Вирок

від 18.11.2022 по справі 398/1954/20

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1954/20

провадження №: 1-кп/398/59/22

ВИРОК

Іменем України

"18" листопада 2022 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Олександрії кримінального провадження №12020120300000254 від 26.05.2020 року стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, українця, громадянина України, маючого на утриманні дитину 2012 року народження, маючого повну середню освіту, непрацюючого, який проживає у буд. АДРЕСА_1 , зареєстрований у буд. АДРЕСА_2 ;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, учасники справи:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2020 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_6 маючи на меті заволодіння чужим майном для покращення свого матеріального становища, перебуваючи на території Санаторію-профілакторію «Гірник», який розташований за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, село Войнівка, вулиця Лісна, №3, шляхом пошкодження вікна незаконно проник в приміщення колишнього грязьового відділення, де в одній з кімнат побачив дві чавунні ванни. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, впевнившись, що його дії ніким помічені не були, таємно викрав майно, яке належить потерпілому юридичній особі - Приватному підприємству «Парадіс Нова», а саме: одну чавунну ванну вагою 136 кілограм, вартість якої, як брухту чорних металів становить 448 гривень 80 копійок. У подальшому ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та вкраденим майном розпорядився на власний розсуд.

У подальшому, цього ж дня близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_6 продовжуючи свої протиправні дії, об`єднані єдиним злочинним наміром, повернувся до території Санаторію-профілакторію «Гірник» та через раніше пошкоджене ним вікно незаконно проник в приміщення колишнього грязьового виділення, де з тієї ж кімнати таємно, повторно викрав майно, яке належить потерпілому юридичній особі - Приватному підприємству «Парадіс Нова», а саме: одну чавунну ванну вагою 124 кілограма, вартість якої, як брухту чорних металів становить 409 гривень 20 копійок. У подальшому ОСОБА_6 з вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Злочинними діями ОСОБА_6 потерпілому юридичній особі - Приватному підприємству «Парадіс Нова» було спричинено матеріального збитку відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №1738 від 04.06.2020 на загальну суму 858 гривень 00 копійок.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений визнав свою вину та вказав, що потрібні були терміново кошти, дуже шкодує про вчинене.

ОСОБА_6 зазначив, що не оспорює ті фактичні обставини справи, визнає їх за правдиві і достовірні. З врахуванням думки прокурора, обвинуваченого, захисника суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, тому було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які вказують на його особу.

У зв`язку з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, і визнав можливим обмежити обсяг доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особистості обвинуваченого.

Також обвинуваченому судом роз`яснено, що в разі розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.

Суд, вислухавши обвинуваченого, який свою провину визнав у повному обсязі, прокурора, захисника в виду того, що обвинувачений дав згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає що - вина обвинуваченого, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - доведена та підтверджена самим обвинуваченим, у зв`язку із чим суд вважає, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначені обвинуваченому покарання судом враховується те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Судом враховується особа обвинуваченого, поведінку його за час досудового розслідування, де він вину визнав та сприяв розкриттю злочину, а також те, що під час судового розгляду він щиро покаявся у вчиненому злочині та визнав позовні вимоги.

Судом встановлено обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема, визнання своєї вини, вперше вчинив злочин, даних про особу, характеризується добре, відсутність обтяжуючих обставин, суд прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, що дає можливість призначити покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Однак судом встановлено, що ОСОБА_6 засуджено 21.10.2020 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 246 КК України, згідно вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та призначено покарання у виді обмеження волі строком 4 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України - іспитовий строк 2 роки.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 вчинив інкримінований злочин 19 травня 2020 року, тобто до ухвалення попереднього вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.10.2020 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 246 КК України до 4 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробування із встановленням іспитового строку 2 роки.

Суд, при призначенні покарання за злочин, про який стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання, від відбування якого особу звільнено згідно з положеннями ст. 75 КК України, вирішує питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів, застосувавши ст. 70 КК України.

Такий висновок суду цілком узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у рішенні від 23 вересня 2019 року, провадження №51-2631км19.

Таким чином, наявні підстави для застосування ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання.

Приватне підприємство «Парадіс-Нова» звернулося до суду з позовом, де просить стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 858 грн 00 коп., яка завдана крадіжкою.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 366-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.10.2020 року, більш суворим покаранням, призначеного за даним вироком та визначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь приватного підприємства «Парадіс-Нова» матеріальну шкоду у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 00 коп.

Речові докази: дві чавунні ванни, які відповідно передано на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_7 - залишити в користування.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: ОСОБА_8 НЕРОДА