Рішення

від 26.10.2022 по справі 480/4894/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року Справа № 480/4894/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача - Бідної О.І.,

представника відповідача - Яровенка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТСУМ-ТРЕЙД" до Одеської митниці на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 01.12.2021 ним укладено контракт на придбання товарів. Постачання мало здійснюватися у відповідності до Інкотермс 2010. Конкретні умови постачання, ціна товару узгоджується сторонами у рахунку-фактурі на кожну партію.

29.01.2022 декларантом подано до Одеської митниці електронну декларацію для митного оформлення партії тканини, заявлена загальна вартість якої 28624,68 дол. США До декларації додано усі необхідні для митного оформлення документи. У цей же день відповідачем направлено декларанту вимогу про подання додаткових документів. Вказано про наявність розбіжностей у документах. При цьому зазначені невірні дані контракту та інвойсу. Позивачем додатково надано повідомлення про відсутність договорів з третіми особами, не проведення платежів на користь таких осіб, не проведення платежів за посередницькі послуги, відсутність ліцензійних, акторських договорів, надано прайс-листи на аналогічні товари, повідомлено про проведення оплати за контрактом на умовах відстрочення платежу.

У подальшому відповідачем на адресу декларанта направлено ще три повідомлення з вимогами надати додаткові документи. При цьому в усіх цих повідомленням вказувались реквізити документів, які позивачем не подавались (експортна декларація країни відправлення, листи тощо). 29.01.2022 винесено рішення про коригування митної вартості № UA 500020/2022/000097/2, загальна вартість товару визначена у розмірі 71579,38 дол. США, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2022/000119. У зв`язку з цим товариство змушене було додатково сплатити 99613,32 грн. мита та 268955,98 грн. податку на додану вартість. Вважає такі рішення відповідача протиправним.

Для митного оформлення були надані усі необхідні документи. Вказано основний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Жоден з запитів на адресу декларанта митницею не був оформлений коректно. У них відсутнє посилання на документи, які подавались для митного оформлення, але містяться посилання на документи, що позивачем не подавались та взагалі відношення до діяльності ТОВ Оптсум-Трейд не мають. Незважаючи на це позивачем запитувані документи були надані.

В порушення вимог ст. 53 МК України відповідачем у запитах не зазначено які саме складові митної вартості викликали сумніви та мають бути підтверджені додатковими документами. Не зазначено які саме розбіжності та між якими документами виявлено. Обставини, викладені як підстава для коригування митної вартості не ґрунтуються на законі, не містять посилання на інформацію у поданих документах, не стосуються числових значень митної вартості, які мають перевірятися митним органом та не є беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товарів за основним методом.

Методи визначення митної вартості товарів визначено ст. 57 МК України. Кожен наступний метод застосується лише при неможливості визначення митної вартості за попереднім методом. Одеською митницею протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу, а коригування проведено на підставі цінової інформації на подібні товари з баз даних митниці. Такі бази мають лише допоміжний інформаційних характер на не містять усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. Сама лише розбіжність між рівнем цін між заявленою позивачем та ідентичні або подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом правомірності висновку митниці про недостовірність заявленої декларантом митної вартості. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду. Для відновлення порушеного права просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та рішення про відмову у прийнятті митної декларації.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, ними підтверджуються не усі числові значення складових митної вартості. Подана калькуляція від 16.12.2021 не містить інформації щодо умов поставки. У поданих документа відсутні інформація про вартість пакування, пакувальних матеріалів та робіт з пакування. У наданій копії митної декларації країни відправлення від 29.03.2021 № 310120210519020532 відсутні реквізити інвойсу та вказано код товару, відмінний від задекларованого у МД. Також у декларації країни відправлення зазначено 521 місце, а згідно пакувального листа від 16.12.2021 та коносаменту SHVVS221032161 кількість місць - 637. Висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією 28.01.2022 не містить повного опису товару. Не зазначено загальної максимальної і мінімальної ширини (по фону), вказано інший артикул. Зазначені обставини унеможливлюють ідентифікацію товару, встановлення правильності визначення митної вартості товару. У зв`язку з цим були витребувані додаткові документи. Декларантом документи, якими б було підтверджено усі складові митної вартості подано не було. У зв`язку з правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. ЗА інформацією з ЄАІС АСМО Інспектор рівень митної вартості у максимально наближений час є більшим і становить 3,96 дол. США/шт., Позивачем заявлено 1,5836 дол. США /шт. Декларантом сплачено різницю митних платежів. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 01.12.2021 позивачем укладено з зовнішньоекономічний контракт № BTOP-2021/1201 про постачання товарів у кількості та асортименті, що визначається у рахунках-фактурах на кожну партію (т.1 а.с.35-37). Відповідно до інвойсу від 16.12.2021 контрагентом на адресу позивача відвантажено тканину у кількості 38682,00 м за ціною 0,74 дол. США за метр. Загальна вартість 28624,68 дол. США (т. 1 а.с.18).

29.01.2022 декларантом подано до Одеської митниці електронну митну декларацію № UA 500020/2022/003219 для митного оформлення зазначеної партії товару. До декларації додано ряд документів: інвойс, пакувальний лист, коносамент, навантажувальний документ, декларацію про походження товару, прейскурант виробника, висновок про вартісні характеристики товару, розрахунок ціни (калькуляцію), контракт, акт про зважування, видаткову накладну, листи з повідомленням про страхування, ліцензування вантажу, платежі третім особам, включення вартості перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт до ціни товару, не залучення посередницьких послуг, якісний опис товару, копію митної декларації країни відправлення (т. 1 а.с. 22-59, 127). Ця обставина відповідачем не оспорюється.

Відповідачем на адресу декларанта направлено чотири повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів ( т. 1 а.с. 13-17). Зазначено, що подані документи мають розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. При цьому відповідачем не зазначено між якими з поданих документах та у чому саме вбачаються розбіжності. Також відповідач вказує, що не надано відомостей про вартість пакування, включення або не включення її до ціни товару. Відповідно до наданого інвойсу постачання здійснюється на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включається до ціни товару. У наданих документах відомості щодо страхування не містяться. У наданих документах відсутні точні відомості про умови оплати товару. Наданий прайс-лист не містить відомостейпро умови постачання товару. Відповідно до нього вартість становить 3,265 дол. США/кг, а згідно інвойсу 3,71 дол. США/кг. Подана калькуляція не містить відомостей про умови постачання. Копія митної декларації країни відправлення від 29.03.2021 № 310120210519020532 кількість місць 521, а у пакувальному листі від 16.12.2021, коносаменті 637, також вона не містить реквізити інвойсу. Висновок про якісні та вартісні характеристики товарів місить не повний опис товару, зазначений артикул не відповідає заявленому.

Відповідачем зроблено висновок, що подані декларантом документи не усувають зазначені розбіжності та недоліки, а тому 29.01.2022 ним винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000097/2 та картку відмови у прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2022/000119 (т.1 а.с. 153, т. 2 а.с. 25).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.51 ч. 2 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч 2-4, зазначеної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. В такому випадку митний орган зобов`язаний витребовувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, тобто використовувати надане повноваження виключно для виконання покладеної на нього законом функцій. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що підставами для цього були: наявність розбіжностей у поданих документах. Так, калькуляція не містить відомостей про умови поставки товарів; відсутні відомості про вартість пакування; у митній декларації країни відправлення від 29.03.2021 № 310120210519020532 відсутні відомості про інвойс та задекларовано товар, відмінний від заявленого декларантом; кількість місць у декларації країни відправлення є меншою від задекларованої позивачем. Надані додаткові документи не усунули недоліків.

Відповідачем у вимозі про подання документів та у рішенні про коригування митної вартості посилається на митну декларацію країни відправлення від 29.03.2021 № 310120210519020532. При цьому ним не надано ніяких доказів, що така декларація дійсно була подана позивачем. Представник ТОВ Оптсум -Трейд у судовому засіданні заперечила факт подання такого документу. Зазначила, що наведена відповідачем митна декларація взагалі не має відношення до факту поставки та до діяльності позивача. Фактично була подана копія іншої митної декларації країни відправлення до якої у відповідача ніяких зауважень немає, вона жодного разу не зазначені у вимогах про надання документів чи у рішенні про коригування митної вартості. Суд вважає, що на користь позиції позивача свідчить і той факт, що інвойс, відвантажувальна специфікація, на партію товару оформлено 16.12.2021, а сам контракт укладено 01.12.2021. Відповідно операція поставки за цим контрактом не могла бути оформлена митною декларацією від 29.03.2021.

Суд вважає безпідставним висновки відповідача про відсутність у поданих документах відомостей про умови поставки, включення вартості пакування до ціни товару, відомостей про страхування товару. Відповідно до вимог ст. 58 ч. 10 п. 1 підпунктів б, в МК України вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням включаються до митної вартості митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. З копій поданих разом з декларацією повідомлень від постачальника вбачається, що вартість упаковки та робіт з пакування включено до ціни товару. Також продавцем повідомлено, що товар ліцензуванню не підлягає, його страхування не здійснювалось, а також про умови оплати з відстроченням платежу ( т. 1 а.с. 28-34, 38-44, 49-51).

Також суд вважає безпідставним твердження відповідача про неможливість встановити умови поставки. Відповідно до п. 3 контракту між позивачем та постачальником поставка здійснюється у відповідності до Інкотермс 2010. Умови узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару та зазначаються у рахунку-фактурі (комерційному інвойсі). Відповідно до п. 4 контракту також у рахунку-фактурі на кожну партію сторонами визначається ціна за одиницю товару ( т. 1, а.с. 35). Як зазначено у вимозі про подання додаткових документів самим відповідачем, відповідно до наданого інвойсу СРТ Одеса. Тобто відповідачем з наданих документів було встановлено на яких саме умовах здійснюється поставка партії товару (т. 1 а.с. 13). Відсутність відомостей про умови поставки у калькуляції не свідчить про неможливість встановити ці обставини, оскільки відповідно до умов контракту такі умови мають визначатися саме у рахунку-фактурі (комерційному інвойсі).

За поясненням представника відповідача у судовому засіданні при винесенні рішення ним було застосовано резервний метод визначення митної вартості, що передбачений підпунктом г пункту 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Відповідно до ст. 64 ч. 1 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннямиГенеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

З наведеної норми вбачається, що резервний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості за іншими методами. Рішення про коригування митної вартості, що оскаржується, не містить будь-якого обґрунтовування відсутності можливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України та наявності підстав для застосування резервного методу.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень. Вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 29.01.2022 № UA 500020/2022/000097/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2022/000119.

Позивач просить стягнути на свою користь кошти на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 5528,53 грн. та витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 50000 грн.

Відповідач заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі. Вважає, що не порушував права та законні інтереси позивача. А тому і підстав для відшкодування судових витрат немає. Крім того, вказує на завищений розмір гонорару, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму. Вважає, що доходи адвоката мають бути відображені у книзі обліку доходів та витрат, ведення якої передбачено Наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, має бути надано підтвердження відображення їх у зазначеній книзі.

Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро Бідної Оксани Іванівни, ордер, виданий Адвокатським бюро адвокату, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС, платіжне доручення про сплату позивачем на користь Адвокатського бюро Бідної Оксани Іванівни 50000 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги з відміткою банку про проведення платежу ( т.1 а.с. 88-90, 105, 236-238). Відповідно до змісту договору Бюро приймає доручення Клієнта надати йому правову допомогу при підготовці до судового оскарження та представництво інтересів у суді щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.01.2022, винесені Одеською митницею. Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару встановлено сторонами у фіксованому розмірі у 50000 грн. Протоколами судових засідань підтверджується фактична участь у них адвоката - представника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як було зазначено, у відповідності до вимог ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на наказ Міндоходів від 16.09.2013 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення. Договір укладено позивачем не з фізичною особою адвокатом, а з Адвокатським бюро. З самої назви нормативного акту, яка процитована відповідачем у запереченнях на позов, вбачається, що його дія не розповсюджувалась на адвокатське об`єднання. Крім того, на момент виникнення правовідносин, що врегульовані договором між позивачем та адвокатським бюро, наведений відповідачем наказ втратив чинність. Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму, оскільки ні договір, ні закон Про адвокатуру та адвокатську діяльність, ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають визначення гонорару із застосуванням таких розрахункових величин.

Сторонами договору розмір гонорару визначено фіксованій сумі, що відповідає вимогам ст. 30 закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Тобто, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів, кількості судових засідань чи ухвалення судом рішення на користь клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18.08. 2022 справа № 340/323/21 (провадження № К/9901/47539/21) положеннями частини четвертої статті 134 КАС України передбачено надання учасником справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги для визначення розміру витрат. У випадку ж визначення сторонами договору гонорару у фіксованому розмірі, що не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, розмір витрат на правничу допомогу є визначеним, подання детального опису робіт у такому випадку не є необхідним. Також суд зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката здійснюється судом за клопотанням відповідача.

Дослідженими доказами підтверджується факт укладення позивачем договору з адвокатським об`єднанням, надання правничої допомоги та сплата коштів у розмірі 50000 грн. Сума гонорару визначена сторонами у договорі. При визначенні розміру відшкодування суд враховує обсяг наданих послуг, тривалість розгляду справи. Розмір понесених ТОВ Оптсум-Трейд додаткових витрат у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень, що оскаржуються та важливість у зв`язку з цим справи для позивача. Також суд враховує, що відповідачем не подано ніяких належних та допустимих доказів неспівмірності заявлених до відшкодування судових витрат. Виходячи з викладеного, суд вважає, що заявлена сума гонорару 50000 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 5528,53 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТСУМ-ТРЕЙД" до Одеської митниця на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 29.01.2022 № UA 500020/2022/000097/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2022/000119 .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТСУМ-ТРЕЙД" (40004, м. Суми, вул. Леваневського б. 10/1, код ЄДРПОУ 44288748) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) витрати на сплату судового збору у розмірі 5528 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 53 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 50000 ( п`ятдесят тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.11.2022

Суддя О.В. Соп`яненко