Рішення

від 10.11.2022 по справі 196/1269/21

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1269/21

№ провадження 2/196/368/2022

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

секретаря судового засідання: Харінської Л.М.,

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, Могилівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, Могилівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 12.11.2020р.).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Полянецькою сільською радою Уманського району Черкаської області 10.02.1994р.).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його рідна сестра - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18.07.2018р.), яка проживала одна, у зареєстрованому шлюбі не перебувала, дітей не мала.

За життя 26 жовтня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати і на що вона по закону буде мати право заповіла ОСОБА_4 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Іщенко І.В.

У 2020 році він звернувся до приватного нотаріуса Кравчук С.В. щодо оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 , де йому було роз`яснено, що він має право прийняти спадщину за законом, оскільки його сестра ОСОБА_4 померла раніше матері.

17.09.2021 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 2,8500 га, кадастровий номер 1225683600:03:004:0179, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067096 від 23.04.2003.

Крім земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 1970 року, зареєстрованого в книзі запису нотаріальних дій за №31.

На запит приватного нотаріуса КП «Царичанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» повідомило, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстрований. В той же час, при технічному огляді двору і складанні технічного паспорту на житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами було виявлено, що самовільні побудови, прибудови чи реконструкції відсутні, так як всі будівлі та споруди були побудовані до 1992 року.

Земельна ділянка для обслуговування вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не приватизована.

17 вересня 2021 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до ст.204 ЦК України 2004 року правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Протягом значного часу, а саме з 1970 року по 2021 рік ніхто договір купівлі-продажу не оспорював, рішення суду про його недійсність не виносилось.

Згідно довідки виконавчого комітету Могилівської сільської ради №1855 від 09.12.2021, в погосподарській книзі №22 о/р №0911-1 за 2016-2020р.р. ОСОБА_2 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , де була зареєстрована з 19.05.1997р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з відомостями погосподарської книги №13 о/р №1002 за 1986-1990р.р. ОСОБА_2 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (запис зроблено станом на 01.01.1986р.).

Таким чином, з 01.01.1986р. виконавчим комітетом Могилівської сільської ради офіційно підтверджено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

На даний час ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами складає 85989,27 грн.

Оскільки отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування не має можливості з підстав, вказаних в постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, прохає визнати за ним як спадкоємцем за законом першої черги право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Дана цивільна справа перебувала у провадженні судді Руснак А.І.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 27 вересня 2022 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, рішення №3 зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.08.2022, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, Могилівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 року, вказану справу 27.09.2022 року передано на розгляд судді Костюкова Д.Г. Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року дану справу суддею Костюковим Д.Г. прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов не скористалися.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав задовольнити.

Представник відповідачів виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського районуДніпропетровської області,Могилівської сільськоїради Дніпровськогорайону Дніпропетровськоїобласті в судове засідання не з`явився, однак надали до суду заяву, в якій прохали проводити розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Заслухавши позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 12.11.2020р.), яка на день смерті була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14, 15).

Також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 2,8500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:03:004:0179, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067096 від 23.04.2003;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.1970р., нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Могилівської сільської Ради депутатів трудящих Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №31 (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Полянецькою сільською радою Уманського району Черкаської області 10.02.1994р.).

За життя 26 жовтня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати і на що вона по закону буде мати право заповіла дочці ОСОБА_4 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Іщенко І.В. (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18.07.2018р.), яка проживала одна, у зареєстрованому шлюбі не перебувала, дітей не мала.

Так, судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право на спадкування.

Позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,8500 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:03:004:0179, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067096 від 23.04.2003 (а.с.16).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. від 17.09.2021 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що не дає змоги встановити склад спадкового майна (а.с.11).

Отже, судом встановлено, що позивач не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Могилівської сільської ради депутатів трудящих Царичанського району Дніпропетровської області та зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій під №31, 04 травня 1970 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22).

Згідно з довідкою КП «Царичанське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 26.05.2021 №152, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстрований. Склад спадкового майна: А-1 житловий будинок, загальна площа 49,1 кв.м, житлова 22,3 кв.м, матеріал стін саман обкладений цеглою, рік побудови 1950; а-1 прибудова, цегла, рік побудови 1980; Б літня кухня, шлакоблок, рік побудови 1980; В сарай, шлакоблок/цегла, рік побудови 1984; Д сарай, шлакоблок, рік побудови 1985; Е сарай, дощаті, рік побудови 1985; Ж вбиральна, дощаті, рік побудови 1985; З погріб з шийкою, цегла, рік побудови 1985. Самовільні побудови, прибудови чи реконструкції відсутні (а.с.27).

Факт належності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 підтверджується довідкою виконкому Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 09.12.2021 № 1855, згідно якої за записами погосподарської книги №22 о/р № НОМЕР_4 за 2016-2020р.р. ОСОБА_2 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (перейменована АДРЕСА_2 , де була зареєстрована з 19.05.1997р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ; згідно з відомостями погосподарської книги №13 о/р №1002 за 1986-1990р.р. вказано російською мовою « ОСОБА_5 » є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 (запис зроблено станом на 01.01.1986р.).; відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 №Р-223/0/3-16 вулиця «Дніпропетровська» в с.Могилів перейменована на вулицю «Дніпровська» (а.с.23-26, 32).

Відповідно до довідки відділу у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.10.2021 №4-0.104.3-421/45-21, станом на 01.01.2013 згідно з даними Державного реєстру земель Царичанського району Дніпропетровської області, державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою житлового будинку: АДРЕСА_2 і належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не видавався (а.с.31).

Відповідно до ст.1261 Цивільного Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13від 16травня 2013року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що до правовідносин щодо спадкування застосовується норма, яка діяла на час відкриття спадщини, а до правовідносин щодо набуття права власності - законодавство, яке було чинним на момент набуття.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР 1963р. цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ст.41 ЦК УРСР 1963р. угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963р. визначено, що Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 31.08.1964 №941 «Про затвердження Положення про державний нотаріат Української РСР» в населених пунктах, де немає нотаріальних контор певні нотаріальні дії, зазначені ст.14 цього Положення вчиняють виконавчі комітети сільських, селищних, районний, міських Рад депутатів трудящих.

Відповідно до ст.14 Положення виконавчі комітети сільських, селищних, районний, міських Рад депутатів трудящих у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, з додержанням вимог ст.3 цього Положення, такі нотаріальні дії: а) посвідчують: договори купівлі-продажу, дарування, обміну і застави будинків на суму не більше 1000 карбованців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, дійсно, згідно з частиною 2 статті 3 вказаного вище Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з цим, у частині 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Державна реєстрація права на житлові будівлі, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністра Юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 року за № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним Кодексом та Законом України від 01.07.2004 року « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 року за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР затвердженої Наказом Міністерства Юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08. 1992 року №449 « Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» /втратила чинність/ було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно технічного паспорта на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , від 19.05.2021, який фактично перебував у власності спадкодавця, всі будівлі, в тому числі житловий будинок, були зведені до 05.08.1992 (а.с.28-30).

Згідно п.1 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СССР 13.04.1979 року № 112/5, документами погосподарського обліку для сільських Рад народних депутатів, зокрема, є форма №1 - «Погоспордарська книга».

Відповідно до п.7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів затверджених ЦСУ СССР 12.05.1985 року № 5-24/26, ці книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто, записи у по господарських книгах визнавались раніше і визнаються в даний час в якості актів органів /публічних актів/, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з того, що позивач є спадкоємцем за законом на майно, яке належало спадкодавцю, позивач бажає оформитисвої спадковіправа,а йоговимоги ґрунтуютьсяна законномуправі наспадщину тане суперечатьправам таінтересам іншихосіб,відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивача не стягувати судовий збір із відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпропетровської області, Могилівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем селища Конаш-ель Тр.-Печорського району р.Комі, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 25.05.1998, рнокпп НОМЕР_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.11.2022 року.

Суддя: Д.Г. Костюков