Рішення

від 16.11.2022 по справі 640/8322/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року м. Київ № 640/8322/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2020 №0000008/7.8-19-02 та №0000011/7.8-19-02.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган при проведенні перевірки дійшов хибного висновку та неправомірно змінив код товару - 6210 10 98 00 (одяг, виготовлений з матеріалів товарних позицій 5602, 5603, 5903, 5906 або 5907), замість заявленого коду товару - 3926 20 00 00 (одяг та додаткові речі до одягу (включаючи рукавиці, рукавички та мітенки). Наголошено, що контролюючим органом порушено принцип належного урядування та втручання у право на мирне володіння майном, а оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх фактичних обставин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній посилається на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, яким підтримано обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Київською митницею Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «Медіком-Україна» вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару за кодом 3926 20 00 00 згідно з УКТ ЗЕД за митними деклараціями (далі - МД) від 20.02.2017 №125140002/2017/650829, від 02.07.2018 №UA125110/2018/412257, від 19.07.2017 №UA125190/2017/654301, від 20.07.2018 №UA125110/2018/413654, від 11.12.2017 №UA125190/2017/658010, від 06.08.2018 №UA125110/2018/414890, від 18.09.2018 №UA125110/2018/417873, від 29.10.2018 №UA125110/2018/420859, від 12.11.2018 №UA125110/2018/421925, від 28.03.2019 №UA125110/2019/405633, від 06.05.2019 №UA125110/2019/408154 та від 03.06.2019 №UA125110/2019/410221.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 27.02.2020 №4/20/7.8-19-02/37098888, яким встановлено порушення:

- Закону України «Про Митний тариф України», основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та 6, частини 1 та підпункту г пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товару, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 224 837,23 гривень;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 44 967,45 гривень.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020:

№0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 242 46,59 грн.;

№0000011/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на суму 48 409,31 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Відповідно до частин першої, другої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 68 Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - Порядок №428), який визначає процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Пункти 3-5 Порядку №428 визначають, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару.

Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Відповідно до пункту 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно з пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як вбачається з акта перевірки, згідно перелічених митних декларацій ТОВ «Медіком-Україна» ввезено на територію України товар «нетканий комбінезон з капюшоном загального призначення; нетканий одноразовий халат на зав`язках загального призначення; Багатоцільові, одноразові неткані бахіли з підошвою, що не ковзає...» за кодом 3926 20 00 00 згідно УКТЗЕД.

Так, товарна позиція УКТ ЗЕД 3926 передбачає наступний текстовий опис: «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914», а код товару 3926 20 00 00 - «Одяг та додаткові речі до одягу (включаючи рукавиці, рукавички та мітенки).

Однак, відповідач дійшов висновку про зміну коду товару на 6210 10 98 00 (одяг, виготовлений з матеріалів товарних позицій 5602, 5603, 5903, 5906 або 5907), а саме 5603 - «Матеріали неткані, просочені або непросочені, з покриттям або без покриття, дубльовані або недубльовані».

Суд зазначає, що наведена відповідачем інтерпретація товарної позиції 5603 не містить характеристик по яким можливо зробити беззаперечний висновок, що ввезений позивачем товар, а саме: «нетканий комбінезон з капюшоном загального призначення; нетканий одноразовий халат на зав`язках загального призначення; Багатоцільові, одноразові неткані бахіли з підошвою, що не ковзає...» відноситься саме до цієї товарної позиції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів витребування у позивача будь-яких додаткових документів, проведення дослідження та/або залучення профільного фахівця для вирішення питання по правильному визначенню товарної позиції, до якої міг бути віднесений ввезений позивачем товар.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно частин першої, другої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до частини третьої статті 69 Митного кодексу України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Однак, акт перевірки не містить викладу обставин про те, що під час митного оформлення товарів за деклараціями, які були предметом перевірки, декларант не надав митному органу відомостей, необхідних для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначених у митних декларацій.

Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій відповідач не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, жодних рішень про визначення коду товару, відмінного від визначеного позивачем у митній декларації, матеріали справи не містять. Зокрема, відповідач не надав доказів встановлення факту подання декларантом неповної або недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України.

Згідно з частиною п`ятою статті 255 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Стаття 292 Митного кодексу України визначає, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митних деклараціях ТОВ «Медіком-Україна».

Більше того, у відповідності до частини 4 статті 3 Митного кодексу України у разі, якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Зміна відповідачем оскаржуваним рішенням підходів до класифікації товару «Інсталяційний моноблок», раніше застосованих під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу «належного урядування».

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23 вересня 1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що позивач з 2017 по 2019 роки регулярно здійснював розмитнення цього ж та ідентичного товару за заявленими ним кодам УКТ ЗЕД 3926 20 00 00 та жодних рішень про зміну коду УКТ ЗЕД відповідач не приймав, що свідчить про правомірність розмитнення товару саме за таким кодом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу та як наслідок протиправність оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень від 23.03.2020 №0000008/7.8-19-02 та №0000011/7.8-19-02.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 11, код ЄДРПОУ 37098888) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 23.03.2020 №0000008/7.8-19-02 та №0000011/7.8-19-02.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком-Україна» ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко