Рішення

від 02.11.2022 по справі 922/962/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022м. ХарківСправа № 922/962/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Надія" (61045, місто Харків, вул. Яроша Отакара, будинок 18, офіс 301; ідент. код 21102259)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "ЛЕОРД" (62302, Харківська обл., м. Дергачи, вул. Сумський шлях, 163-Г; ідент. код 39544704)

про стягнення 661345,76 грн

за участю представників:

позивача - Кіншов Дмитро Сергійович (в режимі відео конференції)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Надія" 27.06.2022 звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "ЛЕОРД" про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 599445,00 грн., які були помилково перераховані на поточний рахунок, що належить ТОВ "Паливна компанія "ЛЕОРД". Посилаючись на приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, позивач вважає, що вказані грошові кошти підлягають поверненню на користь ТОВ "Паливна компанія "ЛЕОРД". Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на помилкове перерахування грошових коштів та зазначає, що у сторін між собою відсутні договірні відносини. Крім того, на вказану суму позивачем за період з 15.02.2022 по 30.05.2022 р. нараховано та заявлено до стягнення: 56727,47 грн. інфляційних витрат, 5173,29 грн. 3 % річних. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 9920,00 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022 у справі було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/962/22, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. При цьому, у зв`язку з винятковими обставинами та дотримання прав усіх учасників провадження, було вирішено про час та місце проведення підготовчого засідання повідомити учасників справи додатково, після повідомлення всіма сторонами своєї позиції щодо особистої участі учасників судового процесу у судових засіданнях (проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку) або про розгляд справи за наявними у справі документами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2022 було призначено розгляд справі № 922/962/22 у підготовчому засіданні на 31.08.2022 року.

У підготовчому засіданні 31.08.2022 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 02.10.2022 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України на "20" вересня 2022 р. о 12:30 год. Крім того, було вирішено провести підготовче судове засідання по справі № 922/962/22, призначене на 20.09.2022 о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використанням власних технічних засобів) за участю представника Фермерського господарства "Надія" (позивача) - Кіншова Дмитра Сергійовича (тел. НОМЕР_1 , Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом реєстрації за допомогою електронного підпису в Підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua.

Разом з тим, підготовче засідання у справі № 922/962/22, призначене на 20.09.2022 року, не було проведено у зв`язку з відпусткою з 20.09.2022 по 23.09.2022 та у подальшому участю судді Шатернікова М.І. у онлайн-підготовці суддів, організованої Національною школою суддів України, з 26.09.2022 по 30.09.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 проведення підготовчого засідання суду з розгляду справи № 922/962/22 було призначено на 12.10.2022 року о 12:30.

Згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України № 9 від 24.02.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом виконуючого обов`язки голови суду Новікової Н. А. від 10 жовтня 2022 року № 29 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно" у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно працівникам Господарського суду Харківської області обмежено перебування в приміщення суду у вказаний період та вирішено виконувати свої посадові обов`язки в дистанційному режимі у будь-якому безпечному місці поза межами адміністративної будівлі суду, рекомендовано також суддям у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно перенести здійснення судочинства у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці громадян в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2022, у зв`язку із масованим ракетним обстрілом України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, було знято з розгляду справу № 922/962/22, призначену до розгляду по суті на "12" жовтня 2022 року о 12:30 та одночасно призначено проведення підготовчого засідання у справі № 922/962/22 на "19" жовтня 2022 р. о 12:30.

У підготовчому засіданні 19.10.2022 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 02 листопада 2022 р. о 12:30 год.

У судове засідання 02.11.2022 року відповідач свого повноважного представника не направив.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Копії всіх процесуальних документів у справі направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві (62302, Харківська обл., м. Дергачи, вул. Сумський шлях, 163-Г), що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 04.07.2022 було направлено на адресу відповідача 06.07.2022 з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102271202775, проте вищезазначену поштову кореспонденцію повернуто на адресу суду 08.08.2022 без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою)".

У подальшому, ухвали суду від 17.08.2022, 31.08.2022, 04.10.2022, 12.10.2022, 19.10.2022 направлені на адресу відповідача, були повернуті до суду з довідками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, направлення судом ухвал суду на дійсну адресу відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/962/22 та констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог і дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 02.11.2022 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

Фермерським господарством "Надія" (позивач) 14 лютого 2022 року було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "ЛЕОРД" (відповідач) грошові кошти у загальному розмірі 599445,00 грн на підставі платіжного доручення № 12 від 14.02.2022 року із призначенням платежу: "Оплата за дизельне паливо, згідно договору № 0201/22-Н від 01.02.2022".

Як вказує позивач, зазначені кошти були перераховані відповідачу помилково, договірні відносини між сторонами відсутні, перераховані ФГ "НАДІЯ" кошти не були подарунком чи фінансовою допомогою, між сторонами не укладалися договори позики та відсутні інші зобов`язання, відповідно до умов яких, можливо було здійснити таку оплату. При цьому позивач повідомляє, що під час здійснення помилкового перерахунку коштів на банківський рахунок ТОВ "ПК "ЛЕОДР", у призначенні платежу вказано: «сплата за дизельне паливо, згідно дог. № 0201/22-Н від 01 лютого 2022року, у т.ч. ПДВ 20% = 99 907, 50 грн.» Натомість, договір поставки дизельного палива № 0201/22-Н від 01.02.2022 року був укладений між ФГ "НАДІЯ" та ТОВ "СПЕЦТОПСЕРВІС", яким був виставлений рахунок на оплату № 211 від 01.02.2022 року. Тобто, оплату у розмірі 599 445,00 грн. планувалося провести саме на банківський рахунок ТОВ "СПЕЦТОПСЕРВІС", але через помилку цього зроблено не було.

У зв`язку помилковістю перерахування коштів, позивачем 11.05.2022 було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про негайне повернення грошових коштів в сумі 599 445,00 грн фермерському господарству "НАДІЯ".

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з листом-вимогою до відповідача (а.с. 16-22)

Разом з тим вимога позивача не була виконана та грошові кошти не були повернуті фермерському господарству "НАДІЯ".

Тобто станом на час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених майнових прав, за твердженнями позивача, не поверненими відповідачем залишились безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 599 445,00 грн, які за твердженнями позивача підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 599 445,00 грн, свідченням чого є наявні у матеріалах справи платіжні доручення № 12 від 14.02.2022 року (а.с. 15), що відповідачем не спростовано, як і не доведено підставності отримання вказаних грошових коштів.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вказує позивач і матеріали справи не містять доказів зворотного, між сторонами не було укладено у будь-який спосіб договору, а відтак і виникнення договірних зобов`язань з відповідачем, тобто посилання позивача на приписи ст.1212 ЦК України, є обґрунтованими та належним чином доведеними.

В свою чергу, відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем спірних грошових коштів. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем також не надано.

Таким чином, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 599 445,00 грн, з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

З огляду на вищевикладені факти встановлені судом та підтверджені матеріалами справи, суд визнає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення безпідставного перерахованих відповідачу грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 599 445,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 5173,29 грн (нараховані за період з 15.02.2022 по 30.05.2022) та інфляційні втрати у сумі 56727,47 грн (нараховані за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Правовідношення, в якому виникло зобов`язання повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.

Водночас, зі змісту статей 1212, 1214 ЦК України слідує, що строк повернення набутих особою без достатньої правової підстави грошових коштів не встановлений.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу строку, визначеного з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою претензією щодо повернення грошових коштів лише 11.05.2022, при цьому згідно з даними Укрпошти відправлення не вручено підчас доставки 25.05.2022 р., проте, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення повернення грошового зобов`язання здійснено позивачем за період, починаючи з наступного дня після перерахування коштів на рахунок відповідача, що суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних за період з 25.05.2022 (дата не вручення відправлення позивача; неотримання відправлення відповідачем визнається суб`єктивною волевою поведінкою останнього) по 30.05.2022 (кінцевий строк нарахування визначений позивачем) у сумі 295,62 грн. В свою чергу інфляційні втрати нараховуються за місяць, а відтак за 5 днів інфляційні втрати не нараховуються.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 25.05.2022 по 30.05.2022 у сумі 295,62 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 4877,67 грн (нараховані за період з 15.02.2022 по 24.05.2022) та інфляційні втрати у сумі 56727,47 грн (нараховані за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року) слід відмовити, як таких, що безпідставно заявлені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "ЛЕОРД" (62302, Харківська обл., м. Дергачи, вул. Сумський шлях, 163-Г; ідент. код 39544704) на користь Фермерського господарства "Надія" (61045, місто Харків, вул. Яроша Отакара, будинок 18, офіс 301; ідент. код 21102259) 599445,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 295,62 грн - 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8996,11 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "14" листопада 2022 р.

Суддя М.І. Шатерніков