Ухвала

від 01.11.2022 по справі 757/23055/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23055/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 757/23055/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України», третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2022 року заявник звернулась до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження і видачу нового виконавчого листа, визнавши таким, що не підлягає виконанню вже виданий у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України», третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, компенсації моральної шкоди.

У своїй заяві ОСОБА_1 просила суд замінити вибулого стягувача ДУ «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України» на його правонаступника ДУ «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України».

У судове засідання учасники розгляду не з`явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у цивільній справі стягнуто з Державної установи «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 невиплаченої при звільненні заробітної плати у розмірі 141 467, 37 грн, компенсації моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн та судовий збір 908, 00 грн.

На виконання зазначеного рішення Печерським районним судом міста Києва 23 листопада 2021 року видано виконавчий лист зі строком пред`явлення до виконання до 06 листопада 2024 року.

Як зазначає заявник, станом на день подання заяви вказаний виконавчий лист від 23 листопада 2021 року не пред`явлено до виконання, а виконавче провадження за ним не відкрито.

Під час розгляду справи у Печерському районному суді міста Києва було встановлено, що з 19 серпня 2020 року Державна установа «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України» знаходиться у стані припинення, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 серпня 2020 року № 1779 «Про реорганізацію Державної установи «Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України», оскільки реорганізовується шляхом приєднання до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України».

Також обґрунтовуючи свою заяву, заявник вказує, що на момент отримання нею виконавчого листа Міністерство охорони здоров`я України наказом від 05 листопада 2021 року № 2437 «Про затвердження передавального акту активів та пасивів державної установи «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України» завершило реорганізацію боржника, шляхом його приєднання до правонаступника, але до Єдиного державного реєстру запису про її припинення боржника не внесено.

Мотивуючи звернення, заявниця вказала, що у боржника не залишилось ні активів, ні пасивів, ні майна, ні коштів, а також відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва (лист від 23 грудня 2021 року № 21-01-40-10/571) у боржника не існує відкритих казначейських (банківських) рахунків. Наведена ситуація повністю унеможливлює процедуру відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 23 листопада 2021 року та стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 будь-яких сум, а також доводить факт того, що відбулось універсальне правонаступництво, і, що з 05 листопада 2021 року боржника реорганізовано, а його правонаступником є Державна установа «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною п`ятою ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст.ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в п. 5 ст. 8 Закон України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що наявні законі підстави для заміни сторони стягувача, з метою виконання судового рішення.

Щодо вимоги заяви ОСОБА_1 з приводу визнання виконавчого листа, виданого 23 листопада 2021 року, таким, що не підлягає виконанню, то суд зауважує, що після заміни сторони виконавчого провадження подальше здійснення стягнення за судовим рішенням не потребує видачі нового виконавчого документа, оскільки заміна боржника відбувається згідно з відповідною ухвалою суду, яка подається до виконавчої служби після набрання законної сили.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1-23, 352-355, 431, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Замінити боржника Державну установу «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код юридичної особи 05480789, адреса місцезнаходження: пров. Волго-Донський, буд. 3, м. Київ, 02099) на його правонаступника - Державну установу «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код юридичної особи 40524109, адреса місцезнаходження: вул. Ярославська, буд. 41, м. Київ, 04071) у справі № 757/23055/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України», третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, компенсації моральної шкоди

Відмовити у задоволенні вимоги заяви про визнання виконавчого листа, виданого 23 листопада 2021 року, таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова