Рішення

від 17.11.2022 по справі 904/3419/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3419/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Газ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд", м. Дніпро

про стягнення 97 783,67 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Газ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд" на свою користь 70 000,00 грн основного боргу, 16 531,51 пені, 1 536,16 грн відсотків за користування грошовими коштами, 9 716,00 грн інфляційних збитків, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, 2 481,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань відповідачем за договором позики №1 від 01.02.2021 в частині погашення заборгованості у встановлений договором строк у розмірі 70 000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3419/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 у справі №904/3419/22, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд", повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 25.10.2022 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд" збігається із адресою, вказаною позивачем у позові.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Хот-Газ" (позикодавець) був укладений договір позики № 01 (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги), відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується використати її для потреб Товариства з обмеженою відповідальність "Гідромонтажспецбуд" та повернути її у строк до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору позика (фінансова допомога) надається розмірі 70 000,00 гривень (сімдесят тисяч гривень 00 копійок). Позика (фінансова допомога) надається шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника.

За умовами пунктів 1.4 та 1.5 договору позика надається строком на одинадцять місяців з дати першого перерахування позикодавцем на рахунок позичальника. Позичальник зобов`язується до 31 грудня 2021 року повернути позику (фінансову допомогу) в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору він набирає чинності з дня здійснення позичальником дій, передбачених пунктом 1.2 договору і є дійсним до 31.12.2021. Договір припиняє дію в будь-якому випадку в день повного розрахунку позичальника з позикодавцем.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальність "Хот-Газ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальність "Гідромонтажспецбуд" кошти у сумі 70 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за 05.02.2021 (а.с. 22).

Товариство з обмеженою відповідальність "Гідромонтажспецбуд" не здійснило своєчасно повернення позики у сумі 70 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 70 000,00 грн. заборгованості за договором позики №1 від 01.02.2021, 16 531,51 пені, 1 536,16 грн відсотків за користування грошовими коштами, 9 716,00 грн інфляційних збитків.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору позики (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) №1 від 01.02.2021, факт надання позики, строк повернення, строк дії договору, наявність прострочення повернення позики, наявність / відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів пунктів 1.1, 1.5 договору, строк повернення позики у розмірі 70 000,00 грн. є таким, що настав.

Відповідач доказів повернення позики у розмірі 70 000,00 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до пункту 4.1 договору за порушення умов цього договору чи вимог чинного законодавства сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня у сумі 16 531,51 грн. за період з 01.01.2022 по 22.09.2022.

В обґрунтування нарахування пені, позивач посилається на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до статті 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що пеня це договірна санкція.

Разом з цим, сторонами у договорі не погоджено розміру пені за прострочення оплати, тобто сторонами не погоджено розміру пені, а отже відсутня правова підстава для нарахування пені, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені у розмірі 16 531,51грн за прострочення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

Правова позиція щодо необхідності визначення у правочині умов щодо розміру та бази нарахування пені викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 1 536,16 грн. 3% річних за період з 31.12.2021 по 23.09.2022, 9 716,00 грн інфляційних втрат. За період з січня 2022 року по травень 2022 року.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про правильність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 9 716,00 грн. за період з січня 2022 року по травень 2022 року.

Щодо нарахування 3% річних господарський суд зазначає таке.

В пунктах 1.1 та 1.5 договору зазначено, що позичальник зобов`язується повернути позику до 31.12.2021.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15).

Виходячи з викладеного, останнім днем повернення позики є 31.12.2021, тобто прострочення повернення позики настає з 01.01.2022.

Господарський суд здійснивши перерахунок 3% річних дійшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних за період з 01.01.2022 по 23.09.2022 (з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування) у розмірі 1 530,41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 81 246,41 грн. (70 000,00 грн. заборгованість + 1 530,41 грн. 3% річних + 9 716,00 грн. інфляційні втрати).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Газ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд" про стягнення 97 783,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромонтажспецбуд" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2/420, ідентифікаційний код 33384664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Газ" (49000, м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд. 3, кв. 26, ідентифікаційний код 34883770) 70 000,00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 530,41 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять гривень 41 коп.) 3% річних, 9 716,00 грн (дев`ять тисяч сімсот шістнадцять гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 2 061,41 грн (дві тисячі шістдесят одну гривню 41 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.11.2022

Суддя Ю.А. Бажанова