Рішення

від 17.11.2022 по справі 908/1782/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/90/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 Справа № 908/1782/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/1782/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Південь 2007 (пр. Соборний, буд. 152- В, м. Запоріжжя, 69600)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Варрант Трейд (вул. Тенісна, буд. 11-А, м. Запоріжжя, 69067)

про стягнення 173 286,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Південь 2007 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 13.09.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю Варрант Трейд про стягнення 143287,00 грн. основного боргу з орендної плати, 17638,18 грн. пені, 1431,92 грн. 3% річних, 10929,00 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди № 13/22 від 01.01.2022.

За умовами договору оренди № 13/22 від 01.01.2022 відповідачем виконано зобов`язання зі сплати орендної плати частково, сплачено за користування об`єктом оренди лише 21575,00 грн. Залишок основної заборгованості складає 143287,00 грн. На підставі п. 4.1 нараховано 17638,18 грн. пені за період з 11.01.2022 по 13.09.2022. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 1431,92 грн. 3% річних за період з 11.01.2022 по 14.09.2022, а також 10929,00 грн. інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2022.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1782/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1782/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі отримана представником позивача 22.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 19.09.2022 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Тенісна, буд. 11-А, м. Запоріжжя, 69067. Поштове відправлення з ухвалою суду від 19.09.2022 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти про відсутність адресата.

Про розгляд даної справи представник відповідача - директор ТОВ Варрант Трейд Олещенко Р.М. був повідомлений телефонограмою суду від 25.10.2022. При переданні телефонограми представник відповідача повідомив, що йому відомо про судовий розгляд справи № 908/1782/22.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, копія ухвали від 19.09.2022 надіслана судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Суд також враховує, що останнім днем строку розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження є 18.11.2022.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 17.11.2022.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ленд Південь 2007 (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Варрант Трейд (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 13/22, за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне відшкодувальне володіння і користування приміщення (замощення), що належить орендодавцю на праві власності, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 77-а, а саме: нежитлові приміщення автовагової загальною площею 10,6 кв.м (літ. С частина), відкриту площадку загальною площею 1000,0 кв.м (замощення ІІ частина) (відповідно до акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору), для використання за призначенням, згідно статутним цілям, що визначені на момент укладення договору (під виробництво та склад).

Згідно п. 1.2, договір набирає чинності з дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі приміщення (замощення) і діє до 31.12.2022 включно, а в частині оплати наданих послуг до повного виконання зобов`язань орендарем.

Орендар, згідно п. 2.2.6 договору зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату, згідно розділу 3 цього договору та відшкодовувати орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги (холодна вода, каналізація тощо) на поточний рахунок орендодавця у банківській установі, згідно додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 3 цього договору сторони врегулювали орендну плату та порядок розрахунків. Відповідно п. 3.1, за користування приміщенням (замощенням), що орендується, орендар сплачує орендодавцю орендну плату із розрахунку: нежитлові приміщення автовагової загальною площею 10,6 кв.м (літ. С частина) 318,00 грн. з ПДВ; відкрита площадка загальною площею 1000,0 кв.м (замощення ІІ частина) 18000,00 грн. з ПДВ. Всього розмір щомісячної орендної плати складає 18318,00 грн.

Орендар, відповідно п. 3.2 договору, самостійно сплачує орендну плату, вказану в п. 3.1 цього договору, за поточний місяць користування об`єктом оренди на поточний рахунок орендодавця у банківській установі до 10-го числа поточного місяця.

У випадку не внесення орендарем платежів в терміни, встановлені цим договором, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.1).

Орендоване приміщення, визначене у пункті 1.1 договору, було передано в оренду позивачем відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 01.01.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до розрахунку суми основного боргу, викладеного позивачем у позовній заяві, основна заборгованість виникла за період з січня по вересень 2022 включно.

Згідно платіжного доручення № 471 від 18.03.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 36 від 22.05.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача 11575,00 грн., в призначенні платежу зазначено про здійснення оплати за оренду відкритої площадки згідно договору № 13/22 від 01.01.2022.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір оренди від 01.01.2022 № 13/22, укладений між сторонами, є договором найму.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи передання позивачем відповідачу за актом прийому-передачі нежитлового приміщення 01.01.2022, відповідач мав сплатити за період з січня по вересень 2022 року (період, визначений позивачем у позовній заяві) 164862,00 грн. (18318,00 грн. (місячна орендна плата) х 9 місяців оренди).

Згідно матеріалів справи, відповідачем було оплачено загальну суму орендної плати у розмірі 21575,00 грн. Відтак, заборгованість складає 143287,00 грн.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості з орендної плати суду не подав, наявність заборгованості не заперечив та не спростував.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 143287,00 грн. основного боргу з орендної плати є обгрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даному випадку, факт порушення відповідачем умов договору щодо строків внесення орендної плати підтверджується матеріалами справи, тому вимога про стягнення пені заявлена позивачем правомірно. Сторони у договорі не встановили більший строк нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені за прострочення строків сплати орендної плати, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається не правильним. Так, позивачем неправильно нараховано пеню за орендну плату у лютому 2022 на суму 15061,00 грн., оскільки пеня за період з 22.05.2022 по 11.08.2022 (період, визначений позивачем) повинна нараховуватись на суму боргу 6743,00 грн. (враховуючи оплату відповідача у сумі 11575,00 грн.), а не на суму 15061,00 грн. У розрахунку пені за період з 11.03.2022 по 11.09.2022 позивачем допущено арифметичні помилки, за перерахунком суду, пеня за вказаний період складає 3352,43 грн. В іншому, розрахунок пені зроблений позивачем правильно.

Згідно перерахунку суду, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 16760,76 грн. У стягненні 877,42 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необгрунтованістю позову у цій частині.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 1431,92 грн. 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду, інфляційні втрати, в межах заявленого позивачем періоду, склали 11558,61 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача стягується 10929,00 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позов в цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 2586,13 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Варрант Трейд (вул. Тенісна, буд. 11-А, м. Запоріжжя, 69067, код ЄДРПОУ 43066960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Південь 2007 (пр. Соборний, буд. 152- В, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 35366406) 143287 (сто сорок три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати, 16760 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 76 коп. пені, 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 92 коп. 3% річних, 10929 (десять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2586 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн. 13 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 17 листопада 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко