Постанова

від 17.11.2022 по справі 640/16767/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/16767/21

адміністративне провадження № К/9901/41097/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіантбуд" про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Каракашьян С.К. від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. від 13 жовтня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіантбуд" про зобов`язання укласти договір охорони культурної спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.

3. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіантбуд" про зобов`язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратур залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року залишено без змін.

5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Суд встановив, що підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є бездіяльність Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). При цьому прокурором не надано жодних доказів реагування на таку бездіяльність, натомість в тексті позову вказується про винесення рішень та звернення державного органу до суду. Тому суд дійшов висновку, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами залишено поза увагою, що прокурор не оспорює факту реалізації Департаментом своїх повноважень щодо притягнення до відповідальності власника пам`ятки за невиконання припису та накладення фінансових санкцій. Проте позовні вимоги обґрунтовано саме невжиттям Департаментом належного та ефективного заходу цивільно-правового характеру щодо зобов`язання товариства укласти охоронний договір.

При цьому відповідно до вимог пунктів 1,6,12,13,17,20 частини першої статті 6, статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.6, 5.30, 5.34 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА) Департамент зобов`язаний здійснювати контроль за станом збереження та утримання пам`ятки, вживати заходів, які спрямовані на спонукання власника до укладення охоронного договору на вказану пам`ятку.

Повноваження щодо накладення фінансових санкцій не обмежується лише винесенням постанови, оскільки у разі несплати штрафних санкцій уповноважений орган в силу закону має право вжити відповідних цивільно-правових заходів щодо їх стягнення у примусовому порядку. Водночас винесення Департаментом постанови про накладення на порушника фінансових санкцій в даному випадку є лише формальним заходом реагування, оскільки в примусовому порядку їх з порушника не стягнуто.

Отже, скаржник вважає, що вжиття Департаментом вказаного заходу фінансового впливу до власника, яким фактично 10 років не вживаються жодні дії щодо відновлення стану та збереження пам`ятки, не може оцінюватися як належний, оскільки він не спрямований на реальне усунення порушення та укладення охоронного договору.

8. Відзиву на касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіантбуд» не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

10. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

11. У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

12. Отже, реалізація прокурором права на подання позову в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

13. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

14. Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

15. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

16. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. У цій справі Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся в інтересах держави у зв`язку з бездіяльністю Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо забезпечення дієвих та належних заходів, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки місцевого значення, зокрема укладення договору охорони культурної спадщини.

10 червня 2021 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з даним позовом до суду, з якого вбачається, що звернення до суду обґрунтовано прокурором тим, що застосування Департаментом у 2020 році недостатніх та неефективних заходів, які не призвели до реального результату, фактично сприяють ТОВ «Авіантбуд» в ігноруванні вимог законодавства та доведенні пам`ятки до руйнування. Це свідчить про споглядацьку позицію та бездіяльність уповноваженого органу щодо триваючого порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що є підставою для вжиття саме Київською міською прокуратурою заходів представницького характеру в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вказаної пам`ятки.

18. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Департаментом було реалізовано свої повноваження у формі, встановленій статтею 44 «Про охорону культурної спадщини», а тому прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду та не може замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

19. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що не оспорює факту реалізації Департаментом своїх повноважень щодо притягнення до відповідальності власника пам`ятки за невиконання припису та накладення фінансових санкцій, однак позовні вимоги обґрунтовано здійсненням Департаментом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини неналежним чином.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

20. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

21. Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

22. У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

23. На обґрунтування наявності порушення інтересів держави прокурор зазначив, що культурна спадщина є вагомим чинником соціалізації особистості, на якій ґрунтується колективна ідентичність суспільних груп на місцевому, регіональному та національному рівнях. Незворотність втрат культурної спадщини призводить до провалів в історичній пам`яті, руйнації ідентичності, небезпеки втрати культурного розмаїття й підґрунтя подальшого суспільного розвитку. Відсутність належного захисту та дієвого контролю з боку уповноважених на те органів, яке може мати своїм наслідком невідворотні негативні наслідки для об`єктів культурної спадщини, вимагає безпосереднього та оперативного втручання органів прокуратури.

При цьому охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становить безпосередній державний інтерес.

24. На думку Суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави».

25. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 4.6, 5.30, 5.34 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) основним завданням Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва; контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини; сприяння збереженню культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування та пошкодження; погоджує науково-проектну документацію на консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт та пристосування пам`яток місцевого значення; укладає охоронні договори на об`єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.

Аналогічні повноваження передбачені, зокрема, й пунктами 1, 6, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

26. Тобто Департамент є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

27. Однак скаржник вважає недостатніми вжиті Департаментом у 2020 році заходи контролю щодо пам`ятки, оскільки такі не призвели до фактичного усунення відповідачем порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

28. У розрізі вказаного колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 зазначив, що здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

29. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

30. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з листом від 18 грудня 2020 року (а.с.23-24) до Департаменту, в якому просив надати інформацію та всі наявні підтверджуючі документи щодо охоронних заходів, які здійснювалися Департаментом з метою утримання пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Андріївський узвіз, 18 у м. Києві.

У відповідь Департамент надіслав Київській міській прокуратурі лист від 30 грудня 2020 року (а.с. 25-26), в якому зазначив, що за наслідками огляду пам`ятки спеціалістом відділу моніторингу зон охорони Департаменту було встановлено, що будинок перебуває у незадовільному стані, та Департаментом направлено власнику пам`ятки ТОВ «Авіантбуд» припис від 17 січня 2020 року з вимогами, зокрема, укласти охоронний договір та провести першочергові заходи для уникнення подальшої руйнації об`єкту культурної спадщини. Вказані вимоги у визначений строк Товариством виконано не було, тому Департаментом складено акт від 28 лютого 2020 року про вчинення правопорушення та направлено Товариству постанову від 19 березня 2020 року про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.

31. Позивач вдруге звернувся з листом від 15 лютого 2021 року (а.с.43-44) до Департаменту, де вказав, що ТОВ «Авіантбуд» фінансові санкції за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини на загальну суму 188 700 грн не сплачено, а господарський позов Департаменту до ТОВ «Авіантбуд» про стягнення 188 700 грн повернуто ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі №910/19038/20 у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Також позивач просив надати інформацію, зокрема, чи вживалися Департаментом повторно заходи щодо стягнення з ТОВ «Авіантбуд» у судовому порядку фінансових санкцій та чи виконано ТОВ «Авіантбуд» вимоги припису від 17 січня 2020 року щодо укладення нового охоронного договору.

У відповідь Департамент надіслав Київській міській прокуратурі лист від 18 лютого 2021 року (а.с. 45), в якому зазначив, що станом на 18 лютого 2021 року вимоги припису від 17 березня 2020 року не виконано, наміри власника на укладання нового охоронного договору не прослідковуються. Також повідомив, що Департаментом вживаються всі необхідні заходи для усунення недоліків для подальшого подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення фінансових санкцій.

32. Позивач втретє звернувся з листом від 01 червня 2021 року (а.с. 60-61) до Департаменту, в якому зазначив, що незважаючи на те, що припис щодо зобов`язання ТОВ «Авіантбуд» укласти охоронний договір на пам`ятку було винесено у 2020 році, а Товариство тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо її утримання, Департамент до цього часу з позовом зобов`язального характеру про укладення такого договору у судовому порядку не звертався. Позивач повідомив Департамент, що Київською міською прокуратурою до Окружного адміністративного суду міста Києва підготовлено позов в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ «Авіантбуд» про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення на Андріївському узвозі, 18 у місті Києві.

Отже, Департамент протягом півтора року не здійснював жодним чином захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

33. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

34. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

35. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

36. З огляду на викладене, Суд вважає, що прокурор в повній мірі довів здійснення неналежним чином захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що надавало йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом.

37. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

39. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню на підставі частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/16767/21 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець