Ухвала

від 02.08.2022 по справі 921/124/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02 серпня 2022 рокуСправа № 921/124/20ДОДАТКОВА УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4190 від 20.05.2021)

у справі №921/124/20

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря", вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт", вул. Поліська, 11, м. Тернопіль

про стягнення 3 120 000 грн заборгованості, 400 000 грн штрафу, 1 347 241 грн пені, 120270 грн 3% річних та 208 080 грн інфляційного збільшення боргу.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/124/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт" про стягнення заборгованості 120 000 грн заборгованості, 400 000 грн штрафу, 1 347 241 грн пені, 120270 грн 3% річних та 208 080 грн інфляційного збільшення боргу .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2020 у справі №921/124/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт" (вул. Поліська, 11, м. Тернопіль, код 14372372) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря" (вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область, код 03728200): 3 120 000 грн 00 коп. заборгованості, 400 000 грн 00 коп. штрафу, 559 633 грн 97 коп. пені, 120 270 грн 3% річних, 204 898,81 грн інфляційного збільшення боргу та 66 072 грн 04 коп. в повернення сплаченого судового збору. В решті позову, відмовлено.

25 серпня 2020 року Господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у справі №921/124/20, відмовлено.

20.05.2021 приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Снігур Олег Юрійович звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, на підставі ст. ст. 126 - 130 ГПК України (вх. №4190 від 20.05.2021).

Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято заяву приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4190 від 20.05.2021) у справі №921/124/20, до розгляду та призначено судове засідання на 07.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2021 зупинено провадження щодо розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4190 від 20.05.2021) у справі №921/124/20 до повернення матеріалів справи №921/124/20 до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 02.06.2022 поновлено провадження щодо розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4190 від 20.05.2021) у справі №921/124/20 та призначено судове засідання на 05.07.2022, яке відкладено на 02.08.2022 з підстав, викладених у відповдінй ухвалі суду.

Учасники судового процесу в судове засідання не з"явилися, причин неявку суду не повідомили.

Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 913/869/14 зазначив, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають застосуванню положення статей 123, 126, 344 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний механізм відповідає правовому висновку Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02), де зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Так, 26.04.2021 між приватним виконавцем Снігуром Олегом Юрійовичем (Клієнт) та Адвокатом Скиба Віталієм Михайловичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого Адвокат зобов"язується здійснювати захист, представництво, надання іншої правової допомоги, що передбачена ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , Клієнта у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтт Граніт" на дії приватного виконавця справі №921/124/20 у Господарському суді Тернопільської області (п. 1 Договору).

Як визначено п.2 Договору, Адвокат зобов"язався здійснювати захист, представництво, надання іншої правової допомоги Клієнту на принципах верховенства права, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Пунктом 3 Договору Адвокат та Клієнт домовились, що розмір гонорару становить 12 000,00 грн та складається з наступного:

- Попереднє опрацювання матеріалів 2000,00 грн,

- Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини - 2000,00 грн,

- Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи 2000,00 грн,

- Підготовка процесуальних документів по справі ( позвна заява , клопотання, письмові пояснення, адвокатські запити, заперечення на скаргу тощо) 3000,00 грн,

- Судове представництво (1 судове засідання незалежно від того чи відбулось) 1500,00 грн.

13.05.2021 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. здійснено оплату у розмірі 12 000,00 грн за отримання правової допомоги згідно Договору від 26.04.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №217 та №218.

Отже, Договір про надання правничої допомоги від 26.04.2021 та платіжні доручення №217 від 13.05.2021 на суму 6 000,00 грн та №218 від 13.05.2021 на суму 6 000,00 грн є належними доказами понесених приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром Олегом Юрійовичем витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, під час розгляду скарги у справі №921/124/20.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Як зазначає Верховний Суд у постанові КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Втім, будучи обізнаним про розгляд заяви про покладення на скаржника понесених судових витрат, скаржник у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Так, Верховний Суд зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Також суд зауважує, що судові витрати, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як визначено статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (п.3). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що заява заявника підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4190 від 20.05.2021) у справі №921/124/20 задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт", вул. Поліська, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14372372 на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, вул. Бандери, 34а, м. Чортків, Тернопільська область 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ стягувачеві після набрання додаткової ухвали законної сили.

4. Копію додаткової ухвали надіслати:

Заявнику: Приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Снігуру Олегу Юрійовичу, вул. Степана Бандери, 34а, м. Чортків, Тернопільська область.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Волхонтет - Граніт", вул. Поліська, 11, м. Тернопіль.

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська Зоря", вул. Мічуріна, 20, с. Руданське, Шаргородський район, Вінницька область.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Додаткову ухвалу підписано "17" листопада 2022 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

СуддяЯ.Я. Боровець