Ухвала

від 17.11.2022 по справі 918/948/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/948/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви.

Без повідомлення сторін справи.

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2022 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Вказана заява обґрунтована наступними обставинами.

Заявник зазначає, що з 08 вересня 1998 року по 12 квітня 2019 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Надалі 12 квітня 2019 року рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/3261/19 шлюб розірвано без поділу набутого за час шлюбу майна.

За час перебування у шлюбі, вказаним вище подружжям набуто у спільну власність наступне нерухоме майно:

- заклад громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (літ. "А-1" та літ. "Б-1" будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 723.3 кв.м;

- земельна ділянка площею 0.16 га для обслуговування закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5610100000:01:038:0078.

Однак, в листопаді 2020 року ОСОБА_2 після розлучення, без зголи заявника, здійснила розпорядження вищевказаним спільним майном подружжя, шляхом внесення останнього у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Селеста "Бум").

Вказані дії здійснені ОСОБА_2 , шляхом подання державному реєстратору рішення № 3 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Селеста "Бум" від 10 листопада 2020 року, відповідно до якого складено акт приймання-передачі майнового вкладу № 1 від 16 листопада 2020 року та акт приймання-передачі майнового вкладу № 2 від 16 листопада 2020 року.

Заявник зазначає, що згоди на передачу вказаного вище спільного сумісного майна у статутний капітал вказаного товариства не надавав.

Отже, внаслідок вказаного протиправного діяння право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" та вибуло з власності ОСОБА_1 .

Надалі з метою захисту свого порушеного права, заявник звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області. Так, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 09 листопада 2021 року у справі № 569/10331/21 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на заклад громадського харчування "Колиба" (літ, "А-1" та літ. "Б-1") будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 723.3 кв.м. право власності на який на даний час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 38212304), та на земельну ділянку площею 0.16 га для обслуговування закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5610100010:01:038:0078, право власності на яке на даний час зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 38212304), а також заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 38212304) вчиняли будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження або обтяження будь-якими правами закладу громадського харчування "Колиба" та земельної ділянки площею 0.16 га для обслуговування закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Заявник зазначає, що станом на даний час звернення до суду із заявою про забезпечення позову, порушене право ОСОБА_1 не поновлене, заходи забезпечення позову у справі № 569/10331/21 скасовані у зв`язку із закриттям справи.

Отже, на думку заявника є ризики істотного ускладнення виконання рішення суду, оскільки після внесення без згоди ОСОБА_1 , в статутний капітал товариства нерухомого майна ОСОБА_2 перестала бути учасником такого товариства, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оеіб-підприємців та громадських формувань.

Так відповідно до розмішеної у реєстрі інформації, ОСОБА_2 перестала бути учасником вказаного товариства і його кінцевим беніфіціариим власником.

Тобто, заявник стверджує, що ОСОБА_2 відчужила належну їй частку у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" в розмірі 99.60% всього статутного капіталу товариства і перестала взагалі бути учасником такого товариства, а отже, не має впливу на нерухоме майно, яке до моменту укладення оспорюваних правочинів являлося спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Окрім того, заявник зазначає, що 05 квітня 2021 року ОСОБА_2 зареєстровано нове підприємство, а саме Приватне підприємство "СтарДевелопмент", яке здійснює той самий вид економічної діяльності, що і Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко", а саме - КВНД 56.10 - Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Також, заявник зазначає, що як вбачається з відкритих відомостей Ліцензійного реєстру діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, розміщеному на офіційному вед-сайті Державної податкової служби України, Приватне підприємство "СтарДевелопмент" отримало ліцензію (Реєстраційний номер ліцензії 17160308202101001) на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою - АДРЕСА_1 , кафе "Колиба", тобто, за адресою спірного об`єкта нерухомості.

Отже, зважаючи на вищевказані обставини, заявник просить суд застосовувати заходи забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За змістом вказаної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

За ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками відповідного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 910/17014/20, від 28 липня 2021 року у справі № 910/3704/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі № 909/526/19, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19, від 20 липня 2020 року у справі № 914/2157/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

За таких обставин обраний заявником вид забезпечення позову - накладення арешту на майно та заборона товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" вчиняти певні дії є співмірним та прямо стосується предмета позову, який заявник має намір подати до суду, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача (заявника) у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" господарської діяльності, оскільки у цьому випадку останній позбавлений права лише на відчуження спірного майна, наявність якого є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, без вжиття такого заходу, а відтак заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 4 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код. НОМЕР_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на заклад громадського харчування "Колиба" (літ. "А-1" та літ. "В-1" будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 723.3 кв.м. право власності на який зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 38212304), та на земельну ділянку площею 0.16 та для обслуговування закладу громадського харчування "Колиба" за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5610100000:01:038:0078, право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 58212304);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (ідентифікаційний номер юридичної особи 58212304) вчиняти будь-які щодо відчуження або обтяження будь-якими правами закладу громадського харчування "Колиба" (літ. "А-1" та літ. "Б-1") будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 723.3 кв.м. та земельної ділянки площею 0.16 га для обслуговування закладу громадського харчування "Колиба" за адресою: АДРЕСА_1 . кадастровий № 5610100000:01:038:0078.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код. НОМЕР_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант Ко" (33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 27, код. 38212304).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 254- 257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 17 листопада 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.