Ухвала

від 07.11.2022 по справі 916/3692/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3692/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Вакарчук Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-962/22 від 28.10.2022) про відстрочення виконання рішення по справі №916/3692/21

за позовом: AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. (Аджелтаке Роуд, Аджелтаке Айленд, Маджуро, Маршалові Острови, МН 96960, адреса для листування: Французький бульвар 66/2, оф. 301 м. Одеса, 65062);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» (вул. Стовпова 28, Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 24529567);

про стягнення 23757,62 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2022 було задоволено позов, стягнуто з ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» на користь AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. заборгованість у розмірі 23757,62 доларів США та 4849,09 грн. витрат по сплаті судового збору, повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області на користь AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. судовий збір у розмірі 8592,69 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та судовий збір у розмірі 4849,09 грн. у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

28.10.2021 до суду від ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» надійшла заява (вх.№2-962/22) про відстрочення виконання рішення по справі №916/3692/21 до 21 листопада 2022 року.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на введення в Україні у зв`язку із воєнним станом тимчасових обмежень з 24.02.2022 щодо заборони здійснювати транскордонні перекази валютних цінностей з України, що унеможливлює виконання валютних зобов`язань.

Ухвалою суду від 31.10.2022 було прийнято заяву (вх.№2-962/22 від 28.10.2022) про відстрочення виконання рішення по справі №916/3692/21 до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 07.11.2022.

31.10.2022 судом отримано від представника AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. заперечення (вх.№24233/22) щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення, в якому позивач вказує, що до 21.11.2022 обмеження на здійснення транскордонних валютних платежів об`єктивно не будуть зняті, навіть якщо запровадження військового стану не буде продовжено.

Також на думку позивача, відсутні підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки позивач ще не отримав наказу на виконання рішення у справі №916/3692/21 та не звертався до відповідача із заявою про добровільне виконання судового рішення та не починав процедуру примусового виконання рішення.

07.11.2022 до суду від представника AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. надійшло клопотання (вх.№25015/22) про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання 07.11.2022 позивач не з`явився, проте просив суд розглянути справи без його участі, відповідач також не з`явився, однак у заяві про відстрочення виконання рішення просив розглянути її без його присутності.

Враховуючи встановлені законом обмеження щодо строку розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.11.2021 суд підписав вступну та резолютивну частину ухвали та відклав складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-962/22 від 28.10.2022) про відстрочення виконання рішення по справі №916/3692/21, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно до ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.

Водночас, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Відповідач у даній справі визначає такі обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме введення постановою правління НБУ №18 від 24 лютого 2022 р. «Про роботу банківської системи на період запровадження воєнного стану» тимчасових обмежень з 24.02.2022 щодо здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України.

Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.

На підтвердження даних обставин, відповідача долучив до заяви про відстрочення виконання рішення суду копію листа від 25.10.2022 № 01/728-01/02 ПАТ «MTБ БАНК» щодо заборони здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України/переказів коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах. уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

На переконання суду дані обставини є поважними об`єктивними обставинами, які унеможливлюють добровільне виконання рішення суду на період дії вказаних вище обмежень щодо виконання валютних зобов`язань, яке безпосередньо пов`язане із введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану.

Суд також враховує позицію відповідача, спрямовану на визнання заборгованості перед позивачем та відсутність доказів, що свідчать про можливе ухилення від виконання рішення суду, а також спрямованість дій відповідача на погашення заборгованості.

Між тим є необґрунтованими доводи позивача, що відсутність наказів на виконання рішення суду та незвернення позивача до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення суду свідчить про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки закон не пов`язує можливість розстрочення/відстрочення виконання рішення суду з моментом видачі судом наказу на примусове виконання рішення суду або звернення стягувача до боржника із заявою про добровільне виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача.

При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на неможливість виконання валютних зобов`язань, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про тимчасову неможливість погашення наявної заборгованості за валютним зобов`язанням, що спричинено незалежними від відповідача обставинами. Дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з відстроченням сплати боргу до закінчення строку, яким введено в Україні воєнний стан та обмежено здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України.

Поряд з цим суд, вирішуючи питання щодо строку відстрочення виконання рішення, враховуючи баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти, доходить висновку про задоволення заяви (вх.№2-962/22 від 28.10.2022) ТОВ УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» про відстрочення виконання рішення по справі №916/3692/21 та вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду від 12.10.2021 у справі №916/3692/21 до 21 листопада 2022 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 331, 232-234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву (вх.№2-962/22 від 28.10.2022) ТОВ УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» про відстрочення виконання рішення суду по справі №916/3692/21 задовольнити.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3692/21 від 12.10.2021 до 21 листопада 2022 року включно.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено « 14» листопада 2022 року.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна