих кримінальних проваджень.
Поряд з цим ФОП Меснянкіна Н.О. вважає, що з боку позивача жодних доказів, які свідчили б про те, що вона чинить перешкоди та в чому вони проявляються, позивачем не надано. Наразі відповідач зазначає, що свідчення, які нею надавалися в рамках кримінального провадження № 4201317000000065 за ст.ст. 192 ч.2, 190 ч. 3, 209 ч. 1, 279 ч. 3 КК України, на думку ФОП Меснянкіної Н.О., не можуть бути судом прийняти до уваги, тому як Постановою від 29.03.2016 року прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 кримінальна справа №42013170000000065 від 09.02.2013 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, 4.2 ст. 192, ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 279, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192 КК України була закрита.
31.01.2022 р. до суду від ФОП Кацапова О.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на таке. ФОП Кацапов О.С. зазначає, що 27.08.2021 р. засобами поштового зв`язку він отримав претензію ТОВ Авторинок Куяльник щодо звільнення торговельних місць протягом 5-ти днів та з пропозицією укласти із позивачем договір оренди торговельного місця. Відповідач повідомляє, що наступного дня, він особисто звернувся до директора ТОВ Авторинок Куяльник для того, щоб передати йому мою відповідь на претензію та з`ясувати, якій договір, на яких умовах, на яку суму позивач хоче укласти. Однак, у ході усної розмови, директор ТОВ Авторинок Куяльник повідомив ФОП Кацапова О.С. про те, що укладати договори він не бажає, проте хоче отримувати плату за оренду торгового місця у вигляді готівки кожен місяць. З його слів, у разі укладання між ними такої усної угоди, позивач не буде пред`являти до відповідача жодних претензій у суді. Проте, зі слів директора ТОВ Авторинок Куяльник, у разі відмови ФОП Кацапова О.С., його разом із іншими відповідачами буде виселено. Відповідач повідомляє, що від укладення такого роду усного договору він відмовився.
Також відповідач додатково звертає увагу суду на відоме йому кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12014160250000942 від 17.07.2014 року за ст. 364 ч.2 КК України. При цьому відповідач вважає, що даним позовом ТОВ Авторинок Куяльник намагається здійснити моральний вплив на ФОП Кацапова О.С. та інших фізичних осіб-підприємців, відповідачів, які є потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Крім того, 31.01.2022 р. відповідачем - ФОП Меснянкіною Н.О. подано до суду заяву про відкладення засідання по справі у зв`язку із хворобою останньої та бажанням приймати участь у судових засіданнях особисто.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання відкладено на 28 лютого 2022 р.
28.02.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав введення в країні воєнного стану.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 28.02.2022 р. о 12 год. 00 хв. не відбувся у зв`язку із запровадженням 24.02.2022 р. воєнного стану указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Крім того, 14.03.2022 р. указом Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено воєнний стан до 25.04.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання призначено на 03 травня 2022 р.
29.04.2022 р. від представника відповідача - ФОП Клинова А.В. на електронну адресу суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до ухвалення рішень господарським судом Одеської області по справам № 916/156/22 та № 916/426/22.
03.05.2022 р. від представника відповідача - ФОП Клинова А.В. на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення засідання по справі у зв`язку з введенням на території України військового становища, а також у зв`язку з появою на території м. Одеси вибухів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.05.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання відкладено на 31 травня 2022 р.
25.05.2022 р. від представника відповідача ФОП Клинова А.В. на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд заяви про зупинення провадження у справі за відсутністю представника.
Так, в підготовчому засіданні 31.05.2022 р. судом було розглянуто заяву ФОП Клинова А.В. про зупинення провадження у справі, яка надійшла на електронну адресу суду 29.04.2022 р., та відмовлено у її задоволені, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.05.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання відкладено на 27 червня 2022 р.
24.06.2022 р. від представника відповідача - ФОП Клинова А.В. на електронну адресу суду надійшла повторна заява про зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якої судом було відмовлено у її задоволені, оскільки наразі відсутні підстави об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.06.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2022 р. у справі № 916/3776/21 позовну заяву ТОВ Авторинок Куяльник в частині вимог до ФОП Кондратюка Ігоря Федоровича про усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду. Також вказаною ухвалою підготовче засідання у справі відкладено на 22 липня 2022 р
18.07.2022 р. відповідачем - ФОП Орел Н.С. подано до суду заяву про зупинення провадження у справі.
22.07.2022 р. відповідачем - ФОП Кацаповим О.С. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, укладання договору з адвокатом та підготування своєї правової позиції по даній справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання відкладено на 11 серпня 2022 р.
09.08.2022 р. від представника відповідачів ФОП Клинова А.В., ФОП Кацапова О.С. на електронну адресу суду надійшли аналогічні заяви про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю адвоката взяти участь в підготовчому засіданні через погіршення стану здоров`я.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2022 р. у справі № 916/3776/21 підготовче засідання відкладено на 07.09.2022 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2022 р. у справі № 916/3776/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.10.2022 р.
03.10.2022 р. від фізичної особи-підприємця Меснянкіної Наталі Олексіївни та фізичної особи-підприємця Орел Наталі Сергіївни до суду надійшло клопотання в порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідачі просять суд замінити відповідача, оскільки згідно витягу № 4\1 загальних зборів засновників (учасників) СК Вікторія від 30.08.2012 р., спірне майно було внесено до пайового фонду СК Вікторія, а член СК Вікторія ОСОБА_3 володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді, з огляду на що не є належним відповідачем по справі.
Так, під час розгляду справи в судовому засіданні 03.10.2022 р. судом було розглянуто клопотання ФОП Меснянкіної Н.О. та ФОП Орел Н.С. про заміну відповідача та відмовлено у його задоволенні, про що зазначено в протоколі судового засідання від 03.10.2022 р.
При цьому у судовому засіданні господарського суду 03 жовтня 2020 року по справі № 916/3776/21 було протокольно оголошено перерву до 26 жовтня 2022 року.
26.10.2022 р. від ФОП Клинова А.В. до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні господарського суду 26 жовтня 2020 року по справі № 916/3776/21 було протокольно оголошено перерву до 01 листопада 2022 року.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідачі просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПП № 763976, Товариству з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, вул. Живахова гора, 1-Ж, із кадастровим № 5121080300:01:003:0165, про що також свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
01 липня 2021 року під час здійснення інвентаризаційної перевірки майна ТОВ Авторинок Куяльник відповідною комісією виявлено суб`єктів господарювання, які проводять діяльність з продажу товару на території ринку без належних на те підстав (за відсутністю відповідних договорів та ін. документів): ОСОБА_3 (використовує торговельні місця 96, 78); ОСОБА_4 (використовує торговельні місця 512, 513); ОСОБА_5 (використовує торговельні місця 76,100); ОСОБА_6 (використовує торговельні місця 8, 9); ОСОБА_2 (використовує торговельні місця 415, 426, 995). Позивач зазначає, що прохання членів комісії про пояснення підстав проводження своєї підприємницької діяльності та надання підтверджуючих документів вказані особи ігнорують. Орендної плати від відповідачів позивач не отримує.
При цьому позивач вказує, що 13.08.2021 року на адресу відповідачів направлена претензія з вимогою звільнити зайняті ними павільйони (майданчики) на території ринку. Відповіді на дану претензію, як зазначає позивач, ним не отримано, добровільно покинути територію ринку вказані особи також відмовляються. З огляду на зазначене, позивач вважає, що таке безпідставне використання майна позивача відповідачами порушує інтереси Товариства (власника), що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В контексті зазначеної норми звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
Судова колегія зазначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Виокремлюють також матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
За таких обставин, для того щоб в судовому порядку захистити порушене право або законний інтерес особи, яка звертається за захистом такого права до суду, по-перше, право такої особи має бути порушено, по-друге, особа має довести, що саме діями відповідача порушуються її права (законні інтереси), а по-третє, обраний позивачем спосіб захисту має поновити порушені права (законні інтереси) позивача.
Так, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник звернулось до господарського суду із заявленим позовом як власник земельної ділянки, вказуючи про порушення його прав відповідачами внаслідок незаконного користування торгівельними місцями за №№ 96,78, 512, 513, 8, 9, 415, 426, 995, які знаходяться на території автомобільного ринку.
Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
За змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Землекористувачеві забезпечується захист його права на користування земельною ділянкою нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Завдяки негаторному позову, предметом якого у даному випадку є заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов`язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.
Усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.
Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.
Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
Разом з тим судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник є власником земельної ділянки площею 35,5305 га із кадастровим № 5121080300:01:003:0165, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, вул. Живахова гора, 1-Ж (за межами населеного пункту), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.05.2012 р. та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, вул. Живахова гора, 1-Ж.
Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача ФОП Клинова А.В. стосовно неправомірного набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку, оскільки це не входить в предмет доказування по цій справі.
Більш того, суд зауважує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року, справа Трофимчук проти України).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відтак, з огляду на наявність чинного державного акту на право власності позивача на спірну земельну ділянку, суд не вбачає підстав для оцінки доводам відповідача стосовно обставин, які були підставою для видачі вказаного держакту і оформлення права власності позивачем на земельну ділянку.
Наразі щодо стверджень позивача про розміщення ним авторинку на належній йому земельній ділянці за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, вул. Живахова гора, буд. 1-Ж, суд зазначає наступне.
Так, у досудових претензіях, надісланих на адреси відповідачів та у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями на території автомобільного ринку, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Живахова гора, буд. 1, тобто позивач просить суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні майном за іншою адресою, ніж вказана вище належна позивачу земельна ділянка. Будь-яких доказів того, що авторинок розташовано саме на земельній ділянці за вказаною адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Латівка, вул. Живахова гора, буд. 1, матеріали справи не містять, як й не містять відповідні документи про присвоєння такої адреси авторинку. Наразі суд зауважує, що на протязі тривалого розгляду справи, що обумовлено воєнним станом, позивач ані на стадії підготовчого провадження, ані на стадії судового розгляду справи по суті не надав пояснень стосовно адреси, зазначеної у прохальній частині позовної заяви, яка відмінна від адреси належної позивачу земельної ділянки, незважаючи на письмові заперечення відповідачів з цього приводу.
Поряд з цим згідно з п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868, під терміном "ринок" розуміється об`єкт торгівлі, на території якого суб`єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об`єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб`єкт господарювання).
За умовами п. 3 Положення послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб`єктом господарювання, який є юридичною особою.
Згідно п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576, ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Згідно п. 5 Правил торгівлі на ринках за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням - міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності - з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.
Положеннями п. 6 Правил торгівлі на ринках територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під`їздів, телефонний зв`язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.
Відповідно до п. 7 Правил торгівлі на ринках Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН N 4690-88) та Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 N 23 ( z0314-96 ) та зареєстрованих у Мін`юсті України 19.06.96 за N 314/1339.
Відповідно до п.13 Правил торгівлі на ринках розташування торговельних місць на ринку, торговельно-технологічного обладнання має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування.
Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Між тим, до матеріалів справи позивачем надано його установчі документи, з яких судом встановлено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник як юридичної особи, а також визначення мети та інших організаційних питань, які необхідні позивачу для організації своєї внутрішньої діяльності як юридичної особи.
При цьому позивачем до суду не надано жодних доказів організації здійснення діяльності, яка необхідна для організації саме ринку, його створення відповідно до наведених вище норм законодавства, як це передбачено п. 2 Правил торгівлі на ринках. Зокрема, позивачем не надано жодної документації щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану, узгодженої відповідно до положень п. 7 Правил торгівлі на ринках та чинного законодавства України.
Крім того, суд зазначає, що додана ТОВ Авторинок Куяльник до позову схема розташування об`єктів на авторинку Куяльник не приймається судом як належний доказ з огляду на відсутність реєстрації даної схеми у встановленому законодавством порядку. Більш того, на даній схемі відсутнє навіть погодження самої адміністрації ринку.
Тому наявна в матеріалах справи схема розташування об`єктів на авторинку Куяльник, на яку посилається позивач, не може підтверджувати доводи позивача про зайняття відповідачами торгівельних місць на ринку, які позивач просить звільнити.
Щодо створення самих торговельних місць суд зазначає наступне.
Так, під час організації території ринку процес побудови тимчасових споруд регулюється Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р., яким затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1.1. Порядку він визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Згідно п. 1.3. Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Положеннями 1.4. Порядку визначено, що терміни у цьому Порядку застосовуються у такому значенні:
замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС;
паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;
пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності;
схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);
стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Відповідно до п. 1.6. Порядку розміщення ТС у межах ринків, інших торговельних об`єктів визначається планувальною документацією їх території або проектною документацією їх споруд.
Як вбачається із положень п. 1.8. Порядку при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Розділом II. Порядку визначається порядок отримання паспорта прив`язки ТС
Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (п 2.1. Порядку).
Відповідно до п. 2.2. порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Згідно п. 2.4. порядку для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.
Згідно п. 2.5. Порядку про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
Положеннями п. 2.6. Порядку передбачено,що для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС., до якої додає: схему розміщення ТС; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Відповідно до положень п. 2.7. Порядку паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (п. 2.10 Порядку)..
Як вбачається із п. 2.11. Порядку паспорт прив`язки ТС включає:
- титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності;
- схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500;
- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС);
- технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.
Відповідно до п. 2.16. Порядку паспорт прив`язки ТС підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру.
Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (п. 2.17. Порядку).
Отже, для здіснення ТОВ Авторинок Куяльник відповідної господарської діяльності шляхом організації авторинку останнє мало здійснити всі необхідні дії, передбачені Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.
Зокрема, для організації території ринку та побудови тимчасових споруд ТОВ „Авторинок Куяльник повинно було отримати дозвіл на розміщення ТС від відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації. Однак, в матеріалах справи відсутні такі докази, також ТОВ Авторинок Куяльник не надано жодного паспорту прив`язки ТС, чи іншого документу, який би свідчив про надання відповідним органом дозволу на розміщення тимчасових споруд.
Так, пред`являючи негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення торгівельних місць, позивач мав довести організацію діяльності авторинку у встановленому законодавством України. Проте, такі докази в матеріалах справи відсутні, з огляду на що у суду відсутня будь яка можливість ототожнити та встановити той факт, що ринок знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу, та встановити розташування торгівельних місць на ринку.
Відтак, господарський суд доходить висновку про недоведення позивачем належними і допустимими доказами організації у встановленому законом порядку авторинку на власній земельній ділянці, адже позивачем не надано жодного із перелічених вище документів для підтвердження цього та встановлення торгових місць на даному ринку.
В свою чергу суд вважає необґрунтованими ствердження позивача про створення відповідачами перешкод у користуванні майном внаслідок зайняття торговельних місць на авторинку.
Що стосується витягу з ЄРДР від 09.01.2013 р., копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та копії протоколів допитів суд зазначає таке.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги (ст. 73 ГПК України).?
Згідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на зазначене, господарський суд зазначає, що оскільки факти та обставини, зазначені у даних документах не були досліджені судом, та судом не винесено обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні або постанови суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, відповідно судом не можуть бути прийняті як належні докази, що підтверджують відповідні обставини, вказані вище витягу з ЄРДР від 09.01.2013 р., копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та копії протоколів допитів.
Що стосується акту № 1 інвентаризації майна товариства від 01.07.2021 р., суд зазначає, що з огляду на відсутність в матеріалах справи будь яких документів, які б свідчили про встановлення даних торгівельних місць у визначеному законодавству порядку на організованій в відповідності до чинного законодавства території ринку, а також за відсутності затвердженої схеми розташування на території ринку торгівельних місць вказаний акт інвентаризації не може бути доказом самовільного зайняття відповідачами торгівельних місць, розташованих на земельній ділянці позивача.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи наявні в докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник до фізичної особи-підприємця Меснянкіної Наталі Олексіївни, фізичної особи-підприємця Орел Наталі Сергіївни, фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича, фізичної особи-підприємця Кацапова Олександра Семеновича про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 11 листопада 2022 р.
Суддя В.С. Петров
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2022 |
Оприлюднено | 18.11.2022 |
Номер документу | 107351736 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петров В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні