Постанова
від 03.11.2022 по справі 522/1515/16-ц
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/870/22

Справа № 522/1515/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року у складі судді Домусчі Л.В.,

встановив:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а також трьох відсотків річних від простроченої суми на день судового рішення. У позовній заяві посилалася на те, що 01.10.2013 між ними укладений договір позики №01/10/13, згідно якого відповідач отримав від неї 200000 доларів США, які повинен був повернути до 01.08.2015, згідно узгодженого ними графіку. Факт одержання позики підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачкою, однак у встановлений строк кошти не повернуті, вона вимушена звернутися до суду.

06.07.2016 від ОСОБА_2 до суду надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 , за яким вона просила визнати недійсним договір позики №01/10/13 від 01.10.2013, посилаючись на те, що договір не укладала, розписку не видавала, коштів не отримувала. Договір позики укладений в м. Одесі, проте в цей день 01.10.2013 вона з аеропорту м. Дніпропетровська перетнула кордон України та була в іншій країні у Туреччині, де відпочивала, в Одесі не знаходилася, що підтверджується копією її закордонного паспорту. Отже, в цей час не мала можливості укласти спірний договір та отримати кошти у позику. Посилалась на те, що позивачка не є її знайомою, партнером у підприємницькій діяльності та взагалі їй не зрозуміло, на яких підставах незнайома їй людина нібито дала їй у позику таку значну суму коштів. Стверджувала, що договір позики №01/10/13 від 01.10.2013 укладався без дотримання вимог ст. 203 ЦК України, що свідчить про недійсність даного правочину.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні зустрічного ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення, відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу, задовольнити її зустрічний позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд недослідив чимали місцеобставини (факти),якими обґрунтовуютьсявимоги зазустрічним позовом,яка правованорма підлягаєзастосуванню доцих правовідносин,тобто судне встановивфакт того,що спірнийдоговір бувпідписаний самепозивачкою зазустрічним позовом,тому невідмовив узустрічному позовіпро визнаннянедійсним договорупозики самез цихпідстав.Вказане робитьневмотивованим підставизадоволення первісногопозову простягнення коштівза спірнимдоговором позики.Суд усвоєму рішенніне зазначив,який спосібзахисту необхіднообрати позивачуза зустрічнимпозовом,щоб захиститисебе відвимог позивачаза первіснимпозовом напідставі договору,який неукладався.Також з16судових засіданьпредставник відповідачаз`явиласьна 10,з них4не булипроведені заучастю представникавідповідача (зтехнічних причин),на 3була неявка,у зв`язкуз хворобоюта участюв іншихсудових засіданнях,1неявка,у зв`язкуз відсутністюквитків натранспорт.Таким чином,суд необґрунтованопосилається нате,що самеза клопотаннямвідповідача неодноразововідкладалися судовізасідання,при цьомуне надаєжодних обґрунтуваньна законнихпідставах,тому щопроводились судовізасідання лишеза участюпредставника позивача,коли судомбули зафіксованітехнічні проблемивідеозв`язкуміж судамита представниквідповідача бувприсутній дляучасті всудовому засіданні.Фактично судпоклав відповідальністьза технічнінесправності всистемі відеозв`язківміж судамина представникавідповідача,чим порушивпринцип рівностіучасників сторін,а такожфактично позбавивможливості прийматиналежним чиномучасть усправі,мати належний,повний тасвоєчасний доступдо матеріалівсправи.В матеріалахсправи єлист судувід 20.10.2017на ім`я ОСОБА_2 про необхідністьз`явитися досуду протягом10днів здня отриманняданого листадля відібранняекспериментальних зразків.Але доказівнаправлення даноголиста відповідачув матеріалахнемає.Тобто данийлист навітьне направлявсявідповідачу,тому виконатийого відповідачкане маламожливості. Суд безпідставно зазначає, що неодноразово відкладався судовий розгляд через неявку відповідачки (лише 20.06.2017, у зв`язку з відсутністю її в країні). Суд не прийняв до уваги твердження представника відповідачки щодо можливого впливу зі сторони позивача та необхідності призначення проведення експертизи іншій установі (зокрема, судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз або Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса Міністерства юстиції України або Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз). В той же час, в матеріалах справи відсутні докази оплати половини рахунку за експертизу позивачкою, але суд в рішенні не надав даному факту оцінки. Судом відмовлено представнику відповідача у клопотанні про витребування доказу та клопотанні щодо опитування позивача у якості свідка з мотивів, що справа вже розглядається на стадії «по суті спору», а відповідні клопотання позивач за зустрічним позовом має право подавати на стадії підготовчого провадження. Дана справа взагалі не була в іншій стадії, ніж «по суті спору», так як ухвала про порушення провадження у справі від 22.02.2016 була постановлена без попереднього розгляду. Ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті судом у справі не була постановлена. Судом не надано належної оцінки тому факту, що згідно відповіді ГЦОСІ ДПС України від 03.11.2016 ОСОБА_2 01.10.2013 о 15:18 з м. Дніпропетровськ перетинала кордон, тобто у разі укладання договору позики в м.Одесі 01.10.2013 потрапити до м. Дніпро літаком не мала можливості. Пунктом 2 договору зазначено про обов`язок повернути проценти та позику у строк до 01.08.2015, надалі п.2.1. зазначається, що позика сплачується частинами по 10 тис. доларів і осатаній платіж повинен бути не пізніше 01.07.2015, а у графіку встановлений строк повернення до 01.08.2015, тобто є розбіжності в договорі по строкам, яким судом не надано оцінки. Друкована розписка не є розпискою, що написана власноруч в розумінні п.1.1. договору позики, тому не є підтвердженням факту отримання коштів за спірним договором. Якщо розглядати друковану розписку як окремий документ позики, то в зазначеній розписці відсутнє посилання на обов`язок щодо повернення будь-яких коштів, що, в свою чергу, спростовує отримання коштів у сумі 200000 доларів США в якості позики від ОСОБА_1 та обов`язок щодо їх повернення ОСОБА_2 ОСОБА_1 (відповідна позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 28.02.2018 справа № 200/15532/13-ц).

В судовому засіданні апеляційного суду, представники сторін ОСОБА_2 - адвокат Носова В.І. та ОСОБА_1 адвокат Носкіна І.М. надали пояснення, за клопотанням представника ОСОБА_2 судом призначено судову почеркознавчу експертизу. Після отримання висновку експертизи та відновлення провадження у справі в судовому засіданні, яке відбувалося в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена через представника ОСОБА_3 , яка до участі у справі не змогла долучитися через зайнятість в іншому судовому процесі.

Надаючи оцінку необхідності відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що свої доводи щодо непогодження з рішенням суду ОСОБА_2 виклала в апеляційній скарзі, в попередніх засіданнях апеляційного суду її представник ОСОБА_3 надала пояснення, за її клопотанням апеляційним судом призначена експертиза, висновки експертизи доведено до відома шляхом направлення на електронну пошту, та захищаючи права одних осіб, суд не може порушувати права інших осіб (зокрема тривале не вирішення спору), адже справа перебуває в провадженні суду з лютого 2016 року, тобто більше шести років без остаточного вирішення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на положення ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 липня 2020 року у справі N 924/369/19.

Ураховуючи вищенаведене та ту обставину, що сторони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів суду апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 та її представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 (як позикодавець) передала ОСОБА_2 (позичальнику) у власність грошові кошти у розмірі 200000 доларів США, про що укладений договір позики №01/10/13, оригінал якого долучений до справи.

Згідно п.2 договору суму позики, а також проценти позичальник зобов`язався повернути позикодавцю готівкою в строк до 01 серпня 2015 року згідно графіку повернення позики та процентів (додатку №1 до договору позики №01/10/13 від 01.10.2013), підписаного сторонами.

Також напідтвердження фактуотримання коштівта укладаннядоговору позики 01.10.2013складено розписку,згідно якої ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти вякості позикиза договоромпозики №01/10/13 від 01.10.2013 в сумі 200000 доларів США у день складання цієї розписки.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику, правовідносини підтверджені письмовим договором та розпискою, зобов`язання не виконане, що є підставою для задоволення позову про стягнення боргу.

З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Щодо доводів апеляційної скарги, що договір позики та розписку ОСОБА_2 не підписувала, кошти не отримувала, а суд ці обставини не з`ясував.

Апеляційним судом у справі була призначена судова почеркознавча експертиза (висновок експерта ОНДІСЕ №21-6299 від 27.07.2022), якою встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 , розміщені у графах «Позичальник» договору позики №01/10/13 від 01.10.2013 та у додатку до цього договору - Графіку повернення позики та процентів, а також у рядку «О.В.Єсаулова» розписки від 01.10.2013 про отримання позики ОСОБА_2 , виконані самою ОСОБА_2 .

Рукописні записи « ОСОБА_2 », розміщені у графах «Позичальник» договору позики №01/10/13 від 01.10.2013 та у додатку до цього договору Графіку повернення позики та процентів від 01.10.2013, а також у рядку « ОСОБА_4 » розписки від 01.10.2013 про отримання позики, виконані ОСОБА_2 .

Отже, доводи про не підписання договору, графіку повернення боргу та процентів, та розписки ОСОБА_2 про отримання коштів повністю спростовуються висновком експертизи.

При цьому місце розташування підписів ОСОБА_2 та власноруч написаного прізвища на тексті договору, графіку повернення коштів та процентів, а також на розписці про отримання коштів в борг виключають сумніви в тому, що вона могла не ознайомитися з їх змістом, а відтак мала передбачати наслідки.

З огляду на викладене, та достовірно встановлений факт підписання договору позики, графіку повернення коштів та розписки про їх отримання, доводи апеляційної скарги про те, що спростуванням факту укладання договору є відсутність ОСОБА_2 в день укладання договору в м.Одесі, підставою скасування рішення суду бути не можуть, оскільки істотне значення має не місце укладання договору, а факт його укладання, який підтверджений належними доказами.

З огляду на зміст договору, графіку повернення коштів та процентів та розписки, час та місто укладання договору не впливають на обсяг прав та обов`язків сторін, і доводи про їх невідповідність дійсним обставинам не виключає факту його підписання.

До того ж в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 виклала припущення з приводу того, що підписання документів могло мати місце під час її перебування в місті Одесі наприкінці вересня 2013 року, коли вона мала намір отримати позику в банку, що є побічним аргументом на користь того, що вимоги про борг не є безпідставними, та можливим поясненням щодо дати договору, які сторони вправі обрати на власний розсуд, якщо це не впливає на зміст зобов`язання щодо строку його виконання (а.с.19,т.3).

Щодо доводів скарги про не з`ясування часу повернення коштів.

Зміст договору позики підтверджує одночасне складання графіку погашення зобов`язання, в якому визначена сума повернення щомісячно, що виключає сумніви у часі виникнення кожного зобов`язання та час його виконання.

В пункті 2 договору визначено строком повернення коштів 01.08.2015, що повністю відповідає графіку, який складений додатково та підписаний ОСОБА_2 .

Зміст договору позики свідчить про те, що поряд з зазначенням в п.2 строку повернення коштів до 01.08.2015, щомісячно зазначено про повернення коштів в розмірі 10000 доларів США, при цьому пункти 2.1.19 та п.2.1.20 вказують про необхідність повернення коштів не пізніше 01.07.2015, тобто одна й та сама дата зазначена двічі.

Надаючи оцінку таким доводам апеляційної скарги, суд виходить з того, що вказана описка не впливає на зміст зобов`язання, не надає підстав встановити іншу суму боргу ніж та, що зазначена в договорі, та не звільняє від обов`язку повернення боргу, оскільки протягом всього часу існування зобов`язання борг ОСОБА_2 не погашався, а вимоги пред`явлені в межах строку позовної давності, навіть починаючи з липня 2015 року.

Санкції за порушення зобов"язання розраховані, виходячи з 01.08.2015, відтак права ОСОБА_2 не можна вважати порушеними.

Доводи апеляційної скарги про те, що розписка всупереч умовам договору написана не власноруч, а виготовлена друкованим способом, за підтвердження висновком експерта факту її підписання ОСОБА_2 , не спростовує висновок про виникнення між сторонами позикового зобов`язання.

Щодо доводів скарги про безпідставну відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , то всі підстави для оспорення договору спростовані письмовими доказами про його укладання, факт підписання їх ОСОБА_2 підтверджений висновком експерта.

Щодо доводів про порушення норм процесуального права судом.

За клопотанням ОСОБА_2 в особі представника апеляційним судом призначена судова почеркознавча експертиза, відтак доводи скарги в цій частині не впливають на висновки суду.

Викладення судом оцінки процесуальної поведінки сторін не надає підстав вважати встановленим упереджене ставлення суду, тому підставою скасування рішення суду бути не може.

Висновки суду про відмову в задоволенні клопотань мотивовані, непогодження учасника справи з мотивами та висновками не є ознакою порушення норм процесуального права, коли по суті висновки вірні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного, судом повно та правильно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписаний 17.11.2022

Головуючий:

Судді:

Дата ухвалення рішення03.11.2022
Оприлюднено21.11.2022

Судовий реєстр по справі —522/1515/16-ц

Постанова від 20.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Постанова від 20.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 22.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 18.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

Ухвала від 18.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

Ухвала від 29.11.2023

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

СПАЇ В. В.

Ухвала від 09.11.2023

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

АВРАМЕНКО А. М.

Ухвала від 06.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні