Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/3304/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/3304/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОН» до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОН» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни, у якому просить суд:

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.07.2019 № 130532/10/26-15-58-05-05 визнати незаконним та скасувати, зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести податкову інформацію з поданої у письмовій формі податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2019 року з додатками 2, 5 та доповнень до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскон», до інформаційних баз даних ДФС України;

- дії начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни, які полягають у підписанні рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.07.2019 № 130532/10/26-15-58-05-05 визнати незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації товариства з податку на додану вартість за червень 2019 року з додатками 2, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період. Позивач вважає такі дії відповідача щодо не прийняття звітності в паперовому вигляді протиправними, та такими, що не відповідають сутності податкового законодавства та міжнародному законодавству, а також міжнародним правилам адміністрування ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2020 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача наголошує на тому, що, ТОВ «Аскон» на паперових носіях подало податкову (звітну) декларацію за червень 2019 року, проте, з 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині подання звітності з податку на додану вартість, а саме: встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, у той час, як позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року засобами поштового зв`язку та тим самим порушено вимоги Податкового кодексу України. Таким чином, позивачем була подана звітність з ПДВ за червень 2019 року з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 ПК України.

У відповіді на відзив, що надана 31.03.2020 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва, представник позивача заперечував проти доводів, викладених у відзиві відповідача та просив задовольнити позовну заяву.

Відповідач - начальник ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскон» з 01 грудня 2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням коду платника податку на додану вартість 214948026582 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Солом`янському районі ДФС у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскон» 08.07.2019, в особі директора товариства Шатила В.М., у письмовій формі через пошту цінним листом подало до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві декларацію з податку на додану вартість за звітний період: календарний місяць червень 2019 року з додатками 2, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 49.4. статті 49 Податкового кодексу України, подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2019 року разом з додатками не прийняті, як податкові звіти, що вбачається зі змісту рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.07.2019 № 130532/10/26-15-58-05-05.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача-2 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України, встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до норм підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

За статтею 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 ПК України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період: червень 2019 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.

Зазначений факт сторонами не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи копією декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 49.11 статті 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За нормами пункту 55.1 статті 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Судом досліджено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 03 березня 2016 року № 2 (реєстраційний номер 9028226605), відповідно до якого, визнаються податковими документами (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи), що подані платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінал. Доказів припинення цього договору позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, з наведеного слідує, що надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі не відповідає приписам діючого законодавства.

Положення пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, передбачають, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження № К/9901/63300/18), платник податку вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації (електронний чи паперовий) лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Оскільки податковим законодавством встановлено імперативний обов`язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачений змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору про визнання електронних документів на період до моменту складення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.

Суд вважає, що у зв`язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства, позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов`язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов`язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року, стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17.

Таким чином, надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі не відповідає приписам діючого законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо визнання незаконними дій начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, які полягають у підписанні рішення, адже керівник органу, підписуючи будь-які рішення цього органу чи вихідну документацію, діє у відповідності із своїми дискреційними повноваженнями та обов`язками.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2019 року з підстав порушення поряду її направлення (особисто у паперовій формі) є обґрунтованою та законною, а дії начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відповідають її посадовим обов`язкам, відтак, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, та встановлені під час розгляду даного спору по суті обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачем під час розгляду даного спору по суті, було доведено правомірність та законність дій щодо неприйняття поданої позивачем звітності з ПДВ у паперовій формі та винесення оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОН» до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Гончарової Людмили Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування рішення відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОН» (ЄДРПОУ 21494800, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1)

Відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби в місті Києві (ЄДРПОУ39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Начальник ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві Гончарова Людмила Леонідівна (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Суддя В.І. Келеберда