Постанова

від 14.11.2022 по справі 902/775/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 листопада 2022 року Справа № 902/775/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2022

(ухвалене о 17:10 год. у м. Вінниці, повний текст складено 24.06.2022)

у справі № 902/775/20 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"

про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов`язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Мартинюк Я.С.;

від ОСОБА_2 - Мельник Л.С.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про:

розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, укладеного між позивачем та відповідачем;

розірвання акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, укладеного між позивачем та відповідачем;

зобов`язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а зокрема: виключити відомості про учасника ОСОБА_2 із часткою 49,75% та включити відомості про учасника ОСОБА_1 із часткою 49,75% номінальною вартістю 31 544 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не здійснив розрахунку за продану позивачем частку в статутному капіталі Товариства, чим порушив істотні умови укладеного Договору, що відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Договору є підставою для розірвання Договору та повернення позивачу відчуженої частки статутного капіталу Товариства.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.06.2022 у справі №902/775/20 було відмовлено в задоволенні позову.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Також, суд відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, взяв до уваги, що Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", в редакції, що надана позивачем, ОСОБА_2 не підписувався, що підтверджується висновоком експерта №КСЕ-19/21/2494 від 28.08.2021. Відповідно, волевиявлення останнього на придбання частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" вартістю 6 308 800 грн. було відсутнє.

Відмовляючи в інших вимогах, суд виходив з того, що вони є похідними від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 3, 11, 13, 14, 525, 611, 626, 628, 629, 651, 655, 656, 691, 692 ЦК України, а також ст. ст. 20, 188 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій просить призначити у справі додаткову комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2022 у справі №902/775/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає до скасування оскільки суд не з`ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мали значення для справи, які не були доведені належними та допустимими доказами, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання доказів, серед яких було два експертних висновки, наслідком чого стало порушення судом ст. 99 ГПК України.

Ухвали Господарського суду Вінницької області від 08.06.2021, 06.07.2021 на електрону пошту ОСОБА_1 не надходили, в зв`язку відсутності такої та не надсилалася поштою, підтвердження чого є Акт, що є порушенням ст. ст. 2, 42, 242 ГПК України.

Суд не відклавши розгляд справи за клопотанням представника позивача, позбавив позивача права на подання пояснень щодо висновку експерта № КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи.

Представником позивача 11.11.2021, до канцелярії суду першої інстанції було подано ряд пояснень та клопотань, а саме: письмові пояснення № 263 від 11.11.2021 щодо висновку експерта № КСЕ-19-21/13330 від 25.08.2021; клопотання № 319 від 11.11.2021 про повернення на стадію підготовчого провадження; клопотання № 322 від 11.11.2021 про витребування доказів; клопотання № 321 про призначення додаткової експертизи; клопотання № 264 від 11.11.2021 про призначення колегіального розгляду справи; заява про відвід експерта

Розглянувши в судовому засіданні подані представником позивача клопотання від 11.11.2021, суд, без виходу до нарадчої кімнати, поставив відповідну ухвалу у протокольній формі, якою відхилив вищезазначені клопотання, як такі, що є безпідставними та необґрунтованими.

Відхиливши клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, суд не виконав вимоги ст. 177 ГПК України, зокрема, позивач та його представник були фактично позбавлені права висловити свою позицію стосовно наявного в матеріалах справи експертного дослідження, а також не мали можливості заявити клопотання про долучення доказів, витребування доказів та проведення додаткової почеркознавчої та технічної судової експертизи документів, інших клопотань, що негативно вплинуло на спроможність позивача ефективно захищати свої порушені права та законні інтереси.

Висновок експерта № КСЕ -19-21/2494 від 28.08.2021 викликає недовіру у позивача з огляду на те, що він містить суперечність з іншими матеріалами справи, зокрема заявами свідків.

Суд першої інстанції повинен був забезпечити збирання всіх доказів та враховувати, що вирішення спору має здійснюватися за всіма заявленими підставами позову і не залишати поза увагою якісь окремі підстави позовних вимог чи доводи сторін, проігнорувати такі.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 611, 612, 629, 651, 655, 692 ЦК України вбачається, що договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами. Невиконання чи неналежне виконання визначених договором зобов`язань може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, якщо відповідне порушення є істотним.

Зважаючи на відплатний характер договору купівлі-продажу, передання майнових прав за договором купівлі-продажу без отримання зустрічного грошового задоволення може бути підставою для висновку про позбавлення продавця того, на що він розраховував при укладенні такого договору, та відповідно для розірвання договору в судовому порядку.

Також з огляду на умови Договору позивач внаслідок розірвання зазначеного договору мав право вимагати повернення переданої ним Відповідачеві частки в статутному капіталі Товариства.

Одночасно скаржником подане клопотання про призначення додаткової експертизи, відповідно до якої просить призначити у справі №902/775/20 додаткову комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".

На розгляд почеркознавчої судової експертизи заявник просить поставити питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23,04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою ?

На розгляд технічної судової експертизи поставити питання:

- Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?

- Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_1 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_1 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?

- Чи співпадає дата виготовлення кожної сторінки Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 із датою його підписання - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виготовлено кожну зі сторінок даного договору?

- Чи на одному пристрої було надруковано всі сторінки Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019? Якщо ні, то які зі сторінок виготовлені на різних технічних пристроях?

Обґрунтовуючи таке клопотання ОСОБА_1 вказує, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.12.2020 року у справі №902/775/20 призначено комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу.

Висновком експерта №КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 є неповним, так як експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання в ухвалі суду від 22.12.2020 у справі №902/775/20, якою була призначена експертиза, а саме експертом надана відповідь лише на 4 питання, проте ухвала суду, якою призначалася експертиза містила 5 питань.

Вступна частина Висновку експерта №КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 не містить дати документа, який став підставою для проведення судової експертизи, не зазначено вид провадження у якому призначено експертизу, не містить переліку об`єктів дослідження, переліку зразків для проведення порівняльного дослідження (окремо вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки, їх кількість).

Дослідницька частина висновку експерта №КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 не містить відомостей про вид та стан упакування об`єктів дослідження, та не містить відомостей про відповідність наданих на дослідження об`єктів, зразків їх переліку в документі про призначення.

З огляду на вказане, заявник вважає, що Висновок експерта №КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 не відповідає вимогам Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах експертної служби МВС України, затвердженої Наказом МВС України 17.07.2017 №591, шо в свою чергу викликає сумніви у правильності висновку експерта.

Окрім того, вказує, що зазначений висновок містить суперечність з іншими матеріалами справи, зокрема заявами свідків, та висновку експертного дослідження №8318/8319/20-21 від 18.12.2020, зробленого на замовлення позивача.

Також, скаржник подав клопотання про витребування документів, в якому просить:

- витребувати наявні у приватного нотаріуса Білоус О.Б. примірники акту приймання-передачі частки в статутному капіталі від 23.04.2019 підписаного ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , акту приймання-передачі частки в статутному капіталі від 23.04.2019 підписаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акту приймання-передачі частки в статутному капіталі від 23.04.2019 року підписаного ОСОБА_5 та ОСОБА_2

- витребувати наявні у приватного нотаріуса ОСОБА_6 акти приймання-передачі частки в статутному капіталі укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7

- витребувати наявні у Калинівська районна державна адміністрація Вінницької області в реєстраційній справі ФОП ОСОБА_2 документи, які містять підпис ОСОБА_2

- витребувати наявні у Калинівської ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області документи, підписані ОСОБА_2 та подані до податкової інспекції в процесі здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності як фізична особа підприємець.

- витребувати наявний у ТОВ "Дружба Миколаївка" (код 03732057) договір позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) за 2019 рік

- витребувати наявні у ТОВ "Моноліт" (код 32598051) внутрішні документи з підписом ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 працював у даному підприємстві.

Аргументуючи означене клопотання ОСОБА_1 вказує, що в разі задоволення клопотання про призначення додаткової експертизи необхідно буде витребувати певні документи, необхідні для її проведення.

ОСОБА_2 подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на таке.

В цій справі ОСОБА_1 брав участь через свого представника Беліменко В. І. , яка вказала на адресу суду свою електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що одночасно є її офіційною електронною адресою згідно відповіді на запит № 11359 в системі "Електронний суд" - дана офіційна електронна адреса зареєстрована нею ще з 13.03.2019.

Як вбачається зі змісту ухвал від 08.06.2021, 06.07.2021 та 17.09.2021 - в резолютивних частинах останніх судом зазначалось про направлення їх примірників на електронну адресу представника ОСОБА_1 адвоката Беліменко В. І.

Ні ОСОБА_1 , ні його представник Беліменко В. І. не заперечують факту отримання ухвал на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш того, адвокат Беліменко В. І. навпаки визнає в апеляційній скарзі факт надходження даної ухвали на її електронну адресу.

Позивач посилається на те, що суд не дав йому можливості подати докази на стадії підготовчого засідання - заявити клопотання про проведення додаткової експертизи і закрив стадію підготовчого провадження попри те, що її представником було подано клопотання про відкладення засідання 12.10.2021 через перебування у відпустці. Згодом суд на стадії судового розгляду відмовив у поверненні на стадію підготовчого провадження.

В апеляційній скарзі визнається факт того, що ухвала про поновлення провадження у справі від 17.09.2021 була направлена на електронну адресу представника позивача адвоката Беліменко В. І.

Оскільки провадження було поновлено 17.09.2021, а засідання призначене на 12.10.2021, то в позивача та його представника було достатньо часу для того, щоб підготувати та заявити необхідні на його думку клопотання, в тому числі і щодо призначення експертизи.

Відносно перебування адвоката у відпустці, суд правильно розцінив таку причину неявки як неповажну, оскільки саме позивач як зацікавлена сторона несе всі ризики добросовісності виконання його представником процесуальних обов`язків.

Заявляючи клопотання про призначення у справі додаткової комплексної почеркознавчої та технічної експертиз позивач посилається на те, що експертний висновок № КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 не можна приймати до уваги, оскільки він суперечить висновку експертного дослідження №8318/8319/20-21 від 18.12.2020.

Однак, висновок експертного дослідження №8318/8319/20-21 від 18.12.2020 судом не було долучено до матеріалів справи з огляду на те, що останній поданий з порушенням встановлених строків для подання доказів. Окрім того, в ньому не вказано, що він підготовлений саме для подання до суду.

Крім того, вказане експертне дослідження проводилось без відома суду та інших учасників справи, що ставить достовірність його висновків під сумнів, оскільки є незрозумілим, яким чином можна було встановити факт, що підписи в договорі виконані ОСОБА_2 при тому, що самих зразків підпису ОСОБА_2 не надавав.

Посилання позивача на те, що висновок експерта № КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 суперечить показам свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є недоречними, оскільки такі особи не давали показів стосовно обставин належності підпису ОСОБА_2 у спірному договорі, оскільки не є експертами в галузі почеркознавства.

Відносно посилання скаржника на той факт, що висновок експерта було оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, відповідач вказує, що експерти надали письмові пояснення, в яких спростували наведені представником ОСОБА_1 недоліки в експертному висновку, а тому відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо клопотання про витребування доказів, то представник позивача просить відмовити в його задоволенні, як похідного від клопотання про призначення додаткової експертизи.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В додаткових поясненнях сторона відповідача вказує, що в резолютивній частині висновку експерта № КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 не зазначена відповідь на питання №3.

Разом з тим, в судовому засіданні з ініціативи суду було опитано експертів, які проводили вказане дослідження, і з їхнього боку було надано пояснення, що зазначене питання не вирішувалось експертами так само, як і решта питань, що ставились на вирішення судово-технічної експертизи з причини відсутності методики за напрямком визначення абсолютної давності виготовлення документів за їх реквізитами (виконаними за допомогою знакодрукувальних апаратів та фарбовими матеріалами кулькових ручок).

Крім того експерти пояснили, що конкретно до цього питання вони вказали на 3 сторінці свого висновку і помилково не продублювали це в резолютивній частині. Проте, на хід експертизи це ніяким чином не вплинуло, оскільки питання не вирішувалось експертом взагалі з об`єктивних причин.

Також експерти пояснили, що про неможливість вирішення даних питань вони заздалегідь повідомляли суд окремим листом, який є в матеріалах справи.

Доводи позивача щодо неповноти висновку експерта є безпідставними, з огляду на поясненнях експертів, в яких останні вважають, що зауваження до висновку експерта від 28.08.2021 №КСЕ-19-21/2494 складеного за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі № 902/775/20 не впливають на об`єктивність та обґрунтованість висновків експертів під час виконання зазначеної експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 26.09.2022 та 14.11.2022 представники ОСОБА_1 надали пояснення щодо апеляційної скарги, клопотань позивача про призначення додаткової комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи та витребування документів. Вказали, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Просили суд відмовити в задоволенні таких клопотань, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судових засіданнях 24.10.2022 та 14.11.2022 представники ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та клопотань про призначення додаткової комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи та витребування документів. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 14.11.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що третя особа була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить карта про вручення процесуального документу поштові повідомлення, направлені третій особі (т. 5, а. с. 58), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення змінити в мотивувальній частині, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять наданий позивачем на двох двохсторонніх аркушах примірник Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (далі - Договір; т. 1, а. с. 8-9), укладеного між фізичною особою, громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та фізичною особою, громадянином України ОСОБА_2 (покупець).

Згідно з предметом Договору, Продавець передає у власність Покупця частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (далі - Товариство), у розмірі 49,75% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 31 544 грн, на умовах, викладених у цьому Договорі, а Покупець приймає їх та сплачує за них кошти в розмірі, визначеному у цьому Договорі.

За змістом п. 1.2.5. Договору розмір статутного капіталу - 63 400 грн, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 володіє правами на частку, що становить 49,75% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 31 544 грн. (п. 1.2.6.1. Договору)

Відповідно до п. 2.1. Договору, в редакції, наданій позивачем, продаж частки в статутному капіталі Товариства, зазначеної в п. 1.1. цього Договору здійснюється за 6 308 800 грн з відстрочкою платежу на один рік з моменту укладання цього Договору, а саме: до 23.04.2020, які Покупець зобов`язаний сплатити на картковий рахунок Продавця, визначений в цьому Договорі.

Згідно із п. 3.1. Договору Покупець набуває право власності на відчужувану за цим Договором частку у статутному капіталі Товариства з моменту підписання цього Договору та складання Акту приймання-передачі частки, справжність підписів Сторін на якому підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Сторони підписанням цього Договору підтверджують факт переходу права власності на відчужувані частки від Продавця до Покупця. (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору Покупець набуває прав та обов`язків учасника Товариства з моменту внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4.2. Договору Сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов даного Договору стосовно оплати вартості частки у строк, встановлений п. 2.1. цього Договору, буде вважатись, що Покупець порушив істотні умови Договору та у Продавця виникає право звернутися до суду з вимогою про розірвання Договору.

У разі порушення Покупцем істотних умов даного Договору та/або розірвання Договору, Продавець має право вимагати повернення частки статутного капіталу, відчуженої за даним Договором. (п. 4.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. (п. 5.1. Договору).

Такий примірник Договору скріплений підписами сторін на останній сторінці.

23.04.2019 Сторонами підписано Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 31 544 грн, що складає 49,75% від загального розміру статутного капіталу. Сторони визначили, що не мають один до одного матеріальних та будь-яких інших претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі Товариства (т. 1, а. с. 10).

24.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за реєстровим номером 11761050001001334 про зміну складу або інформації про засновників (т. 1, а. с. 45-48).

Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не здійснив розрахунку за продану частку в статутному капіталі Товариства, чим фактично порушив істотні умови укладеного Договору, що відповідно до п.п. 4.2., 4.3. Договору є підставою для розірвання Договору та повернення позивачу відчуженої частки статутного капіталу Товариства.

В той же час, відповідач не заперечує факту укладання Договору, однак заперечує підписання наданої позивачем редакції Договору, вказуючи, що ним підписувалася кожна сторінка Договору, а не лише остання. Також зазначає, що в редакції, яку надав позивач значно завищена ціна часток, які придбав відповідач.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 4 статті 656 Цивільного кодексу України регламентує, що до договору купівлі-продажу, який укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" , договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору.

Як встановлюють приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі - продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі і розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Суд звертає увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

Під час виконання судового рішення про стягнення з покупця грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна у разі необхідності може бути накладений арешт на це майно (якщо воно зберіглося у покупця), а за рахунок його реалізації може бути задоволено вимогу продавця як стягувача.

Відповідно до частини третьої статті 692 ЦК України продавець має право вимагати не тільки оплати товару (тобто стягнення грошових коштів у розмірі покупної ціни проданого майна), а й сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Такі висновки сформульовано в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

У частині третій статті 692 ЦК України зазначений термін використано у другому значенні. Тобто під сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами розуміється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України. Така відповідальність виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації його майнових втрат, спричинених неналежним виконанням грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовано, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Великою Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

Звертаючись із позовом в цій справі, позивач посилається на те, що справі покупець отримав товар (частку у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка") та вказує, що останній не здійснив оплати.

За таких умов підлягає застосуванню ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Тобто, такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.

Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України), а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом і цим, за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Як вже було зазначено вище матеріали справи містять Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" у розмірі 49,75 % статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 31 544 грн, вартість якої, за доводами позивача, визначена в розмірі 6 308 800 грн, укладений 23.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23.04.2019 між сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 31 544 грн, що складає 49,75% від загального розміру статутного капіталу. Із змісту зазначеного Акта вбачається, що Сторони не мають один до одного матеріальних та будь-яких інших претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі Товариства.

24.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за реєстровим номером 11761050001001334 про зміну складу учасників юридичної особи.

За таких обставин, Договір купівлі-продажу від 23.04.2019 вже частково виконаний з боку Продавця, який передав частку, і Покупця, який її прийняв.

Таким чином, позивач пред`явивши позовну вимогу про розірвання Договору, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для перевірки доводів сторін, здійснення висновків по суті позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

До таких висновків дійшов і Верховний Суд у справі № 911/796/20 в постанові від 01.06.2021, за подібних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги позивача вказаного не спростовують.

Враховуючи відмову в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, то і похідні від неї вимоги - розірвання акту приймання-передачі частки та зобов`язання державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань теж не підлягають до задоволення.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, через невірно обраний позивачем спосіб захисту, наслідком чого є відмова в позові без встановлення наявності порушеного права позивача, дослідження підставності позовних вимог, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення у цій справі додаткової комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи, оскільки метою призначення та завданням судової експертизи є дослідження обставин, що мають значення для справи для з`ясування яких необхідні спеціальні знання.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення у цій справі додаткової комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи, а також і похідного від нього клопотання про витребування документів.

В той же час, щодо доводів позивача про недоліки висновку експерта за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної судової експертизи № КСЕ-19-21/2494 від 28.08.2021 та взяття до його до уваги судом першої інстанції, суд вказує таке.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.12.2020 у справі № 902/775/20 (т. 2, а. с. 90-98) призначено комплексну почеркознавчу та технічну судову експертизу, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На розгляд почеркознавчої судової експертизи поставлено питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою ?

На розгляд технічної судової експертизи поставлені питання:

- Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?

- Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_1 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_1 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?

- Чи співпадає дата виготовлення кожної сторінки Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 року із датою його підписання - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виготовлено кожну зі сторінок даного договору ?

- Чи на одному пристрої було надруковано всі сторінки Договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019? Якщо ні, то які зі сторінок виготовлені на різних технічних пристроях?

За повідомленням судових експертів, 01.06.2021 до суду надійшло клопотання №КСЕ-19-21-21/2494 від 17.05.2021 судових експертів Чумак Т.М. та Кулінської О.І. про надання документів, в якому одночасно проінформовано про можливість вирішення першого питання, поставленого на розгляд технічної судової експертизи. Інші питання вирішити не видається за неможливе, оскільки в Експертній службі МВС України відсутня науково-обґрунтована методика за напрямом визначення абсолютної давності виготовлення документу за його реквізитами (виконання за допомогою друкуючого пристрою та фарбовими матеріалами кулькових ручок).

Згідно висновку експерта № КСЕ-19/21/2494 від 28.08.2021 (далі - висновок; т. 3, а. с. 120-133):

по першому питанню: підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Покупець" зі зворотної сторони на останньому аркуші Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою;

по другому питанню: Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_1 Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?", експертом не вирішувалось з повідомленням про те, що на даний час у Експертній службі МВС України відсутня методика за напрямом визначення абсолютної давності виготовлення документів за їх реквізитами (виконаними за допомогою знакодрукувальних апаратів та фарбовими матеріалами кулькових ручок);

по третьому питанню: "Чи співпадає дата виготовлення кожної сторінки Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 із датою його підписання - 23.04.2019 року? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виготовлено кожну із сторінок даного договору?", експертом не вирішувалось з повідомленням, що на даний час у Експертній службі МВС України відсутня методика за напрямом визначення абсолютної давності виготовлення документів за їх реквізитами (виконаними за допомогою знакодрукувальних апаратів та фарбовими матеріалами кулькових ручок).

по четвертому питанню: друкований текст, який міститься з обох сторін двох аркушів Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019, виготовлено за допомогою одного монохромного знакодрукувального пристрою, за типом лазерного принтеру.

Суд звертає увагу на те, що такий висновок не містить відповіді на питання "Чи співпадає дата виконання підпису від імені ОСОБА_2 у Договорі купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 (на останній сторінці Договору, в розділі "Реквізити та підписи сторін", у графі "Покупець" перед словами " ОСОБА_2 ") із зазначеною в ньому датою підписання даного договору - 23.04.2019? Якщо ні, то якою датою або в який проміжок часу (число, місяць, рік) було виконано даний підпис?". Тобто, такий висновок експерта фактично є неповним, оскільки у своїй заключній частині не містить відповіді на поставлене питання.

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 № 591 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.08.2017 за № 1024/30892 (далі - Інструкція), у висновках відповіді на запитання, поставлені судовому експерту для вирішення, викладаються в тій послідовності, у якій ці запитання наведено у вступній частині висновку експерта (експертного дослідження). На кожне з поставлених запитань має бути надано відповідь по суті або зазначено, з яких причин запитання не вирішувалося чи його неможливо вирішити.

Таким чином, висновок експерта не відповідає вказаним вимогам, оскільки не містить відповідні на одне із поставлених на вирішення експертизи питань.

При цьому, суд бере до уваги, що на сторінці 3 висновку вказано про неможливість надання висновку з цього питання, однак це не спростовує наявність означеного порушення.

Крім вказаного, згідно із розділом IV Інструкції, після отримання матеріалів судової експертизи або експертного дослідження судовий експерт, якому доручено його виконання, проводить дослідження за алгоритмом, визначеним пунктом 2 цього розділу. Судовий експерт може провести дослідження з поставлених на вирішення запитань у порядку, обумовленому логічною послідовністю проведення експертного дослідження.

Під час проведення судової експертизи або експертного дослідження експерт повинен дотримуватися таких вимог:

1) на початковій стадії попереднього дослідження судовим експертом з`ясовується мета дослідження, здійснюється оцінка наданих матеріалів з погляду достатності для вирішення поставлених запитань, формування загальної уяви про досліджувані об`єкти, явища, події, їх ознаки, побудови гіпотез та планування експертного дослідження;

під час проведення попереднього дослідження судовим експертом здійснюються:

ознайомлення з наданими матеріалами (постанова, ухвала, клопотання, звернення, матеріали кримінального провадження, цивільної, адміністративної, господарської справи тощо), установлення цілісності упакування, наявності об`єктів дослідження (досліджуваних та порівняльних), їх відповідності переліку в супровідних документах;

ілюстрація упакування, об`єктів дослідження;

вивчення стану об`єктів дослідження (їх цілісність, відсутність змін, спричинених транспортуванням тощо);

вивчення оформлення порівняльних об`єктів (зразків) відповідно до вимог процесуального законодавства;

установлення достатності та якості отриманих матеріалів, об`єктів дослідження;

установлення порівнянності об`єктів дослідження;

вивчення питання необхідності порушення клопотань щодо надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи;

визначення необхідного комплексу методів дослідження і послідовності їх застосування;

2) на стадії роздільного дослідження судовим експертом проводиться всебічне і повне вивчення властивостей та ознак досліджуваних об`єктів, явищ, процесів. Під час проведення ідентифікаційних експертиз дослідження починається з тих об`єктів, що ідентифікуються. Формується проміжний висновок про придатність об`єктів для ідентифікації (ототожнення) або установлення групової належності, установлення механізму дії, наслідків події тощо;

під час проведення роздільного дослідження судовим експертом здійснюються:

вивчення ознак і властивостей кожного з досліджуваних об`єктів, явищ, процесів;

вивчення виявлених загальних (форма, розмір, рід, вид тощо) та окремих (особливих) ознак (своєрідні деталі зовнішньої будови, характерні властивості тощо) кожного з об`єктів дослідження, явищ, подій;

оцінка кожної виявленої ознаки з погляду механізму її утворення, стійкості, індивідуальності та частоти поширеності;

формування проміжного висновку (про придатність для ідентифікації, установлення групової належності тощо) за результатами проведеного вивчення;

визначення аналогів серед певних груп виробів, речовин, явищ тощо з метою визначення умов проведення експертного експерименту;

ілюстрування виявлених ознак;

3) на стадії експертного експерименту судовий експерт установлює механізм слідоутворення, взаємодію певних частин механізмів - об`єктів дослідження, виявляє причинний зв`язок між певними явищами та процесами, отримує зразки для порівняльного дослідження;

під час проведення експертного експерименту судовим експертом здійснюються:

відтворення певних умов, максимально наближених до тих, у яких відбувалося формування досліджуваних об`єктів, явищ та процесів;

перевірка експертних версій, що виникли на попередніх етапах дослідження, отримання даних, необхідних для вирішення поставлених запитань;

ілюстрування перебігу та результатів проведеного експерименту;

проведення оцінки результатів експерименту з погляду індивідуальності та стійкості відображення виявлених ознак досліджуваних об`єктів, явищ, процесів;

формування проміжних висновків;

вимоги, які висуваються до проведення експертного експерименту:

ужиття заходів із запобігання руйнуванню об`єктів дослідження;

створення умов, максимально наближених до тих, в яких відбувалося формування досліджуваних об`єктів, явищ та процесів;

експеримент проводиться до отримання результату, достатнього для проведення порівняльного дослідження, але не менше трьох разів;

4) на стадії порівняльного дослідження судовим експертом установлюються ознаки подібності (тотожності) та (або) розбіжності (відмінності) досліджуваних об`єктів, явищ та процесів;

під час проведення порівняльного дослідження судовим експертом здійснюються:

порівнювання встановлених загальних ознак досліджуваних об`єктів, явищ та процесів;

порівнювання встановлених окремих ознак досліджуваних об`єктів, явищ та процесів;

порівнювання загальних та окремих ознак здійснюється одним або кількома способами: зіставлення, накладення або суміщення;

формування проміжного висновку про наявність чи відсутність тотожності (подібності) та (або) розбіжності (відмінності);

ілюстрування результатів порівняльного дослідження;

5) на стадії оцінки результатів проведеного дослідження та формулювання висновків судовим експертом здійснюються комплексна оцінка результатів проведеного експертного дослідження, наукове обґрунтування походження встановлених ознак, формулювання висновків;

під час здійснення оцінки результатів проведеного дослідження та формулювання висновків судовим експертом:

визначаються стійкість та індивідуальність виявлених ознак;

визначаються суттєвість комплексу ознак, що збігаються і різняться, їх значущість для висновку про наявність чи відсутність тотожності;

оцінюються результати проведеного дослідження на підставі всебічного, повного й об`єктивного наукового аналізу всіх ідентифікаційних ознак, а саме:

визначається, чи утворюють ознаки, що збігаються, сукупність, достатню для ідентифікації конкретного об`єкта, явища, процесу;

визначається, чи є розбіжність стійкою і суттєвою, чи достатня вона для висновку про відсутність тотожності;

якщо в процесі порівняльного дослідження виявлено ознаки, що збігаються, й ознаки, що різняться, вказуються, які з них є більш суттєвими та чим це пояснюється;

оцінка ознак, що збігаються, здійснюється на основі:

визначення стійкості ознак (чи повторюються ознаки; чи не є ознаки випадковими; чи не піддалися ознаки викривленню, а якщо піддалися - якою мірою);

визначення частоти поширеності ознак;

збігу варіацій ознак;

визначення достатності сукупності ознак, що збігаються, для ідентифікації конкретного об`єкта, явища, події;

оцінка ознак, що різняться, здійснюється на основі визначення:

стійкості чи випадковості розбіжності ознак;

чи не обумовлена розбіжність ознак їх видозміною або викривленням унаслідок різних умов формування і відображення ознак;

чи не є розбіжність результатом того, що в розпорядженні судового експерта було недостатньо зразків (якщо розбіжність стійка і не може бути пояснена причинами, зазначеними в підпунктах 3, 4 пункту 2 цього розділу, судовий експерт визнає її суттєвою, що є підставою для негативного висновку);

на підставі оцінки результатів проведеного дослідження може бути сформульовано такий висновок:

категоричний або ймовірний;

про неможливість вирішити запитання;

6) на стадії оформлення результатів проведеного експертного дослідження судовим експертом:

складається висновок експерта або експертного дослідження відповідно до встановленої форми;

виготовляється ілюстративний або додатковий матеріал, який додається до складеного висновку (додатки до висновку).

Під час реалізації судовим експертом алгоритму проведення дослідження залежно від виду завдань, які вирішуються, стадії експертного експерименту і порівняльного дослідження можуть бути відсутні.

Висновок експерта, висновок експертного дослідження або повідомлення про неможливість проведення судової експертизи оформлюється згідно з вимогами, установленими процесуальним законодавством України та розділами V та VІ цієї Інструкції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту висновку не вбачається, з чим саме експерт порівнював підпис ОСОБА_2 , позаяк у дослідницькій частині щодо почеркознавчого дослідження не вказаного з якими саме зразками підпису позивача, експерт зрівнював підпис, наявний на Договорі, а лише обмежився посиланням на здійснення такого порівняння та зробив висновку на підставі такого порівняння.

В той же час, відсутність чіткої назви документа, підпис на кому порівнювався, на переконання суду є суттєвим недоліком дослідження та викликає сумніви в достовірності відповідного висновку.

Також, п. 1 розділу VI Інструкції передбачено, що у вступній частині, серед іншого, зазначаються:

підстави для проведення судової експертизи (експертного дослідження): коли і ким (посада, прізвище, ініціали особи та (або) найменування органу) винесено документ про призначення експертизи; вид провадження, у якому її призначено (кримінальне, адміністративне, цивільне, господарське тощо); номер провадження або справи; реквізити звернення про проведення дослідження (дата та реєстраційний номер, посада, прізвище, ініціали особи, найменування органу (юридичної особи), з якого воно надійшло); дата його надходження до експертного підрозділу, підстави для зміни процесуального визначення судової експертизи;

перелік об`єктів дослідження (коротке найменування та основні характеристики); у разі надання зразків для проведення порівняльного дослідження наводиться їх перелік (окремо вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки, їх кількість);

запитання, поставлені на вирішення експертного дослідження (дослівно у формулюванні постанови, ухвали, клопотання, звернення тощо);

В той же час, всупереч вказаному та ч. 6 ст. 98 ГПК України, висновок, у своїй вступній частині, не містить переліку об`єктів дослідження, переліку зразків для проведення порівняльного дослідження (окремо вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки, їх кількість, не зазначено вид провадження у якому призначено експертизу, не зазначено які саме зразки підписів порівнювалися із тим, що міститься на Договорі, де такі підписи знаходяться в матеріалах справи та в яких саме документах.

Тобто, висновок експерта № КСЕ-19/21/2494 від 28.08.2021 не відповідає вимогам Інструкції та ст. 98 ГПК України, з огляду на що такий висновок є недопустимим доказом в справі, а тому не має береться судом до уваги.

В той же час, суд першої інстанції, всупереч викладеному, дійшов протилежного висновку про прийняття вказаного висновку, у якості належного доказу у цій справі, чим порушив норми процесуального права.

Окрім того, відмовляючи в задоволенні позову, з підстав невірного обрання позивачем способу захисту, суд першої інстанції міг обмежитися вказаним та не надавати оцінку висновку експерта № КСЕ-19/21/2494 від 28.08.2021.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з оцінкою судом першої інстанції таких доказів, як заяв свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , посвідчених 11.11.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О., що зареєстровані в реєстрі за №№ 1306, 1307, 1309.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надсилання ухвал Господарського суду Вінницької області від 08.06.2021, від 06.07.2021 не надсилалися позивачу, суд вказує, що дійсно відповідно до Актів № 1887/2021 від 06.07.2021, № 1949/2021 від 06.07.2021, ухвали суду першої інстанції від 06.07.2021 були направлені учасникам справи лише засобами електронного зв`язку, через недостатнє фінансуванням на поштові марки.

Вказане на переконання суду не є порушенням норм процесуального права, оскільки суд, за відсутності належного фінансування, вчиняє дії щодо повідомлення учасників про хід розгляду справи.

Також, суд встановив, що незважаючи на Акт № 1579/2021 від 09.06.2021 про направлення ухвали Господарського суду Вінницької області від 08.06.2021 на електронні адреси, в справі наявне поштове повідомлення про вручення позивачу примірника такої ухвали (т. 3, а. с. 45), що спростовує твердження вказані вище скаржника.

Відносно не надсилання ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.09.2021 не направлялася позивачу, суд вказує, що така ухвала була надіслана на електронну адресу його представника, що визнається в тексті апеляційної скарги, а тому такі доводи не беруться до уваги.

Окрім того, суд вважає, що сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, більш того якщо провадження у справі, відкрито за їх заявою.

Суд теж враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України (no. 3236/03 від 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, доводи позивача про його не повідомлення, а як наслідок порушення принципу змагальності, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки спростовані вище встановленим.

Щодо поданого представником позивача в суді першої інстанції клопотань представників позивача про відкладення розгляду справи від 12.10.2021, відмови в їх задоволенні, а також подальшої відмови в задоволенні клопотань позивача від 11.11.2021, в тому числі про повернення на стадію підготовчого провадження, апеляційний господарський суд вказує таке.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

Суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З матеріалів справи убачається, що провадження у справі було порушено 26.08.2020 (т. 1, а. с. 33).

Враховуючи приписи ч. ч. 2, 3 ст. 177 ГПК України, подану представниками сторін заяву про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яка задоволена ухвалою суду першої інстанції від 20.10.2020 (т. 1, а. с. 135, 140-143), підготовче провадження мало бути проведено у строк до 24.11.2020.

Лише 12.10.2021, ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті (т. 3, а. с. 192-194). Апеляційний господарський суд зважає на те, що у справі призначалася експертиза, однак ухвалою від 22.12.2020, що вже знаходиться поза межами вказаного строку, і відповідний перехід до розгляду справи по суті відбувся після отримання висновку експерта.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи, в суді першої інстанції, на стадії підготовчого провадження, представниками позивача подавався ряд клопотань про відкладення розгляду справи, а саме:

- № 264 від 17.09.2020, мотивоване зайнятістю представника в іншому судову засіданні (т. 1, а. с. 63-64);

- № 431 від 22.12.2020, мотивоване зайнятістю представника в іншому судову засіданні (т. 2, а. с. 40-41);

- № 235 від 12.10.2021, мотивоване відпусткою представника Мартинюка Я.С. (т. 3, а. с. 173-174);

- № 261 від 12.10.2021, мотивоване відпусткою представника Беліменко В.І. (т. 3, а. с. 176-177).

Окрім того, сторона позивача, як заінтересована сторона, оскільки саме вона ініціювала судове провадження має сприяти її повному, всебічному та своєчасному розгляду, що проявляється, зокрема участю такої сторони в судових засіданнях, як безпосередньо, так і через представника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції має право на залишення позову без розгляду саме у випадку неявки позивача, а не відповідача (ч. 4 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, законодавець надав суду першої інстанції дискреційні повноваження залишити без розгляду позов, у випадку коли особа, яка його пред`явила не з`являється до суду за захистом свого ж, можливо, порушеного права, чим фактично не сприяє судовому розгляду, а навпаки затягує його.

При цьому, такі наслідки настають не лише в разі неявки самого позивача, а можуть наставати у разі неявки його представників.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що два адвокати, які представляють інтереси одного позивача, одночасно йду у відпустку з 23.09.2021 по 15.10.2021, (клопотання №235, № 261 від 12.10.2021) мали розуміти наслідки таких своїх дій, в тому числі можливість їх відхилення.

При цьому, на вказаний період права позивача могли бути представлені іншим представником, так як сторона не обмежена їх кількістю.

Підсумовуючи викладене, відхилення клопотань представників позивача про відкладення розгляду справи від 12.10.2022, перехід до розгляду справи по суті, подальше неповернення на стадію підготовчого провадження, в тому числі за клопотанням позивача, а також відхилення інших клопотань, не є порушенням норм процесуального права, зокрема принципу змагальності, як це вказує скаржник.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевий господарський суд, розглядаючи спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про відмову в позові, однак помилково оцінив висновок експерта № КСЕ-19/21/2494 від 28.08.2021, як допустимий доказ, в той час коли згаданий висновок не відповідає вимогам Інструкції та ст. 98 ГПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити рішення.

За змістом п. 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2022 у справі № 902/775/20 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2022 у справі № 902/775/20 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

3. Справу № 902/775/20 надіслати Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2022 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.