Постанова

від 09.11.2022 по справі 734/1505/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 листопада 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1505/20

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/884/22

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: ОСОБА_1

сторони:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Військова частина НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Домашенка Ю.М. від 28 липня 2021 року, місце ухвалення рішення смт.Козелець, дата складання повного тексту рішення 06 серпня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: визнати протиправним та скасувати п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №93 в частині звільнення працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 , лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення відповідно до п.7 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_2 з 04.05.2020 року на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньоденного заробітку за період з 04.05.2020 року по день фактичного розрахунку; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. та матеріальної шкоди в сумі 7 614,97 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_2 вказувала, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №93 її звільнено з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення на підставі п.7 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з появою 28.04.2020 року на роботі в нетверезому стані. Зазначеними в наказі підставами для звільнення стали: доповідна записка, акт про перебування в нетверезому стані, акт проведення службового розслідування та протокол засідання профспілкового комітету. Позивач зазначала, що наведені в акті службового розслідування від 29.04.2020 року відомості про її перебування на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння не відповідають дійсності. Позивач стверджувала, що вона 28.04.2020 року о 07.40 год., виїжджаючи на роботу на власному автомобілі, випадково пошкодила інший автомобіль, внаслідок чого розхвилювалася. Після цього позивач зателефонувала командиру Військової частини НОМЕР_1 та повідомила його про подію, а також про неможливість вчасно з`явитися на роботу. В подальшому, як вказує позивач, вона випила пігулку Афобазолу, та приїхала на роботу. Через пережитий стрес та погане самопочуття в телефонному режимі позивач попросила командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити її 28.04.2020 року від виконання посадових обов`язків, але їй було відмовлено. 28.04.2020 о 14 год., як зазначає позивач, до її робочого кабінету зайшов командир із працівниками Військової частини НОМЕР_1 , і почали її звинувачувати у перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, при цьому, вимагали здати біоматеріали, але позивач відмовилась, оскільки вважала, що командир, скориставшись інформацією про її погане самопочуття, захоче її обмовити та звільнити. Позивач чекала, що їй буде запропоновано проїхати до ліцензованого закладу охорони здоров`я для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння. Проте, як стверджує позивач, працівниками Військової частини НОМЕР_1 було складено акт №80 наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані, та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020 року, та акт відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння. 29.04.2020 року позивачу сімейним лікарем було відкрито листок непрацездатності, та заступником командира Військової частини НОМЕР_1 відібрано пояснювальну записку по факту пошкодження автомобіля 28.04.2020 року. Як стверджує позивач, відповідач не повідомив її про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, права та обов`язки позивача, а також провів службове розслідування під час перебування позивача на лікарняному, що свідчить про недостовірність обставин справи та незаконність застосування дисциплінарного стягнення. ОСОБА_2 вважає, що акт від 28.04.2020 року №80, складений відповідачем в її робочому кабінеті, не є належним доказом на підтвердження факту перебування позивача у нетверезому стані, оскільки обстеження, відповідно до вимог проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння не проводилось. Позивач вказує, що стан алкогольного сп`яніння (рівень алкоголю в крові) можна визначити тільки спеціальними засобами та особою, яка має відповідну медичну освіту, тобто, відповідач не міг проводити огляд на встановлення стану сп`яніння. Крім того, як зазначає позивач, діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності та ділової репутації. Незаконне, на думку позивача, звільнення та переживання з даного приводу, призвело до погіршення стану її здоров`я та матеріального становища.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.07.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року не містить всіх з`ясованих та досліджених під час судового розгляду справи обставин справи, судом не відображено в повному обсязі всіх відомостей, отриманих під час судового розгляду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при допиті свідка ОСОБА_3 , і тому показання даного свідка не можуть вважатися допустимим доказом. Апелянт зазначає, що у рішенні суд першої інстанції вказує твердження даного свідка, що він отримав документи у суді 17.06.2020 року, проте, прослухавши журнал судового засідання від 28.07.2021 року, свідок зазначає, що йому передавалось багато документів із суду, ніякого реєстру документів не було, та чітко вказати, що кореспонденція Військової частини НОМЕР_1 приймалась ним, не може, та пройшло багато часу (підтвердженням є запис судового засідання), точно вказати, що саме по даній справі він отримував документи. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не мав повноважень для складання акту №80 наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020 року, а також не мав відповідного необхідного обладнання (алкотестера), який є обов`язковим для складання даного акту. На думку апелянта, особи, які були залучені для складання вказаного акту, не можуть бути належними свідками, оскільки всі вони підпорядковуються, несуть службу та виконують прямі вказівки командира Військової частини НОМЕР_1 . Доводи апеляційної скарги звертають увагу на показання свідка ОСОБА_4 в судових засіданнях суду першої інстанції 13.04.2021 року та 12.07.2021 року, оскільки були встановлені суперечності у його показаннях. Апелянт вказує, що відповідач не повідомив ОСОБА_2 про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, права та обов`язки позивача, а також провів службове розслідування під час перебування позивача на лікарняному, що свідчить про недостовірність обставин справи та незаконність застосування дисциплінарного стягнення. Апелянт ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем було звільнено її з посади за згодою нелегалізованої профспілкової організації.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 року (а.с.236-241, том 2), касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Приходько О.С., задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів 5 статті 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Приходько О.С. підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_2 з 02.12.1991 року перебувала у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , в якій працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення (а.с.14-18, 21-22, 163-164, том 1).

Відповідно до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку Військової частини НОМЕР_1 , затвердженого протоколом загальних зборів трудового колективу військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 року №1, працівники підприємства зобов`язані, зокрема, вчасно, за 5 хвилин до початку роботи, прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов`язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого на Підприємстві; виконувати своєчасно і в повному об`ємі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт.

Згідно з п.7.1 розділу VІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку Військової частини НОМЕР_1 , працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі, за появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння (п.7 ч.1 статті 40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення (а.с.165-171, том 1).

28.04.2020 року комісією у складі представників Військової частини НОМЕР_1 : майора ОСОБА_6 , капітана м/с ОСОБА_4 , лейтенанта м/с ОСОБА_7 , майора ОСОБА_8 було складено акт наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів №80, яким зафіксовано наявність клінічних ознак перебування у нетверезому стані 28.04.2020 о 14 год. 25 хв. працівника ЗСУ Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , що виражалося в наступних клінічних ознаках: характерний запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, незв`язне мовлення, беззмістовні розмови, оживлена міміка, поведінка, що не відповідає обстановці. DS: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння наявні (а.с.34, том 1).

Під час проведення зазначеної процедури та складення вказаного акту були присутні: голова профспілки ОСОБА_9 , лікар-психіатр ОСОБА_10 , юрист Військової частини ОСОБА_11 , про що вказані особи поставили свої підписи на зворотній стороні акту, де також вказано, що від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) та від особистого підпису в акті №80 ОСОБА_2 відмовилась (а.с.34, зворот, том 1).

Згідно з актом відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_1 , 28.04.2020 року майор ОСОБА_6 , працівник ЗСУ ОСОБА_10 , працівник ЗСУ ОСОБА_9 , які підписали зазначений акт, були свідками того, що працівник ЗСУ ОСОБА_2 відмовилася давати біоматеріали (кров, слину, сечу) для визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с.30, том 1).

В матеріалах справи міститься посвідчення № НОМЕР_2 до диплому серія НОМЕР_3 , дійсне до 13.09.2020 року, видане лікарю ОСОБА_10 в тому, що він підвищував кваліфікацію на курсах інформації та стажування з циклу Сучасні методи проведення профілактичних наркологічних оглядів і оволодів знаннями та практичними навиками згідно з затвердженими навчальним планом та програмою. Лікар ОСОБА_10 має кваліфікаційну категорію зі спеціальності Психіатрія (а.с.92, том 1, а.с.30, 31, том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності та по технічній частині) від 28.04.2020 року №78, призначено проведення службового розслідування за фактом перебування на робочому місці 28.04.2020 року о 14:00 год. з ознаками алкогольного сп`яніння лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 (а.с.25, том 1). Вказаним наказом доручено заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення - начальнику групи морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_6 провести службове розслідування з 28.04.2020 по 29.04.2021, в ході якого з`ясувати: наявність чи відсутність події з приводу якої призначено службове розслідування та її обставини і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли її вчиненню; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діяннями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів, які було порушено; ступінь вини кожного з осіб, причетних до правопорушення; форму вини та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця, його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню .

29.04.2020 року ОСОБА_2 надано пояснювальну записку, в якій вона зазначила, що їхала на роботу зранку, пошкодила машину, розхвилювалась та прийняла заспокійливе (а.с.29, том 1).

Відповідно до акту службового розслідування від 29.04.2020 року (а.с.33, том 1), складеного заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_6 , та затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 , в ході проведення розслідування встановлено, що 28.04.2020 року о 14:00 тимчасово виконуючий обов`язки начальника медичної частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 проводив плановий обхід лікувальних відділень госпіталю, під час якого було виявлено перебування працівника ЗСУ ОСОБА_2 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння. По даному факту майором медичної служби ОСОБА_12 було зроблено письмову доповідь рапортом на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 . Після доповіді комісією було організовано та проведено обстеження на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння працівника ЗСУ ОСОБА_2 , за результатами якого комісією було складено акт №80 від 28.04.2020 року про перебування на роботі у нетверезому стані та порушення трудової дисципліни. Від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 відмовилась, про що було складено відповідний акт. З пояснень лікаря акушера-гінеколога працівника ЗСУ ОСОБА_2 з`ясовано, що зранку вона, коли їхала на роботу, пошкодила машину, розхвилювавшись, прийняла заспокійливе. З пояснень працівників гінекологічного відділення старшої медичної сестри старшого сержанта ОСОБА_13 , медичної сестри сержанта ОСОБА_14 та молодшої медичної сестри працівника ЗСУ ОСОБА_15 з`ясовано, що 28.04.2020 року о 8:40 працівник ЗСУ ОСОБА_2 прибула у гінекологічне відділення з ознаками алкогольного сп`яніння, о 14:00 її комісійно було обстежено на предмет клінічних ознак алкогольного сп`яніння. Згідно із викладеним у акті службового розслідування висновком, даний випадок стався внаслідок безвідповідального ставлення ОСОБА_2 , лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 , працівника ЗСУ до виконання своїх функціональних обов`язків, що привело до порушення вимог статей: 139,140,142 КЗпП України. Запропоновано начальнику адміністративного відділення ОСОБА_16 оформити подання до профспілкового комітету Військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 у зв`язку з появою її на роботі у нетверезому стані. Запропоновано заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_6 , з метою недопущення в подальшому подібних випадків, довести даний випадок до всього керівного складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с.33, том 1).

За фактом перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_2 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння з 28.04.2020 року по 29.04.2020 року було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення командира: 1) начальнику адм. відділення майору ОСОБА_16 оформити подання до профспілкового комітету В/ч НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення працівника ЗСУ ОСОБА_2 у зв`язку із появою її на роботі в нетверезому стані;. 2) ЗКЧ з МПЗ майору ОСОБА_6 з метою недопущення в подальшому подібних випадків довести даний випадок до всього керівного складу В/ч НОМЕР_1 (а.с.24,том 1).

З матеріалами розслідування ОСОБА_2 ознайомлено 04.05.2020 року, про що вона поставила власноручний підпис (а.с.24, том 1).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.04.2020 року №68 Про результати проведення службового розслідування, на підставі матеріалів проведеного службового розслідування та з метою недопущення подібних випадків у майбутньому, доручено начальнику адміністративного відділення майору ОСОБА_16 оформити подання до профспілкового комітету Військової частини НОМЕР_1 на попередню згоду щодо звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_2 , у зв`язку з появою її на роботі в нетверезому стані (а.с.28, том 1).

30.04.2020 року голові профспілки Військової частини НОМЕР_1 було надано подання на попередню згоду на звільнення у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані працівника ЗСУ ОСОБА_2 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 (а.с.32, том 1).

Ознайомившись із наданими в комітет матеріалами службового розслідування по факту перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_2 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, також враховуючи виступи та пропозиції запрошених на засідання комітету, з метою більш ясного та правильного прийняття рішення, інших членів профспілкової організації частини, комітетом профспілкової організації частини, враховуючи результати голосування, було прийнято рішення (оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 04.05.2020 року) про надання згоди на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_2 (а.с.31,35, том 1).

Відповідно до списку членів профспілки працівників Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 , станом на 28.04.2020 року, ОСОБА_2 є членом профспілки (а.с.123, том 1).

Пунктом 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2020 року №93, працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 , лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення звільнено з роботи 04.05.2020 року, відповідно до п.7 статті 40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету, у зв`язку з появою на роботі 28.04.2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка (вх. №1432 від 28.04.2020 року), акт про перебування ОСОБА_2 на роботі у нетверезому стані №80 від 28.04.2020 року, акт проведення службового розслідування №1454 від 29.04.2020 року, протокол засідання профспілкового комітету №6 від 04.05.2020 року (а.с.26, том 1).

З ОСОБА_2 проведено розрахунок при звільненні (а.с.95-96, 212-213, том 1).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що звільнення позивача відповідачем було проведено із додержанням вимог чинного Законодавства. При цьому, судом було встановлено, поява позивача ОСОБА_2 на роботі у нетверезому стані підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами; відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача ОСОБА_2 у нетверезому стані на робочому місці, і від здачі біоматеріалів для проведення відповідного дослідження на стан сп`яніння позивач відмовилась, та самостійно даний медичний огляд не пройшла; звільнення позивача було проведено за згодою профспілкової організації, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_2 позову.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №640/17224/15-ц, провадження №61-762св17, від 25.07.2018 року у справі №333/5649/16-ц, провадження №61-15634св18, від 18.03.2021 року у справі №461/8999/17, провадження №61-6397св19.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України, розірвання трудового договору за пунктом 7 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Виходячи із приписів чинного Законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, проведення медичного огляду з метою виявлення як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння за ініціативи керівництва підприємства є можливим виключно у добровільному порядку. Тобто, ані керівник, ані будь-яка інша посадова особа підприємства не має право примусити працівника пройти такий огляд, а можуть лише запропонувати пройти його відповідному працівнику добровільно.

Необхідно зазначити, що у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №640/17224/15-ц, провадження №61-762св17 судом зроблено висновок відносно того, що факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджено не лише медичним висновком, а і іншими доказами.

Враховуючи, що перебування ОСОБА_2 28.04.2020 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджено актом від 28.04.2020 року, складеним та підписаним чотирма посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 ; у присутності трьох осіб від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 відмовилась, що зафіксовано актом від 28.04.2020 року за підписом трьох працівників Військової частини; самостійно відповідний медичний огляд ОСОБА_17 не пройшла; профспілкова організація надала згоду на звільнення ОСОБА_17 за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, висновки суду першої інстанції про те, що поява позивача ОСОБА_2 на роботі в нетверезому стані підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, і при цьому, звільнення позивача відповідачем було проведено відповідно до вимог чинного трудового законодавства, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не мав повноважень для складання акту №80 наявності клінічних ознак перебування у нетверезому стані, перебування (прибуття) на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28.04.2020 року, а також не мав відповідного необхідного обладнання (алкотестера), який є обов`язковим для складання даного акту.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, виходячи із наступного.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, і вказані обставини є документально підтвердженими, відповідач в установленому Законом порядку зафіксував факт перебування позивача ОСОБА_2 в нетверезому стані на робочому місці, при цьому, від здачі біоматеріалів для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 відмовилась, та самостійно відповідний медичний огляд остання не пройшла. Виходячи із приписів чинного Законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, проведення медичного огляду з метою виявлення як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння за ініціативи керівництва підприємства є можливим виключно у добровільному порядку. Тобто, ані керівник, ані будь-яка інша посадова особа підприємства не має право примусити працівника пройти такий огляд, а можуть лише запропонувати пройти його відповідному працівнику добровільно.

Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_2 в ході судового розгляду даної справи не надано суду належних та достатніх, у розумінні положень статей: 77,80 ЦПК України, доказів на спростування факту перебування її на роботі 28.04.2020 року у нетверезому стані.

Доводи апеляційної скарги вказують, особи, які були залучені для складання акту №80 від 28.04.2020 року, не можуть бути належними свідками, оскільки всі вони підпорядковуються, несуть службу та виконують прямі вказівки командира Військової частини НОМЕР_1 .

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, оскільки встановлення фактичних обставин справи не було обмежено показаннями свідків. Судом при розгляді даної справи по суті було досліджено інші докази у справі у їх сукупності, та надана відповідна оцінка.

Крім того, на підтвердження даних доводів апеляційної скарги, апелянтом ОСОБА_2 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів.

Апелянт ОСОБА_2 в доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідачем було звільнено її з посади за згодою нелегалізованої профспілкової організації.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, виходячи із наступного. Як вбачається із довідки Об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України №70 смт. Десна, вих. №5 від 07.07.2020 року, профспілковий комітет військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , відповідно до статті 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії, є організаційною ланкою Об`єднаного комітету профспілки працівників Збройних Сил України №70 смт.Десна, який зареєстрований в Управлінні юстиції в Чернігівській області 25.01.2000 року №1315 та відділі статистики в Козелецькому районі, довідка АБ №615274 від 27.12.2012 року Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, і має код: 21407355 (а.с.214, том 1).

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2020 року голові профспілки Військової частини НОМЕР_1 було надано подання на попередню згоду на звільнення у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані працівника ЗСУ ОСОБА_2 лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення військової частини НОМЕР_1 (а.с.32, том 1).

Ознайомившись із наданими в комітет матеріалами службового розслідування по факту перебування лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_1 працівника ЗСУ ОСОБА_2 на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння, також враховуючи виступи та пропозиції запрошених на засідання комітету, з метою більш ясного та правильного прийняття рішення, інших членів профспілкової організації частини, комітетом профспілкової організації частини, враховуючи результати голосування, було прийнято рішення (оформлене протоколом засідання профспілкового комітету від 04.05.2020 року) про надання згоди на звільнення лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення працівника ЗСУ ОСОБА_2 (а.с.31,35, том 1).

Як вбачається із витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2020 року (а.с.35, том 1), на даному засіданні було заслухано, в тому числі, і лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення госпіталю, працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 : … свою вину не признає, винною себе не вважає але просить надати їй можливість залишитись на роботі та виправитись, а також що в подальшому зауважень в роботі до неї не буде.

Відповідно до списку членів профспілки працівників Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_1 , станом на 28.04.2020 року, ОСОБА_2 є членом профспілки (а.с.123, том 1).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції невірно відобразив у рішенні показання свідка ОСОБА_3 , які не можуть вважатись допустимим доказом, а також відносно того, що показання свідка ОСОБА_4 є суперечливими, на думку апеляційного суду, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, виходячи із наступного. Показання свідка, за правилами статті 90 ЦПК України, є одним із видів доказів, при цьому, згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 28.07.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.07.2021 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: