Окрема думка

від 06.07.2022 по справі 914/2618/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк», банк) до арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича, Української універсальної біржі «Капітал» (далі - УУБ «Капітал», біржа), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Агро Груп» (далі - ТОВ «Фалькон Агро Груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн-продакшн» (далі - ТОВ «Протеїн-продакшн», боржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Малогон Вікторія Олександрівна, про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна та свідоцтва, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання передати (повернути) майно

у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Профстоун» (далі - ТОВ «Компанія «Профстоун») до ТОВ «Протеїн-продакшн» про банкрутство

за касаційною скаргою ПАТ «Укрексімбанк» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року

ТОВ «Компанія «Профстоун» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» у порядку статей 10-12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01 листопада 2016 року порушено провадження у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Львівської області від 11 вересня 2018 року ТОВ «Протеїн-продакшн» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Струця М. П.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року визнано поточні грошові вимоги банку до боржника на суму 430 872 460,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року скасовано арешти, накладені на майно банкрута - ТОВ «Протеїн-продакшн» та будь-які інші обмеження щодо розпорядження його майном; надано згоду на продаж майна банкрута - ТОВ «Протеїн-продакшн», яке перебуває в іпотеці та заставі ПАТ «Укрексімбанк» на підставі іпотечного договору від 31 липня 2014 року № 151214Z33, договору застави від 31 липня 2014 року № 151214Z34, договору застави від 30 липня 2014 року № 151214Z28.

27 вересня 2019 року відбувся аукціон з продажу майна банкрута - ТОВ «Протеїн-продакшн», переможцем якого стало ТОВ «Фалькон Агро Груп».

ПАТ «Укрексімбанк» звернулося до Господарського суду Львівської області у межах провадження у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» з позовом до арбітражного керуючого Струця М. П., УУБ «Капітал», ТОВ «Фалькон Агро Груп», ТОВ «Протеїн-продакшн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О., в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05 грудня 2019 року № 0017600/19-1357 та заяви від 11 лютого 2020 року № 0017600/20-129) просило суд:

- визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ «Протеїн-продакшн», проведеного 27 вересня 2019 року за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Ливарна, буд. 10, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційному веб сайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України під № 62069, по лоту № 1 (нерухоме майно: комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Ливарна, буд. 10; рухоме майно (обладнання); інше рухоме майно, що перебуває в заставі банку);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн», укладений між ТОВ «Протеїн-продакшн» і ТОВ «Фалькон Агро Груп» (ідентифікаційний код 43162821), посвідчений 01 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О. та зареєстрований у реєстрі за № 904;

- визнати недійсним свідоцтво, видане 02 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О. та зареєстроване в реєстрі за № 923;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 02 листопада 2019 року № 33973868 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фалькон Агро Груп» (ідентифікаційний код 43162821) на об`єкт нерухомого майна, внесений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О., підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 907, 908, виданий 02 листопада 2019 року, видавник: Малогон В. О., приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу; договір купівлі-продажу, серія та номер: 904, виданий 01 листопада 2019 року, видавник: Малогон В. О., приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу; свідоцтво, серія та номер: 923, виданий 02 листопада 2019 року, видавник: Малогон В. О., приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу;

- зобов`язати ТОВ «Фалькон Агро Груп» (ідентифікаційний код 43162821) передати (повернути) ТОВ «Протеїн-продакшн» (ідентифікаційний код 34448613) майно, що було реалізоване на аукціоні, проведеному 27 вересня 2019 року за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Ливарна, буд. 10, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційному веб сайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України - публікація № 62069, по лоту № 1 та оформлене договором купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, укладеним між ТОВ «Протеїн-продакшн» і ТОВ «Фалькон Агро Груп», посвідченим 01 листопада 2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Малогон В. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 904.

На обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 26 вересня 2019 року Західним апеляційним господарським судом за клопотанням ПАТ «Укрексімбанк» було зупинено дію ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року про надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна ТОВ «Протеїн-продакшн», а також за заявою ПАТ «Укрексімбанк» вжито заходів забезпечення шляхом заборони ліквідатору та УУБ «Капітал» вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» щодо проведення аукціону з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації / відчуження заставного майна ТОВ «Протеїн-продакшн», що є предметом застави / іпотеки за іпотечним договором від 31 липня 2014 року № 151214Z33, договорами застави від 30 та 31 липня 2014 року № 151214Z28 та № 151214Z34. Тому вважає, що аукціон 27 вересня 2019 року проведено при наявності встановленої судом заборони щодо проведення аукціону з продажу майна, при відсутності згоди заставного кредитора та суду на такий продаж. Також банк вважає, що визначена ліквідатором початкова вартість майна, яке запропоновано до продажу, що є предметом застави / іпотеки за іпотечним договором від 31 липня 2014 року № 151214Z33, договорами застави від 30 та 31 липня 2014 року № 151214Z28 та № 151214Z34, є сумнівною, занадто низькою та непогодженою із заставним кредитором банку. Також зазначає, що термін для подання заявок зацікавленими в придбанні майна особами склав лише чотири робочі дні, що є невиправдано коротким терміном. Окрім цього, банк вказує на те, що в оголошенні - публікації № 62069 про проведення аукціону з продажу майна вказано неточну (неповну) адресу місця подання заявок на участь в аукціоні та місця проведення аукціону, оскільки за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Ливарна, буд. 10, знаходиться комплекс будівель, проте в оголошенні не конкретизовано, в якому саме приміщенні за вказаною адресою має відбутись прийом заявок та документів на участь в аукціоні та проведення самого аукціону. Не вказано місцезнаходження рухомого майна, запропонованого на продаж під лотом № 1.

11 червня 2020 року рішенням Господарського суду Львівської області позов банку задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату проведення спірного аукціону 27 вересня 2019 року, в силу наявності ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 914/2618/16, зупинено дію ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року у справі № 914/2618/16 про надання згоди на продаж майна банкрута, яке перебуває в іпотеці та заставі ПАТ «Укрексімбанк», а також заборонено ліквідатору та УУБ «Капітал» вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації / відчуження вказаного заставного майна.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Станом на 11 год 27 вересня 2019 року (час проведення спірного аукціону) в Єдиному держаному реєстрі судових рішень була відсутня інформація про зазначені дві ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 914/2618/16, однак це не спростовує того, що ці ухвали набрали законної сили 26 вересня 2019 року, тобто в переддень аукціону.

Проведення спірного аукціону 27 вересня 2019 року по лоту № 1 у період дії ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 914/2618/16 не відповідає вимогам абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство, статті 18 ГПК України.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

27 липня 2020 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що у спорах про визнання недійсними аукціонів з продажу майна банкрута судам слід досліджувати наявність чи відсутність порушення організатором аукціону встановленого Законом про банкрутство порядку підготовки та проведення аукціону.

Тільки суд уповноважений надсилати копії судових рішень учасникам справи за допомогою електронної пошти або засобами поштового зв`язку, а тому будь-які заяви позивача щодо того, що відповідач-1 та відповідач-2 були належним чином повідомлені ним особисто, є необґрунтованими та недоведеними.

Станом на 11 год 27 вересня 2019 року в організатора аукціону УУБ «Капітал» була відсутня інформація про зупинення дії ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року про надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна ТОВ «Протеїн-продакшн» та заборону вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-якій спосіб здійснювати заходи з реалізації /відчуження заставного майна ТОВ «Протеїн-продакшн».

Надання згоди банком не на продаж в цілому, а за умови вчинення певних дій в рамках реалізації майна боржника у вигляді окремого попереднього погодження з банком початкової вартості предмета застави та інших умов його продажу, є такою, що не відповідає вимогам Закону про банкрутство (у редакції, що діяла до 21 жовтня 2019 року).

Недоведеним є твердження банку про те, що термін для подання заявок був невиправдано коротким і це мало вплив на проведення оспорюваного аукціону.

Під час проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Протеїн-продакшн» 27 вересня 2019 року організатором аукціону не було допущено порушень вимог Закону про банкрутство.

Позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставин порушення його прав та майнових інтересів, особливо з огляду на отримання ним коштів від продажу майна на оспорюваному аукціоні та неповернення цих коштів ліквідатору.

30 листопада 2020 року банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року, в якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням положень статей 8, 18 Закону про банкрутство, статті 9 Кодексу України з питань банкрутства, статей 136, 137, 235 ГПК України, статті 129-1 Конституції України щодо негайного набрання законної сили рішенням у справі про банкрутство про забезпечення вимог кредиторів при неврахуванні, на думку скаржника, апеляційним судом:

1) правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - щодо протиправності відчуження об`єкта нерухомості без згоди заставодержателя, під час дії арешту суду та заборони на його відчуження;

2) обставин справи, а саме:

- чинної, на момент проведення 27 вересня 2019 року аукціону, заборони на реалізацію майна боржника - відповідача-4 через зупинення (ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року) дії ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року про надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна відповідача-4 та про заборону вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство відповідача-4 щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-якій спосіб здійснювати заходи з реалізації /відчуження заставного майна відповідача-4;

- набрання законної сили ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року з моменту її оголошення;

- аргументи позивача у доповненні до відзиву на апеляційну скаргу ліквідатора відповідача-4 про обізнаність і ліквідатора відповідача-4, і організатора аукціону відповідача-2 про ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року, примірник якої був вручений ліквідатору відповідача-4 під розписку, про зміст цієї ухвали, відповідно до якої на момент проведення 27 вересня 2019 року аукціону була чинна заборона на реалізацію майна боржника відповідача-4;

- вчинення представниками позивача дій з перешкоджання проведення 27 вересня 2019 року аукціону: шляхом вручення ліквідатору відповідача-4 ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року; шляхом намагання позивача вручити екземпляр цієї ухвали представнику організатора аукціону відповідача-2 з усним повідомленням йому про зміст цієї ухвали, проти отримання якої представник організатора аукціону відповідача-2 відмовився; шляхом вчинення позивачем дій щодо повідомлення про зміст ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року та ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року на місці проведення аукціону, чому перешкодили працівники охорони, заблокувавши вхід до місця проведення аукціону.

Також підставою для касаційного оскарження цього рішення апеляційного суду стало, на думку заявника, помилковість висновку суду про відсутність порушень у частині строку для подання заявок на участь в аукціоні, а саме про достатність 7-денного терміну для подання заявок на участь в аукціоні, тоді як час для подання заявок на участь в аукціоні фактично склав 4 робочих дні, бо з наведених судом семи днів - 2 вихідні дні (31 серпня та 01 вересня 2019 року), а один - день розміщення оголошення (29 серпня 2019 року) о 15 год 27 хв та о 16 год 14 хв (тобто наприкінці робочого дня розміщення оголошення), що штучно створило перешкоди для подання більшою кількістю зацікавлених осіб заявок на участь в аукціоні задля забезпечення продажу майна боржника на аукціоні за максимальною ціною, ураховуючи також особливості майна, виставленого на продаж, - заводу з переробки сої, що займає лідируючі позиції.

08 квітня 2021 року Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що потрібно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), про те, що, безвідносно до того, чи був обізнаний відчужувач про існування ухвали суду про забезпечення позову та про відповідну заборону відчуження належного йому майна (хоча цей аргумент був однією з підстав для касаційного оскарження судових рішень), є підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів про відчуження майна через недотримання під час їхнього вчинення вимог закону, бо була чинною ухвала суду про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке стало предметом продажу. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не має юридичного значення те, що на момент укладення оспорюваних правочинів ухвала суду про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, бо за змістом статті 153 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, така ухвала виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

06 липня 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ПАТ «Укрексімбанк» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року змінено у мотивувальній частині та викладено її у редакції цієї постанови, а в іншій - частині залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові керувалася таким.

Звертаючись із позовом, банк вважав себе потерпілим від дій боржника, його ліквідатора, набувача заставного майна та біржі. Проте у разі задоволення позову заставне майно має повернутися не до банку, а до боржника.

Кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81)). Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор, є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (речення перше частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга вказаної статті). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за боржником) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за переможцем аукціону), до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про ефективність у спірних правовідносинах саме вимоги про витребування заставного майна на користь боржника. За змістом ця вимога не тотожна вимозі про зобов`язання переможця аукціону повернути заставне майно боржникові. У разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача (у цьому випадку - боржника), а не зобов`язує відповідача (у цій справі - переможця аукціону) повернути відповідне майно власникові. Тому вимога зобов`язати переможця аукціону (покупця) повернути заставне майно боржникові теж не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Позивач також просив визнати недійсним спірне свідоцтво. Суд першої інстанції вважав, що цю вимогу слід задовольнити, натомість суд апеляційної інстанції з цими висновками не погодився через те, що вважав відсутніми підстави для задоволення основної вимоги про визнання недійсними результатів аукціону.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним свідоцтва, але з інших мотивів.

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)).

Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

Щодо наявності підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивачка у справі № 543/730/14-ц не була кредитором боржника у справі про банкрутство останнього, спірне майно не було предметом забезпечувальних договорів, відповідно позивачка не була іпотекодержателем (заставодержателем) за такими договорами. Тоді як за обставинами справи № 914/2618/16 кредитор звернувся з позовом з метою збереження (недопущення зменшення) ліквідаційної маси банкрута. Тому спірні правовідносини у порівнюваних справах не є подібними.

З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

За усталеною та сформованою практикою Верховного Суду підставою недійсності результатів аукціону є недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог частини третьої статті 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.

Продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина перша статті 43 Закону про банкрутство) є обов`язковою умовою лише початку продажу майна боржника, але законодавцем не визначено в обов`язковому порядку проведення всіх трьох аукціонів з продажу майна лише цілісним майновим комплексом.

Повторний та другий повторний аукціони передбачені у Законі для того, щоб запобігти ситуаціям, коли майно неможливо продати через його завищену початкову вартість.

Обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів окремими лотами чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами) покладається на розсуд ліквідатора, однак обраний ним спосіб має бути обґрунтованим та переслідувати мету отримання найвищої ціни за ліквідаційні активи боржника.

Позовна заява банку мотивована порушеннями чинного законодавства при організації та проведенні аукціону з продажу майна боржника - ТОВ «Протеїн-продакшн» (майнового комплексу, рухомого майна - обладнання, іншого рухомого майна), що перебуває в заставі у позивача:

- всупереч судовому рішенню про заборону на проведення аукціону з продажу майна боржника;

- за відсутності згоди забезпеченого кредитора - позивача та згоди суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство;

- з обмеженням кола учасників як потенційних покупців;

- зі здійсненням продажу за несправедливо заниженою ціною, не погодженою із заставним кредитором - позивачем, що призвело до порушення прав останнього у справі про банкрутство.

Основним мотивом визнання недійсним аукціону судом першої інстанції було те, що аукціон відбувся всупереч забороні, встановленої судом, а саме ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 914/2618/16, якою було вжито заходи забезпечення шляхом заборони арбітражному керуючому та біржі вчиняти дії у цій справі щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації / відчуження заставного майна боржника.

Саме питання правових наслідків існування цієї ухвали на час проведення спірного аукціону, доведеної чи не доведеної до відома ліквідатора та організатора аукціону, і стало підставою для передачі зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Розглядаючи питання правової природи судових заборон та обмежень, а також правових наслідків їх порушення при вчиненні правочинів, беручи до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, від яких Касаційний господарський суд вирішив відступити, вважаю за необхідне зазначити таке.

За частиною другою статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, третьою, четвертою, восьмою, дев`ятою статті 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, установлену законом.

Отже, за змістом статей 136, 137, 140, 144 ГПК України встановлені особливості вирішення судом питання про забезпечення позову (не пізніше двох днів з дня її надходження та, як правило, без повідомлення учасників справи), порядку виконання відповідної ухвали (негайно з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження) та доведення інформації про її ухвалення та змісту до відома учасників у справі та інших осіб, яких стосується рішення про забезпечення позову (негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів).

Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) встановлений порядок надання судовому рішенню публічного характеру. Відповідно до статті 1 цього Закону ним регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 3262-IV передбачено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти «скасування заходів забезпечення» господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також «скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення» судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

У цій справі ухвала Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову банку шляхом заборони арбітражному керуючому та біржі вчиняти дії щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації / відчуження заставного майна боржника судом вищої інстанції скасована не була.

Вжиті цією ухвалою апеляційного суду заходи забезпечення були скасовані постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 914/2618/16.

Отже, у період з 26 вересня по 28 жовтня 2019 року діяли у часі вжиті апеляційним судом заходи забезпечення щодо заборони проведення аукціонів з продажу майна ТОВ «Протеїн-продакшн», яке перебуває у заставі банку, у разі недодержання яких як для учасників цієї справи, так і третіх осіб могли настати негативні наслідки, обумовлені забороною на реалізацію спірного майна банкрута.

Направляючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду висловив позицію, що настання негативних наслідків у зв`язку з недотриманням при вчиненні правочину заборони, встановленої ухвалою суду про забезпечення позову, слід пов`язувати з обставинами обізнаності / необізнаності відчужувача про застосовані судом обмеження щодо майна, оскільки необізнаність відчужувача про застосовані судом обмеження виключають вину та відповідальність цієї особи за невиконання ухвали про забезпечення позову, а тому мають значення і при застосуванні інших пов`язаних із цим негативних наслідків (для відчужувача тощо), зокрема при вирішенні спору про визнання недійсним правочину (договору) з відчуження майна, забороненого судом до обігу.

З такою позицією не погоджуюся, керуючись таким.

Закон про банкрутство (чинний на час проведення оспорюваного у цій справі аукціону) у статті 49 встановлював загальне правило, відповідно до якого продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Процедура підготовки, організації та проведення продажу майна боржника на торгах у формі аукціону деталізована в нормах розділу IV Закону про банкрутство.

Отже, правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Законодавець у частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство (за правилами якого проводився та заперечується оспорюваний аукціон) розмежував підстави і передумови для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, а тому угода боржника у справі про банкрутство може бути визнана недійсною не лише за спеціальних підстав для визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство, а й за загальних підстав недійсності правочину, визначених цивільним законодавством України (пункт 23 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № Б-39/64-10 та пункт 10.4 постанови цього ж суду від 11 лютого 2020 року у справі № 10/5026/995/2012).

Порушення порядку організації будь-якого із етапів проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (правова позиція Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 911/3848/15).

Підготовка, організація та реалізація / відчуження майна боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство є процесом, триваючим у часі, відбувається у декілька стадій, які хоча і взаємопов`язані, але, як правило, відмежовані одна від одної у часі, а тому за формою (процедурою) не може ототожнюватись з відчуженням майна, що здійснюється поза межами вказаної процедури - за правилами ЦК України (шляхом вчинення правочину з укладенням договору тощо).

У зв`язку із цим наявність / виникнення заборони (судової) на відчуження майна боржника на будь-якому із етапів реалізації майна у ліквідаційній процедурі боржника у справі про банкрутство впливає на законність всієї процедури реалізації майна боржника та має значення, зокрема, при вирішенні спорів про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство та при запереченні відповідних правочинів.

Відповідно до статті 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом про банкрутство.

Згідно із частиною четвертою статті 8 Закону про банкрутство ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За статтею 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 232 ГПК України ухвала є одним з видів судових рішень.

У наведених статтях визначений принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ГПК України поширюється також й на ухвали суду про забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (глава 10 ГПК України).

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки станом на дату проведення спірного аукціону - 27 вересня 2019 року діяли ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 914/2618/16, якими було зупинено дію ухвали Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2019 року у справі № 914/2618/16 про надання згоди на продаж майна банкрута, яке перебуває в іпотеці та заставі банку, а також було заборонено ліквідатору та УУБ «Капітал» вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-продакшн» щодо проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації / відчуження заставного майна, тому проведення спірного аукціону не відповідає вимогам абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство, статті 18 ГПК України, що є підставою для визнання такого аукціону недійсним згідно з частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) висловила правовий висновок про те, що існування ухвали про забезпечення позову та відповідної заборони відчуження майна, яке стало предметом продажу за спірним договором, є підставою для визнання такого правочину недійним, незважаючи на те, що на момент укладення спірного договору ухвала суду про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб.

Підстав для відступу від цього висновку немає.

Також не вбачаю підстав відступати від позиції щодо правового значення доведення до відома відчужувача майна відповідної ухвали суду та його фактичної обізнаності про вжиті судом заборони щодо розпорядження майном.

Не має ключового значення та обставина, чи був обізнаний відчужувач про існування ухвали про забезпечення позову та відповідну заборону відчуження належного йому майна, оскільки факт його обізнаності чи необізнаності жодним чином не впливає на чинність судового акта, який набрав законної сили та є обов`язковим до виконання.

Судове рішення, не скасоване судом вищої інстанції, не може ставитись під сумнів, а його обов`язковість та виконання не може залежати від того, в який час воно було отримане заінтересованою особою.

Особливого значення це набуває для ухвал про забезпечення позову, які підлягають негайному виконанню з дня постановлення незалежно від їх оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

А відтак, навіть за умови формальної добросовісності відчужувача майна, який не знав про існування ухвали про забезпечення, правочин, укладений в період існування судової заборони, не може вважатись правомірною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а тому може бути визнаний недійсним за позовом особи, права та охоронювані законом інтереси якої порушуються таким правочином.

У цій справі судами встановлено, що оспорюваний правочин з продажу майна боржника з публічних торгів вчинено у той час, коли апеляційним судом ухвалою від 26 вересня 2019 було зупинено дію ухвали суду першої інстанціївід 08 серпня 2019 року, якою ліквідатору надано згоду на продаж заставного майна боржника.

Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що реалізація заставного майна у процедурі банкрутства відповідно до частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство, чинного на час проведення оспорюваного правочину, здійснюється за погодженням із заставним кредитором або за погодженням із судом, який розглядає справу про банкрутство, у випадку якщо заставний кредитор не надає згоди ліквідатору на таку реалізацію або між учасниками виникає спір щодо умов такої реалізації (зокрема, заставний кредитор надає згоду на реалізацію предмета застави, належного боржнику у справі про банкрутство, на умовах, які не відповідають процедурі, визначеній законодавством про банкрутство). Судами встановлено, що дія ухвали суду першої інстанції від 08 серпня 2019 року про надання згоди ліквідатору на продаж заставного майна в процедурі банкрутства була зупинена ухвалою апеляційного суду 26 вересня 2019 року. Отже, у процедурі банкрутства були відсутніми правові підстави, які дозволяли ліквідатору продати предмет застави без згоди кредитора заставодержателя 27 вересня 2019 року - у час дії ухвали про зупинення дії судового рішення про надання згоди на відчуження спірного майна, постановленої в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 267 ГПК України.

Така ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття апеляційним судом 26 вересня 2019 року відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про банкрутство та не могла бути проігнорована ліквідатором. Про наявність цих підстав ліквідатор був повідомлений, що підтверджується його власноручним підписом на повідомленні банку про заборону вчиняти дії з реалізації майна ТОВ «Протеїн-продакшн» від 26 вересня 2019 року № 0014600/19-1064, до якого банк долучив скановану копію ухвали апеляційного суду від 26 вересня 2019 року. Отже, на момент вчинення правочину з продажу майна боржника з публічних торгів ліквідатором боржника порушено вимоги законодавства про банкрутство щодо можливості реалізації предмета застави (частина четверта статті 42 Закону про банкрутство).

Посилання апеляційного суду на те, що тільки суд уповноважений надсилати копії судових рішень учасникам справи за допомогою електронної пошти або засобами поштового зв`язку, а тому повідомлення позивачем відповідачів про ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року не мають значення, до уваги братися не можуть, оскільки не спростовують обставини обізнаності ліквідатора із судовою забороною, що містилась в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року, на момент проведення спірного аукціону.

Оскільки вважаю, що достатньою підставою для визнання недійсним оскаржуваного аукціону є його проведення у період чинності судової заборони, застосованої в інтересах банку, то не розглядаються та не аналізуються інші підстави недійсності аукціону, на які посилався банк, зокрема відчуження заставного майна за відсутності згоди забезпеченого кредитора, з обмеженням кола учасників як потенційних покупців та за несправедливо заниженою ціною, не погодженою із заставним кредитором.

З огляду на наведене, відповідно до пункту 4 частини першої статті 308, статті 312 ГПК України касаційна скарга банку мала бути задоволена, постанова Західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року - скасована, а рішення Господарського суду Львівської області від 11 червня 2020 року - залишене в силі.

Суддя О. М. Ситнік