Рішення

від 14.11.2022 по справі 752/11433/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11433/21

Провадження № 2/752/2412/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз кредитних юристів України «Фінфорт Клаб» про захист прав споживачів, визнання дій нечесною підприємницькою практикою та розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.10.2019р. в розмірі 18 416,93 грн. станом на 19.01.2021р., яка складається з 15 071,15 грн. заборгованості за кредитом, 3 345,78 грн. заборгованості за відсотками, а також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до позивача та підписав заяву б/н від 20.10.2019р., згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. З огляду на те, що відповідачем не виконуються зобов`язання щодо погашення кредитного боргу, в нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 19.01.2021р. складає 18 416,93 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2021р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не надавав відповідачу грошові кошти (кредит), як і не надав відповідачу копію кредитного договору. На неодноразові запити до позивача щодо споживчого кредиту відповіді не надійшло, у зв`язку з чим відповідач звернувся до суду з відповідною позовною заявою (справа №752/3352/21). Крім того, у зв`язку з порушенням прав відповідача в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження 12019100010010532 за ст. 190 КК України. Також відповідач зазначає про те, що в заяві позичальника від 20.10.2019р. процентна ставка не зазначена, а, отже, сторони не обумовили сплату відсотків. Крім того, сам факт підписання анкети-заяви не створює кредитних взаємовідносин. Також вказує, що оскільки з боку позивача не надано грошових коштів, то кредитний договір вважається неукладеним.

ОСОБА_1 заявлені зустрічні позовні вимоги до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за якими позивач за зустрічним позовом просить визнати дії відповідача за зустрічним позовом по відношенню до позивача за зустрічним позовом нечесною підприємницькою практикою та вважає, що відповідачем за зустрічним позовом порушені права ОСОБА_1 як споживача фінансових (банківських) послуг. У зустрічному позові зазначає, що паспорт споживчого кредиту, наданий відповідачем за зустрічним позовом, не відповідає паспорту споживчого кредиту, який надано ОСОБА_1 . Сума, зазначена в цих документах, різна, дата повернення кредиту не визначена. У відповідності до наданих АТ «Акцент-Банк» документів неможливо встановити загальний розмір наданого кредиту, порядок та умови надання кредиту, строк, на який надається кредит, види забезпечення наданого кредиту, процентну ставку за кредитом тощо. Також позивач за зустрічним позовом вказує про те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу. Підтвердження надання кредитного договору або індивідуальної частини договору АТ «Акцент-Банк» надано не було. Відповідач за зустрічним позовом не надав послугу споживчого кредиту, сам факт підписання анкети-заяви споживачем не створює кредитних взаємовідносин. З посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Ухвалою суду від 14.09.2021р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в одне провадження для розгляду з первісним позовом АТ «Акцент-Банк», призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

АТ «Акцент-Банк» надав письмовий відзив на зустрічний позов, за яким просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що між сторонами було укладено декілька кредитних договорів, а саме: кредитний договір без номеру «Кредитна картка» (внутрішньобанківський номер НОМЕР_1 ) та кредитний договір «Розстрочка» №ABH0RS230330045198 від 20.10.2019р. Це різні кредити і предмет спору за первісним позовом є саме заборгованість за кредитним договором без номеру «Кредитна картка" (внутрішньобанківський номер SAMABWFC10072964491). Вимогами Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено обов`язок банку роз`яснити умови кредитування споживачу, і підписи споживача під відповідними документами і підтверджують даний факт. У відповідності до п. 8 Заяви позичальника позивач за зустрічним позовом доручив відповідачу за зустрічним позовом проводити погашення кредитного договору з банківської картки (кредитної), тому банк виконував даний обов`язок. При укладенні обох кредитів банком було роз`яснено всі їх умови споживачу, про що підтверджують підписи споживача на доданих документа, тому, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, стверджувати, що банк проводить нечесну підприємницьку практику неможливою. Наявна в позивача за зустрічним позовом заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із анкети-заяви, тарифів та умов і правил, актуальна копія яких була додана до позову. Щодо нарахування процентів, то, як вказує відповідач за зустрічним позовом, їх розмір був узгоджений між сторонами, про що свідчить паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які позивач за зустрічним позовом підписав власноруч.

Третя особа письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не направила.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 заявлялось клопотання про призначення експертизи, в задоволенні якого за ухвалою суду від 14.11.2022р. було відмовлено.

Ухвалою суду від 14.11.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

20 жовтня 2019р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Дана анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Також у ній зазначено, що відповідач приєднується до Умов і правил надання банківських послуг А-Банку, які разом з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного з відповідачем за первісним позовом договору про надання банківських послуг б/н від 20.10.2019р відповідачу за первісним позовом було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та надана картка № НОМЕР_2 , а також надавалися в межах встановленого ліміту в кредит грошові кошти. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, з огляду на що у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 19.01.2021р. складає суму 15 071,15 грн. за кредитом.

Відповідач за первісним позовом контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 15 071,15 грн.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обгрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягується заборгованість за кредитом у розмірі 15 071,15 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками в сумі 3 345,78 грн.

Так, частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядку їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

03.07.2019р. Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому позивач та відповідач погодили базову процентну ставку за користування кредитом, а саме за карткою «Універсальна» в розмірі 3,9% в місяць (46,8% річних); за карткою «Універсальна Gold» в розмірі 3,7% в місяць (44,4% річних); за карткою «Зелена» в розмірі 3,7% в місяць (44,4% річних).

Слід зазначити, що паспорт споживчого кредиту підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Так, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що елекронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, паспорт споживчого кредиту підписаний у відповідності до норм Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом заборгованість відповідача за первісним позовом за процентами складає 3 345,78 грн.

Контррозрахунку розміру процентів за користування грошовими коштами відповідач за первісним позовом суду не надав.

Позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості за договором про надання банківських послуг б/н від 20.10.2019р. за процентами в сумі 3 345,78 грн.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання дій АТ «Акцент-Банк» по відношенню до неї нечесною підприємницькою практикою, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Крім того, як роз`яснено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору.

Директива розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману, на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди.

Згідно з п. 2 ст. 7 Директиви комерційна діяльність вважається такою, що вводить в оману, якщо вона містить недостовірну інформацію або створює загальне враження, що вводить чи може ввести в оману, навіть, якщо інформація правильна у відношенні одного або декількох елементів такої інформації.

Разом з тим, бездіяльністю, що вводить в оману, вважається така комерційна діяльність, у котрій, виходячи з фактичної ситуації, беручи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньостатистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах. Також, бездіяльністю, яка вводить в оману визнається ненадання продавцем або несвоєчасне надання в двоякій, нечіткій, незрозумілій формі інформації, що вважається суттєвою. Зокрема, суттєвою є інформація про ціну угоди.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій відповідача за зустрічним позовом такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики.

Належних та допустимих доказів у порушення ст.ст. 76-81 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суда відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку про задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 15 071,15 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одна грн. 15 коп.) грн. заборгованості за кредитом; 3 345,78 (три тисячі триста сорок п`ять грн. 78 коп.) грн. заборгованості за процентами; 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз кредитних юристів України «Фінфорт Клаб» про захист прав споживачів, визнання дій нечесною підприємницькою практикою та розірвання кредитного договору відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз кредитних юристів України «Фінфорт Клаб» (03083, м. Київ, проспект Науки, 63, код ЄДРПОУ 43509697).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 17.11.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська