Ухвала

від 16.11.2022 по справі 910/11294/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

16 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 910/11294/22

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову

особи, що отримають статус учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

поштова адреса представника: вул. Гагаріна, 16, офіс 32, м. Бровари, 07400;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідач: Релігійна організація «Релігійна громада парафія Успіння Пресвятої Богородиці Чернігівської єпархії Української Православної Церкви смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області»,

вул. Якова Де Бальмена, буд. 24, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чернігівська обласна військова адміністрація, вул. Шевченка, буд. 7, м. Чернігів, 14000;

e-mail: post@regadm.gov.ua;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, вул. Коцюбинського, буд. 70, м. Чернігів, 14000;

e-mail: dkult_post@cg.gov.ua;

без виклику (повідомлення) учасників справи

В С Т А Н О В И В

25.10.2022, ОСОБА_1 , член-учасник Релігійної організації «Релігійна громада парафія Успіння Пресвятої Богородиці Чернігівської єпархії Української Православної Церкви смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області» (надалі Релігійна організація), звернулась до Господарського суду міста Києва, з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду з проханням:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме на культову споруду за адресою: АДРЕСА_2 , Релігійної організації «Релігійна громада парафія Успіння Пресвятої Богородиці Чернігівської єпархії Української Православної Церкви смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області»;

- заборонити передавати культову споруду за адресою: АДРЕСА_2 , Релігійної організації «Релігійна громада парафія Успіння Пресвятої Богородиці Чернігівської єпархії Української Православної Церкви смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області», та/або виконувати щодо цього нерухомого майна інші зобов`язання.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду ОСОБА_1 мотивувала тим, що Релігійна організація, членом-учасником якої вона є, без згоди дійсних її членів-учасників, провела збори про зміну канонічної підлеглості, як наслідок, Релігійна організація змінила своє найменування, місцезнаходження, відомості про органи управління та керівника, а також, змінила підлеглість шляхом затвердження Статуту в новій редакції. З огляду на наведені обставини, заявниця припускає, що спірне нерухоме майно може вибути з власності Релігійної організації шляхом перереєстрації речових прав щодо об`єкту нерухомості на одного з нових членів парафії, що зумовить подачу до суду ще одного позову. В межах даного спору планує звернутись до суду з вимогою про визнання недійсним протоколу загальних зборів членів-учасників Релігійної організації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/11294/22 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову, з доданими до неї документами, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

14.11.2022, матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову надійшли на адресу Господарського суду Чернігівської області.

Спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства як корпоративні спори, з урахуванням висновку Верховного Суду в постанові від 26.05.2021 року в справі №673/1400/19.

За частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню в зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 73, частини 1 статті 74, частини 1 статті 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання та інше.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову до суду, заявник у даній справі припускає, що нерухоме майно, культова споруда за адресою: АДРЕСА_2 , може вибути з власності Релігійної організації шляхом перереєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості за одним з нових членів парафії.

Натомість, саме лише припущення в заяві про забезпечення позову щодо потенційної можливості вибуття з власності відповідача спірного майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В матеріалах поданих до суду відсутні будь-які докази на підтвердження наміру відповідача відчужити спірне майно.

Враховуючи, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач має намір звернувся до суду, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 13, 14, 74-80, 86, 136-140, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову в справі №910/11294/22, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 16.11.2022.

Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.11.2022.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко