Рішення

від 09.11.2022 по справі 910/6226/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/6226/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/6226/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (Україна, 04111, м. Київ, вул. Черняхівського, буд. 29; ідентифікаційний код: 41323412)

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Україна, 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801)

про стягнення 273 990,88 грн

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, в порядку самопредставництва; Сіткевич Є.П., ордер серії КС № 822176;

від відповідача: Баранецька М.Р., довіреність № 1-2843 від 29.11.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення 273 990,88 грн, з яких 240 852,96 грн безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією, 29 911,15 грн інфляційних втрат та 3 226,77 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти за банківською гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

04.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6226/21, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано позивачу в строк до 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали надати пояснення щодо необхідності та підстав залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Акордбанк".

15.08.2022 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укртрансгаз" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.09.2022.

23.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем було порушено умови договору, а саме поставлено товар з порушенням встановленого строку, що й надало відповідачу право на стягнення суми забезпечення виконання зобов`язання у вигляді банківської гарантії.

31.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на хибність доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримує заявлені позовні вимоги. Зазначає, що на момент звернення відповідача з вимогою до банку про сплату коштів за банківською гарантією договір було виконано в повному обсязі, а тому відповідач не мав підстав для отримання цих коштів. Із посиланням на судову практику позивач доводить відмінність понять "невиконання зобов`язання" та "неналежне виконання зобов`язання" і зазначає, що останнє не є підставою для отримання коштів за банківською гарантією.

У підготовче засідання 21.09.2022 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, оголошено перерву до 12.10.2022.

У підготовче засідання 12.10.2022 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.10.2022 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судове засідання 09.11.2022 з`явились представники сторін.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 09.11.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2021 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальник) було укладено Договір №2109000076 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність покупця будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (прокат арматурний) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

У Специфікації сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару - 4 817 059,20 грн (з ПДВ) та строк поставки товару - 60 календарних днів з дати укладення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 4 817 059,20 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних № 679 від 27.09.2021, № 761 від 27.10.2021, № 762 від 27.10.2021, № 770 від 28.10.2021, № 784 від 01.11.2021, № 801 від 04.11.2021, № 828 від 09.11.2021, № 837 від 10.11.2021, № 913 від 16.11.2021, № 788 від 16.11.2021.

Як зазначає позивач, 20.01.2022 він отримав від відповідача претензію № 1, в якій останній вимагав сплатити 47,67 грн пені за порушення умов Договору в частині порушення встановленого у Специфікації строку поставки на 1 день.

Позивач визнав претензію відповідача і задовольнив її, перерахувавши 47,67 грн пені відповідно до платіжного доручення № 3016 від 05.05.2022.

У п. 7.8 Договору сторони погодили, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі, зазначеної в п. 7.5 цього Договору, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 240 852,96 грн, що становить 5% ціни Договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Акордбанк" (далі - гарант, банк) видало Банківську гарантію № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021, згідно з якою гарант надає бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію та приймає на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару будь-яку суму, в розмірі 240 852,96 грн протягом п`яти банківських днів після одержання першої письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без надання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Строк дії гарантії - до 01.02.2022. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом Договору. Гарантія повинна бути повернена гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.

Як зазначає позивач, 01.02.2022 листом № 394-2022-012502 ПАТ КБ "Акордбанк" повідомив його про отримання вимоги від АТ "Укртрансгаз" № 100вих-22-469 від 21.01.2022 на сплату коштів за банківською гарантією № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021 у зв`язку з порушенням принципалом - ТОВ "Сота Україна" строків поставки товару.

Відповідно до меморіального ордеру № 4689666 від 01.02.2022 гарантом було перераховано бенефіціарові 240 852,96 грн.

Платіжним дорученням № 2768 від 04.02.2022 позивач сплатив ПАТ КБ "Акордбанк" суму гарантійного платежу в розмірі 240 852,96 грн за банківською гарантією № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021.

17.02.2022 позивач направив відповідачеві лист № 388, у якому просив повернути забезпечення виконання Договору в розмірі 240 852,96 грн, з огляду на повне виконання своїх зобов`язань за Договором.

Докази отримання вказаного листа відповідачем, як і докази його розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на ту обставину, що відповідач, зловживаючи безумовністю банківської гарантії, направив банку вимогу про сплату коштів за банківською гарантією попри те, що зобов`язання, забезпечене гарантією, було виконано, тобто за відсутності гарантійного випадку, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману гарантію в сумі 240852,96 грн, а також 29911,15 грн інфляційних втрат та 3226,77 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

За умовами Договору позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, зазначений в Специфікації, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Обставини справи свідчать про те, що з урахуванням дати укладення Договору, граничним днем поставки товару було 15.11.2021.

В той же час, позивачем допущено прострочення поставки товару відповідно до видаткових накладних № 913, № 788 від 16.11.2021 на 1 день.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Виходячи з обставин справи, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, проте з порушенням визначених строків, тобто у даних правовідносинах має місце неналежне виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Суд дослідив умови тендерної документації № UA-2021-06-29-007467-c по предмету закупівлі "Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (Прокат арматурний)", на підставі якої було укладено Договір, і встановив, що Банківська гарантія № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021 відповідає за змістом додатку VІ до тендерної документації.

Зі змісту Банківської гарантії № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021 вбачається, що вона забезпечує виконання принципалом Договору.

Також пункт 7.8 Договору містить положення, що банківська гарантія видається в забезпечення виконання саме Договору.

Тобто, обраний сторонами спосіб забезпечення переслідує мету виключно виконання Договору, а не виконання його певним чином.

Суд встановив, що умови Договору не містять положень щодо повернення забезпечення виконання, в той же час у гарантії зазначено, що вона підлягає поверненню гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Наведене дає підстави для висновку, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

Відтак, прийнявши весь товар, наведений у Специфікації, відповідач прийняв виконання Договору позивачем, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок, в силу п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", повернути банківську гарантію гаранту, що вказує на безпідставність пред`явлення банку такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Положення частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дають можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Отже, як встановлено судом, грошові кошти в сумі 240 852,96 грн були сплачені позивачем на виконання Банківської гарантії № СКК-070921/013-00 від 07.09.2021 в якості забезпечення виконання Договору.

Разом з тим, враховуючи, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, у останнього виникло право на повернення сплачених коштів у розмірі 240 852,96 грн. Проте вказані кошти, які набуті відповідачем на правовій підставі, не можуть вважатися як неправомірно набуте майно, а тому суд вважає безпідставними посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Попри це, суд звертає увагу, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 83). У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19, пункт 7.43).

Враховуючи вище викладене, та з огляду на те, що позивачем виконано зобов`язання за Договором, а відповідачем не повернуто сплаченої суми забезпечення виконання Договору, суд дійшов висновку про достатність підстав для стягнення з відповідача суми забезпечення у розмірі 240 852,96 грн.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 240 852,96 грн, отриманих за банківською гарантією.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 29 911,15 грн інфляційних втрат та 3 226,77 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 240 852,96 грн безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією, 29 911,15 грн інфляційних втрат та 3 226,77 грн 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 109,86 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 97,68 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Україна, 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (Україна, 04111, м. Київ, вул. Черняхівського, буд. 29; ідентифікаційний код: 41323412) 240 852 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 96 коп. безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією, 29 911 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 15 коп. інфляційних втрат, 3 226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн 77 коп. 3% річних та 4 109 (чотири тисячі сто дев`ять) грн 86 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2022

Суддя О.В. Нечай