Рішення

від 24.10.2022 по справі 752/7750/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/7750/22

Провадження №2/752/6500/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Венгерчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет - сайті Вінниця Online за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з`явилась стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3» з наступним змістом:

«Відомий своїми проросійськими поглядами вінницький бізнесмен ОСОБА_3 та його дружина «Міс Україна-2011» ОСОБА_10 після початку війни в Україні втекли в Москву. Офіційно подружжя має спільний бізнес з власником компанії «Тосол-Синтез» та багаторічним депутатом партії « Єдіная Росія» ОСОБА_13 , неофіційно - ОСОБА_3 отримав російське громадянство та постійно підтримує фінансово політичну верхівку Російської Федерації в обмін на російські замовлення для його основного бізнесу в Україні - Калинівського хімзаводу (ТОВ «Біохімінвест», ЄДРПОУ 35165147).

ОСОБА_3 роками знищував екологію Вінниччини заради бізнесу з росіянами.

Компанія російського бізнесмена ОСОБА_14 «Тосол-Синтез» є провідним продавцем автомобільної хімії на теренах Російської Федерації. В Україні «Тосол-Синтез» працювала через декілька компаній-прокладок: в т.ч. російську ТОВ «Тосол-Синтез Трейдинг» та українську ТОВ «Тосол Синтез Україна» (ЄДРПОУ 37489488), фактичним власником якої є ОСОБА_3 через ТОВ «Біохімінвест». Мільйони доларів, зароблені з 2014 року проросійським ОСОБА_5 з продажу російської продукції в Україні, наповнювали російський державний бюджет, що сьогодні фінансує вбивства українських дітей в Маріуполі, Харкові, Чернігова , Сумах.

Основний український бізнес Михайла Позднякова - виробництво та продаж гліцерину - також не обходиться без російського партнерства. Російські бізнесмени є основними замовниками найбрудніших очисних робіт для Калинівського хімзаводу, яким володіє подружжя ОСОБА_5 . Дружина бізнесмена - «Міс Україна-2011» ОСОБА_7 , успішна у Вінниці бізнесвумен, засновниця школи моделей Qmodels та школи для дівчаток Princess.

ОСОБА_12 в московському ГУМі. 2022 рік.

Несплата подружжям ОСОБА_5 податків зі свого хімічного бізнесу - лише верхівка антиукраїнської діяльності горе-бізнесменів. Починаючи з 2018 року ТОВ «Укрхімінвест», що на 100% належить ТОВ «Біохімінвест» Позднякових, почало відкрито зливати хімічні відходи, отримані внаслідок реалізації великих російських замовлень, у полі поблизу м. Калинівка Вінницької області.

Про попередження екологічної катастрофи на Вінниччині повідомило Управління СБУ у Вінницькій області. Щомісячно близько 500 тонн відходів зливалося у землю, наповнюючи навколишню територію смородом та небезпекою отруєння.

Отруйні відходи хімічного виробництва зливалися в земляні ями поблизу м. Калинівка Вінницької області

Держекоінспекція за результатами перевірки оштрафувала підприємство ОСОБА_5 на 150 млн грн, але штраф так і не був виплачений. Як власники Калинівського хімзаводу, так і керівництво підприємства прокоментувати журналістам скандал відмовилися.

За неперевіреною інформацією вже 25 лютого, на наступний день після початку авіаударів російської авіації по містах України, подружжя ОСОБА_5 виїхало за межі країни в Москву. При чому ОСОБА_3 використав для проходження кордону паспорт громадянина Російської Федерації.

За майже місяць, що пройшов з початку російського вторгнення, подружжя ОСОБА_5 ніяк не прокоментували свою втечу в Росію, як і не прокоментували своє ставлення до агресії російських військ в Україні.»

Вказана стаття інтернет-порталу містить посилання на джерело отриманої інформації- громадянка ОСОБА_9 .

Вважає, що стаття містить абсолютно неправдиву інформацію, яка має виключно суб`єктивну думку автора і нічим не підтверджена.

Дійсно група компаній ТОВ «Біохімінвест» частково співпрацювала з російськими замовниками в частині переробки сирого гліцерину, проте одразу після нападу російської федерації 24.02.2022 будь-які господарські взаємовідносини з цими підприємствами припинені.

Інформація про те, що «Відомий своїми проросійськими поглядами вінницький бізнесмен ОСОБА_3 та його дружина «Міс Україна-2011» ОСОБА_10 після початку війни в Україні втекли в Москву» не відповідає дійсності і не підтверджена жодним чином, незрозуміло, з яких джерел взята ця інформація і якими доказами керувався автор статті.

Фото його дружини ОСОБА_10 було завантажено у мережу Інстаграм в січні 2022, ще до початку військового вторгнення.

Інформація про те, що « ОСОБА_3 отримав російське громадянство та постійно підтримує фінансово політичну верхівку російської федерації в обмін на російські замовлення для його основного бізнесу в Україні - Калинівського хімзаводу (ТОВ «Біохімінвест», ЄДРПОУ 35165147)» жодними доказами не підтверджена.

ТОВ «Тосол синтез Україна» було засноване в 2014 році, спільна співпраця цього підприємства з ТОВ «Тосол Синтез» відбувалась до 2017 року, у 2018-2020 роках доходу від сумісної діяльності не було. 27.02.2020 було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Тосол синтез Україна», через відсутність поставок та ненадання декларацій. 15.12.2021 ТОВ «Тосол Синтез» вийшов зі складу засновників ТОВ «Тосол синтез Україна».

За час сумісної діяльності за договором позики ТОВ «Тосол синтез Україна» отримало позику від ТОВ «Тосол Синтез», яку після завершення співпраці не повернуло в розмірі 13988920,89 руб.

Дійсно група компаній ТОВ «Біохімінвест» частково співпрацювала з російськими замовниками в частині переробки сирого гліцерину. Проте одразу після військового нападу на України 24.02.2022 будь-які господарські взаємовідносини з підприємствами російської федерації припинені і не здійснюються.

Безпідставним є твердження про те, що «Російські бізнесмени є основними замовниками найбрудніших очисних робіт для Калинівського хімзаводу…», оскільки переробка сирого гліцерину, яку здійснює група компаній «Біохімінвест» здійснюється на промислових потужностях заводу, розташованого у м. Калинівка Вінницької області, який був побудований у радянські часи та розрахований на таку діяльність, тому переробка будь-якого гліцерину має одну і ту саму технологічну карту.

Жодним чином не підтверджується інформація щодо несплати подружжям ОСОБА_5 податків зі свого хімічного бізнесу та накладення штрафу в розмірі 150 млн.грн. на підприємство ОСОБА_5 . Ця інформація є суб`єктивною думкою автора, оскільки відкритих судових, виконавчих проваджень щодо несплати податків не існує. Порушення екологічного законодавства дійсно мало місце, проте станом на сьогоднішній день триває судовий розгляд таких справ, рішення по ним не ухвалені.

Нічим не підтверджена інформація щодо того, що подружжя ОСОБА_5 виїхало в Москву вже 25 лютого, на наступний день після початку авіаударів, при чому ОСОБА_3 використав для проходження кордону паспорт громадянина російської федерації.

Щодо твердження відповідача про те, що він не прокоментував свою втечу в росію і своє ставлення до агресії російських військ в Україні слід зазначити, що має іншу думку щодо коментарів і виражає її в допомозі Збройним силам України, яка була надана ним та компаніями, які входять до ТОВ «Біохімінвест» на суму понад 400 тис.грн.

Вважає, що відповідачами у цій справі мають бути автор та власник веб-сайту відповідного інформаційного матеріалу.

Він має право на спростування недостовірної інформації, поширення якої порушує його немайнові права.

Просив суд:

1) визнати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online «ІНФОРМАЦІЯ_3», недостовірною;

2) зобов`язати ОСОБА_11 спростувати поширену недостовірну інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online «ІНФОРМАЦІЯ_3», опубліковану на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом розміщення та публікації ухваленого рішення про визнання вказаної розміщеної інформації недостовірною на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Рєзнік А.О. надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечував проти заочного розгляду справи.

11.07.2022 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

24.10.2022 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет - сайті Вінниця Online за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з`явилась стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3» з наступним змістом:

«Відомий своїми проросійськими поглядами вінницький бізнесмен ОСОБА_3 та його дружина «Міс Україна-2011» ОСОБА_10 після початку війни в Україні втекли в Москву. Офіційно подружжя має спільний бізнес з власником компанії «Тосол-Синтез» та багаторічним депутатом партії « Єдіная Росія» ОСОБА_13 , неофіційно - ОСОБА_3 отримав російське громадянство та постійно підтримує фінансово політичну верхівку Російської Федерації в обмін на російські замовлення для його основного бізнесу в Україні - Калинівського хімзаводу (ТОВ «Біохімінвест», ЄДРПОУ 35165147).

ОСОБА_3 роками знищував екологію Вінниччини заради бізнесу з росіянами.

Компанія російського бізнесмена ОСОБА_14 «Тосол-Синтез» є провідним продавцем автомобільної хімії на теренах Російської Федерації. В Україні «Тосол-Синтез» працювала через декілька компаній-прокладок: в т.ч. російську ТОВ «Тосол-Синтез Трейдинг» та українську ТОВ «Тосол Синтез Україна» (ЄДРПОУ 37489488), фактичним власником якої є ОСОБА_3 через ТОВ «Біохімінвест». Мільйони доларів, зароблені з 2014 року проросійським ОСОБА_5 з продажу російської продукції в Україні, наповнювали російський державний бюджет, що сьогодні фінансує вбивства українських дітей в Маріуполі, Харкові, Чернігова , Сумах.

Основний український бізнес Михайла Позднякова - виробництво та продаж гліцерину - також не обходиться без російського партнерства. Російські бізнесмени є основними замовниками найбрудніших очисних робіт для Калинівського хімзаводу, яким володіє подружжя ОСОБА_5 . Дружина бізнесмена - «Міс Україна-2011» ОСОБА_7 , успішна у Вінниці бізнесвумен, засновниця школи моделей Qmodels та школи для дівчаток Princess.

ОСОБА_12 в московському ГУМі. 2022 рік.

Несплата подружжям ОСОБА_5 податків зі свого хімічного бізнесу - лише верхівка антиукраїнської діяльності горе-бізнесменів. Починаючи з 2018 року ТОВ «Укрхімінвест», що на 100% належить ТОВ «Біохімінвест» Позднякових, почало відкрито зливати хімічні відходи, отримані внаслідок реалізації великих російських замовлень, у полі поблизу м. Калинівка Вінницької області.

Про попередження екологічної катастрофи на Вінниччині повідомило Управління СБУ у Вінницькій області. Щомісячно близько 500 тонн відходів зливалося у землю, наповнюючи навколишню територію смородом та небезпекою отруєння.

Отруйні відходи хімічного виробництва зливалися в земляні ями поблизу м. Калинівка Вінницької області

Держекоінспекція за результатами перевірки оштрафувала підприємство ОСОБА_5 на 150 млн грн, але штраф так і не був виплачений. Як власники Калинівського хімзаводу, так і керівництво підприємства прокоментувати журналістам скандал відмовилися.

За неперевіреною інформацією вже 25 лютого, на наступний день після початку авіаударів російської авіації по містах України, подружжя ОСОБА_5 виїхало за межі країни в Москву. При чому ОСОБА_3 використав для проходження кордону паспорт громадянина Російської Федерації.

За майже місяць, що пройшов з початку російського вторгнення, подружжя ОСОБА_5 ніяк не прокоментували свою втечу в Росію, як і не прокоментували своє ставлення до агресії російських військ в Україні.»

Частиною 1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (частина друга статті 302 ЦК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1 судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Слід врахувати, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Зазначені доводи містяться і в позовній заяві ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що недостовірна, на його думку, інформація була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет - сайті Вінниця Online за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та просив зобов`язати ОСОБА_11 спростувати поширену недостовірну інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online «ІНФОРМАЦІЯ_3», опубліковану на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом розміщення та публікації ухваленого рішення про визнання вказаної розміщеної інформації недостовірною на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 (п.2 позовних вимог).

Суд відзначає, що власник веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 не був встановлений і до участі в справі в якості співвідповідача не залучався. Жодних клопотань про залучення до участі в справі як співвідповідача власника веб - сайту Вінниця Online з інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 сторона позивача не заявляла.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту прав, як розміщення та публікація ухваленого судового рішення про визнання розміщеної інформації недостовірною на веб-сайті, є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки не передбачений чинним законодавством, а з вимогою спростувати недостовірну інформацію та/або використати право на відповідь (стаття 277 ЦК України) позивач не заявляв. За таких обставин в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог визнати інформацію, опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online «ІНФОРМАЦІЯ_3», недостовірною, суд відзначає наступне.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02 червня 2016 року зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії", п.46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє "фактологічне підґрунтя" для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі "Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції", п.55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі "Бразільє проти Франції", заява № 71343/01, п.37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення "Патурель проти Франції", заява № 54968/00, п.37, від 22 грудня 2005 року).

Характер оспорюваної інформації свідчить про фактичне твердження, оскільки є викладенням певного факту, відповідність дійсності якого може бути перевірена.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювана інформація була поширена відповідачем.

З аналізу статті, опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online «ІНФОРМАЦІЯ_3», встановлено, що інформація, викладена в цій статті, стосується позивача і його дружини, та є недостовірною. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо решти доводів сторін суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Вінниця Online в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Рєзнік Андрій Олександрович, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ж. І. Кордюкова