Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/903/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/903/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомКазенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року №016317410, №016285410, №016291410, №016311410,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (далі по тексту - позивач, КПСП «Арсенал») з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2019 року №016317410, №016285410, №016291410, №016311410.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що статтею 126 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу застосовувати штраф до платника податку лише у разі затримки сплати останнім грошових зобов`язань.

З огляду на це, позивач вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу, які викладені в акті камеральної перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, оскільки позивач своєчасно сплатив грошові зобов`язання з плати за землю за квітень, травень та липень 2019 року, проте сплачені грошові кошти відповідач зарахував в рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою від 21 січня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

03 березня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, у порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України позивач несвоєчасно сплатив узгоджене грошове зобов`язання по податковим деклараціям з плати за землю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві проведена камеральна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по земельному податку КПСП «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14307357).

За результатами проведення камеральної перевірки відповідач склав акт від 02 жовтня 2019 року №000437/26-15-04-10/14307357, за висновками якого КПСП «Арсенал» несвоєчасно сплатило самостійно визначені податкові зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб, чим порушило вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта від 02 жовтня 2019 року №000437/26-15-04-10/14307357 ГУ ДПС у м. Києві 23 жовтня 2019 року прийняло такі податкові повідомлення-рішення:

1) №016317410, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% за порушення строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 267 934,85 грн.;

2) №016285410, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% за порушення строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 130 742,85 грн.;

3) №016291410, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10% за порушення строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 13 904,68 грн.;

4) №016311410, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10% за порушення строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 26 793,50 грн.

Не погоджуючись з наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві з відповідною скаргою.

Рішенням про результати розгляду скарги від 28 грудня 2019 року №14945/6/99-00-08-05-05 відповідач залишив без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, платник земельного податку притягається до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання із земельного податку. При цьому податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів.

Наявні у справі докази свідчать, що позивач сплачував земельний податок до 30 числа кожного місяця, зокрема, за квітень 2019 року (платіжні доручення від 27 травня 2019 року №1087, №1088), за травень 2019 року (платіжні доручення від 05 червня 2019 року №1248, №1249), за липень 2019 року (платіжні доручення від 27 серпня 2019 року №1917, №1918).

З наданих позивачем документів суд не вбачає порушень строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання із земельного податку.

Суд враховує, що позовна заява та наявні у справі докази не містять інформації на спростування усіх порушень, вказаних в акті перевірки, зокрема щодо несвоєчасної сплати грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, однак, звертає увагу, що саме на відповідача покладено обов`язок доказування висновків акта перевірки та фактів порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання із земельного податку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, у тому числі відповідних розрахунків земельного податку та податкових повідомлень-рішень, на підставі яких у КПСП «Арсенал» виник податковий борг, в рахунок погашення якого зараховувались його платежі із земельного податку.

Також, відповідач не надав доказів, що позивачу визначались будь-які грошові зобов`язання із земельного податку на підставі податкових повідомлень-рішень, і доказів їх узгодження.

У свою чергу позивач наполягає на своєчасній сплаті ним узгоджених зобов`язань із земельного податку та виконання податкового обов`язку.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначено принцип презумпції правомірності рішень платника податків.

Суть вказаного принципу зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.

При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №380/671/20.

Враховуючи вище викладене, оскільки платник притягається до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання із земельного податку та, враховуючи відсутність у справі доказів на підтвердження висновків акта перевірки зі сторони відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що застосування штрафних санкцій до КПСП «Арсенал» на підставі статті 126 Податкового кодексу України є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 23 жовтня 2019 року №016317410, №016285410, №016291410, №016311410 підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14307375; адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2019 року №016317410, №016285410, №016291410, №016311410, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14307375; адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 591,00 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко