Рішення

від 07.11.2022 по справі 916/1307/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1307/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши справу № 916/1307/22:

за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 63; код - 03528552), в інтересах держави,

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код - 43015722)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Лиманська, 18; код - 00412033)

про стягнення 9 360 301,49 грн. неустойки

з підстав невиконання обов`язку з повернення об`єкту оренди після припинення орендного договору

Представники сторін:

від прокуратури: Тунік М.В.

від позивача: Стапінський В.О.

від відповідача: Лобанов Р.М.

СУТЬ СПОРУ: 24.06.2022 Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі Прокурор), в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі Позивач), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (далі Відповідач) про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за оренду у сумі 9 360 301,49 грн.

27.06.2022 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.07.2022 року суд отримав пояснення щодо позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях просить суд позов задовольнити.

04.08.2022 року Відповідач надав суду відзив на позовну заяву просить відмовити у задоволені позовної заяви повністю.

25.08.2022 року від Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області до суду надійшла відповідь на відзив не погодився із позицією відповідача, наполягає на задоволені позову.

09.09.2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надало суду відповідь на відзив підтримав позовні вимоги.

26.09.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях позовні вимоги підтримали, представник Відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В:

15.11.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (Орендодавець) та ЗАТ «Ізмаїльський винзавод», правонаступником якого є ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», (Орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ізмаїльський винзавод», розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44 та філії, що знаходяться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18 та Одеська область, Ренійський район, с. Плавні.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Ізмаїльський винзавод», склад і вартість якого визначені згідно з Актом оцінки, який затверджений наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 30.10.2000 № 957 та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.06.2000 року і вартість якого складає 2 881 тис. грн.

На виконання вказаного договору, за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» від 15.11.2000 року, зазначене майно передано Відповідачу.

Відповідно до п. 3.2. орендна плата складає за рік 86 430 грн., за базовий місяць (жовтень 2000 року) 7 764,30 грн. Крім того, відповідно до п. 3.3. розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції та поточний місяць.

У подальшому, 21.04.2004 року Додатковою угодою до Договору оренди від 15.11.2000 цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 29.04.2002 року, внесено зміни та майно передано за актом приймання-передачі від 21.04.2004 року, вартість майна, що передається в оренду, складає 3 944, 8 тис. грн.

Відповідно до п. 3.2. Додаткової угоди від 21.04.2004 року орендна плата складає за базовий місяць (березень 2003 року) 26 298,67 грн. Крім того, відповідно до п. 3.3. розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції та поточний місяць.

У подальшому, пунктом 3.2. Договору від 03.12.2007 про внесення змін до Договору оренди № 2098409104 від 15.11.2000 року цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковими угодами від 29.04.2002 року та від 21.04.2004, визначено орендну плату за базовий місяць оренди (грудень 2006) - 44 490, 9 грн; пунктом 3.3. визначено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції та поточний місяць.

Пунктом 10.1 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ізмаїльський винзавод» від 15.11.2000 року, в редакції договору про внесення змін до нього від 03.12.2007 року встановлено дію договору до 01.11.2020 року включно.

Листом Регіонального відділення від 01.10.2020 року № 11-06-04398 ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» було повідомлено про відмову у продовженні дії вищевказаного договору оренди.

Зазначене у даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 03.12.2007 року.

Крім того, Договором від 06.05.2011 про внесення змін до Договору оренди № 2098409104 від 15.11.2000 цілісного майнового комплексу «Ізмаїльський винзавод» внесено зміни, Преамбулу та п.13 Договору викладено у новій редакції. Зокрема, у зв`язку із зміною Орендарем назви з «Закрите акціонерне товариство «Ізмаїльський винзавод» на «Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський виноробний завод», яке є правонаступником ЗАТ «Ізмаїльський винзавод», змінено реквізити сторін.

Згідно з п. 3.1 договору орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний в цьому договорі та Акту приймання-передачі вказаного майна.

Умовами п. 2.4 договору визначено, що Підприємство повертається орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення договору оренди. Підприємство вважається повернутим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Умовами п. 5.7 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві (або юридичній особі, вказаній орендодавцем) Підприємство в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі невиконання орендарем обов`язку повернути Підприємство, орендодавцем нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки, яка стягується у судовому порядку.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір діє з моменту його підписання до 01.11.2020 включно.

Відповідно до п. 10.9 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, який був передбачений цими змінами за умови погодження Міністерства аграрної політики України.

Пунктом 10.10 договору встановлено, що чинність цього договору оренди припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Так, Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в позовній заяві вказує, що враховуючи п. 10.1 договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ізмаїльський винзавод» від 15.11.2000 року, в редакції договору про внесення змін до нього від 03.12.2007 року яким встановлено дію договору до 01.11.2020 року включно; лист Регіонального відділення від 01.10.2020 року № 11-06-04398, яким відмовлено ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» у продовженні договору оренди, правовідносини між Регіональним відділенням як орендодавцем та ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», як орендарем, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, - з 01.11.2020 року перейшли у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням ч. 2 ст. 785 ЦК України, яке надає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за оренду речі за час прострочення, оскільки орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі, у сумі 9 360 301,49 грн. При цьому, прокурор вказує, що заходи, вжиті Відповідачем з повернення ЦМК ДП «Ізмаїльський винзавод», виявилися недостатніми, оскільки на теперішній час майно не повернуто, а неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях позов підтримало, зазначивши, що Відповідач орендоване державне майно не повернув, що є підставою для нарахування Орендарю неустойки у вигляді подвійної орендної плати. Тобто, Відповідачем фактично не вчинено жодного заходу для повернення ЦМК із оренди, окрім надання ним кандидатур до інвентаризаційної комісії, та допущено надмірне зволікання повернення державного майна із оренди. При цьому Відповідач протиправно продовжує користуватись державним майном, а орендну плату до бюджету не сплачує. Зважаючи на даний факт, позов Прокуратури є повністю законним та обґрунтованим, а тому, наявні підстави для його задоволенню у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на те, що ПАТ "Ізмаїльський винзавод" виконав та продовжує виконувати свої зобов`язання на виконання наказів РВ ФДМУ, передав необхідні матеріали та продовжує співпрацю з РВ ФДМУ., тобто здійснює заходи з передачі майна з оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши матеріали справи та, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумносзті та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції чинній на момент укладення договору, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють:

Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим;

органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

У ч. 1 ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Аналогічні положення містяться у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у відповідній редакції.

За ч. 1 ст. 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 ГК України та ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у відповідній редакції, відповідно до яких строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269 - XII, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157 -IX, який набрав чинності 27.12.2019 та введено в дію 01.02.2020).

Виняток з наведеного правила передбачено ч. 1 ст. 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також за змістом ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157 - IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Ч. 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як було зазначено, позов обґрунтований тим, що враховуючи п. 10.1 Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ізмаїльський винзавод» від 15.11.2000 року, в редакції договору про внесення змін до нього від 03.12.2007 року, яким встановлено дію договору до 01.11.2020 року включно, лист Регіонального відділення від 01.10.2020 року № 11-06-04398, яким відмовлено ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» у продовженні договору оренди, правовідносини між Регіональним відділенням як орендодавцем та ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» як орендарем, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, з 01.11.2020 року перейшли у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням ч. 2 ст. 785 ЦК України, яке надає право орендодавцю вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за оренду речі за час прострочення, оскільки орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Згідно розрахунку, розмір неустойки, яку Прокурор просить стягнути з Відповідача, становить 9 360 301,49 грн.

Згідно п. 2.4. Договору, із врахуванням змін та доповнень (Т. 1 а. с. 36) вартість Підприємства, що повертається Орендарем Орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу та Акту оцінки цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод", складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення або розірвання цього, договору, звіреного з даними інвентаризації та Актом прийому-передачі на момент передачі Підприємства в оренду.

Підприємство повертається Орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення Договору оренди. Підприємство вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги заявлено виходячи з положень частини 1 статті 785 ЦК України, якою передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

При цьому, Прокурор не прийняв до уваги положення, що містяться в Наказі Фонду державного майна України від 7 серпня 1997 року N 847 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 р. за N 446/2250) про затвердження "Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" (далі Порядок).

Саме наведений Порядок забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого державного майна цлісних майнових комплексів: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

Цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.

Суд звертає увагу на наступні положення наведеного Порядку:

- згідно п. 3 Порядку Інвентаризація та оцінка майна орендованого підприємства здійснюються до дати закінчення договору оренди.

- згідно п. 4 Порядку зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу.

- згідно п. 5 Порядку на підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства (далі - Комісія). До складу Комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном.

- згідно п. 6 Порядку повна інвентаризація майна орендованого підприємства проводиться інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем, станом на останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати. Дата інвентаризації збігається з датою оцінки.

- згідно п. 7 Порядку при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93 N 158 (далі Положення). Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.

Відповідно п. 5-1 вищевказаного Положення інвентаризація майна, що підлягає поверненню з оренди, проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, до складу якої входить представник орендодавця, а також керівник і головний бухгалтер орендаря.

Як свідчать матеріали справи (Т. 1 а. с. 19) Листом від 01.10.2020 № 11-06-04398 Регіональне відділення з посиланням на вимоги абзацу 6 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 03.06.2020 № 483, повідомило ПАТ "Ізмаїльський виноробний завод" про те, що йому відмовлено у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу "Ізмаїльський винзавод" від 15.11.2000 року.

Як зазначалось вище, пунктом 10.1. Договору було визначено, що цей договір діє з моменту його підписання до 01.11.2020 року включно (Т. 1 а. с. 39).

Суд звертає увагу, що вказаний пункт договору містить протиріччя щодо дати закінчення його дії, оскільки прийменник „до свідчить про те, що останнім днем договору є день, який передує даті 01.11.2020р., тобто 31.10.2020р., а слово „включно свідчить про те, що останнім днем дії договору є саме 01.11.2020р. Тобто, в такому разі договір слід вважати припиненим з 02.11.2020р.

За таких обставин, суд приймає до увагу, в якості доказу припинення дії договору оренди з 01.11.2020р., який відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню, рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2021р. по справі № 916/1704/21, що набрало законної сил, в якому встановлено, що Договір оренди вже припинив дію саме 01.11.2020року, останньою датою його дії було 31.10.2020р.

Тому, відповідно до п. 4 наведеного Порядку саме до 01.11.2020року повинна була б проведеною Інвентаризація та оцінка майна орендованого підприємства. При цьому, відповідно п. 5-1 наведеного Положення інвентаризація майна проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, тобто - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Матеріали справи (Т. 1 а. с. 212 - 213) містять наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.10.2020 року № 1044, яким затверджено склад комісії з інвентаризації орендованого ЦМК "Ізмаїльський винзавод" майна та наказано комісії у термін до 15.11.2020 року провести повну інвентаризацію майна ЦМК станом на 31.10.2020 року.

В подальшому, Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 19.11.2020р. № 1218 (Т. 1 а. с. 214), відповідно до звернення Орендаря ПрАт "Ізмаїльський винзавод" від 17.11.2020р. щодо перенесення на 1 місяць терміну проведення інвентаризації ЦМК "Ізмаїльський винзавод" (станом на 30.11.2020р.):

- затверджено склад комісії та наказано у термін до 15.12.2020 провести повну інвентаризацію майна ЦМК станом на 30.11.2020 року;

- пункти 2, 4, 5, 6 Наказу містять прямі вимоги (завдання які слід виконати) до Голови Правління ПрАТ "Ізмаїльський винзавод";

- визнано таким, що втратив чинність наказ регіонального відділення від 26.10.2020 № 1044.

До складу Комісії з інвентаризації орендованого ЦМК "Ізмаїльський винзавод" майна включено два представники від ПрАТ "Ізмаїльський винзавод": Голова правління - Михайлов В. Г. та головний бухгалтер Баранова - Л. В. та два представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: начальник відділу супроводження договорів оренди Кузьмич Н. М. та головний спеціаліст відділу оціночної діяльності Загаріна О. А.

Між тим, відповідно до вищевказаного пункту 6 "Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" комісію з інвентаризації цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод слід було створити не пізніше 31.07.2020р. (останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди), а не 26.10.2020р. коли інвентаризаційна комісія була створена, відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 1044.

Тобто, інвентаризаційна комісія була створена лише за 5 днів до дати, коли інвентаризація ЦМК „Ізмаїльський винзавод мала бути завершена.

Більш того, вищезазначений наказ №1044 26.10.2020р. було визнано таким, що втратив чинність внаслідок винесення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях наказу від 19.11.2020р. за № 1218 „Про організацію роботи щодо проведення інвентаризації цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський винзавод, розташованого за юридичною адресою: 68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт.Суворово, вул.Лиманська, 18.

Таким чином, фактично інвентаризаційна комісія Позивачем була створена тільки 19.11.2020р. (а не 31.07.2020р.), і вказану комісію було зобов`язано до 15.12.2020р. провести повну інвентаризацію майна ЦМК станом на 30.11.2020р. Суд звертає увагу, що інвентаризація, відповідно до п.6 Порядку, мала бути завершена не пізніше дати закінчення строку дії договору і, тому, повинна була містити відомості щодо інвентаризованого майна станом на 31.10.2020р., а не на дату вказану в наказі №1218.

Як зазначалось вище, позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні Відповідачем зобов`язань, встановлених частиною 1 статі 785 ЦК України щодо негайного повернення наймодавцеві речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі - у разі припинення договору найму.

При цьому, Прокурором взагалі не прийнято до уваги і не вказано в якості підстав позовних вимог, - порушення вищевказаного „Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди", а міститься посилання лише на вимоги ч.1 ст.785 ЦК України.

Зокрема, у позовній заяві Прокурором не зазначено які порушення вказаного Порядку були допущені Відповідачем по справі ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод для повернення орендованого цілісного майнового комплексу, оскільки цим Порядком передбачалось виконання певних дій, як Позивачем, так і Відповідачем, що робило неможливим „негайне повернення орендованого майна, як це передбачено ч.1.ст.785 ЦК України.

Як зазначалось вище, пунктом 1 Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях №1218 від 19.11.2020р. Позивач затвердив склад комісії з інвентаризації орендованого ЦМК „Ізмаїльський винзавод. Головою інвентаризаційної комісії було призначено голову правління ПрАт „Ізмаїльський винзавод Михайлова Василя Георгійовича.

Першим абзацом пункту 2 (назву орендаря в цьому пункті і в решті пунктах наказу вказано неправильно, оскільки правильним найменуванням орендаря було ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод) голові правління ПрАТ „Ізмаїльський винзавод було наказано негайно утворити робочі інвентаризаційні групи підприємства, працівники яких обізнані з відповідною технологією та організацією виробництва, цінами, номенклатурою ресурсів і веденням первинного обліку. Наказ про утворення робочих груп підприємством терміново надати до регіонального відділення.

Абзацами четвертим-сьомим пункту 51 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою КМ України № 158 від 02.03.1993р. із змінами та доповненнями встановлено, що:

- Інвентаризація майна, що підлягає поверненню з оренди, проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, до складу якої входить представник орендодавця, а також керівник і головний бухгалтер орендаря.

- Голову інвентаризаційної комісії призначає орендодавець.

- Членам інвентаризаційної комісії до початку інвентаризації надається наказ керівника державного підприємства, організації або орендодавця про проведення інвентаризації, а голові інвентаризаційної комісії - також контрольний пломбір.

- У разі проведення інвентаризації під час передачі майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів в оренду та у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди або його розірванням їх керівники та головні бухгалтери несуть відповідальність за надання інвентаризаційній комісії достовірної і в повному обсязі інформації.

- Для безпосереднього проведення інвентаризації під час передачі майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів в оренду та у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди або його розірванням на складах, дільницях та в цехах підприємств головою інвентаризаційної комісії можуть утворюватися робочі інвентаризаційні групи, представники яких обізнані з відповідною технологією та організацією виробництва, цінами, номенклатурою ресурсів і веденням первинного обліку.

По-перше, суд зазначає, що в процедурі повернення ЦМК з оренди слід розділяти повноваження голови інвентаризаційної комісії і керівника юридичної особи-орендаря з урахуванням того, що відповідальною за інвентаризацію майна ЦМК, що повертається після закінчення дії договору оренди є саме інвентаризаційна комісія на чолі з, призначеним орендодавцем (Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) головою цієї комісії.

По-друге, відповідальність за надання інвентаризаційній комісії достовірної і в повному обсязі інформації несуть тільки керівники та головні бухгалтери підприємства-орендаря.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про те, в чому полягала недостовірність і неповнота інформації, яку повинні були надавати директор та головний бухгалтер ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод. Також до справи не надано будь-яких доказів притягнення голови правління та головного бухгалтера ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод до відповідальності за ненадання повної та достовірної інформації інвентаризаційній комісії.

Навпаки, з копії листа ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод за №110 від 17.08.2020р. вбачається, що Позивачу не менш ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії договору оренди було надано зведений акт інвентаризації майна, інвентаризаційні описи основних засобів, інвентаризаційний опис необоротних активів, що не підлягають приватизації на 44 аркушах (т.1 а.с.129).

Підпис особи про отримання вказаного листа візуально співпадає з підписом особи про отримання Позивачем листа ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод за №71 від 15.07.2022р. щодо надання матеріалів інвентаризації на 78 аркушах, пов`язаної з приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємство „Ізмаїльський винзавод. В судовому засіданні представником Позивача було підтверджено отримання Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях вищевказаних матеріалів.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому Відповідач надавав Позивачу матеріали інвентаризації ЦМК листом від 15.12.2020р. №17 (т.1 а.с.144) та листом від 23.03.2021р.(т.1 а.с.147).

По-третє, щодо вимог наказу Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 1218 від 19.11.2020р. до голови правління ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод про утворення робочих інвентаризаційних груп, то в даному випадку, відповідно до пункту 51 Положення „Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання право утворення робочих інвентаризаційних груп мав бути наділений саме голова інвентаризаційної комісії, а не голова вищевказаного приватного акціонерного товариства.

Фактично, позов ґрунтується на тому, що Відповідачем не вчинялось жодних заходів із повернення з оренди ЦМК „Ізмаїльський винзавод. Між тим, слід звернути увагу на те, що положеннями вищевказаного "Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" унормовано послідовність дій у випадку неможливості проведення інвентаризації, пов`язаних з ухиленням орендаря від повернення орендованого майна.

Зокрема, відповідно до пункту 11 Порядку:

"11. У разі надіслання орендарю письмового повідомлення про непродовження або розірвання договору оренди та неможливості проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв`язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повернення (передача) майна здійснюється в такому порядку:

орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління;

уповноважений орган управління, у тому числі визначений Кабінетом Міністрів України, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди;

орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України;

уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс;

на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо:

приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання;

прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна;

здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс."

Насамперед суд зазначає, що вказаним пунктом врегульовано питання про те, що неможливість проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна цілісного майнового комплексу, яке підлягає поверненню з оренди законодавець пов`язує з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Щодо порушення у вигляді ненадання представників ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод до складу інвентаризаційної комісії, то такого порушення Відповідачем допущено не було, приймаючи до уваги, що Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 19.11.2020 року за № 1218 до складу інвентаризаційної комісії були включені представники орендаря голова правління та головний бухгалтер.

Щодо відмови в утворенні робочих інвентаризаційних груп, суд звертає увагу на колізію норм, викладених в Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди та в Положенні „Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання).

Зокрема, як зазначалось вище, пунктом 51 вказаного Положення передбачено, що повноваження з утворення робочих інвентаризаційних груп, представники яких обізнані з відповідною технологією та організацією виробництва, цінами, номенклатурою ресурсів і веденням первинного обліку, - покладено на голову інвентаризаційної комісії.

А Порядок передбачає неможливість проведення інвентаризації у зв`язку з відмовою (орендарем - в контексті п.11 Порядку) утворювати робочі інвентаризаційні групи, наслідком якої є здійснення повернення (передача) майна в інший спосіб, а саме передбачений пунктом 11 цього Порядку.

При цьому у вказаному пункті не зазначено про відмову якої саме особи (або органу) утворювати робочі інвентаризаційні групи йде мова. Безпосередньо про те, що утворювати такі робочі груп повинен орендар Порядком не передбачено.

Крім того, останнім абзацом пункту 7 Порядку встановлено, що для проведення повної інвентаризації сама інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.

Отже, в цьому випадку присутні ознаки юридичної колізії, якщо прийняти до уваги, що обов`язок створення робочих інвентаризаційних груп покладено, або на інвентаризаційну комісію (голову інвентаризаційної комісії), або на орендаря цілісного майнового комплексу.

Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає ЄСПЛ. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява № 48068/06, рішення від 18.12.2008) ЄСПЛ дійшов висновку, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" в розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовний орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18.

Таким чином, суд вважає, що ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод не може бути відповідальним за „відмову утворювати робочі інвентаризаційні групи, оскільки має місце невизначеність в тому, що саме на орендаря покладено обов`язок утворення таких робочих груп.

Щодо відмови допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, підтверджуючих, що ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод, як орендар, - не допускав на об`єкт членів інвентаризаційної комісії, створеної наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №1218 від 19.11.2020р.

Суд не приймає до уваги, додану до справи копію Акту б/н від 15.12.2021р. „виїзду комісії з приймання-передачі державного майна з оренди ЦМК „Ізмаїльський винзавод орендованого ПрАТ „Ізмаїльський винзавод, з метою постановки на баланс державного підприємства „Управління справами Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 39950170) про неможливість доступу на об`єкт оренди, оскільки згідно з Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №1218 від 19.11.2020р. було затверджено склад інвентаризаційної комісії ЦМК „Ізмаїльський винзавод у складі голови комісії Михайлова В.Г. (Голова правління ПрАТ „Ізмаїльський винзавод) та членів комісії: Баранової Л.В. (головний бухгалтер ПрАТ „Ізмаїльський винзавод, Кузьмич Н.М.(начальник відділу супроводження договорів оренди РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) і Загаріної О.А.(головний спеціаліст відділу оціночної діяльності РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях).

Матеріали справи не містять доказів зміни вищевказаного складу інвентаризаційної комісії та включення до неї осіб, які підписали зазначений вище Акт від 15.12.2021р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.217).

Інших доказів відмови Відповідача у допуску членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди - до матеріалів справи не надано.

Щодо ненадання Відповідачем „достовірної і в повному обсязі інформації суд вже звертав увагу на те, що:

- відповідальність за надання інвентаризаційній комісії достовірної і в повному обсязі інформації несуть тільки керівники та головні бухгалтери підприємства-орендаря;

- матеріали справи не містять відомостей в чому полягала недостовірність і неповнота інформації, яку повинні були надавати директор та головний бухгалтер ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод;

- до справи не надано будь-яких доказів притягнення голови правління та головного бухгалтера ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод до відповідальності за ненадання повної та достовірної інформації інвентаризаційній комісії.

Отже, оскільки відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 19.11.2020 року № 1218 - Комісія мала до 15.12.2020 року провести повну інвентаризацію майна ЦМК станом на 30.11.2020 року, то з 16.12.2020 року саме Позивач (Орендодавець), повинен був діяти у відповідності до наведеного Порядку, тобто - вжити прямо передбачені заходи для повернення орендованого майна, чого зроблено не було.

Суд наголошує, що навіть при наявності належних та допустимих доказів того, що саме з прямої вини ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод відбулось зволікання повернення державного майна із оренди (а таких доказів не надано), то з 16.12.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) повинно було діяти відповідно до наведених вимог п. 11 Порядку. Оскільки таких дій не вживалось, суд вважає, що з 16.12.2020 року винним у надмірному зволіканні повернення державного майна із оренди є саме Позивач по справі.

Матеріали справи містять копію Доручення Фонду державного майна України Д4/3 від 25.04.2022р. (т.1 а.с.219), яким Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Державному підприємству управління справами Фонду державного майна України було доручено до 15.05.2022р. забезпечити в межах компетенції за участю ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод (далі орендар) завершення складення:

- зведеного акту інвентаризації ЄМК (єдиного майнового комплексу) орендованого підприємства;

- протоколу розподілу вартості майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі орендодавець) і орендарем;

- акту оцінки вартості ЄМКО орендованого підприємства із зазначенням в ньому частки держави та орендаря в майні;

- акту приймання-передачі державної частки у майні від орендаря Державному підприємству „Управління справами Фонду державного майна України (далі новий балансоутримувач) та підписання його орендарем, орендодавцем та новим баленсоутримувачем;

- передавального та розподільчого балансу.

Також, вказаним Дорученням Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було доручено до 20.05.2022р. забезпечити надання новому балансоутримувачу всіх документів, отриманих в ході виконання заходів, передбачених п.1 цього доручення, необхідних для здійснення комплексу заходів щодо приймання та обліку майна, переданого йому за актом приймання-передачі відповідно до пункту 1 цього доручення.

Крім того, пунктом 3 Доручення Державному підприємству „Управління справами Фонду державного майна України було доручено здійснити комплекс заходів щодо:

-приймання майна, переданого новому балансоутримувачу за актом приймання-передачі відповідно до пункту 1 цього доручення, у повне господарське відання;

- прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна;

- здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

У вищевказаному Дорученні Фонду державного майна України Д4/3 від 25.04.2022р. міститься посилання, що воно було видано з урахуванням наказу Фонду державного майна України від 09.12.2020р. № 1987 та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 28.01.2022р. № 180.

Суд звертає увагу, що вищезазначених наказів до матеріалів справи не надано, а з тексту Доручення Фонду державного майна України Д4/3 від 25.04.2022р. не вбачається, що Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод не вживалось заходів з повернення орендованого майна.

Крім того, доручення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Державному підприємству управління справами Фонду державного майна України до 15.05.2022р. забезпечити в межах компетенції за участю ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод завершення складення, перелічених в пункті 1 Доручення документів свідчить про те, що станом на 25.04.2022р. продовжувалась процедура повернення орендованого майна за участю ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод відповідно до встановленого "Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди", оскільки пункт 11 Порядку не передбачає участі орендаря цілісного майнового комплексу у подальших діях процедури повернення державного майна, пов`язаних з неможливістю проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв`язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію.

Зокрема, як зазначалось вище, серед іншого, положеннями пункту 11 Порядку встановлено, що:

- орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України;

- уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс;

- на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо: приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання; прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна; здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

Матеріали справи не містять доказів виконання орендодавцем (Позивачем) та органом управління дій, направлених на повернення державі цілісного майнового комплексу „Ізмаїльський виноробний завод, у т.ч. прийняття на баланс цього державного майна і самостійного проведення державним підприємством інвентаризації цього комплексу.

Вказані обставини свідчать про те, що за погодженням орендодавця на цей час фактично продовжується процес повернення орендарем державного майна за процедурою, передбаченою пунктами 1-10 за участю ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод, а не за процедурою повернення, передбаченою пунктом 11 Порядку.

Тому, в даному випадку, судом не вбачається вини Відповідача у тому, що орендоване майно ЦМК „Ізмаїльський винзавод не було негайно повернуте з оренди, оскільки негайне повернення цілісного майнового комплексу (як це передбачено ч.2 ст.785 ЦК України) є неможливим, а процес цього повернення, відповідно до "Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди", за згодою сторін продовжується, приймаючи до уваги, що Позивачем не вжито заходів щодо повернення орендованого майна відповідно до положень, викладених в п.11 цього Порядку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

Згідно частин 1,2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Відповідачем доведено відсутність його вини у тому, що до цього часу продовжується, фактично погоджений з Позивачем (приймаючи до уваги, що заходи до повернення майна без участі Відповідача Позивачем не вживались), процес повернення державі орендованого майна ЦМК „Ізмаїльський винзавод, відповідно до встановленого Порядку, за участю ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача оплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Здійснивши аналіз, доданих до матеріалів справи доказів, наданих учасниками справи, як в обґрунтування позову, так і в обґрунтування заперечень на позов - суд доходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з покладенням на прокуратуру судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2022 р.

Суддя О.А. Демешин