Постанова

від 16.11.2022 по справі 160/11294/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 160/11294/19

адміністративне провадження № К/9901/19811/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломережпостач» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020, ухвалене у складі головуючого судді Маковської О.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, прийняту у складі колегії суддів: Коршуна А.О. (головуючий), Чередниченка В.Є., Панченко О.М.

І. Суть спору

1. 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепломережпостач» (далі - ТОВ «Тепломережпостач») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 22.04.2019 №0013411306; податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 22.04.2019 №0013421306; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2019 №0013401306; податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23.04.2019 №0012561410; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2019 №0012511403; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2019 №0012521403; податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 23.04.2019 №0012571403; податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 23.04.2019 №0012551403; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.04.2019 № Ю-0012701306; рішення про застосування штрафних санкцій від 16.04.2019 №0012691306.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток відбулось поза межами строку, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Грейдтрейдінг» відбулись у травні 2015 року.

3. Також, позивач уважає хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, висновки контролюючого органу щодо відсутності документального підтвердження наявності запасів товарно-матеріальних цінностей, оскільки під час перевірки було проведено інвентаризацію матеріальних запасів та здійснено опис фактично наявних на складі матеріалів позивача із зазначенням їх найменування. Одиниць виміру, кількості, ціни, суми товарів, які відповідають товарно-матеріальним цінностям, придбаним підприємством та відображеним і у відповідних податкових накладних.

4. Щодо збільшення відповідачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування фінансової санкції за неподання податкового розрахунку форми 1-ДФ, то позивач зазначає про безпідставність таких донарахувань, оскільки сума поворотної фінансової допомоги не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

5. Також, ТОВ "Тепломережпостач" у позові вказує на неправомірність донарахувань з єдиного внеску та застосування штрафних санкцій, оскільки сума поворотної фінансової допомоги не включається до фонду оплати праці, так як за своєю суттю не підпадає під жодну його складову.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Тепломережпостач» є юридичною особою, яка зареєстрована 29.12.2014, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності підприємства є: код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; код КВЕД 24.33 Холодне штампування та гнуття; код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів (основний).

7. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Тепломережпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 14.12.2018 №72814/04-36-14-03/39573473.

8. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

9. - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 565 595 грн.

10. - п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 11 490 579 грн.;

11. -п.201.10 ст.201 ПК України несвоєчасно зареєстровані податкові накладні за червень 2017 року на суму 4800 грн.;

12. -п.201.1 ст.201 ПК України не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 9 930 793,10 грн.;

13. -п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.3 п.49.18, п.49.19, п.49.20 ст.49 ПК України не подано податкову звітність з податку на прибуток за 2015 рік;

14. -п.п.14.1.180, п.14.1 ст.14, п.п.164.2.11, абз. «е» п.п. 164.2.17, п.п.164.2.20, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1. ст.168, абз. «б» п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України в частині не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб всього у розмірі 690 243,88 грн.;

15. -абз. «б» п.176.2 ст.176 ПК України та р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом МФУ від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за №111/26556 подання Податкового розрахунку за ф.1-ДФ за 2016 рік та за 1 квартал 2017 року з недостовірними відомостями;

16. -п.163.1 ст.163, п.164.1.11, п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168, абз «б» п.п.170.9.1, п.170.9ст.170, п.п.1.2, п.1.6-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: не нарахування, не утримання та не сплата до бюджету військового збору в розмірі 56352,88 грн.;

17. -п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: не нарахування та не сплата єдиного внеску на загальну суму 84130,82 грн.;

18. -п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 на загальну суму 3 402 300 грн.

19. Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано Заперечення на акт, за результатами розгляду яких, позивача повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

20. Встановлені порушення мали наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №0013411306; від 22.04.2019 №0013421306; від 22.04.2019 №0013401306; від 23.04.2019 №0012561410; від 23.04.2019 №0012511403; від 23.04.2019 №0012521403; від 23.04.2019 №0012571403; від 23.04.2019 №0012551403; вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.04.2019 №Ю-0012701306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 16.04.2019 №0012691306.

21. Вказані податкові повідомлення рішення були предметом адміністративного оскарження, за результатами якого рішенням ДФС України, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скаргу без задоволення.

22. Уважаючи вказані рішення відповідача необґрунтованими, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

23. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 21.01.2020 позовні вимоги задовольнив.

24. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

25. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

26. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КС України.

27. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Оцінка Верховного Суду

28. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій від 16.04.2019 №0012691306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.04.2019 №Ю-0012701306 та податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019 №0013411306, №0013421306, №0013401306, від 23.04.2019 №0012561410, №0012511403, №0012521403, №0012571403, №0012551403.

29. Згідно з висновками акту перевірки від 14.12.2018 №72814/04-36-14-03/39573473 контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, а тому складені первинні документи не можуть свідчить про реальність вчинення господарських операцій. У ході проведення перевірки не доведено використання паливно-мастильних матеріалів та інших товарів на потреби, які пов`язані з господарською діяльністю підприємства, а за результатами аналізу податкових накладних зареєстрованих підприємством в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом не встановлено їх подальшої реалізації. Також в акті зазначено про неоприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства та вказано, що в перевіряємий період з розрахункових рахунків знімались (надходили) готівкові кошти, які не знайшли свого відображення в касовій книзі підприємства, чим, на думку контролюючого органу, порушено вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

30. Так, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Грейнтрейдінг», ТОВ «Вектор -Транс Плюс», ТОВ «Ліаван», ТОВ «СЕРВІС ТІП-5», ТОВ «Ташер Лайф» висновки контролюючого органу ґрунтуються на нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та цими контрагентами, оскільки останні є фігурантами кримінальних проваджень, та наявності вироку Приморського районного суду м. Одеси.

31. Задовольняючи в цій частині позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів.

32. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

33. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

34. Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

35. Верховний Суд у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 надав критичну оцінку посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

36. Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

37. Колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

38. Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

39. Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

40. За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

41. При цьому судами встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі формування даних податкового обліку по взаємовідносинам з даними контрагентами за такими договорами у позивача не було.

42. Що стосується наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 висловила правову позицію, відповідно до якої вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

44. Судами досліджено вирок Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2016 у справі №522/4035/16-к, з якого вбачається, що під час розгляду кримінальної справи судом не досліджувались та не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем та ТОВ «Грейнтрейдінг», не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідками здійснення цих господарських операцій. Тобто, вироком не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Грейнтрейдінг».

45. Стосовно доводів контролюючого органу про неправомірне включення витрат по господарським операціям з ТОВ «Грейнтрейдінг» суди дійшли висновку, що визначення суми грошового зобов`язання позивачу з податку на прибуток у цьому випадку відбулось поза межами строку давності, визначеного статтею 102 ПК України, а тому платник податків (позивач), вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в судовому порядку.

46. На підставі наведеного колегія суддів підтримує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій

47. Щодо висновків контролюючого органу про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за нескладання та нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН судами встановлено таке.

48. Згідно з доводами контролюючого органу ТОВ «Тепломережпостач» протягом грудня 2016 року - червня 2018 року придбало значну кількість паливно-мастильних матеріалів та інших товарів, подальше використання яких у господарській діяльності підприємства не доведено. У зв`язку з цим, ГУ ДФС у Дніпропетровській області було зроблено висновок про заниження ТОВ «Тепломережпостач» податкових зобов`язань з податку на додану вартість по ТМЦ, що не використані в господарській діяльності (згідно з абз. «г» п.198.5 ст. 109 ПК України).

49. Також перевіркою встановлено, що протягом 2016 року - півріччя 2018 року ТОВ «Тепломережпостач» придбано значну кількість ТМЦ - бензин А-92, А-92 Energy, А-95, А-95 Energy, дизельне паливо, газ вуглеводневий скраплений, сольвент кам`яновугільний, оксигенат моторний паливний альтернативний, бензино-лігроїнова фракція, ізобутанол, а також шкіртовар, які відповідно до даних ЄРПН не реалізовувались протягом 2016 року - півріччя 2018 року.

50. Разом з тим, судами встановлено, що на підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 20.05.2016 №123 та додаткових угод до нього, ТОВ «Теплоенергосервіс» (Орендодавець») надає ТОВ «Тепломережпостач» («Суборендар») у строкове платне користування приміщення загальною площею 3014,60 кв.м., що розташовані за адресою:03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, буд. 24.

51. Під час проведення перевірки ТОВ «Тепломережпостач» проведено інвентаризацію матеріальних запасів, які знаходяться на орендованому складі за адресою: 03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, буд.24, та складено інвентаризаційний опис від 20.11.2018 №2011/1., в ході якої здійснено опис фактично наявних на складі матеріалів ТОВ «Тепломережпостач» із зазначенням їх найменування, одиниць виміру, кількості, ціни, суми товарів, які відповідають ТМЦ, придбаним підприємством відповідно до податкових накладних, а саме бензину А-92 Energy, А-95, А-95 Energy, газу вуглеводний скрапленого, дизпалива та інших товарно-матеріальних цінностей.

52. Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність документального підтвердження наявності запасів ТМЦ.

53. Щодо висновків контролюючого органу про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб колегія суддів зазначає таке.

54. За результатами проведеної перевірки позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з не включенням до загального оподатковуваного доходу суми доходу у розмірі 3 834 688,27 грн., і, як наслідок, неутримання з цього доходу податку на доходи з фізичних осіб.

55. Судами встановлено, що між ТОВ «Тепломережпостач» та працівниками підприємства були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2016 №01/03-1, від 17.11.2016 №17/11-1, від 28.12.2015 №28/12-1.

56. На виконання зазначених договорів підприємством, на підставі видаткових касових ордерів протягом квітня 2016 року - лютого 2017 року виплачені готівкові кошти з каси підприємства з застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу.

57. Також, в рамках зазначених договорів даним фізичним особам були надані товарно-матеріальні цінності, придбання яких відбулося з застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу через термінал.

58. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

59. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

60. Відповідно до пункту 3.3 Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

61. Судами встановлено, що суми наданої поворотної фінансової допомоги були повернуті до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, своєчасно (в день їх фактичного надходження) та в повній мірі оприбутковані у касі підприємства.

62. Отже, TOB «Тепломережпостач» було своєчасно та в повній мірі виконано обов`язок щодо оприбуткування готівкових коштів, відтак, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за несвоєчасне оприбуткування готівки є неправомірним.

63. Оскільки сума поворотної фінансової допомоги не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, суди дійшли висновку про неправомірне нарахування контролюючим органом фінансових санкцій у розмірі 510 грн., за неподання Податкового розрахунку ф.№1-ДФ та про відсутність у позивача об`єкта оподаткування військовим збором.

64. Щодо застосування до позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску судами встановлено, що сума поворотної фінансової допомоги, як і сума позики, не включається до фонду оплати праці, оскільки за своєю суттю не підпадає під жодну його складову.

65. У зв`язку з цим суди визнали, що позивачу було неправомірно донараховано єдиний внесок у розмірі 84 130,82 грн., про що сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) та застосовано штрафні санкції.

66. Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій судами встановлено таке.

67. У період проведення перевірки порядок ведення касових операцій в України та норми з регулювання обігу готівки були визначені Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення №637).

68. Відповідно до п.2.6 вказаного Положення уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватись в їх касах.

69. Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

70. 06.07.1995 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі № 1340/3510/18 виклала правову позицію щодо неможливості застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95.

72. Відтак, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за несвоєчасне оприбуткування готівки на підставі статті 1 Указу №436/95 у редакції Указу №802/2001 від 07.09.2001 «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436» є неправомірним.

73. Щодо витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд у постанові від 10.02.22 у справі №440/7120/20 зробив висновки, згідно з якими, склад та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

74. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

a. розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

b. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

75. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

76. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

77. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

78. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

79. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

80. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

81. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

82. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

83. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

84. Судами встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Тепломережпостач» у справі №160/11294/19 здійснювалось Адвокатським бюро «Бейгул та партнери» на підставі договіру про надання правової допомоги від 05.11.2019 №0511/02, пунктом 4.1 якого передбачено, що розмір винагороди Виконавця, статус сторін як платників податків, порядок розрахунків за надані послуги визначається додатковим договором, який підписується сторонами.

85. Згідно п.2.1 Додаткової угоди від 05.11.2019 №1 до Договору оплата послуг здійснюється протягом 2-х днів після надання Клієнту відповідного рахунку на оплату.

86. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.

87. Судами враховано, що актом надання послуг від 17.12.2019 №1 визначено, що загальна вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн. Також, акт містить детальний розрахунок послуг. Згідно Рахунку на оплату по замовленню від 17.12.2019 №19 витрати на правничу допомогу адвоката становлять 20 000 грн.

88. Позивачем здійснена повна оплата у сумі 20 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 17.12.2019 №1.

89. Судами при обчисленні гонорару враховано складність справи, завантаженість адвоката, реальність та необхідність адвокатських витрат, фінансовий стан сторони позивача та відповідача, а також співмірність гонорару із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період апеляційного провадження, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

90. Суди визнали витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. співмірними зі складністю справи та об`ємом виконаних робіт та иакими, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

91. Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

92. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

93. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

94. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

95. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року справі №160/11294/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко