Ухвала

від 18.11.2022 по справі 924/815/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.11.2022Справа № 924/815/22

За заявою Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

Особи, що можуть отримати статус учасників справи:

1. Державне підприємство "Хмельницьке лісомисливське господарство" (відповідач-1);

2. Хмельницька обласна військова адміністрація (відповідач-2);

3. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (третя особа);

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради (далі - заявник) звернулося до господарського суду Хмельницької області із заявою від 28.10.2022 року про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, в якій просило суд зобов`язати відповідача-1 - Державне підприємство "Хмельницьке лісомисливське господарство" не проводити та припинити будь-яку виробничу та комерційну діяльність на земельних ділянках, вказаних у пункті 3 заяви про забезпечення позову, до моменту вирішення питання по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування поданої заяви Комунальне підприємство "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради посилалося на те, воно звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовними вимогами до Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" та Хмельницької обласної військової адміністрації про:

1) визнання права власності Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради на земельні ділянки лісового фонду загальною площею 3133 га;

2) визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації від 02.09.2022 № 305/2022-р;

3) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" земельних ділянок державної власності, які надані в постійне користування відповідно переліку за кадастровими номерами: 6820687500:04:002:0252 площею 6,8980 га; 6820687500:09:002:0002 площею 7,1095 га; 6820680500:01:003:0164 площею 5,8540 га; 6820682000:02:004:0049 площею 6,5428 га; 6820682000:02:004:0050 площею 4,1150 га; 6820682000:03:002:0002 площею 8,1358 га; 6820682000:04:003:0002 площею 20,2372 га; 6820683500:04:002:0199 площею 2,8112 га; 6820683500:05:001:0219 площею 14,022 га; 6820683500:05:001:0220 площею 4,0932 га; 6820683500:05:003:0052 площею 9,3580 га; 6820687500:05:001:0098 площею 0,7455 га; 6820687500:05:001:0099 площею 4,2100 га; 6820687500:05:002:0267 площею 4,6050 га; 6820687500:06:009:0004 площею 89,8500 га; 6820687500:08:007:0002 площею 13,3590 га; 6820682000:02:013:0001 площею 3,9466 га.

Заявник зазначав, що предметом позову є те, що при проведенні інвентаризації земель лісогосподарського призначення було передано у постійне користування земельні ділянки ДП "Хмельницьке ЛГП" відповідно до розпорядження Хмельницької ОВА, що не перебували у державній власності, а є землями комунальної власності, які використовуються за цільовим призначенням Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради. При цьому, заявник не відмовлявся від права власності на земельні ділянки, надані у постійне користування, і продовжує їх використовувати, а тому вважає, що його права порушені та підлягають захисту в судовому порядку.

У той же час, отримання у власність спірних земельних ділянок створює передумови для їх виробничого використання Державним підприємством "Хмельницьке лісомисливське господарство", зокрема проведення різних видів вирубок та реалізації отриманої лісогосподарської продукції, що у свою чергу порушить права Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради як належного землекористувача.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.11.2022 року № 924/815/22 вищенаведену заяву Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради направлено за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

16.11.2022 року матеріали заяви про забезпечення позову надійшли на адресу господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу зазначеної заяви між суддями, останню передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Розглянувши подану Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради заяву про забезпечення позову від 28.10.2022 року, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року в справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити останньому реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Так, в обґрунтування поданої заяви Комунальне підприємство "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради вказувало, що отримання у власність спірних земельних ділянок створює передумови для їх виробничого використання Державним підприємством "Хмельницьке лісомисливське господарство", зокрема проведення різних видів вирубок та реалізації отриманої лісогосподарської продукції, що у свою чергу порушить права Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради як належного землекористувача.

У той же час заявником в установленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався в обґрунтування поданої заяви, у тому числі документів, які свідчать про правовий режим спірних земельних ділянок та речові права на них (у тому числі заявника як землекористувача), доказів отримання Державним підприємством "Хмельницьке лісомисливське господарство" у власність цих земельних ділянок та їх фактичного використання вказаною юридичною особою. Більше того, Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради до заяви про забезпечення позову від 28.10.2022 року не було долучено й доказів на підтвердження фактичного прийняття Хмельницькою обласною військовою адміністрацією розпорядження від 02.09.2022 № 305/2022-р та доказів прийняття державним реєстратором рішень про державну реєстрацію прав власності Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" на спірні ділянки і їх передачу в постійне користування.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради не було наведено належних обґрунтувань та не доведено суду того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову (у тому числі шляхом зобов`язання Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" не проводити та припинити будь-яку виробничу та комерційну діяльність на земельних ділянках, вказаних у пункті 3 заяви про забезпечення позову) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або, зокрема, ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника в обраний останнім спосіб.

Зважаючи на вказані обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради заяви про забезпечення позову від 28.10.2022 року.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради від 28.10.2022 року про забезпечення позову до відкриття провадження у справі відмовити.

2. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Ломака