Постанова

від 15.11.2022 по справі 592/16282/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року м.Суми

Справа №592/16282/21

Номер провадження 22-ц/816/999/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач Сумська міська рада Сумської області,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мамая Артура Сергійовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2022 року, ухвалене в складі судді Фоменко І.М.,

в с т а н о в и в :

23 грудня 2021 року Сумська міська рада Сумської області (далі - Сумська міська рада) звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 240459,75 грн за використання земельної ділянки, площею 2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка є власницею нежитлових приміщень, а саме: склад літ. «П», площею 465,9 кв.м, склад літ. «Р», площею 258,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, загальною площею 5734 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0016, комунальної форми власності. Оскільки відповідачка не є власницею вказаної земельної ділянки, тому вона зобов`язана сплачувати оренду плату за користування землею на користь об`єднаної територіальної громади м. Суми, проте у спірний період цього не робила. Договір оренди земельної ділянки відповідачка не укладала, а тому сума недоотриманого доходу позивача становить 240459,75 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2022 року позов Сумської міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради 240459,75 грн за використання земельної ділянки, площею 2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди, за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року, а також 3606,90 грн судового збору.

ОСОБА_1 через свого представника оскаржила вказане рішення суду та, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нежитлові приміщення розташовуються на земельній ділянці площею 5734 кв.м, проте деякі приміщення належать іншим особам, які не брали участь у розгляді справи, а позивачем заявляються вимоги щодо використання земельної ділянки площею 2500 кв.м, проте доказів використання відповідачкою саме такої площі земельної ділянки матеріали справи не містять. Акт про використання відповідачкою земельної ділянки з визначенням відповідного розміру збитків створеною відповідно до вимог законодавства комісією не складався. Крім того, спірна земельна ділянка площею саме 2500 кв.м, тобто та ділянка, яка використовується відповідачкою і за використання якої позивачем нараховані збитки, не сформована, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформацію про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесено. До того ж, відсутня нормативна оцінка земельної ділянки площею 2500 кв.м, на підставі якої здійснено розрахунок неодержаної орендної плати, а також технічна документація на вказану площу земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська міська рада просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому позивач зазначає, що спірна земельна ділянка сформована у 2005 році, має кадастровий номер, а належні відповідачці складські приміщення займають площу 2500 кв.м, за використання якої орендна плата не сплачувалась.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12 грудня 2017 року є власницею нежитлових приміщень, а саме: склад літ. «П», площею 465,9 кв.м, склад літ. «Р», площею 258,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Земельна ділянка за вказаною адресою має площу 0,5734 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, перебуває у комунальній власності Сумської міської ради (а.с. 8-10).

Листом № 06.01-16/552 від 22 лютого 2021 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив ОСОБА_1 про необхідність усунення порушень земельного законодавства, шляхом укладення із Сумською міською радою договору оренди частини земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:002:0016 за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_1 без зареєстрованого у встановленому законом порядку права користування (а.с. 12-13).

Листом від 19 березня 2021 року № 3432/5/18-28-24-1614 Головне управління ДПС у Сумській області надало Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради інформацію щодо несплати ОСОБА_1 у період 2018, 2019, 2020 та 2021 років земельного податку/орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

26 травня 2021 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до ОСОБА_1 з листом № 06.01-16/1685, у якому наголосив про використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , без державної реєстрації права користування нею та додав Розрахунок розміру недоотриманих доходів, виходячи з площі земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , у період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року в сумі 240459,75 грн, яку запропонував сплатити у добровільному порядку (а.с. 14-15).

Ставки орендної плати за користування земельними ділянками визначенні рішеннями Сумської міської ради № 2041-МР від 26.04.2017 року, № 3576-МР від 20.06.2018 року, № 5298-МР від 19.06.2019 року; № 7000-МР від 24.06.2020 року (а.с. 19-67).

ОСОБА_1 грошові кошти (оренду плату) за користування земельною ділянкою комунальної форми власності не сплачує.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року відповідачка використовувала належну позивачу земельну ділянку за відсутності договору оренди, не сплачувала відповідні орендні платежі, внаслідок чого Сумська міська рада втратила у вказаний період 240459,75 грн орендної плати, а відповідачка безпідставно зберегла вказану орендну плату. При цьому суд спростував доводи відповідачки про те, що вона не є підприємцем, тобто не є податковим агентом та зазначив, що відповідно до ст. 93 ЗК України, ст.ст. 5, 21 ЗУ «Про оренду землі» передача земельних ділянок в оренду можлива як громадянам так і юридичним особам. Також суд звернув увагу на те, що відповідачка, набувши у власність нежитлові приміщення 12 грудня 2017 року, питанням оформлення права користування земельною ділянкою почала займатися лише 27 травня 2021 року, звернувшись до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що свідчить про зволікання з оформленням у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів апеляційного погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України.

За положеннями глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачкою права користування належною позивачу земельною ділянкою. При набутті прав на нерухоме майно нежитлові приміщення право користування земельною ділянкою до відповідачки не перейшло, а відтак вона користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення відповідачкою власницею об`єкту нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкти розташований, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що на території належній позивачу земельної ділянки загальною площею 0,5734 га розташовані декілька власників нерухомого майна є недоведеними. Зокрема, матеріали справ не містять доказів на підтвердження того, що земельні ділянки інших власників нерухомого майна мають інші кадастрові номери та діючі договори оренди земельних ділянок. Відтак, доводи скарги з приводу несформованої частини земельної ділянки, якою безпосередньо користується відповідачка, тобто 0,2500 га не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та письмових доказах.

Крім того, суд стягнув з відповідачки орендну плату за використання земельної ділянки площею 0,2500 га. Доказів про те, що відповідач використовує земельну ділянку іншої площі, останній не надав.

Як встановив місцевий суд та не спростовано стороною відповідача, ОСОБА_1 у період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року не вчиняла жодних дій з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, у тому числі, як вважає заявниця, частиною якої користується лише вона. Лише 27 травня 2021 року відповідачка звернулась до позивача з питання оформлення орендних правовідносин.

Заперечуючи проти розміру розрахунку завданих позивачу збитків, відповідачка належних доказів на його спростування суду не надала.

Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено процесуальний чи матеріальний закон, що потягнуло б за собою скасування оскаржуваного рішення.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов правильного висновку, що відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що справа є незначної складності, суму позовних вимог та відповідно до вимог ст. ст. 19, 389 ЦПК України, постанова у даній справі касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мамая Артура Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

С. С. Ткачук