Рішення

від 10.11.2022 по справі 916/1887/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1887/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/1887/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ" (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хутірська, 87; код ЄДРПОУ 43523554)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТОНОВ О.А." (65113, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люсторфська дорога, буд. 148, корп. 3, кв. 51; код ЄДРПОУ 25416428)

про стягнення 76 655,29 грн;

представники сторін:

від позивача Байраченко М.Ю.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТОНОВ О.А." про стягнення 76 655,29 грн, з яких: 44 526,13 грн основного боргу; 5 623,69 грн пені; 541,63 грн 3% річних; 4 742,02 грн інфляційних втрат; 9883,44 грн штрафу у розмірі 0,15 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення; 207,11 грн штрафу відповідно до п. 4.5. Договору; 11 131,27 грн курсової різниці з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором безперервного постачання нафтопродуктів № 3108/20AlRit від 31.08.2020 (далі Договір).

Вказав, що на виконання умов Договору та на підставі усної заявки відповідача, передбаченої п. 3.3 Договору, виставив відповідачу рахунок на оплату № 243 від 21.02.2022 року.

Посилаючись на видаткову накладну № 293 від 28.02.2022 року, зазначив, що здійснив поставку відповідачу нафтопродуктів (дизельного пального) у загальній кількості 1380,75 літрів на суму 44 526,13 грн з ПДВ. Пояснив, що вказана видаткова накладна була створена (оформлена), підписана та передана відповідачу за допомогою системи M.E.Doc.

Враховуючи дату отримання товару відповідачем, а також п. 3.4. Договору, позивач зазначив, що граничний строк оплати товару 02.03.2022.

Звернув увагу, що на виконання вимог податкового законодавства та п. 2.4. Договору здійснив реєстрацію податкової накладної № 132 від 28.02.2022 року, а також акцизної накладної № 117 від 28.02.2022 року, яка була прийнята контролюючим органом. Вважає, що оформлення та реєстрація акцизної накладної підтверджує факт здійснення поставки (продажу) дизельного пального відповідачу.

Ухвалою від 15.08.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 1954/22 від 09.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1887/22, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2022, запропоновано учасникам справи надати заяви по суті спору та встановлено відповідні строки.

Судове засідання, призначене на 12.09.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12.09.2022 по 21.09.2022 та у відпустці з 14.09.2022 по 27.09.2022.

Ухвалою від 28.09.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи призначено на 17.10.2022.

Протокольною ухвалою від 17.10.2022 судове засідання відкладено на 02.11.2022.

01.11.2022 до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 24499/22) про залучення документів до справи та поновлення строку для подання доказів, а також пояснення позивача (вх. № 24500/22), де останній зазначив про усну домовленість з відповідачем про відправлення рахунків через засоби електронного зв`язку (Viber). Також звернув увагу, що не дивлячись на п. 4.1. Договору, строк виконання грошового зобов`язання має обраховуватися у відповідності зі ст. 692 ЦК України, з дня отримання товару, а не рахунку. Зазначив, що днем отримання товару є дата, зазначена у видатковій накладній 28.02.2022.

02.11.2022 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 24610/22) про залучення доказів та поновлення строку для подання доказів. Вказаним клопотанням позивач просив залучити до справи докази відправлення рахунку через засоби електронного зв`язку.

03.11.2022 до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 24790/22) про залучення доказів та поновлення строку для подання доказів. Вказаним клопотанням позивач просив залучити до справи докази відправлення відповідачу пояснень, рахунку через Viber та клопотання про залучення доказів.

Протокольною ухвалою від 02.11.2022 судове засідання було відкладено на 10.11.2022.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

10.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

31.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРАТОНОВ О.А.", як покупцем, було укладено Договір безперервного постачання нафтопродуктів № 3108/20AIRit (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується забезпечити безперервне постачання у власність (поставляти) покупця нафтопродуктів дизельне паливо (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних на товар, які оформлюються двічі на місяць у відповідності до п. 231.3 Податкового кодексу України.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків до їх повного завершення. Закінчення терміну дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила про своє бажання розірвати Договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Так, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару визначається в товарно-транспортних накладних, видаткових накладних на підставі заявок покупця (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору товар передається покупцю партіями (частинами). Кожна окрема партія товару передається в рамках цього договору після попереднього підтвердження сторонами її кількості та вартості.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару підтверджується підписанням відомості (акта приймання-передачі).

Після підписання відомості (акта приймання-передачі) або видаткової накладної, претензії по кількості до постачальника не пред`являються та товар вважається прийнятим. Сторони домовились, що наявність підписів уповноважених представників сторін на відомостях (актах приймання-передачі) та/або видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами та є підтвердженням обов`язку покупця по сплаті товару, вказаного у видатковій накладній (п. п. 2.7., 2.8. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару, що поставляється, є договірною, встановлюється в залежності від його асортименту та кількості, виходячи з ціни, що формується постачальником на момент отримання заявки для кожної партії товару окремо, зазначається з урахуванням ПДВ в рахунку на оплату, фіксується в видатковій накладній та відомості (акта приймання-передачі). Оплата (часткова/повна) такого рахунку також є підтвердженням її погодження сторонами для кожної партії товару.

Згідно з п. 3.4. Договору покупець здійснює попередню 100% оплату протягом 1 (одного) календарного дня з дня виставлення рахунку та направлення його на електронну адресу покупця шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника.

Пунктом 7.10. Договору сторони узгодили, що документообіг між ними здійснюється за допомогою засобів поштового, електронного або кур`єрського зв`язку, а оригінали документів можуть бути отримані ними як під час, так і після проведення поставки. Договір, додаткові угоди до нього, а також інші документи, створені при його виконанні, які відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватися сторонами. Всі документи, відправлені електронною поштою, повинні бути відправлені в оригіналі рекомендованим листом протягом 15 календарних днів від дати відправки електронною поштою, якщо інший строк не обумовлений умовами даного Договору.

Зі змісту цього ж пункту Договору вбачається, що в ньому мала бути зазначена електронна пошта постачальника та покупця. Проте, вказані підпункти Договору з назвами «Електронна пошта постачальника:» та «Електронна пошта покупця» не містять відповідних електронних поштових адрес.

Відповідно до п. 4.4. Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення оплати, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику:

4.4.1. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору;

4.4.2. штраф у розмірі 0,15% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення;

4.4.3. курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.

У випадку відстрочення оплати за поставлений товар понад строк, зазначений в п. 3.4., покупець додатково сплачує 15 копійок за літр, які нараховуються з наступного дня, після спливу строку для сплати (п. 4.5. Договору).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Так, суд констатує той факт, що видаткова накладна є одним із первинних документів бухгалтерського обліку, які засвідчують факт поставки товару.

Як вже було зазначено, позивач, посилаючись на видаткову накладну № 293 від 28.02.2022 року, вказав, що здійснив поставку відповідачу нафтопродуктів (дизельного пального) у загальній кількості 1380,75 літрів на суму 44 526,13 грн з ПДВ. Пояснив, що вказана видаткова накладна була створена (оформлена), підписана та передана відповідачу за допомогою системи «M.E.Doc».

Проте, суд критично відноситься до зазначених доводів позивача, так як у матеріалах справи відсутні належні докази отримання та підписання відповідачем вказаної видаткової накладної.

З матеріалів справи (зокрема, Т. 1, а.с. 17) не вбачається, що саме видаткова накладна № 293 від 28.02.2022 була доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРАТОНОВ О.А." через систему «M.E.Doc», як і не вбачається того, що відповідач взагалі користується вказаною системою.

Також, позивач належним чином не довів надсилання відповідачу рахунку на оплату № 243 від 21.02.2022.

У позовній заяві позивач зазначав про надсилання рахунку на електронну пошту відповідача працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ", який наразі звільнився з роботи, та зв`язок з ним відсутній. Вказав, що неможливо надати докази направлення рахунку відповідачу, оскільки рахунок був направлений з особистої електронної пошти відповідального працівника, доступ до якої у позивача обмежений.

Водночас в процесі розгляду справи позивачем неодноразово заявлялися клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення рахунку відповідачу, а саме скріншотів з месенджеру «Viber».

Таким чином, у позовній заяві та у клопотанні про долучення доказів позивач вказував про різні способи відправлення рахунку: у позові за допомогою електронної пошти відповідального працівника, у клопотанні за допомогою месенджеру «Viber».

Проте, з наданих позивачем скріншотів неможливо встановити як зміст відправлення, так і його адресата.

Також слід зазначити, що Договором сторони не передбачили конкретних адрес електронної пошти, за допомогою яких між ними може здійснюватися листування та обмін електронними документами.

Щодо податкової та акцизної накладної, які, на переконання позивача, відображають факт здійснення господарської операції з постачання пального відповідачу слід зауважити, що у постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Таким чином, суд не сприймає наявні у матеріалах справи податкову та акцизну накладну як доказ поставки товару відповідачу у зв`язку з тим, що відсутні інші первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем у даній справі не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару (дизельного палива) відповідачу.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витраті по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА РІТЕЙЛ" (65055, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хутірська, 87; код ЄДРПОУ 43523554) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТОНОВ О.А." (65113, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люсторфська дорога, буд. 148, корп. 3, кв. 51; код ЄДРПОУ 25416428) про стягнення 76 655,29 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10 листопада 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2022 р.

Суддя Р.В. Волков