Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/3509/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/3509/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арморс"доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року № 00003130502, № 00003120502, № 00003110502,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арморс" звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року № 00003130502, № 00003120502, № 00003110502.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що факт господарських взаємовідносин з ТОВ «Кларіті Форм» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

Також позивач зазначає, що ТОВ «Арморс» відповідно до норм законодавства належним чином та в передбаченому порядку відобразило господарські операції з контрагентом в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, ТОВ «Кларіті Форм» мав належну правоздатність та належний податковий статус: зареєстрований платником податків та платником податку на додану вартість.

Поряд з цим, позивач звертає увагу, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі і за податковими зобов`язаннями, що на думку позивача, свідчить про те, що він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущеного його контрагентами.

Одночасно, позивач зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації, не підтвердженою ніяким чином.

На думку позивача, оскаржувані рішення, є безпідставними, незаконними, прийнятими на підставі припущень, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18 березня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 08.10.2019 року № 1676 та направлень на перевірку від 08.10.2019 року № 237/26-15-05-02-03, № 238/26-15-05-02-03 на підставі пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арморс» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Кларіті Форм» (код 41609828) за жовтень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено Акт від 18 жовтня 2019 року № 90/26-15-14-05-02-03/40687931.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Арморс» вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (зі змінами та доповненнями); пунктів 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; пункту 5 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52743 гри., у тому числі за 2018 рік у сумі 52743 гривень;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI , зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48532 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2018 у сумі 48532 грн. та завищено від`ємне значення по податку на додану вартість у сумі 304 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2018 у сумі 304 гривні.

15 листопада 209 року відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00003110502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 86.7 ст. 86, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Арморс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 60 665, 00 грн., у тому числі 48 532, 00 грн. - податкове зобов`язання та 12 133, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

№ 00003120502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Арморс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 65 929, 00 грн., у тому числі 52 743, 00 грн. - податкове зобов`язання та 13 186, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

№ 00003130502, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 304, 00 грн.

Рішенням ДПС України від 23.01.2020 року № 2939/6/99-00-08-05-02-06 податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2019 року № 00003130502, № 00003120502, № 00003110502 - залишено без змін, скаргу ТОВ «Арморс» - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (нижче - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2018 року між ТОВ «Арморс» (Покупець) та ТОВ «Кларіті Форм» укладено Договір поставки товарів, за умовами якого у порядку і на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність Покупця визначений цим Договором товар (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар і сплатити за нього грошову суму.

Ціна, загальна кількість, номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається у специфікації, яка є його невід`ємною частиною, та видатковій накладній Постачальника.

Відповідно до п. 3 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку, підписаної Сторонами видаткової накладної та акту наданих послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Покупець сплачує вартість Товару протягом семи банківських днів з дати поставки Товару. Датою поставки Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної та(або) акту наданих послуг.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця під час отримання Товару і підписання видаткової накладної Покупцем.

Згідно п. 4.3 Договору Поставка Товару здійснюється силами Постачальника.

На виконання умов вказаного Договору, позивачем надано суду копії видаткових накладних від 02.10.2018 року № 1; рахунки-фактури від 02.10.2018 року № 1; податкову накладну від 02.10.2018 року № 1.

На підтвердження оплати за поставку Товару позивачем надано копії платіжного доручення від 05.11.2018 року № 164.

Згідно наданих первинних документів, ТОВ «Кларіті Форм» було постановлено ТОВ «Арморс» наступний товар, а саме: аксесуари для мобільних телефонів (захисне скло, плівка, кабелі передачі даних, автотримачі, панелі, ремінці, тощо).

Вказані вище первинні документи від імені ТОВ «Кларіті Форм» підписано директором Завгороднім М.В. та від імені ТОВ «Арморс» директором Бояровим І.О.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, враховується судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.2020 у справі №520/8893/18, адміністративне провадження №К/9901/27066/19.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, податкової накладної та інших документів, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Суд наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Суд зазначає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Зокрема, як встановлено матеріалами справи, позивачем за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «Кларіті Форм» за 2018 рік задекларовано в рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності» за 2018 рік - 92 575 600 гривень.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Арморс" показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього у сумі 293014 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 293014 гривень.

В рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період: 2018 рік - 10500 гривень.

Перевіркою повноти декларування ТОВ "Арморс" показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження всього у сумі 293014 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 293014 грн.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ТОВ ""Арморс" задекларовано у фінансовому звіті фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 10,5 тис. гривень.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ТОВ "Арморс" задекларовано податок на прибуток у сумі 1890 гривень.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2018 рік встановлено його заниження всього у сумі 52743 гривень, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1.1 розділу 3 акта перевірки.

За період з 01.10.2018 по 31.10.2018 ТОВ "Арморс" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 180444 гривень.

У той же час, перевіркою за перевіряємий період встановлено його завищення у сумі 48 836, 00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року.

Як вбачається з Акту перевірки підставою таких висновків стала, зокрема, податкова інформація взята з інформаційної бази ДПС по ТОВ «Кларіті Форм» та інші публічні джерела інформації.

Так, податковим органом встановлено, що ТОВ «Кларіті Форм» (код 41609828) на час перевірки перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Святошинський район м.Києва), дата державної реєстрації підприємства від 22.09.2017 №10721020000037281. Основний вид діяльності - інші будівельно- монтажні роботи. Адреса місцезнаходження: 3164 м.Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23.

Згідно баз даних ДПС ТОВ «Кларіті Форм» не подано до органів ДПС «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них» за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, що унеможливлює встановити чисельність працівників ТОВ «Кларіті Форм».

За перевіряємий період засновниками ТОВ «Кларіті Форм» (код 41609828) були (є): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса - АДРЕСА_1 . Сума внеску в статутний фонд 1,0 тис. грн. (100 %).

Відповідальними за фінансово-господарську діяльність в періоді вчинення порушення на ТОВ "АРМОРС" був керівник - ОСОБА_2 .

В ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків старшим слідчим ОУ ДПІ у Печерському районі Столярчуком В.А. встановлено місцезнаходження та допитано гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який з 14.12.2017 по 01.02.2019 був керівником/засновником ТОВ «Кларіті Форм» (код 41609828).

Згідно пояснення ОСОБА_2 від 26.06.2018 року, гр. ОСОБА_2 до реєстрації та ведення в подальшому фінансово - господарської діяльності ТОВ «Кларіті Форм» не має відношення.

Також, в ході аналізу інформації з загальнодоступних джерел, а саме з «Єдиного реєстру судових рішень» встановлено, що дане підприємство являється фігурантом у кримінальних провадженнях (справа №11-сс/824/5370/2019 ухвала від 25.11.2019 року).

Таким чином, встановлено, що від імені ТОВ «Кларіті Форм» (код 41609828) діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій. оскільки не була наділена такими повноваженнями засновника/директора підприємства, який крім того не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Кларіті Форм» не були фактично здійснені, оскільки у контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу того, що директор даного підприємства у поясненнях, наданих слідчому органу, заперечував свою причетність до його діяльності та обізнаність щодо його діяльності.

Отже, вищенаведені обставини за операціями ТОВ "Арморс" з ТОВ «Кларіті Форм» доводять неможливість їх здійснення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Арморс" взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Поряд з цим, судом не заперечується що на момент виписування податкових накладних Позивачу контрагенти останнього були зареєстровані у встановленому законом порядку, як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість. Однак, оскільки факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, не підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у контролюючого органу були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд зазначає, що обставини щодо причетності ОСОБА_2 до діяльності ТОВ «Кларіті Форм», на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені витрати, на які позивач зменшив оподатковуваний доход, належними документами. В разі якщо документи, надані позивачем, не підписані тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій від імені ТОВ «Кларіті Форм», такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 09.09.2019 у справі № 640/986/19, адміністративне провадження №К/9901/16136/19 та від 21.03.2021 року у справі № 826/11900/18, адміністративне провадження №К/9901/11573/20.

Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2019 року № 00003130502, № 00003120502, № 00003110502 контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арморс" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко