Рішення

від 10.11.2022 по справі 916/1617/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1617/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГАЗ ЛТД» до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 194779,87грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОГАЗ ЛТД звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 194779,87грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГАЗ ЛТД» посилається неналежне виконання Відділом освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-27/2021 від 26.10.2021р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2022р відкрито провадження у справі №916/1617/22, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2022р о 11:00.

06.09.2022р за вх.суду№18685/22 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання від 08.09.2022р представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2022р відкладено судове засідання на 06.10.2022р о 10:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

19.09.2022р за вх.суду№19949/22 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В судове засідання від 06.10.2022р представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2022р відкладено судове засідання на 10.11.2022р о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 10.11.2022р було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1617/22.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вказує позивач, 26.10.2021р між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГАЗ ЛТД» (позивач, Постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області (відповідач, Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕС-27/2021 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору загальний (плановий) обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 48423,73кВт /год.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що Споживач розраховується з Постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом строку дії договору. Загальна сума договору становить 199990,00грн, в т.ч. ПДВ (33331,67грн). Ціна за договором за 1 кВт/год електричної енергії 4,13грн, в т.ч. ПДВ з яких регульована частка становить: тариф на послугу з передачі 0,352716грн в т.ч ПДВ (0,352716грн), тариф на послугу з розподілу 1,068336грн в т.ч. ПДВ (1,068336грн).

Згідно з пп 5.6. 5.8. договору, оплата акту приймання-передачі та/або рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Споживач протягом трьох днів з дати одержання примірників акту приймання-передачі електричної енергії, зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. При відсутності письмової відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі Постачальнику, акт приймання-передачі вважається затвердженим Споживачем. Вмотивованою відмовою від підписання Сторони визнають: фактичні обсяги споживання надані Постачальником не відповідають даним комерційного обліку; ціна за одиницю товару не відповідає умовам договору. У разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором, Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 6 місяців та за вимогою Постачальника подати документи, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. Оплата акту приймання-передачі та/або рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати до дати повного погашення боргу (але не більше 12 місяців), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 1 місяць, Споживач сплачує штраф у розмірі 7% від вартості фактично поставленої електричної енергії за борговий місяць.

Згідно з пп. 1, 4, 5, п. 6.2. договору, Споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з Постачальником за фактично спожиті обсяги електричної енергії під час строку дії договору; надавати забезпечення виконання зобов`язань з оплати за постачання електричної енергії у випадку неможливості погасити заборгованість за постачання та/або перебування в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, протягом грудня 2021р позивач поставив електричну енергію в обсязі фактичного споживання відповідачем, виконавши свої зобов`язання за договором. Згідно актів приймання-передачі №829 від 29.12.2021р (затвердженого сторонами), акту приймання-передачі №957 від 11.01.2022р за грудень 2021 року, Постачальник передав Споживачу електричну енергію в обсязі - 49,295тис.кВт.год на суму 203588,35грн, з яких сума 61164,17грн була сплачена, а решта 142424,18грн так і залишається несплаченою. Отже, станом на момент подання позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «ЕРГОГАЗ ЛТД», за спожиту електричну енергію в грудні 2021р складає 142424,18грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленої електричної енергії, позивач, на підставі п 5.8. договору нарахував останньому пеню у розмірі 18378,57грн, 7% штрафу за грудень 2021 року у сумі 14251,18грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних у сумі 2036,86грн та інфляційні збитки у сумі 17689,08грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 142424,18грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 18378,57грн пені, 14251,18грн 7% штрафу, 2036,86грн 3% річних, 17689,08грн інфляційних збитків.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що при укладанні договору сторони дійшли згоди визначити договірну величину споживання електричної енергії на рівні 48423,73кВт/год. Та в абзаці другому п. 5.1. договору визначили, що загальна сума договору становить 199990грн в т.ч. ПДВ (33331,67грн). Протягом листопада 2021 року, відповідно до умов договору, відповідач спожив електричну енергію у кількості 33,614тис.кВТ/год на загальну суму 138825,83грн в т.ч. ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії №782 від 08.12.2021р та здійснив оплату спожитої у листопаді 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками про оплату №5655 від 16.12.2021р, №5657 від 16.12.2021р. При цьому, вже у листопаді 2021 року відповідач почав отримувати від позивача листи щодо значного підвищення вартості електричної енергії на ринку. Так на електронну адресу відповідача 04.11.2021р надійшов лист від позивача за №90-ЄГ від 01.11.2021р про підвищення цін на РДН та ВДР в торговій зоні «ОЕС України» в період з вересня по жовтень (тобто до того моменту як відповіач взяв на себе зобов`язання поставляти за визначеною у договорі ціною і сторони дійшли згоди щодо ціни). У вказаному листі позивачем пропонувалось прийняти рішення щодо внесення змін до умов діючого договору (підняти вартість електричної енергії за договором більше ніж на 25% відповідно рівня коливання), чи скористатися правом на припинення договору у випадку ненадання згоди на внесення таких змін.

Відповідач вказує, що 09.11.2021р він отримав лист від позивача за №91-ЄГ щодо значного збільшення ціни та про право відповідача розірвати договір. У листі зазначалося, що зростання ціни у відсотковому значенні понад 100% з дати укладення договору до 08.11.2021р включно унеможливлює приведення позивачем умов договору у відповідність до ринкових цін, що склалися на ринку на дату звернення, а отже позивач звертається з метою розгляду альтернативних пропозицій щодо вирішення зазначеного питання та пропонує: надати позивачу підтвердження про готовність приведення умов договору, а саме ціни у відповідність до цін, що склалися на ринку електричної енергії (неодноразове поступове підняття ціни за одиницю товару), задля усунення необхідності у зміні Постачальника; (що фактично є порушенням законодавства України Про публічні закупівлі); надати пропозицію щодо вирішення зазначеного питання, враховуючи інтереси обох сторін Договору. При цьому у листом було поінформовано відповідача про право розірвати договір через складені обставини та поінформовано про те, що відсутність зворотного зв`язку (відповіді на лист) від відповідача позивач вважатиме згодою на пропозицію щодо розірвання договору з 01.12.2021р з подальшим переведенням відповідача на постачання електричної енергії з ресурсу ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальника «останньої надії»).

Як зазначає відповідач, він розумів складну ситуацію на ринку електричної енергії, та був неготовий порушувати умови Закону України «Про публічні закупівлі» в частині надання згоди на неодноразове підняття ціни за одиницю товару на ринку за договором. Тому 05.11.2021р оголосив закупівлю на електричну енергію для потреб грудня 2021 року (ідентифікатор закупівлі у системі Прозоро - UA-2021-11-05-011364-Ь), маючи надію укласти договір на постачання електричної енергії з новим постачальником з грудня 2021 року. З огляду на таке, відповідач надав мовчазну згоду на розірвання договору з 01.12.2021р, а тому не надавав відповіді на попередні листи. Вже 22.11.2021р на поштову адресу відповідача надійшов лист від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (оператор системи розподілу) за №101/19/03- 7146 від 15.11.2021р. про те, що АТ «ДТЕК Одеські електромережі» отримав від ТОВ «Єврогаз ЛТД» повідомлення щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії, укладеного з відповідачем, та припинення постачання електричної енергії з 01.12.2021р. Цим листом було наголошено про необхідність обрання нового постачальника електричної енергії, в іншому випадку, починаючи з 01.12.2021р, постачання електричної енергії буде здійснюватися Постачальником «останньої надії», тобто ДПЗД «Укрінтеренерго». Як зазначалося вище, відповдіач вже здійснював заходи для обрання нового постачальника електричної енергії відповідно до вимог закону України «Про публічні закупівлі» - проводив відкриті торги через систему Прозоро. При цьому станом на 21.12.2021р, перед отриманням листа від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» стало відомо, що через подання менше двох тендерних пропозицій від постачальників, тендер не відбудеться, відповідно відповідач втратив можливість укласти договір з новим постачальником електричної енергії, відтак був готовий на переведення його до Постачальника «останньої надії». У зв`язку з такими обставинами, на початку грудня відповідач перестав брати до уваги кількість спожитої електричної енергії за договором та не обмежував себе певними обсягами, адже була впевненість у тому, що з грудня 2021 року обсяги за грудень будуть оплачуватися за новим договором вже новому постачальнику - постачальнику «останньої надії». Починаючи з грудня 2021 року відповідач мав намір отримати остаточний рахунок від Постачальника за спожиту електричну енергію в листопаді 2021 року, здійснити дії з оплати за спожиту електричну енергію з послідуючим врегулюванням питання щодо документального оформлення розірвання договору з Постачальником. Як зазначалося вище, 08.12.2021р відповідач отримав акт приймання-перадачі електричної енергії за листопад 2021 року від Постачальника та здійснив його повну оплату.

Відповідач вказує, що після спроби врегулювати питання щодо документального оформлення розірвання договору, у телефонному режимі відповідач дізнався, що позивач продовжує постачати у грудні 2021 року електричну енергію не дивлячись на всі попередні заяви та попередження від Постачальника та АТ «ДТЕК Одеські електромережі». Через неоднозначну позицію та поведінку позивача щодо припинення постачання електричної енергії та розірвання договору, відповідач не міг передбачити, що їх відносини будуть продовжені у грудні в рамках діючого договору. В той же час, відповідач планував укласти договір з постачальником «останньої надії» для потреб забезпечення електричною енергією у грудні 2021 року, а тому не керувався визначеними обсягами зазначеними у договорі та відповідно не обмежував себе в обсягах споживання електричної енергії. При цьому відповідач дійсно отримував електричну енергію у грудні 2021 року, а тому керівництвом було прийнято рішення здійснити оплату за використану електричну енергію в рамках договірних обсягів за договором позивачу. Так, 29.12.2021р позивач виставив рахунок на оплату №881 за спожиту електричну енергію в рамках діючого та нерозірваного договору на суму 61164,17грн в т.ч. ПДВ за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року у кількості 14,809725тис кВт/год та надав акт приймання передачі електричної енергії №829 від 29.12.2021р. Відповідач здійснив оплату наданого рахунку та акту, що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою про оплату №6021 від 29.12.2021р, №6020 від 29.12.2021р, №6019 від 29.12.2021р. Після оплати останнього рахунку, відповідач отримав замовлену договірну величину електричної енергії, кількість якої визначена у договорі, а саме - 48423,73кВт /год, та здійснив оплату повної її вартість - 199990грн в т.ч. ПДВ, як це було передбачено договором, тим самим виконав зі своєї сторони зобов`язання у повному обсязі у відповідному бюджетному році за відповідним бюджетним зобов`язанням.

Відповідач наполягає на тому, що він виконав зобов`язання за укладеним договором у повному обсязі, адже використав заявлений обсяг електричної енергії та оплатив вартість такої електричні енергії, а натомість недобросовісна та неоднозначна поведінка позивача щодо припинення послідуючого постачання електричної енергії у грудні, а потім продовження постачання без попередження, спричинила той факт, що відповідач використав електричну енергію поза визначених договірних обсягів електричної енергії. А тому не має законних підстав здійснити оплату вартості такої електричної енергії.

Відповідач стверджує, що якщо він би знав, що Постачальник буде постачати електричну енергію протягом грудня, то здійснював би заходи з економії використання такої електричної енергії аби не допустити надмірне використання.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначає, що відповідач у відзиві посилається на п.3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії (постанова НКРЕКП №312 від 14.03.2018р), де зазначено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою постачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії новино повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням даи припинення посачання електричної енергії споживачу. Підтвердженням розірвання договору є наявність затвердженої сторонами додаткової угоди, адже строк дії договору є істотною умовою. Отже, незважаючи на те, що Споживач мав намір, цей намір не був відображений ні відповідним листом-відповіддю, ні наданням проекту додаткової угоди про дострокове розірвання. Будь-які домовленості по телефону, мала бути відображена письмово, про що Споживачу неодноразово зазначалося, що однак Постачальник так і не отримав, що є недобросовісними діями Споживача.

Як вказує позивач, при наявності договору зі строком дії до 31.12.2021р Постачальник навпаки добросовісно виконав умови договору, добросовісність дій також полягає у припинені ініціювання переведення Споживача до постачальника «останньої надії» враховуючи різницю тарифів, що складає - 2,5 грн за 1 кВт/год (ціна за договором - 4,13грн з ПДВ з тарифом на послуги з передачі та розподілу; ціна ПОН на грудень 2021 року - 6,63грн за 1 кВт/год (6632,81грн за МВт*год), тобто наявність Споживача в реєстрі Постачальника в грудні 2021р. фактично призвело до економії Споживачем бюджетних коштів.

Як вказує позивач, загальний строк переходу від діючого Постачальника і постачальника «останньої надії» - 20 днів, а отже, якщо споживач мав намір підтвердити перехід його дії в грудні 2021 року для зміни постачальника в грудні 2021 року були запізнілими.

Позивач зазначає, що електрична енергіє це товар, який неможливо поставити в певних обсягах технічно. Постачання електричної енергії здійснюється в обсязі фактичного споживання відповідачем протягом певного визначеного періоду (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Згідно із приписами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно з ч. 3 ст. 670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. Отже, твердження відповідача про виконання зобов`язання за договором в повному обсязі, на думку відповідача, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 670 ЦК України. Також в контексті добросовісності поведінки, разом з позовною заявою надавалися дві вимоги (№8-ЄГ від 09.03.2020р та №391-ЄГ від 12.07.2022р), що були проігноровані відповідачем (як і листи-звернення Постачальника під час дії договору). Станом на теперішній час відповідач не вживав жодних заходів для погашення наявної заборгованості за договором, використовуючи наявні механізми Закону України «Про публічні закупівлі». Також відповідач не здійснював жодних дій щодо часткового погашення заборгованості, що інше підтверджує обґрунтованість розрахунку цивільно-господарських санкцій (наданих в позові). Отже, позивач наголошує на обґрунтованості заявлених вимог, враховуючи, що відповідачем визнається наявність заборгованості, не спростовується факт споживання електричної енергії з ресурсу позивача. Матеріали справи містять докази, що підтверджують заявлений обсяг спожитої електричної енергії за період - грудень 2021 року та законні підстави для постачання електричної енергії, відповідно до умов укладеного договору.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

11.06.2017р. набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII (далі по тексту Закон України „Про ринок електричної енергії), пунктом 13 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж трьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно зі ч. 1,2 ст. 56 Закону України „Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2021р між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-27/2021 відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач зобов`язався сплачувати позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору загальний (плановий) обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором становить 48423,73кВт /год.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що Споживач розраховується з Постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом строку дії договору. Загальна сума договору становить 199990,00грн, в т.ч. ПДВ (33331,67грн). Ціна за договором за 1 кВт/год електричної енергії 4,13грн, в т.ч. ПДВ з яких регульована частка становить: тариф на послугу з передачі 0,352716грн в т.ч ПДВ (0,352716грн), тариф на послугу з розподілу 1,068336грн в т.ч. ПДВ (1,068336грн).

Згідно з пп 5.6. 5.9. договору, оплата акту приймання-передачі та/або рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Споживач протягом трьох днів з дати одержання примірників акту приймання-передачі електричної енергії, зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. При відсутності письмової відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі Постачальнику, акт приймання-передачі вважається затвердженим Споживачем. Вмотивованою відмовою від підписання Сторони визнають: фактичні обсяги споживання надані Постачальником не відповідають даним комерційного обліку; ціна за одиницю товару не відповідає умовам договору. У разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором, Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 6 місяців та за вимогою Постачальника подати документи, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. Оплата акту приймання-передачі та/або рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати до дати повного погашення боргу (але не більше 12 місяців), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 1 місяць, Споживач сплачує штраф у розмірі 7% від вартості фактично поставленої електричної енергії за борговий місяць.

Згідно з пп. 1, 4, 5, п. 6.2. договору, Споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з Постачальником за фактично спожиті обсяги електричної енергії під час строку дії договору; надавати забезпечення виконання зобов`язань з оплати за постачання електричної енергії у випадку неможливості погасити заборгованість за постачання та/або перебування в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, протягом грудня 2021р позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі фактичного споживання відповідачем.

Згідно актів приймання-передачі №829 від 29.12.2021р (затвердженого сторонами), акту приймання-передачі №957 від 11.01.2022р за грудень 2021 року, позивач передав відповідачу електричну енергію в обсязі - 49,295тис.кВт.год на суму 203588,35грн.

Відповідач частково розрахувався за отриману електричну енергію у сумі 61164,17грн., решта вартості електричної енергії у сумі 142424,18грн відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи відповідача про те що він вважав, що договір між сторонами розірваний з 21.12.2021р. згідно листа позивача від 09.11.2021р №91-ЄГ щодо значного збільшення ціни та про право відповідача розірвати договір у зв`язку з чим намагався класти договір з іншим постачальником та не керувався визначеними обсягами зазначеними у договорі та відповідно не обмежував себе в обсягах споживання електричної енергії судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Підтвердженням розірвання договору є наявність затвердженої сторонами додаткової угоди, адже строк дії договору є істотною умовою, однак матеріали справи не містять підписаної між сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Крім того відповідач у грудні 2021 року продовжував користуватися електричною енергією, що поставлялася позивачем згідно умов діючого договору та з перевищенням обсягів обумовлених договором.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію у розмірі 142424,18грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 18378,57грн пені та 14251,18грн штрафу слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Згідно 5.8. договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати до дати повного погашення боргу (але не більше 12 місяців), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 1 місяць, Споживач сплачує штраф у розмірі 7% від вартості фактично поставленої електричної енергії за борговий місяць.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 18378,57грн за період з 21.01.2022р по 13.07.2022р, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 18378,57грн за період з 21.01.2022р по 13.07.2022р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, а саме 14251,18грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 14251,18грн.

Щодо стягнення з відповідача 17689,08грн інфляційних збитків, 2036,86грн 3% річних, слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2036,86грн за період з 21.01.2022р. по 13.07.2022р, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 2036,86грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків у сумі 17689,08грн за період з 21.01.2022р. по 13.07.2022р, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 17689,08грн.

Станом на день розгляду справи відповідач належних доказів на спростування позовних вимог не надав.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОГАЗ ЛТД» до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 194779,87грн у тому числі 142424,18грн заборгованості, 18378,57грн пені, 14251,18грн штрафу, 17689,08грн інфляційних збитків, 2036,86грн 3% річних, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2921,69грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОГАЗ ЛТД до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 194779,87грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області (67806, Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Добрянського, 26-а, код ЄДРПОУ 42646834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОГАЗ ЛТД (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 41665589) 142242,18грн заборгованості, 18378,57грн пені, 2036,86грн 3% річних, 17689,08грн інфляційних збитків, 14251,18грн 7% штрафу, 2921,69грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 14 листопада 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова