Рішення

від 02.11.2022 по справі 916/1414/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1414/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Вакарчук Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Підкова Л.В.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» (65049, м. Одеса, вул. Недєліна, 82-А, код ЄДРПОУ 39260144);

про стягнення 319583,69 грн.

1. Суть спору.

Позивач ТОВ «ООЕК» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№1465/22 від 01.07.2022) до відповідача ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ», в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.№16318/22 від 15.08.2022) та про зменшення позовних вимог (вх.№18354/22 від 05.09.2022) просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 273814,17 грн., 3% річних у розмірі 2402,78 грн., інфляційні витрати 6176,33 грн. та пеню у розмірі 37190,41 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №01-294-ПВЦ від 14.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати спожито електричної енергії в лютому-травні 2022 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 було відкрито провадження у справі №916/1414/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 15.08.2022.

09.08.2022 судом отримано від ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» відзив (вх.№15756/22).

15.08.2022 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшла заява (вх.№16318/22) про зміну предмета позову, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 323814,17 грн., 3% річних у розмірі 2 402,78 грн., інфляційні витрати у розмірі 6176,33 грн. та пеню у розмірі 37190,41 грн. та судовий збір.

Також 15.08.2022 судом отримано від ТОВ «ООЕК» відповідь на відзив (вх.16319/22).

У судовому засіданні 15.08.2022 суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.09.2022.

05.09.2022 судом отримано від ТОВ «ООЕК» заяву (вх.№18354/22) про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 273814,17 грн., 3% річних у розмірі 2402,78 грн., інфляційні витрати 6176,33 грн. та пеню у розмірі 37190,41 грн. та судовий збір.

У судовому засіданні 05.09.2022 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.10.2022.

03.10.2022 до суду від ТОВ «ООЕК» надійшла заява (вх.№21501/22) про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, в якій позивача також просив суд повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7529,79 грн.

У судовому засіданні 03.10.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у судовому засіданні при розгляді справи до 02.11.2022.

В судове засідання, призначене на 02.11.2022, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини відсутності суд не повідомив, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення відповідачу копій ухвал суду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалам.

У судовому засіданні 02.11.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повний текст буде складено 14.11.2022.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ «ООЕК».

Позивач зазначає, що 14.04.2020 між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» (Спожива) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №01-294-ПВЦ, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору на умовах комерційної пропозиції №ПВЦ-Попередня оплата, яка є додатком 2 до Договору.

Як вказує позивач, за розрахунковий період березнь-травень 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ», відповідно до яких відповідачем за вказаний період було спожито 240681 кВт.год. електричної енергії.

За твердженням позивача, на підставі отриманих даних, ТОВ «ООЕК» надіслало ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» засобами поштового зв`язку рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції на загальну суму 787059,21 грн.

Позивач зазначив, що 09.06.2022 відповідачем було оплачено в рахунок погашення заборгованості грошові кошти у розмірі 399000,00 грн., з яких кошти у розмірі 133121,24 грн. було зараховано енергопостачальною компанією в рахунок часткового погашення заборгованості березня 2022 року.

У зв`язку з чим, як вказує позивач, залишок основного боргу за спожиту електроенергію станом на дату подачі позову складав 653937,97 грн.

Також позивач зазначив, що розмір судового збору за подання позовної заяви про стягнення 653937,97 грн. складає 9 809,07 грн., однак позивачем було сплачено 10010,79 грн., тобто ТОВ «ООЕК» допустило переплату судового збору на суму 201,72 грн., у зв`язку із чим позивач просить суд повернути йому із Державного Бюджету України переплачену суму судового збору.

В заяві про зміну предмета позову позивач зазначив, що після подачі позовної заяви до суду відповідачем в рахунок погашення заборгованості перед енергопостачальною організацією за спожиту електричну енергію, а саме 04.07.2022 та 19.07.2022 було перераховано грошові кошти у розмірі 315170,00 грн. та 199005,00 грн. відповідно, що загалом дорівнює 514175,00 грн.

Як вказує позивач, сплачені грошові кошти у загальному розмірі 514175,00 грн, за відсутності посилань на періоди у призначенні відповідних платежів були враховані ТОВ «ООЕК» у розрахунку ціни позову в якості погашення заборгованості за березень-квітень 2022 року та частково за травень 2022 року (в рахунок погашення заборгованості травня зараховано 148 422,61 грн.).

Таким чином позивач зазначив, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію у березні та квітні 2022 року є сплаченою, а заборгованість за спожиту електричну енергію за період травня 2022 року, з урахуванням їх зменшення складає 139762,97 грн.

Також позивач вказує, що в ході розгляду даної справи, у подальшому розрахунковому періоді - червнь 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ», відповідно до яких у червні 2022 року ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» спожито 55870 кВт.год. електричної енергії.

За твердженням позивача, на підставі отриманих даних, ТОВ «ООЕК» надіслало ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» засобами поштового зв`язку рахунок за спожиту у червні 2022 року електричну енергію на суму 184051,20 грн.

Крім того позивач повідомив, що у зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію, ТОВ «ООЕК» нарахувало відповідачу 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст. 625 ЦК України та пеню відповідно до умов комерційної пропозиції.

Як вказує позивач, станом на 11.08.2022 за прострочення оплати електроенергії спожитої в березні-червні 2022 року відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 2402,78 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6176,33 грн. та пеню у розмірі 37190,41 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив про відсутність зі сторони відповідача будь-яких повідомлень із наданням підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин із доведенням впливу саме таких обставин на неможливість виконання зобов`язань у спірний період. Жодних доказів повідомлень ТОВ «ООЕК» із наданням підтверджуючих документів про виникнення форс-мажорних обставин в ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» та неможливість виконання договірних зобов`язань у спірний період, на виконання п. 12.4 Договору, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву додано не було.

На думку позивача, військова агресія Російської Федерації проти України не може бути форс-мажорною обставиною у виконанні грошових зобов`язань зі сторони ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» по укладеному договору, оскільки не прослідковується причинно-наслідкові зв`язки між військовою агресією Росії та неспроможністю сплатити відповідача за поставлену йому електричну енергію.

Також як вказує позивач, акт звірки взаєморозрахунків, який надав відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує наявність у останнього дебіторської заборгованості станом на 01.07.2022 у розмірі 837 989,17 грн. і аж ніяк не підтверджує погашення заборгованості у повному обсязі, як про це стверджує відповідач. Більше того, згідно виписки із особового рахунку споживача вбачається, що заборгованість за спожиту електричну енергію останнього складає 323814,17 грн., що відповідає заявленій до стягнення сумі після подачі ТОВ «ООЕК» заяви про зміну предмета позову та подачі до суду відкоригованого розрахунку ціни позову.

У заяві про зменшення позовних вимог від 05.09.2022 позивач повідомив, що поручителем відповідача в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію 31.08.2022 було сплачено 50 000,00 грн., у зв`язку із чим розмір основного боргу складає 273814,17 грн., а також несплаченими залишаються 3% річних у розмірі 2402,78 грн., інфляційні витрати у розмірі 6176,33 грн. та пеня у розмірі 37190,41 грн.

В заяві про закриття провадження у справі позивач зазначив, що поручителем відповідача в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію про стягнення якої ТОВ «ООЕК» 13.09.2022 було сплачено 273814,17 грн., отже станом на 03.10.2022 відповідачем було повністю сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію, яка виникла за період березня-червня 2022. Проте, за твердженням позивача, грошові кошти в рахунок погашення нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відповідачем не перераховувались.

Також позивач вказує, що розмір судового збору з урахуванням клопотань про зменшення позовних вимог та з урахуванням дійсного клопотання про закриття провадження в частині повинен складати 2 481,00 грн., в той час як при зверненні до суду ТОВ «ООЕК» сплачено судовий збір у розмірі 1001079 грн., отже, як вважає позивач, підлягає поверненню судовий збір у розмірі 7529,79 грн.

3.2. Доводи ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачем були сплачені кошти 74494, 32 грн., 285930,12 грн., 144107,32 грн., 80618, 66 грн., 50000 грн, 399000 грн., 514175,00 грн, що, на думку позивача, свідчить про відсутність будь-якої заборгованості за спірний період.

Крім того, відповідач зазначив про форс-мажорні обставини у виконанні спірних господарських зобов`язань, які безпосередньо пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України.

4. Обставини справи, встановлені судом.

14.04.2020 між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» (Споживач) було укладено договір №01-294-ПВЦ про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. п. 5.1, 5.4 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Як передбачено п. 5.8 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорпими обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення. (розділ 12 Договору.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатком №1 до Договору є заява-приєднання ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» до умов договору по постачання електричної енергії споживачу.

Комерційною пропозицією №ПВЦ-Попередня оплата (Додаток до Договору) встановлено, що обсяги спожитої Клієнтом та розподіленої електричної енергії визначаються Оператором системи. По закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає Клієнту рахунок-фактуру на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок ТОВ «ООЕК», але не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Також комерційною пропозицією визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, у тому числі за внесення платежів, передбачених п. 2.1 Комерційної пропозиції, з порушенням строків, Постачальник електричної енергії проводить Клієнту нарахування за весь час прострочення: - пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла в період, за який здійснюються нарахування пені, до повного погашення боргу. Пеня сплачується на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 робочих днів з дня їх отримання.

Відповідно до п. 13 Комерційної пропозиції, Договір про постачання електричної енергії Клієнту набирає чинності з дати підписання Клієнтом заяви-приєднання до договору і укладається на строк до « 31» грудня 2020 р., а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування пені та штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) день до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в ніякому разі не більше ніж на термін дії Договору Клієнта з Оператором системи про надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії.

Додатком №4 до Договору передбачено відомості про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії Споживача, згідно яких вбачається, що точка комерційного обліку споживання електричної енергії зареєстрована за ЕІС кодом 62Z0374494161049, що розміщена за адресою м. Одеса, вуд. Недєліна, 82-А.

Судом встановлено, що після зміни позивачем предмету позовних вимог, періодом нарахування заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію є березень-червень 2022 року.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи довідок АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за ЕІС кодом 62Z0374494161049 було спожито електричну енергію у березні 2022 року у кількості 82206 кВт/год, у квітні 2022 року 70819 кВт/год, у травні 2022 року 87656 кВт/год та у червні 2022 року 55870 кВт/год.

ТОВ «ООЕК» було виставлено та направлено на адресу місцезнаходження ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ ІНВЕСТ» рахунки №01-294-ПВЦ/1 від 05.04.2022 на суму 267283,60 грн., №01-294-ПВЦ/1 від 05.05.2022 на суму 231590,03 грн., №01-294-ПВЦ/1 від 07.06.2022 на суму 288185,58 грн., №01-294-ПВЦ/1 від 06.07.2022 на суму 184051,20 грн., які були вручені Споживачу.

Наданою відповідачем копією акту звірки розрахунків від 08.08.2022за договором №01-294 ПВЦ від 14.04.2020 підтверджується факт наявності у ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» станом на 01.07.2022 заборгованості перед ТОВ «ООЕК» у розмірі 837989,17 грн.

Наявні у матеріалах справи копії банківських виписок позивача свідчать про оплату ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» на користь ТОВ «ООЕК» грошових коштів за спожиту електричну енергію 04.07.2022 у розмірі 315170,00 грн., 19.07.2022 у розмірі 199005,00 грн., у загальному розмірі 514175,00 грн., які були зараховані Постачальником на погашення боргу за березень та квітень 2022 року та частково у сумі 148422,61 за травень 2022 року.

Також згідно банківських виписок від 31.08.2022 та 14.09.2022 поручителем відповідача ОК ЖБК «ПРОСТРАНСТВО СЕРВІСІВ», на підставі договору поруки №11-2213 від 22.08.2022 та №11-2233 від 08.09.2022, було здійснено погашення заборгованості за спожиту відповідачем електричну енергію у розмірі 50000,00 грн. та 273814,17 грн. відповідно.

Як зазначив позивач, в ході судового розгляду даної справи, відповідачем повністю було погашено заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень-червень 2022 року, однак без оплати залишились нараховані компенсаційні та штрафні нарахування, що є підставою позовних вимог про стягнення з ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» 3% річних у розмірі 2402,78 грн. та інфляційні витрати у розмірі 6176,33 грн. та пеня у розмірі 37190,41 грн.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику», постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.2.8 ПРРЕЕ, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Згідно з п. 4.21 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно із ч.2 ст.26 Закону України «Про електроенергетику», споживач енергії зобов`язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати спожитої ним у березні-червні 2022 року спожитої електричної енергії, між тим в ході судового розгляду відповідачем та його поручителем погашено заборгованість за спірний період у розмірі 837989,17 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.2. ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №916/1414/22 в частині стягнення з ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» суми основної заборгованості, яка після зменшення позивачем розміру позовних вимог становила 273814,17 грн. у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази оплати нарахованих та заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних витрат та пені.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 2402,78 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 6176,33 грн., суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача щодо пені у розмірі 37190,41 грн. суд також встановив правильність, а також враховує відсутність відповідних заперечень, наданих з боку відповідача або контррозрахунку.

Разом з тим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що з настанням форс-мажорних обставин, сторони звільняються саме від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, а не від виконання самого зобов`язання як такого.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, а зацікавленій особі необхідно довести факт їх виникнення та те, що обставини є непереборними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їхню надзвичайність і невідворотність.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 р. №904/3886/21, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Саме лише посилання сторони у справі на наявність непереборних обставин та надання підтверджуючих доказів не можуть вважатися безумовним доведенням відповідних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів повинен встановити, чи справді обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними та незворотними, та об`єктивно зробили належне виконання стороною зобов`язання неможливим.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18.

Враховуючи викладене суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження форс-мажорних обставин, за яких відповідач не міг своєчасно виконати свої господарські зобов`язання за договором №01-294-ПВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 04.04.2020, на підставі чого суд доходить висновку про відстуність підстав для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог ТОВ «ООЕК» та про наявність достатніх фактичних та правових підстав для стягнення з ТОВ «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» 3% річних у розмірі 2402,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 6176,33 грн. та пені у розмірі 37190,41 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Водночас, розглянувши клопотання позивача щодо повернення на його користь з Державного Бюджету судового збору у розмірі 7529,79 грн. суд зазначає таке:

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Як встановлено судом, при первісно заявлених позовних вимог у розмірі 653937,97 грн., позивач повинен був сплатити 9809,07 грн., однак згідно платіжних доручень наявних у матеріалах справи позивачем було сплачено загалом 10010,79 грн., тобто ТОВ «ООЕК» надмірно сплатило 201,72 грн судового збору.

З огляду на зменшення позивачем позовних вимог до 319583,69 грн., судовий збір за таку вимогу майнового характеру становить 4793,75 грн., отже розмір судового збору, що підлягає поверненню позивачу у зв`язку із зменшенням позовних вимог дорівнює 5015,31 коп.

Крім того, оскільки судом закрито провадження у справі №916/1414/22 в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 273814,17 грн., на підставі чого дійсний розмір позовних вимог становив 45769,52 грн.

Таким чином, судовий збір за подання позову з майновими вимогами у розмірі 45769,52 грн становить 2481, 00 грн., то відповідно судовий збір, що підлягає поверненню позивачу у зв`язку із закриттям провадження у справі дорівнює 2312,75 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позивачу із Державного Бюджету України суму судового збору у загальному розмірі 7529,79 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, закриттям провадження у справі та надмірно сплаченого розміру судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі №916/1414/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 273814,17 грн.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЇВСЬКИЙ-ІНВЕСТ» (65049, м. Одеса, вул. Недєліна, 82-А, код ЄДРПОУ 39260144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410) 3% річних у розмірі 2402/дві тисячі чотириста дві/грн. 78 коп., інфляційні витрати у розмірі 6176/шість тисяч сто сімдесят шість/грн. 33 коп. та пеню у розмірі 37190/тридцять сім тисяч сто дев`яносто/грн. 41 коп. та 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410) судовий збір у розмірі 7529/сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять/грн. 79 коп. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, закриттям провадження у справі та надмірно сплаченого розміру судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 листопада 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська