Рішення

від 07.11.2022 по справі 910/9805/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2022Справа № 910/9805/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ОБОЛОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 24 511,78 грн.,

за участю представників:

від прокуратури: Артем`єва А.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Оболонська окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ОБОЛОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА" про визнання недійсним пункту договору та зобов`язання повернути кошти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою забезпечення захисту інтересів держави у бюджетній сфері при використанні бюджетних коштів під час здійснення закупівель товарів, робіт чи послуг, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), прокуратурою проведено вивчення інформації, висвітленої у електронній системі публічних закупівель «Prozzoro». За результатами відповідного моніторингу встановлено, що при закупівлі Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації товарів за договором №363-Т від 18.12.2020 було безпідставно включено та сплачено 24 511,78 грн податку на додану вартість на рахунок ТОВ «МЕДЗЕЛЛЕР Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 03.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли документи з посиланням на вимоги ухвали суду від 22.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.09.2021.

27.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.10.2021.

13.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує проти позову.

17.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Оболонської окружної прокуратури міста Києва надійшла відповідь на відзив.

20.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 17.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 15.12.2021.

07.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Оболонської окружної прокуратури міста Києва надійшла заява про зміну предмету позову.

15.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 прийнято до розгляду заяву Оболонської окружної прокуратури міста Києва про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання у даній справі на 09.02.2022.

Ухвалою Господарський суд міста Києва від 21.02.2022 повідомлено учасників справи, що призначене на 09.02.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному, підготовче засідання призначено на 14.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання, призначене на 14.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв`язку з існуванням загрози життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено підготовче засідання на 07.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 19.10.2022.

Судове засідання, призначене на 19.10.2022 не відбулося у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 розгляд справи призначено на 07.11.2022.

У судовому засіданні 07.11.2022 представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.11.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

УПРАВЛІННЯМ ОСВІТИ ОБОЛОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (позивач, замовник) на виконання річного плану закупівель, 13 листопада 2020 року опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2020-11-13-009825-с, якими передбачено закупівлю управлінням освіти предмета закупівлі - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Опромінювач бактерицидний пересувний для закладів освіти Оболонського району), відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», код CPV - 33190000-8) з очікуваною вартістю закупівлі 440 800,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами проведеної закупівлі, 18.12.2020 між позивачем та ТОВ "МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА" (постачальник, відповідач) було укладено Договір № 363-Т (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а замовник прийняти та оплатити товар. Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару, код ДК 021:2015:33190000-8 (Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні) (Опромінювач бактерицидний пересувний для закладів освіти Оболонського району).

Відповідно до п.3.1. Договору його ціна становить: 374 680,00 грн. з ПДВ.

Специфікація до Договору передбачає закупівлю Бактерицидних опромінювачів MEDZELLER MPA-240 OZONE FREE в кількості 58 шт. за ціною 6056,07 грн. без ПДВ та 6460,00 грн. включаючи ПДВ за одиницю товару.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2020 сторонами була підписана та скріплена печатками підприємств видаткова накладна щодо поставки Бактерицидних опромінювачів MEDZELLER MPA-240 OZONE FREE в кількості 58 шт. за ціною 6460,00 грн. включаючи ПДВ за одиницю товару, загальною вартістю 374 680,00 грн. разом із ПДВ. Сума ПДВ при цьому склала 24 511,78 грн.

Згідно з платіжним дорученням №816 від 26.12.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача 374 680,00 грн.

Сторонами не заперечується факт повного виконання Договору в частині поставки відповідачем товару та здійснення оплати товару позивачем.

Наведені обставини також підтверджені прокурором, який у позовній заяві зазначив, що відповідно до даних єдиного веб-порталу використання публічних коштів https://spending.gov.ua кошти за вказаним Договором 26.12.2020 в сумі 374680,00 грн. були сплачені на рахунок відповідача. Повернень на рахунок управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації не здійснювалось.

У свою чергу, вказуючи на те, що при закупівлі товарів за Договором Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації товарів було безпідставно включено та сплачено 24 511,78 грн податку на додану вартість на рахунок ТОВ «МЕДЗЕЛЛЕР Україна», прокурор (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просить суд:

- визнати недійсним п. 3.1. Договору в частин включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з відповідача на користь Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації сплачену за Договором суму податку на додану вартість в розмірі 24 511,78 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським кодексом України у ст.180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч.ч.1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп.пп. «а» і «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що Законом України №540 від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Відповідно до вказаного Переліку до товарів, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ, Кабінетом Міністрів України віднесено бактерицидний опромінювач за кодом УКТЗЕД 9018 20 00 00.

Суд виходить з того, що приписи ст.217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ, враховуючи наявність усіх істотних умов Договору, що є необхідними для його виконання.

При цьому суд зауважує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

За приписами ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

В цій частині суд зазначає про обґрунтованість доводів прокурора стосовно того, що бактерицидні опромінювачи, які були придбані позивачем у відповідача, входять до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ №224 від 20.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірний договір за строком його укладення та виконання сторонами підпадає під дію вищенаведених приписів Податкового кодексу, а операції з обладнанням, яке було предметом спірного договору звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, пункт 3.1. Договору в частині включення суми ПДВ суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним. Тож позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 міститься такий висновок: характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України ), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи факт визнання недійсним пункту 3.1. Договору в частині включення суми ПДВ до ціни правочину, відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув кошти у розмірі 24 511,78 грн. (що були сплачені позивачем в якості ПДВ) без достатньої правової підстави.

Суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно того, що УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ОБОЛОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ не належить до медичних закладів, які надають допомогу пацієнтам, хворим на СОVID-19, а отже повинно було сплачувати ПДВ при закупівлі товару, навіть якщо цей товар внесений до Переліку до товарів, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

В цій частині судом приймаються доводи прокурора про те, що законодавством не визначено обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування ПДВ приналежність замовника до медичних закладів, або закладів, які надають допомогу хворим на СОVID-19. Таки чином, суд дійшов до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення відповідача на суму 24 511,78 грн., тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість в розмірі 24 511,78 грн. є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Сума витрат на відшкодування судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь Київської міської прокуратури, яка здійснювала оплату судового збору при поданні позовної заяви у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 3.1. Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 363-Т від 18.12.2020, укладеного між Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА» (Україна, 04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ГОНТИ, будинок 3А, ідентифікаційний код 42548358) на користь УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ОБОЛОНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (Україна, 04211, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЙОРДАНСЬКА, будинок 11-А, ідентифікаційний код 37445442) суму податку на додану вартість у розмірі 24 511,78 грн.

4. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДЗЕЛЛЕР УКРАЇНА» (Україна, 04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ГОНТИ, будинок 3А, ідентифікаційний код 42548358) на користь КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 540,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2022.

Суддя І.В. Приходько