Рішення

від 10.11.2022 по справі 742/4724/21

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/360/22

Єдиний унікальний № 742/4724/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м.Прилуки Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Шептун В.В., Сороки Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «СТРАДА СТАР» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та упущеної вигоди,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та упущеної вигоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в період з 13 жовтня 2020 року по 23 листопада 2020 року відповідач працював на посаді водія-експедитора автотранспортних засобів. Відповідно до наказу позивача №2020/10/12 від 12 жовтня 2020 року (дата підписання відповідачем заяви про прийняття на роботу) за відповідачем з 13.10.2020 був закріплений транспортний засіб IVECO Stralis, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіп SCHMITZ SKI 24, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначені транспортні засоби були передані відповідачу, що підтверджується укладанням Акту приймання-передачі матеріальних цінностей №2020/10/12 від 13 жовтня 2020 року. 13 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання з правом користування автомобілем №2020/10/12, згідно якого відповідач прийняв на відповідальне зберігання вантажний сідловий тягач IVECO Stralis, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіп SCHMITZ SKI 24, д.н.з. НОМЕР_2 . Також, 13.10.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №2020/10/12, у відповідності до п.3 якого у разі незабезпечення з вини працівника (відповідача) збереження доручених йому матеріальних цінностей, визначення розміру збитків, спричиненого власнику (позивачу) їх відшкодування здійснюється у відповідності до чинного законодавства. У відповідності до п.2.1.2 договору відповідального зберігання відповідач зобов`язаний нести повну відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від позивача до закінчення терміну його зберігання (до 31.12.2021). Однак, 23 листопада 2020 року внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх посадових обов`язків та недбалого ставлення до переданого відповідачу майна (невиконання вимог щодо попереднього огляду транспортних засобів перед кожним виїздом на маршрут, незабезпечення утримання автомобілів у справному технічному стані, не проведення технічного огляду та рівня мастил в двигуні тощо) транспортні засоби, передані йому, зазнали значних пошкоджень, що призвело до виходу з ладу транспортних засобів та нанесло матеріальних збитків позивачу на суму 224690 грн. 60 коп. Дана сума підтверджена висновком експертів від 12.10.2021 №19163/19164/21-54 за результатами проведення авто товарознавчого дослідження експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також при поверненні автомобіля відповідачем, комісія виявила відсутність в автомобілі запчастин для обслуговування автомобіля на загальну суму 6786, 76 грн. Дана сума підтверджується рахунками-фактурами на відсутні при здачі автомобіля запчастини, виставлені контрагентами продавцями таких запчастин. Крім того, починаючи з 24 листопада 2020 року (дати припинення трудових відносин) по 01 грудня 2021 року позивач не отримав дохід у сумі 1894694 грн. 40 коп., так як згідно довідки та даних бухгалтерського обліку позивача, середній оборот перевезення вантажів транспортними засобами, пошкодженими відповідачем становить 7401 грн. 15 коп. Зважаючи на те, що відповідач як винуватець шкоди не відшкодував позивачу завдану ним матеріальну шкоду та упущену вигоду то позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 січня 2022 року, яке було відкладено до 09 вересня 2022 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 жовтня 2022 року, яке було відкладено до 10 листопада 2022 року.

Згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог позивач просить зменшити розмір упущеної вигоди до 947347 грн., а також стягнути судовий збір в сумі 33027 грн. 60 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 12355 грн. 87 коп., матеріальні збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 224690 грн. 60 коп., матеріальні збитки внаслідок втрати запчастин в сумі 6786 грн. 96 коп., на загальну суму 1224207 грн. 90 коп.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбувалось в режимі відеоконференції, заявлені позовні вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків та упущеної вигоди, підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідач та представник відповідача адвокат Жайворонко І.В. в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно поданої представником позивача заяви просив розгляд справи проводити без його участі. В позові відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК Українине є вичерпними, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

13 жовтня 2020 року між ПП «СтрадаСтар» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір з водієм №2020/10/12 (а.с.10, 11).

13 жовтня 2020 року між ПП «СтрадаСтар» (депонент) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір відповідального зберігання з правом користування №2020/10/12, згідно якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно: вантажний сідловий тягач IVECO STRALIS, № шасі НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 ; спеціалізований напівпричіп самоскид, державний номер НОМЕР_2 ; документи та інструменти по акту приймання-передачі №2020/10/12; депонент передає майно виконавцю згідно до акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, строк зберігання: на час повернення депоненту (а.с.8, 9).

Цього ж дня, 13 жовтня 2020 року між ПП «СтрадаСтар» та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого відповідач не несе матеріальної відповідальності, якщо спричинене пошкодження не з його вини. Дія даного договору поширюється на весь період роботи з матеріальними цінностями, довіреними працівникові (а.с.12, 13).

На виконання вищевказаного договору 13 жовтня 2020 року між сторонами було складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей №2020/11/12 (а.с.61).

Згідно наказу ПП «СтрадаСтар» №2020/10/12 «Про закріплення автомобіля та напівпричіпа» від 13 жовтня 2020 року за відповідачем, як посадовою особою водієм-експедитором було закріплено автомобіль Івеко держ. номер НОМЕР_1 , пробіг 655000 км. та напівпричіп НОМЕР_2 , зобов`язано його підтримувати технічний та санітарний стан, згідно нормативів (а.с.64).

Відповідно до копії посадової інструкції водія-експедитора від 13 жовтня 2020 року, з якою ознайомився відповідач, завданнями та обов`язками водія-експедитора, в тому числі є: забезпечувати утримання автомобіля в справному технічному стані, своєчасно проводити технічні огляди; своєчасно повідомляти керівника про необхідність проведення ремонтних робіт, вартість і тривалість цих робіт (а.с.54,55).

23 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнено ыз займаноъ посади (наказ про звільнення №23/11-20 від 23.11.2020).

25 листопада 2020 року комісією ПП «Страда Стар» складено акт приймання-передачі (повернення) матеріальних цінностей №2020/11/25 (а.с.52).

На підтвердження наявності зазначених спричинених матеріальних збитків позивач надав суду наступні документи.

Висновок експертів за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №19163/19164/21-54 від 12 жовтня 2021 року, згідно якого, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки IVECO Stralis, д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату проведення дослідження складає 224690 грн. 60 коп. (а.с.14-49).

Згідно пояснювальних записок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працюють водіями в ПП «СтрадаСтар» вбачається, що вони працювали на будівництві дороги в ШБУ 77 в м. Прилуки на автомобілі IVECO 32-66 ІТ, причіп НОМЕР_4 . Разом з ними працював водій ОСОБА_1 на автомобілі IVECO АА23-82ЕХ, причіп НОМЕР_2 та автомобілі IVECO АА23-83ЕХ. Вони особисто, а також водій ОСОБА_6 неодноразово вказували водію ОСОБА_1 на недопустимість експлуатації автомобіля без належного догляду за технічним станом, а саме: ОСОБА_1 ігнорував сигналізатор мінімально допустимого рівня масла в двигуні та не змащував сідло і поворотні механізми. На їхні неодноразові зауваження його відповідь була агресивною та такою, що він все знає і сам вирішуватиме коли, як і що робити. Таке безвідповідальне ставлення до ввіреного йому автомобіля призвело до повного його знищення. В результаті, двигун автомобіля на якому він працював заклинив і практично знищений. Своєю безвідповідальністю та бездіяльністю, невиконанням посадових інструкцій ОСОБА_1 наніс ПП «Страда Стар» величезних збитків, за що згідно договору про повну матеріальну відповідальність, зобов`язаний відшкодувати збитки підприємству (а.с.50, 51).

Згідно акту приймання-передачі (повернення)матеріальних цінностей №2020/11/25 від 25 листопада 2020 року, який складений комісією, в складі голови комісії ОСОБА_7 та членів комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , даною комісією встановлено, що під час приймання-передачі майна у відповідності до Акту №2020/10/12 від 13 жовтня від виконавця ОСОБА_1 стан матеріальних цінностей: вантажний сідловий тягач IVEKO STRALIS № шасі НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 знаходиться у пошкодженому та в несправному стані (заклинений двигун); спеціалізований напівпричеп самоскид держ. № НОМЕР_2 в задовільному стані; документи наявні та в задовільному стані; відсутні інструменти та обладнання: домкрат 1 шт., зубило 1 шт., ключі рожкові 27-30, 32-36, 17-19, 22-24, ключ розвідний 1 шт., ключі рожково-накидні 14? 1 шт., монтировка 1 шт., молоток 1 шт., масло моторне 15 л., викрутка 2 шт., пасатижі 1 шт. та ремні стяжні з тріщітками 4 шт. (а.с.52, 53).

Також на підтвердження, завданих матеріальних збитків, вартості втрачених запчастин призначених для обслуговування ввірених відповідачу транспортних засобів, позивачем надано рахунки на оплату по замовленню закупки відсутніх інструментів виставлені підприємствами-постачальниками на загальну суму 6786 грн. 76 коп. (а.с.66-69).

В обґрунтування упущеної вимоги позивачем надано копію довідки ПП «Страда Стар» №3/11-21 від 03 листопада 2021 року, згідно якої, ОСОБА_1 працював в ПП «Страда Стар» на посаді водія автотранспортних засобів з 13 жовтня 2020 року (наказ на прийняття №2020/10/12 від 12.10.2020) по 23 листопада 2020 року (наказ на звільнення №23/11-20 від 23.11.2020). За період роботи, загальний оборот перевезення вантажів по даному співробітнику склав 214633 грн. 49 коп. за 29 робочих днів. Середній оборот за 1 день складає 7401 грн. 15 коп., а саме: жовтень2020 оборот 150621 грн. 13 робочих днів, листопад 2020 оборот 64012 грн. 49 коп. 16 робочих днів (а.с.65).

Згідно ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Підставою трудових правовідносин є трудовий договір. У ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Згідно ст.131КЗпП Українивласник абоуповноважений ниморган зобов`язанийстворити працівникамумови,необхідні длянормальної роботиі забезпеченняповного збереженнядорученого їммайна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно ч.1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно п.1 ч.1 ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та який займає посаду або виконує роботу, безпосередньо зв`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 рокуN 1545визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановоюДержкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 рокуN 447/24,посадаводія експедиторавідсутня.

У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 263ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статей 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Отже, суду слід встановити в даному випадку вину в діях чи бездіяльності відповідача та прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю відповідача і шкодою, яка настала.

Так, позивач зазначав, що причиною виникнення збитків є неналежне виконання відповідачем своїх трудових обов`язків в період з 13 жовтня 2020 року по 23 листопада 2020 року (згідно довідки ПП «Страда Стар» №03/11-21 від 03.11.2021 фактично 29 робочих днів) та недбале ставлення до переданого відповідачу майна, а саме: невиконання вимог щодо попереднього огляду транспортних засобів перед кожним виїздом на маршрут, незабезпечення утримання автомобілів у справному технічному стані, не проведення технічного огляду та рівня мастил у двигуні, втрата запчастин для обслуговування автомобіля, що стало причиною завдання матеріальних збитків позивачу. На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на Акт приймання-передачі (повернення) матеріальних цінностей від 25 листопада 2020 року, який складений членами комісії ПП «Страда Стар» та висновком експертів за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №19163/19164/21-54 від 12 жовтня 2021 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Акт приймання-передачі (повернення) матеріальних цінностей від 25 листопада 2020 року, складено за відсутності відповідача, після його звільнення, а експертиза була проведено майже через рік після звільнення відповідача з посади водія ПП «Страда Стар» (рахунок на оплату проведення дослідження №К-241989/350142 від 27.09.2021).

Крім того, не доведеним є те, що керівництвом підприємства після отримання акту приймання-передачі (повернення) матеріальних цінностей вживалися достатні заходи щодо встановлення причин пошкодження транспортного засобу та виявленої нестачі запчастин для обслуговування автомобіля, пояснення у відповідача з приводу складеного Акту не відбиралися, службове розслідування не проводилося.

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач за 29 робочих днів, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкової умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, в суді позивачем не доведено.

Також не доведено в суді й того, що підприємство створило належні умови для забезпечення повного збереження ввірених працівнику матеріальних цінностей, як це передбачено п. 2 договору про повну матеріальну відповідальність від 13 жовтня 2020 року (а.с.12, 13).

Судом не приймаються до уваги як доказ заподіяння відповідачем шкоди позивачу, пояснювальні записки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки останні є залежними особами від позивача та надані пояснення стосуються не відповідача ОСОБА_1 , а громадянина ОСОБА_1 .

На допиті зазначених осіб в якості свідків в судовому засіданні, представники позивача не наполягали.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача, або його винних дій чи бездіяльності, що призвели до пошкодження автомобіля та втрати запчастин для обслуговування автомобіля, а також причинно-наслідкового зв`язку між його винними діями чи бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачем не наведено.

Таким чином з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача підприємству заподіяно матеріальної шкоди і відповідач має нести цивільну відповідальність.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, у відповідності до вимог ст.13 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не знайшли своє підтвердження в суді, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючого ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства«СТРАДА СТАР»до ОСОБА_1 про відшкодуванняматеріальних збитківта упущеноївигоди відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство «СТРАДА СТАР», код ЄДРПОУ 39889625, місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Конотопська, буд. 22.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 17 листопада 2022 року.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА