Рішення

від 14.11.2022 по справі 914/2105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 Справа № 914/2105/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

у справі №914/2105/22

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу «Швейник», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бурого Дмитра Ігоровича, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 56 572,91 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Житлово-будівельного кооперативу «Швейник» до Фізичної особи-підприємця Бурого Дмитра Ігоровича про стягнення заборгованості у розмірі 56 572,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 08.09.2022 надіслана відповідачу 09.09.2022 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проте остання повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на електронну адресу відповідача копії ухвали у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2019 року був укладений Договір оренди №4-19 нежитлового приміщення між Житлово-будівельним кооперативом «Швейник» (орендодавець)та ФОП Бурим Дмитром Ігоровичем (орендар), відповідно до якого орендар орендував офісне приміщення площею 38 м кв. з розміром орендної плати - 54,88 грн за м кв. (п.3.1. Договору оренди). Крім орендної плати орендар сплачує комунальні витрати пропорційно до займаної площі (п.3.2 Договору оренди).

04.01.2021 сторони підписали Акт звірки, відповідно до якого станом на 01.01.2021 загальний борг орендаря становив 36436,96 грн.

29.05.2021 орендодавець звернувся до орендаря з листом, в якому повідомив про існуючу заборгованість та просив її погасити до 30.06.2021. Орендар на даному листі поставив відмітку про ознайомлення та зобов`язався погасити борг.

11.06.2021 Орендар звернувся з листом до орендодавця з проханням розірвати договір оренди з 15.06.2021. У цьому ж листі орендар визнав наявну заборгованість у розмірі 47716,53грн, в тому числі - заборгованість з орендної плати 42608,71 грн та 5107,53 грн - за комунальні послуги, зобов`язався погасити борги до 1 грудня 2021 року.

01.07.2021 орендар повернув приміщення орендодавцю, що підтверджується актом приймання передачі майна №1 від 01.07.2021.

Станом на момент подання позову орендар борг не погасив, за період з 15.06.2021 сплачено лише 8000 грн, залишок заборгованості становить 39716,53 грн, що підтверджується Довідкою від 10.12.2021 року. Відтак позивач просить стягнути з ФОП Бурого Д.І. заборгованість з орендної плати 39716,53 грн, інфляційні втрати 10445,45 грн, проценти за користування чужими коштами - 5072,93 грн; три проценти річних - 1338,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані частково та підлягають до часткового задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ст. 509 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 ГК України.

Приписами п.1 ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов`язанні передбачено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ч. 1 ст. 762 ЦК України.

Приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що відповідач доводів позивача не спростував, не надав доказів виконання договору в частині сплати орендної плати та послуг з утримання орендованого майна в обумовленому договором порядку і розмірі, вимога позивача про стягнення з відповідача 39716,53грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 1338,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 10445,45 грн, то суд встанови таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1338,00 грн 3 % річних - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вважає обґрунтованим нарахування відсотків річних в сумі 1341,66 грн. Однак, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 1338,00 грн, в межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 10445,45 грн інфляційних втрат - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вважає такий арифметично невірним. Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за запропонований позивачем період з 15.06.2021 по 30.07.2022 , суд встановив, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення в розмірі 8954,50 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5072,93 грн процентів за користування чужими коштами, то суд встановив таке.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 16.04.2021 по 30.07.2022, посилаючись на ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України, однак суд зазначає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили стягнення пені за порушення строків виконання грошового зобовязання, проте вимоги про стягнення пені позивачем не заявлялись.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими що підлягаю до задоволення частково.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2193,14 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурого Дмитра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Швейник» (79010, м. Львів, вул. Пасічна, буд 57, ідентифікаційний код: 23886779) заборгованість у розмірі 50009,03грн, з яких: заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення -39716,53 грн, інфляційні втрати 8954,50 грн; три проценти річних 1338,00 грн та 2193,14 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Встановити наступний порядок виконання судового рішення:

3.1. органу (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту повного виконання рішення.

3.2. Остаточна сума інфляційних втрат та трьох відсотків річних розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.