Ухвала

від 14.11.2022 по справі 918/942/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/942/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція Здолбунівської районної газети "Нове життя" (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд. 6, ідентифікаційний код 02474891) про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети "Нове життя" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до

подання позовної заяви.

Вказана заява обґрунтована тим, що ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети Нове життя готує позов до Здолбунівської міської ради, КП Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради про забезпечення права на оренду шляхом визнання договору оренди укладеним.

01.11.2018 між ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети Нове життя та КП Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради згідно з актом приймання - передачі основних засобів передано на баланс останнього будинок редакції загальною площею 248,4 кв.м і гараж загальною площею 23,2 кв.м за адресою: м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, 6.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" унормовано, що приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування.

Згідно з рішенням Здолбунівської міської ради №72 від 24.12.2020 будівля за адресою: м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, 6, передана у власність Здобунівської міської територіальної громади і пізніше, згідно з рішенням № 270 від 19.05.2021, передана на баланс КП Здолбунівське Здолбунівської міської ради Рівненського району з спільної власності територіальних громад Рівненського району.

02.11.2022 ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети "Нове життя" звернулося до Здолбунівської міської ради з пропозицією щодо укладення договору про оренду нерухомого

майна загальною плошею 248,4 кв.м, що розташоване на першому та другому поверхах в м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, 6, та гараж площею 23,2 кв.м, на умовах, викладених в проєкті договору, що додається, проте відповіді не отримало, натомість Здолбунівська міська рада в особі КП Здолбунівське самочинно повісила замок на редакцію, перешкоджаючи доступу до приміщення.

Рішенням Здолбунівської міської ради від 02.11.2022 скасоване рішення Здолбунівської міської ради № 421 від 30.06.2021 Про делегування повноважень на укладення договору оренди, скасувавши делеговані повноваження, надані КП Здолбунівське Здолбунівської міської ради Рівненської області на укладення договору оренди нерухомого майна, а саме приміщень, у яких на час реформування розташовувалась редакція районної газети Нове життя, а також цим рішенням надано згоду на поділ об`єкта нерухомого майна - приміщень, у яких на час реформування розташовувалась редакція районної газети Нове життя загальною площею 248,4 кв.м і гараж загальною площею 23,2 кв.м за адресою м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, 6, в яких розташовується редакція на цей час. Зазначені дії заявник розуміє як цілеспрямоване небажання та сплановану протидію Здолбунівської міської ради, КП Здолбунівське щодо реалізації права на оренду ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети Нове життя, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості подальшого виконання рішення суду у справі про забезпечення права на оренду, оскільки згідно з рішенням від 02.11.2022 Здолбунівська міська рада та КП Здолбунівське планує передати вказані приміщення, у яких розташовується редакція на цей час, в оренду. Орендна плата заявником вноситься своєчасно і становить 1 гривня в рік.

Зважаючи на викладене, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети Нове життя про забезпечення права на оренду на підставі ч.2 ст. 9 Закону України Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації шляхом заборони Здолунівській міській раді Рівненського району Рівненської області, КП Здолбунівське Здолунівської міської ради Рівненського району Рівненської області та іншим особам, які можуть діяти від імені та в інтересах цих осіб, виселення ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети Нове життя з приміщення за адресою: м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд. 6, загальною площею 248,4 кв.м і гараж загальною площею 23,2 кв.м, в яких розташовується редакція.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків

щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу

вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками відповідного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої

відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від

вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за

захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про

вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки

безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів

інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої

Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати

причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як установлено судом, предметом майбутнього позову буде вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення, укладеним, тобто позивач претендує на право користування спірним майном. При цьому заявник у заяві про забезпечення позову послався та додав докази того, що Здолбунівською міською радою щодо спірного майна вчиняються дії, а саме: скасовані повноваження на передачу майна в оренду заявнику, надано згоду на поділ об`єкта нерухомого майна, замкнено вхід до редакції, що унеможливлює доступ до приміщення. На думку заявника, вказані дії свідчать про наміри Здолбунівської міської ради передати спірне приміщення в оренду третім особам.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заразом, доказів вчинення з боку відповідачів активних заходів, направлених на звільнення спірних нежитлових приміщень від майна позивача (виселення), суду не надано.

Окрім того, за ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначалося, предметом майбутнього позову є визнання укладеним договору оренди (установлення правової підстави для користування майном), тоді як запропонованим заявником заходом забезпечення позову є заборона його виселення із займаного приміщення, що, по своїй суті, є надання судом дозволу на користування спірним майном до вирішення питання про існування правової підстави для цього.

Також суд звертає увагу на необхідність наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також можливістю забезпечити таким заходом забезпечення ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Повертаючись до предмета майбутнього позову, яким є визнання договору оренди укладеним, то заборона виселення із займаного приміщення гарантує лише можливість користування заявником спірним приміщенням до ухвалення рішення, однак не забезпечує ефективний захист прав позивача в межах одного провадження у подальшому, оскільки відповідачі не позбавлені можливості відчужити спірне майно або передати його в оренду третім особам тощо. У свою чергу, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення, а не задля забезпечення прав позивача лише на час розгляду справи в суді.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

Відтак, на думку суду, такий захід забезпечення позову як заборона виселення із займаного приміщення не створює умов для реального виконання рішення у справі про визнання договору укладеним, не може забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, зокрема, можливість їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

З урахуванням викладеного, заява ТОВ Редакція Здолбунівської районної газети "Нове життя" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Редакція Здолбунівської районної газети "Нове життя" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 254- 257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 14.11.2022.

Суддя О.Андрійчук