Рішення

від 15.11.2022 по справі 918/593/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. м. РівнеСправа № 918/593/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І. Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури (35600, м. Дубно, вул. Івана Франка, 10, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Боремельської сільської ради Дубенського району Рівненської області (35210, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Боремель, вул. Першотравнева, 64, код ЄДРПОУ 04386580) до Фізичної особи-підприємця Кубюка Віктора Володимировича ( 35220, Рівненська обл., Дубенський район, с.Хріники, ік НОМЕР_1 ) про розірвання договорів оренди землі та водного об`єкта, повернення земельної ділянки та водного об`єкта

за участю сторін:

від прокуратури: Гіліс І.В.

від відповідача: Матушевський Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Боремельської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кубюка Віктора Володимировича (далі - Відповідач) в якому просить розірвати договори оренди землі та водного об`єкта, повернути земельні ділянки та водного об`єкта.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Окружною прокуратурою з`ясовано, що між Боремельською сільською радою та ПП Кубюк В.В. 17.05.2004 році укладено договір оренди землі (з доповненнями від 10.12.2009), за умовами якого, орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення рибного господарства, які знаходяться на території Боремельської сільської ради. Також з`ясовано, що 23.08.2005 року між Демидівською районною державною адміністрацією та ПП Кубюк В.В. укладено договір № 1 оренди водного об`єкту. З`ясовано, що вищезазначені земельні ділянки водного фонду та водні об`єкти, розташовані на ній, використовуються ФОП Кубюком В.В. з порушенням умов договорів оренди та вимог чинного законодавства. У ході обстеження встановлено, що переважна площа земельних ділянок вкрита болотною рослинністю (понад 75 %). Рівень води критично низький, що призводить до заростання, заболочення водного дзеркала та втрати його площі. Не проводяться рибоводно-меліоративні заходи та очищення ставків від наносів мулу, а також роботи з належного утримання прибережних смуг.

Також, під час обстеження земель водного фонду к.н. 5621480712:02:000:0017 та к.н. 5621480700:06:000:0007 виявлено, що площа під болотами в договорі оренди на 2004 рік становила 27,8084 га, що в тричі менше ніж станом на 05.07.2022 року.

Окрім того, з`ясовано, що орендарем не забезпечено належне використання водного об`єкта. В порушення вимог Правил любительського та спортивного рибальства, на ставках здійснювався вилов риби під час весняно-літньої заборони на лов риби.

Більша частина площі ставка № 3 заповнена рослинністю. Дамба, яка знаходиться між ставками № 2 та №3 зі сторони ставка № 3 повністю заросла очеретом.

Від початку до кінця ставок № 2 повністю замулений та порослий очеретом та іншою болотяною рослинністю, водного простору не видно.

Прибережна захисна смуга ставків поросла очеретом, кущоподібними рослинами та деревами, на усіх ставках відсутні будь-які водоохоронні та інші розпізнавальні знаки. Встановлено, що ставки № № 1-4 повністю заповнено очеретом та іншою рослинністю. Прибережна захисна смуга ставків заповнена кущоподібними та деревоподібними насадженнями. Ставок № 5 частково заповнений водою, берегова зона покрита болотною рослинністю, водне плесо замулене.

На усіх ставках відсутні будь-які водоохоронні та інші знаки.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року відкладено розгляд справи на 18 жовтня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2022 року відкладено розгляд справи на 01 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 01.11.2022 року відмовлено відповідачу у поверненні позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою від 15.11.2022 року залишено без розгляду клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Демидівську РДА та клопотання про залучення додаткових доказів в порядку ст. 118 ГПК України.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17 травня 2004 року між Боремельською сільською радою Демидівського району Рівненської області (Орендодавець) та приватним підприємцем Кубюком Віктором Володимировичем було укладено договір оренди землі (а.с.19-23).

Відповідно до п.1 Договору Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення рибного господарства, які знаходяться на території Боремельської сільської ради.

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 99,4918 га (в тому числі під водою - 70,5572 га, під болотом - 27,8084 га, під іншими не сільськогосподарськими угіддями - 1,1262 га) (п.2 Договору).

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в касу Боремельської сільської ради готівкою в розмірі 2684,29 грн. В такому ж розмірі орендна плата сплачується щорічно протягом терміну дії цього договору.

Згідно п. 15-16 Договору земельні ділянки передаються в оренду для ведення рибного господарства, цільове призначення земельних ділянок - для ведення рибного господарства.

Пунктом 17 Договору визначено умови збереження стану об`єкта оренди - проводити заходи щодо поліпшення стану земельних ділянок з метою ефективного користування ними за обраним видом користування, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання держстандартів, норм і правил забудови земельних ділянок.

Відповідно до п. 31 Договору орендар зобов`язаний використовувати орендовані земельні ділянки відповідно до мети цього договору, дотримуватись при цьому вимог чинного земельного та екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, здійснювати заходи щодо поліпшення стану ділянок у обсягах і строках, визначених окремою угодою сторін, тощо.

Згідно п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також інших підстав визначених законом.

Судом встановлено, що вказаний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори 17.05.2004 року та зареєстрований у реєстрі за № 778.

10 грудня 2009 року були внесені доповнення до договору оренди земельної ділянки укладеного 17 травня 2004 року між Боремельською сільською радою та приватним підприємцем Кубюком Віктором Володимировичем, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки наданої в оренду приватному підприємцю Кубюку В.В. для ведення рибного господарства становить 375 273 грн.; орендна плата за земельну ділянку становить 5 (п`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або 1В 763,65 грн. у рік; орендна плата сплачується щомісячно рівними долями по 1563,64 грн, розрахунки закінчуються до 5-го числа наступного місяця (а.с.24).

23 серпня 2005 року між Демидівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та приватним підприємцем Кубюк Віктором Володимировичем (Орендар) було укладено договір №1 оренди водного об`єкта (а.с.27-30).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в користування для господарських потреб на умовах оренди водні об`єкти (8 ставів) загальнодержавного значення на території Боремельської сільської ради Демидівського району.

Пунктом 1.2 Договору визначена характеристика об`єкта оренди загальною площею земель 99,5 га.

Згідно п. 3.2.2, 3.2.6, 3.2.13 Договору обов`язком орендаря є використовувати наданий йому у користування на умовах оренди водний об`єкт за цільовим призначенням, відповідно до умов договору; Регулярно проводити рибоводно-меліоративні заходи на водному об`єкті; Утримувати в належному стані прибережну захисну смугу водною об`єкта, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України та іншими нормативними актами.

Після закінчення терміну Договору оренди повернути Орендодавцеві орендований водний об`єкт в стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав його в оренду або продовжити термін дії Договору (п. 3.2.14).

У 2005 році ЗАТ «Волиньводпроект» на замовлення Кубюка В.В. виготовлено Паспорт ставків, розташованих біля сіл Боремель та Набережне на території Боремельської сільської ради (а.с. 31-48).

У Розділі 8 зазначеного Паспорта рекомендовано, з метою запобігання забруднення води, з прилеглих територій відвести у встановленому порядку прибережну захисну смугу та встановити відповідні водоохоронні знаки. Для визначення рівнів води та об`єму в ставках необхідно встановити водомірні рейки та відремонтувати споруди.

У Правилах технічної експлуатації вказаних ставків у п. 3.5 встановлено, що на протязі експлуатації ставки замулюються. Тому, через 3-5 років необхідно очищувати ставки від наносів та мулу. Робити це краще восени (а.с.49-51).

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначені земельні ділянки водного фонду та водні об`єкти, розташовані на ній, використовуються ФОП Кубюком В.В. з порушенням умов договорів оренди та вимог чинного законодавства.

Постійною комісією Боремельської сільської ради 05.07.2022 року проведено обстеження земельних ділянок загальною площею 99,5 га, які перебувають в оренді ФОП Кубюка В.В. за договором від 17.05.2004 року та на яких розташовано водні об`єкти, що також перебувають в оренді зазначеного орендаря за договором від 23.08.2005 року, про що складено акт (а.с.55-56).

У ході обстеження встановлено, що від 2005 року на даний час візуально значно зменшена площа водного дзеркала. Переважна площа даних земельних ділянок вкрита болотною рослинністю (очеретом, лепехою та інш.). Рівень води критично низький, що приводить до заростання, заболочення водного дзеркала та втрати його площі. Не проводиться очищення ставків від наносів та мулу. Не відведено у встановленому порядку прибережної захисної смуги та не встановлено відповідних водоохоронних знаків. Не виконуються орендарем умови п. 17 Договору оренди земель водного фонду.

Постановами Демидівського районного суду від 23.06.2022 року у справах №558/175/22 та № 558/176/22 закрито справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.4 ст.85 КУпАП, матеріали справи направлено в Дубенську окружну прокуратуру для організації додаткової перевірки за фактом незаконного зайняття рибним промислом (а.с.93-100).

Як вбачається з вказаних постанов, до Демидівського районного суду з управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Рівненській області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.85 КУпАП.

У вказаних протоколах від 27.04.2022 року №000217/191 та №000218/192 зазначено, що 27.04.2022 року о 02 год на ставку в с. Боремель Дубенського району Янжура А.І. спільно з ОСОБА_1 здійснювали лов риби із застосуванням електроструму, забороненого знаряддя лову - електровудки та семи промислових знарядь лову - жилкових сіток, не маючи дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів. Під час лову спіймали 214 екземплярів плітки (тарань), 5 щук, 27 окунів, 2 лина, 1 плоскирку, 1 карася сріблястого. Внаслідок незаконного вилову завдали шкоду рибному господарству на суму 443 751 грн. В судовому засіданні представник Янжура 1.1, надав пояснення, що вилов риби здійснювався на ставках №1, №2, №3 поблизу с. Боремель, орендованих ФОП Кубюк В.В. (а.с.91-92).

13.07.2022 року Дубенською окружною прокуратурою внесено відомості до ЄДРДР № 1202218116000141 за ознаками в діях Янжури 1.1, та ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.249 КК України. Досудове розслідування триває.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 10.08.2022 року, який проведено в межах вказаного провадження, на земельній ділянці к.н.5621480712:02:000:0017 знаходяться 3 водних об`єкта, передані в оренду відповідачу (а.с.78-79).

Оглядом встановлено, що ставок № 3 зі сторони містка, по прибереговій частині, по периметру заріс очеретом шириною близько 1-2 метри. Більша частина площі ставка № 3 заповнена рослинністю.

Дамба, яка знаходиться між ставками № 2 та №3 зі сторони ставка № 3 повністю заросла очеретом. Через дамбу, на початку ставка № 2 наявне русло незначної площі.

При огляді ставка № 2 встановлено, що більша частина його заросла очеретом.

По обидва боки дамби, яка розміщена між ставками № 1 та № 2 наявний водний простір шириною 1-2 метри, далі - очерет.

Від початку до кінця ставок № 2 повністю замулений та порослий очеретом та іншою болотяною рослинністю, водного простору не видно.

Прибережна захисна смуга ставків поросла очеретом, кущоподібними рослинами та деревами, на усіх ставках відсутні будь-які водоохоронні та інші розпізнавальні знаки.

При огляді 5 ставків, які знаходяться на земельній ділянці к.н. 5621480700:06:000:0007, встановлено, що ставки № № 1-4 повністю заповнено очеретом та іншою рослинністю. Прибережна захисна смуга ставків заповнена кущоподібними та деревоподібними насадженнями.

Ставок № 5 частково заповнений водою, берегова зона покрита болотною рослинністю, водне плесо замулене.

На усіх ставках відсутні будь-які водоохоронні та інші знаки.

Листом від 12.08.2022 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу проінформовано Дубенську окружну прокуратуру, що на виконання листа Боремельської сільської ради від 23.06.2002 року № 567/01-08/22 Держекоінспекцією прийнято участь в обстеженні земельних ділянок з кадастровими номерами 5621480712:02:000:0017 і 5621480700:06:000:0007, які знаходяться в оренді Кубюка В.В. на території Боремельської сільської ради (а.с.101-103).

В ході заходу виявлено наступні порушення умов укладених договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та водних об`єктів, розміщених на них.

Зокрема щодо договору оренди водних об`єктів: в порушення п. 3.2.4, не розроблено та не затверджено у встановленому порядку режим технічної експлуатації водного об`єкту; в порушення п. 3.2.6, не проводяться регулярно рибоводномеліоративні заходи на водному об`єкті (не наповнюється вчасно водою до необхідного рівня); в порушення п. 3.2.8, не доведено до відома населення умови користування водним об`єктом; в порушенім п. 3.2.9, роботи по спорожненню та наповненню водойми проводяться з порушеннями затверджених правил експлуатації та дозволів на спецводокористування (на квітень-серпень місяці водойма не заповнена водою, заростає очеретом, лепехою, чагарниковою рослинністю, замулюється); в порушення п. 3,2,13, прибережна захисна смуга утримується в неналежному стані (межі не винесені в натурі).

Також, в порушення п. 17 договору про оренду землі від 17.05.2004 року, не проведено заходи щодо поліпшення стану земельних ділянок, а саме: прибережна захисна смуга не винесена в натурі, утримується в неналежному стані, не встановлено відповідних водоохоронних знаків, заростає очеретом, лепехою, чагарниковою рослинністю.

Фактично на день обстеження площа водного дзеркала орієнтовно зменшилася на 2/3, відповідно площа боліт значно збільшена.

Загалом водний об`єкт використовується з порушенням умов укладених договорів оренди земельної ділянки від 17.05.2004 року та водного об`єкта від 23.08.2005 року, Водного кодексу України, водоохоронного режиму, що в результаті призводить до погіршення екологічного стану території та неможливості подальшого її використання за призначенням.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді.

Судом встановлено, що даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта, повернення земельної ділянки, повернення водного об`єкта.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з користуванням водним об`єктом та земельними ділянками державної власності без достатніх на те підстав, становлять суспільний, публічний інтерес, а невжиття Боремельською сільською радою щодо повернення водного об`єкта та земельних ділянок порушують права останньої, як власника.

Суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про повернення водного об`єкта та земельних ділянок Боремельській сільській раді є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю та водні ресурси Українського народу.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, які на них знаходяться, відповідно до ч. 3 ст. 79 Земельного кодексу України.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що одним із суб`єктів права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Статтею 51 Водного кодексу України встановлено, що користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18.

З урахуванням викладеного, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Боремельська сільська рада.

Дубенська окружна прокуратура звернулася до Боремельської сільської ради з листом від 11.08.2022 року №51-1937 ВИХ-22 в якому проінформувала про наявні підстави для захисту інтересів держави Боремельською сільською радою, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, шляхом розірвання в судовому порядку договорів оренди земель та водного об`єкта, повернення їх в комунальну власність (а.с.105-108).

Боремельська сільська рада листом від 11.08.2022 року №712/01-08/22 повідомила Дубенську окружну прокуратуру про те, що Кубюку В.В. надсилався лист щодо усунення порушення п.17 умов договору оренди земель водного фонду площею 99,4918 га. Наголосили, що в штатному розписі Боремельської сільської ради відсутня посада юриста, та відсутня змога провести оплату юридичних послуг згідно договору. Відповідно до цього Боремельська сільська рада просила представити інтереси держави, Боремельської сільської ради для здійснення відповідних функцій у правовідносинах, шляхом розірвання у судовому порядку договорів оренди земель та водного об`єкта, повернення їх у комунальну власність громади(а.с.109).

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Поряд з цим, представник відповідача щодо позову заперечив та у своїх поясненнях зазначив, що прокурором не доведено факту порушення умов договорів оренди в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а відтак просить суд в позові відмовити.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 95 Водного кодексу України (далі -ВК України) усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Статтею 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Положеннями ст. 35 Закону України Про охорону земель визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України умовою розірвання договору є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Тому вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно пункту ґ статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У ст.44 ВК України зазначено, що водокористувачі зобов`язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; виконувати інші обов`язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Частинами 3, 4 ст. 85 ВК України передбачено, що у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування.

Права та обов`язки орендаря визначено ст. 25 цього Закону, згідно з якою на орендаря покладається обов`язок виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Положеннями ст.ст. 15, 24, 25 Закону України Про оренду землі визначено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору оренди, дотримання яких має право вимагати орендодавець, а орендар зобов`язаний виконувати.

Зневоднення водних об`єктів, розташованих на орендованих відповідачем земельних ділянках, істотно перешкоджає передбаченим договором умовам використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Водним кодексом України визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до статті 3 ВК України усі водні об`єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду згідно зі статтею 4 ВК України та статтею 58 ЗК України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Користування водними об`єктами на умовах оренди визначено у статті 51 ВК України, якою, зокрема, передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

При цьому, стаття 19 ЗК України серед категорій на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням містить таку категорію як землі водного фонду (підпункт є) частини першої).

Відповідно до статті 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Право на землі водного фонду визначено статтею 59 ЗК України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

З положень статті 93 ЗК України та ст.13 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Виходячи з цільового призначення передання водного об`єкту в оренду, про що зазначено в договорі, ст.48 ВК України, вказаний водний об`єкт є рибогосподарським водним об`єктом.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду.

У відповідності до обох Договорів дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами ст. 759, 760, 767, 773 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

У відповідності до положень ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Стаття 784 ЦК України визначає, що розірвання договору найму на вимогу наймача може мати місце у випадках, якщо:

1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

За правилами статті 36 ЗУ "Про оренду землі", редакція якої не змінилася з часу укладення сторонами обох Договорів оренди, встановлено відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди землі. Так, у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Орендодавець несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати:

-зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків;

-відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця;

-дострокового розірвання договору.

Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов`язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" чинній на час укладення обох договорів, Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 9 924 грн. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Розірвати договір оренди землі від 17.05.2004, укладений між Боремельською сільською радою (35210, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Боремель, вул. Першотравнева, 64, код ЄДРПОУ 04386580) та Фізичною особою - підприємцем Кубюком Віктором Володимировичем ( 35220, Рівненська обл., Дубенський район, с. Хріники, ік НОМЕР_1 ), зареєстрований Демидівським районним відділом Рівненської регіональної філії «Центру державного земельного кадастру» 14.10.2004 за № 04.04.592.00001.

3.Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кубюка Віктора Володимировича (35220, Рівненська обл., Дубенський район, с. Хріники, ік НОМЕР_1 ) повернути земельні ділянки загальною площею 99,4918 га, надані йому в оренду за договором від 17.05.2004, укладеним між Боремельською сільською радою та ФОП Кубюком Віктором Володимировичем.

4.Розірвати договір оренди водного об`єкта від 23.08,2005, укладений між Демидівською районною державною адміністрацією (35200, Рівненська обл., Демидівський р-н, селище міського типу Демидівка, вул. Луцька, 3, код ЄДРПОУ 22586294) та Фізичною особою - підприємцем Кубюком Віктором Володимировичем ( 35220, Рівненська обл., Дубенський район, с. Хріники, ік НОМЕР_1 ), зареєстрований 12.10.2005 Демидівською райдержадміністрацією за №3.

5.Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кубюка Віктора Володимировича ( 35220, Рівненська обл., Дубенський район, с. Хріники, ік НОМЕР_1 ) повернути Боремельській сільській раді водні об`єкти, надані йому в оренду за договором від 23.08.2005, укладеним між Демидівською районною державною адміністрацією та ФОП Кубюком Віктором Володимировичем, за актом прийому-передачі.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кубюка Віктора Володимировича ( 35220, Рівненська обл., Дубенський район, с. Хріники, ік НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA 228201720343130001000015371, МФО 82172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації - 2800) 9924.00 грн судового збору.

7. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2022 року.

Суддя Н. Церковна