Рішення

від 16.11.2022 по справі 911/352/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. м. Київ

Справа № 911/352/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клер Транс» про стягнення 28 592,76грн, за участю представників від:

позивача Галушко С.М. (довіреність від 22.08.2022 б/н);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (далі ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клер Транс» (далі ТОВ «Клер Транс») про стягнення 28 592,76грн, з яких: 19 514,30грн - основний борг; 3 344,19грн 12% річних, нарахованих за період з 17.07.2021 по 28.01.2022; 1 273,72грн втрати від інфляції, нараховані за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року; 4 460,55грн - пеня, нарахована з 20.07.2021 по 28.01.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №17600-31/2020 від 10.09.2020 в частині оплати поставленого товару у встановлений строк (а.с.1-22).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті відповіді на відзив та заперечення (а.с.39-40).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 14.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281177242 (а.с. 42). Поштове відправлення №0103281062097, у якому відповідачу 08.02.2022 направлено копію зазначеної ухвали суду, не вручено та повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 04.06.2022, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.44-47). Поштове відправлення №0103281381532, у якому відповідачу повторно 27.04.2022 направлено копію ухвали суду від 07.02.2022, також повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 04.06.2022, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 48-51).

Поряд з цим ухвала від 07.02.2022 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 07.02.2022, зареєстрована у реєстрі 07.02.2022 за №102995507 та опублікована 08.02.2022.

Ухвалою від 11.08.2022, з урахуванням ухвали від 11.08.2022 про виправлення описки, судом призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 22.08.2022 о 15:00 (а.с.52-54).

Ухвалою від 22.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 16:45 19.09.2022 з підстав, вказаних у такій ухвалі (а.с.63-64).

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідками від 11.08.2022 та 22.08.2022, копії ухвал від 11.08.2022 та 22.08.2022 сторонам у паперовій формі не направлені (а.с.55,65). При цьому, копії відповідних ухвал доставлені позивачу до електронного кабінету (на офіційну електронну адресу) (а.с.58,66); відомостей щодо офіційної електронної адреси відповідача суд не має.

Ухвалою від 19.09.2022, що занесена до протоколу судового засідання (а.с.73-74), судове засідання відкладено на 14:00 17.10.2022 на підставі п.1 ч.2 ст.202 ГПК України, враховуючи не направлення відповідачу ухвали з повідомленням про дату, час і місце засідання суду з причин відсутності фінансування, про що складено довідку (а.с.87).

17.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 17.10.2022 призначено на 28.10.2022 о 10:00 (а.с.82).

19.10.2022 до суду повернуто поштове відправлення №0221701166090, яким відповідачу направлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 07.02.2022 та ухвалу від 19.09.2022 (а.с.97-100). Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» відповідне поштове відправлення не вручено відповідачу та повернуто за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.101).

28.10.2022 судове засідання не відбулось та ухвалою від 07.11.2022 призначено на 16.11.2022 о 16:20 (а.с.102).

Копія ухвали від 07.11.2022 у паперовій формі сторонам не надсилалась, у зв`язку з відсутністю фінансування, про що складено довідку (а.с.103); відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача (а.с.104); відповідач електронного кабінету не має. Поряд з цим, ухвала від 07.11.2022 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 07.11.2022, зареєстрована у реєстрі 07.11.2022 за №107136039 та опублікована 08.11.2022.

Відзив на позов від відповідача до прийняття рішення у справі не надходив; з клопотанням про поновлення строку, встановленого для подання відзиву відповідач не звертався.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

10.09.2020 між ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс» (далі - постачальник) та ТОВ «Клер Транс» (далі покупець) укладено договір № 17600-31/2020 (далі договір) за умовами якого позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача визначені договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі послуги), а відповідач - прийняти товар та послуги, оплатити їх (а.с.23-25).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передається за цим договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору, та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару.

Поставка товару здійснюється на умовах, що визначені сторонами п. 2.3 договору.

Згідно п. 2.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару відповідачем від позивача.

Договором передбачена можливість отримання покупцем комплексу шиномонтажних послуг, які придбані у постачальника, або за окрему плату комплексу шиномонтажних та шиноремонтних послуг постачальника на автомобільні шини незалежно від джерел їх придбання (п.п.2.9, 2.10, 2.11 договору).

Як визначено п.3.1 договору, ціна на товар і послуги погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказується у товарних (видаткових) накладних, товаротранспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 3.2 договору за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, яким вважається сума, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування.

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній; у такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату (п. 3.4 договору). Відповідним пунктом договору сторони домовились, що підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Оплата товару та наданих послуг за договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п.3.6 договору).

Як визначено пп. 5.2, 5.3 договору: за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника: пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за весь період такого прострочення; за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором винна сторона сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Відповідний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.2. договору), а у разі, якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п.8.4 договору).

На виконання зобов`язань за договором позивачем згідно видаткової накладної № SI0002935057 від 16.06.2021 передано відповідачу товар на загальну суму 106 080грн (а.с.27). Відповідна накладна підписана та скріплена печатками позивача та уповноваженої особи відповідача Загарієм О.М. відповідно до додатку №1 (а.с.26).

Як вбачається з видаткової накладної товар переданий відповідачу на умовах відтермінування його оплати до 16.07.2021.

За фактом передачі товару позивачем видано податкову накладну, що зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних №2281 від 16.06.2021 (а.с.71-72), що підтверджується квитанцією №1 від 24.06.2021 (а.с.69-70).

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 86 565,70грн, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу «згідно договору №17600-31/2020 від 10.09.2020», а саме:

- № 2190 від 06.08.2021 на суму 10 000грн;

-№ 2202 від 06.09.2021 на суму 35 000грн;

-№ 2228 від 12.10.2021 на суму 10 000грн;

-№ 2238 від 02.11.2021 на суму 26 565,70грн;

-№ 2245 від 11.11.2021 на суму 5 000грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що борг за поставлений товар становить 19 514,30грн.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є змішаним та містить у собі елементи договору поставки та договору про надання послуг.

При цьому, відносини сторін, які є предметом розгляду, виникли з поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в договорі змінено відповідне загальне правило щодо оплати товару, оскільки погоджено, що оплата може здійснюватись на умовах відтермінування платежу.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати товару на суму 19514,30грн, хоча строк його оплати до 16.07.2021, визначений у вищезгаданій видатковій накладній, закінчився.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання відповідача є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, за не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19514,30грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 344,19грн процентів та 1273,72грн втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором, укладеним сторонами, за їх згодою змінено розмір процентів, встановлений ч.2 ст.625 ЦК України та визначено, що проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання сплачуються у розмірі 12%.

Отже, нарахування позивачем процентів у розмірі 12% за невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, яке прострочене, є мотивованим.

Однак, за розрахунком суду, розмір процентів за заявлений позивачем період з 17.07.2021 по 28.01.2022 складає 3 331,69грн, а саме за періоди з:

- 17.07.2021 по 05.08.2021 на борг у розмірі 106 080грн 697,51грн;

- 06.08.2021 по 05.09.2021 на борг у розмірі 96080грн 979,23грн;

- 06.09.2021 по 11.10.2021 на борг у розмірі 61080грн 722,92грн;

- 12.10.2021 по 01.11.2021 на борг у розмірі 51080грн 352,66грн;

- 02.11.2021 по 10.11.2021 на борг у розмірі 24514,30грн 72,54грн;

- 11.11.2021 по 28.01.2022 на борг у розмірі 19514,30грн 506,84грн.

Враховуючи зазначене, підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 3 331,69грн, а у задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 12,5грн суд відмовляє.

Розрахунок втрат від інфляції за заявлений період серпень 2021 року грудень 2021 року здійснений позивачем арифметично вірно, з урахуванням розміру боргу, здійснених оплат та періоду прострочення, отже, вимоги в частині стягнення 1 273,72грн втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14460,55грн, яка нарахована за період з 20.07.2021 по 28.01.2022.

В силу ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати переданого товару у встановлений договором строк, а у договорі сторони домовились про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення відповідного зобов`язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, не перевищує максимального розміру пені, визначеного вищевказаними нормами.

Отже, оскільки позивач допустив порушення зобов`язання з оплати переданого товару у встановлений договором строк, за яке за взаємною згодою сторін п.5.2 договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені, що нараховується лише якщо порушення виконання відбулось більше 3 календарних днів, позивач набув права вимагати сплати пені у узгодженому договором розмірі.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано..

У даній справі не надано доказів того, що сторонами у встановленій формі змінено строк, визначений ч.6 ст.232 ГК України та узгоджено, що пеня нараховується понад встановлений відповідною нормою строк.

Таким чином, нарахування пені за прострочення зобов`язання з оплати поставленого відповідачу товару, строк оплати якого до 16.07.2021 включно, припинилось 16.01.2022 - через 6 місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, тому нарахування пені за період з 17.01.2021 по 28.01.2022 є безпідставним.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 20.07.2021 по 16.01.2022, враховуючи здійснені оплати та розмір боргу у певному періоді, період прострочення, розмір подвійної облікової ставки НБУ у відповідному періоді, становить 4 336,51грн.

З урахуванням зазначеного, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 4 336,51грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення 124,04грн пені суд відмовляє.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають покладення на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1975,32грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.

Окрім того, у даній справі позивач просив стягнути з відповідача його витрати, вказуючи, що поніс витрати у розмірі 5200грн на оплату послуг адвоката, а також планує понести витрати на відповідні послуги у розмірі 4800грн.

У підтвердження надання відповідних послуг позивач надав договір №26/01/2022-1ПД від 26.01.2022 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Спиридоновим О.В. (далі адвокат) (а.с.31, зворот - а.с.32), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Київської області шляхом здійснення позовної роботи відносно контрагента ТОВ «Карго Транс» щодо стягнення на користь клієнта дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

При цьому, п.1.2 такого договору визначено, що правова допомога включає: вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, а також підготовку та подання до Господарського суду Київської області заяв по суті справи, передбачених ГПК України; здійснення представництво його процесуальних прав та обов`язків у процесуальному статусі позивача.

Як передбачено п.4.1 договору, за правову допомогу, передбачену п.1.2. договору ,клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному у додатковій угоді до договору з розрахунку 1600грн за 1 годину витраченого часу адвоката. При цьому, у розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом зобов`язань за договором, що визначено п.4.2 договору.

Додатковою угодою від 26.01.2022 адвокат та клієнт визначили погодинну ставку адвоката у аналогічному розмірі 1600грн за годину витраченого часу (п.1.2 додаткової угоди) та її п.1.1 передбачили розмір винагороди за вивчення та аналіз документів, вчинення інших дій з метою підготовки, а також підготовку та подання позовної заяви до суду - 5 200грн.

Відповідно до п.2 додаткової угоди, винагорода сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати, а винагорода, передбачена п.1.2 додаткової угоди після виконання всіх умов основного договору на підставі акту приймання-передачі.

На підставі відповідного договору позивачем видано адвокату Спиридонову О.В. довіреність від 26.01.2022 на представництво його інтересів в суді щодо стягнення відповідного боргу та штрафних санкцій за порушення зобов`язань відповідачем (а.с.33, зворот); позов у даній справі подано від імені позивача адвокатом Спиридоновим О,В.

До поданої позовної заяви долучено опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №26/01/2022-1ПД від 26.01.2022, що підписаний клієнтом та адвокатом, у якому, зокрема, детально визначено вид послуги, кількість витраченого часту та вартість певної послуги, а також загальна вартість наданих послуг, що складає 5200грн (а.с.34).

Також, до позовної заяви долучені докази сплати наданих послуг у розмірі 5200грн платіжне доручення №769 від 31.01.2022 (а.с.34, зворот).

Відповідні витрати у розмірі 5200грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково пропорційно розміру задоволених вимог з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 вказаної норми до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, що передбачено ч.2 ст.126 ГПК України.

При цьому, як встановлено ч.ч.3,4,5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до ч.6 вказаної норми, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено ч.4 ст. 129 ГПК України, інші витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких віднесено витрати на правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у розмірі 5200грн підлягають відшкодування йому за рахунок відповідача у розмірі, який пропорційний розміру задоволених вимог, що становить 5175,04грн. При цьому, витрати позивача на відповідні послуги у розмірі 24,96грн (5200-5175,04) суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клер Транс» (ідентифікаційний код 38705558; 08148, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул.Соборна, 103/10, прим. 316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшен Карго Партс» (ідентифікаційний код 37141112; 02222, м. Київ, вул.Закревського, 16) 19 514,30грн основного боргу, 1273,72грн втрат від інфляції, 3331,69грн процентів, 4336,51грн пені, а також 1975,32грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 5175,04грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 12,5грн процентів та 124,04грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.11.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова