Рішення

від 14.11.2022 по справі 908/841/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/71/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 справа № 908/841/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/841/22

за позовом концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, Запоріжжя, 69005)

до відповідача приватної фірми Рамзі (пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 30748,61 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з приватної фірми Рамзі 30748,61 грн., які складаються з: 26411,65 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 202708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2007, 1145,78 грн. 3% річних та 3191,18 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням умов договору № 202708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2007 щодо вартості спожитої теплової енергії у період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 26411,65 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити. У позовній заяві позивач просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 справу № 908/841/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.07.2022, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/841/22, присвоєно справі номер провадження 18/71/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/841/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику позивача 02.08.2022.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 11.07.2022 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Згідно доданих до матеріалів справи копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявної у відкритому доступі інформації з Інтернет ресурсів місцезнаходженням приватної фірми Рамзі є: пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/841/22 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 11.07.2022 у справі № 908/841/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/841/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 14.11.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Орджонікідзевського (Вознесенівського) району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та приватною фірмою Рамзі (Споживач, відповідач у справі) 01.05.2007 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202708 (надалі Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України Про теплопостачання, Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).

Відповідно із п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно із п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, 4, м. Запоріжжя документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2 Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з 01.05.2007 року і діє до 01 січня 2008 року.

Відповідно до п. 10.4 Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 202708, отже він є чинним.

Додатком № 1а до Договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 153.

За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договору № 202708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року на загальну суму 26701,32 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Споживач здійснив часткову оплату вартості спожитої теплової енергії в сумі 289,67 грн., сума заборгованості 26411,65 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 788/05-юр від 16.05.2022 з вимогою щодо сплати 26411,65 грн. заборгованості за Договором, 1145,78 грн. 3% річних та 3191,18 грн. інфляційних втрат.

Рахунки та Акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року направлялись на адресу відповідача у відповідні розрахункові періоди, що підтверджується реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції за цей період.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов`язком відповідача оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати теплової енергії у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 26071,32 грн., до сплати виставлено відповідні рахунки. Споживач здійснив часткову оплату вартості спожитої теплової енергії в сумі 289,67 грн., сума заборгованості 26411,65 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідно до п. 3.2.26 договору № 202879 передбачено, що споживач зобов`язався щомісячно, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідач до позивача для отримання зазначених в п. 6.7 Договору документів не з`являвся, акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за спірний період не отримував.

Таким чином, споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень щодо підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим (п. 6.7.2 Договору), тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту і силову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного договором, з врахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення підвалу (літера А-05), об`єкт житлової нерухомості: Ні, загальна плаща (кв. м.): 122,8 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, будинок 153, приміщення 158 належить на праві приватної власності ПП «Рамзі» (ідентифікаційний код 20487694).

Система опалення приміщення, яке належить відповідачу на праві власності, є спільною із загальнобудинковою і є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019 2021 років, відповідно до яких концерном «Міські теплові мережі» розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Таким чином, є обґрунтованим нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року в сумі 26701,32 грн., яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач оплатив частково, наявна сума заборгованості 26411,65 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 26411,65 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1145,78 грн. 3% річних та 3191,18 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період з 20.12.2019 по 23.02.2022, суд визнав його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, до стягнення належить 1145,78 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним окремо актом за визначений позивачем загальний період з січня 2020 року по січень 2022 року суд встановив, що до стягнення підлягає сума 3191,18 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватної фірми Рамзі (пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 20487694) на користь концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ідентифікаційний код 32121458, п/р НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 26411,65 грн. (двадцять шість тисяч чотириста одинадцять грн. 65 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з приватної фірми Рамзі (пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 20487694) на користь концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ідентифікаційний код 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 1145,78 грн. (одну тисячу сто сорок п`ять грн. 78 коп.) 3% річних, 3191,18 грн. (три тисячі сто дев`яносто одну грн. 18 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.11.2022.

Суддя В.В. Левкут