Рішення

від 17.11.2022 по справі 908/1381/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 Справа № 908/1381/22

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000», код ЄДРПОУ 31291966 (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, офіс 2; адреса надання послуг: 69095, м.Запоріжжя, вул. Троїцька, 39)

про стягнення суми 17740,09 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000» суми 15975,78 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, суми 1322,09 грн. інфляційних втрат, суми 442,22 грн. 3% річних, всього - загальної суми 17740,09 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1381/22, присвоєний номер провадження 9/106/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, регулярними відключеннями електроенергії, справу розглянуто 17.11.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 01.01.2003 між сторонами був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 951. Об`єкт теплопостачання за вказаним договором має спільну з житловим будинком № 39 по вул. Троїцькій у м. Запоріжжі систему опалення, отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 року, відповідно до якого Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Теплопостачальною організацією та Споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії. На виконання вказаного договору, позивач відпустив відповідачу теплову енергію в період з листопада 2020 по квітень 2021 на загальну суму 15975,78 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію та актами приймання-передачі теплової енергії. Проте відповідач оплату наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 15975,78 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, позивач також нарахував відповідачу суму 1322,09 грн. інфляційних втрат та суму 442,22 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст.509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст.1, 2, 193, 276 ГК України, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 951 від 01.01.2003 з урахуванням додаткових угод.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2022, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ТОВ «Веста-2000», а саме: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, офіс 2, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу й на зазначену у позовній заяві адресу об`єкта надання послуг: 69095, м. Запоріжжя, вул.Троїцька, 39, яка також повернута з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2003 між Концерном Міські теплові мережі (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженню відповідальністю «Веста-2000» (Споживач, відповідач у справі) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №951. За умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п. 1.3, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов`язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

В подальшому до Договору сторонами були укладені додаткові угоди від 01.10.2004, від 01.04.2011, від 01.03.2011, від 09.10.2014, якими, в тому числі, вносились зміни до преамбули та розділу договору щодо юридичних адрес сторін та платіжних реквізитів. Юридична адреса Споживача ТОВ «Веста-2000» (відповідач) змінена з місцезнаходження у м. Запоріжжя на м. Київ.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.01.2003 по 31.12.2008. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Доказів припинення дії договору матеріали справи не містять.

В Додатку № 2 до Договору визначено, що постачання теплової енергії здійснюється для об`єкту нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Троїцька (колишня назва Чекістів), буд. 39.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна № 1 від 26.03.2002 ТОВ «Веста-2000» придбало у власність нежитлове приміщення /магазин № 9/хх/, літ А-5/ внутрішньою площею 319,5 кв.м.: приміщення підвалу загальною площею за внутрішніми замірами 107,3 кв.м. та приміщення першого поверху загальною площею за внутрішніми замірами 212,2 кв.м., яке розташовано за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 39.

У постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 вказано, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, в тому числі спорів з приводу невиконання зобов`язання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів. Відповідно до змісту частини третьої цієї статті спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст.30 ГПК України.

За таких обставин, позов подано до Господарського суду Запорізької області із додержання правил підсудності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного вище договору позивач у період з листопада 2020 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 15975,78грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (акти: від 30.11.2020 на суму 1968,80 грн. з ПДВ., від 31.12.2020 на суму 3182,56 грн. з ПДВ , від 31.01.2021 на суму 3347,74 грн. з ПДВ, від 28.02.2021 на суму 3178,16 грн. з ПДВ, від 31.03.2021 на суму 2918,41 грн. з ПДВ, від 30.04.2021 на суму 1380,11 грн. з ПДВ). На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу також виставлялись рахунки.

В примітках вищевказаних актів було вказано, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту у встановлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Позивачем на адресу ТОВ «Веста-2000» направлялась вимога від 07.07.2022 за вих. №140/44 щодо погашення заборгованості за теплову енергію в розмірі 15975,78 грн., до якої були додані акти приймання-передачі теплової енергії по договору № 951 від 01.01.2003 за період з листопада 2020 по квітень 2021 у двох примірниках, а також відповідні рахунки на оплату.

Відповідач оформлені належним чином акти не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав.

Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року включно є погодженими, підтверджують обсяг відпущеної теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з п. 6.5 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, відповідач оплату, в тому числі часткову, за теплову енергію спожиту в період з листопада 2020 по квітень 2021 не здійснив, чим порушив умови договору. У зв`язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем складає 15975,78 грн.

В пункті п. 3.2.2 укладеного сторонами договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VІ цього договору.

Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 15975,78 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 15975,78грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 1322,09 грн. інфляційних втрат, які згідно з наданим розрахунком нараховані за загальний період з січня 2021 по січень 2022 та суми 442,22 грн. 3% річних за загальний період з 20.12.2020 по 01.02.2022.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У разі якщо розрахунки позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань.

Перевіривши за допомогою інформаційно-правової системи Ліга:Закон розрахунок втрат від інфляції в межах заявлених позивачем періодів нарахування, суд дійшов до висновку, що суми втрат від інфляції за актами за листопад 2020-лютий 2021 є більшими, а за актами за березень 2021 та квітень 2021 суми є меншими, ніж у розрахунку позивача. За загальним підсумком сума втрат від інфляції становить більшу суму (1323,30 грн.), ніж заявлено.

Однак суд не виходить за межі заявлених вимог (розміру визначених позивачем інфляційних втрат), тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі в сумі 1322,09 грн.

Позивачем нараховано 3% на заборгованість по актам приймання-передачі теплової енергії за листопад 2020 квітень 2021 (по кожному акту окремо), починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим та по 01.02.2022 включно.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що останні дні строку здійснення оплати згідно з актами за листопад 2020, січень 2021 та лютий 2021, а саме 20.12.2020, 20.02.2021 та 20.03.2021 припадають на вихідні дні, тому переносяться на перший робочий день (21.12.2020, 22.02.2021, 22.03.2021).

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок 3 % річних в межах визначеного в розрахунку позивача граничного періоду, внаслідок чого встановлено, що до стягнення з відповідача фактично належить сума 3% річних у розмірі 439,67 грн.

Таким чином позовні вимоги в цілому, задовольняються судом частково.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000», код ЄДРПОУ 31291966 (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, офіс 2; адреса надання послуг: 69095, м.Запоріжжя, вул. Троїцька, 39) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 , Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму 15975 грн. 78 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-2000», код ЄДРПОУ 31291966 (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, офіс 2; адреса надання послуг: 69095, м.Запоріжжя, вул. Троїцька, 39) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; рахунок IBAN: НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 1322 грн. 09 коп. інфляційних втрат, суму 439 грн. 67 коп. 3% річних, суму 2481 грн. витрат зі сплати судового збору

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення складено та підписано 17.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва