Рішення

від 07.11.2022 по справі 448/1054/21

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1054/21

Провадження № 2/448/46/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

07.11.2022 року Мостиський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Попова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», про витребування майна з чужого володіння, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Попов Д.І. 25.08.2021р. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 28.05.2014р. між позивачем та ПАТ АКБ «Львів» укладено Генеральний договір кредитної лінії №03/06-164, згідно якого банк відкрив йому відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 434000 грн. для рефінансування кредитної заборгованості, ремонту торгового приміщення, фінансування поточної діяльності строком погашення не пізніше 27.05.2021р. З метою забезпечення виконання позивачем як позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору між позивачем як іпотекодавцем та ПАТ АКБ «Львів» як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений 28.05.2014р. приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р. за реєстровим номером №1191. Відповідно до зазначеного договору іпотеки позивач як іпотекодавець передав в заставу банку (іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що 18.03.2016р. ПАТ АКБ «Львів» склало повідомлення (лист-вимогу) за вих.№ 150/0-12 на ім`я позивача ОСОБА_1 та його дружини, яке містило повідомлення про існування станом на 18.03.2016 р. заборгованості згідно Генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 р. в сумі 498916,01 грн., вимогу в тридцятиденний термін з дати отримання даної вимоги повністю погасити зазначену заборгованість по Генеральному договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014р., а також попередження про те, що у випадку невиконання цієї вимоги у встановлений строк, ПАТ АКБ «Львів» розпочне процедуру примусового стягнення всієї заборгованості по кредитному договору, в том числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, позивачем від ПАТ АКБ «Львів» не було отримано жодної письмової вимоги про усунення порушення Основного зобов`язання, додаткових зобов`язань щодо сплати заборгованості за відкритою Кредитною лінією від 28.05.2014 року відповідно до Генерального договору №03/06-164 та додаткових договорів до нього, вимоги про швидке виконання порушеного зобов`язання чи попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги тощо. Не було отримано такої вимоги і дружиною позивача. 19.01.2017 р. кредитний комітет ПАТ АКБ «Львів» розглянув пропозицію Управління по роботі з проблемною заборгованістю щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 р. на наступних умовах: звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначений предмет іпотеки набути у власність з дня його державної реєстрації за ПАТ АКБ «Львів» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за вартістю, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності згідно звіту про незалежну оцінку майна від 12.12.2016р., зокрема: - зазначену нежитлову будівлю за вартістю 628 816, 85 грн.; - земельну ділянку за вартістю 9792 грн. Цього ж дня рішенням кредитного комітету вирішено здійснити операцію на запропонованих умовах та рекомендувати на затвердження Правлінню Банку. 01.02.2017р. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - Новосад Ольга Петрівна зареєструвала за №20792428 та за №20792531 заяви уповноваженої особи ПАТ АКБ «Львів» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. До заяв були додані Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р. 28.05.2014р. в реєстрі за №1191; Договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений нотаріусом Пилюх Г.Р. 18.06.2015р. в реєстрі за №1341; повідомлення (лист-вимога) ПАТ АКБ «Львів» від 18.03.2016 р. за вих.№150/0-12, адресована позивачу та його дружині з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу (ідентифікатор поштового відправлення - 7900606781861); витяг з протоколу №10/2017 засідання Правління ПАТ АКБ «Львів» від 24.01.2017 р. та витяг з рішення кредитного комітету Банку №КК004/2017 від 19.01.2017р. В подальшому, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017 р. щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ПАТ АКБ «Львів» скерував позивачу ОСОБА_1 письмове повідомлення, датоване 01.02.2017 р. за вих.№59/0-24 про те, що у зв`язку з порушенням ним (позивачем) умов кредитного договору та у відповідності до п.3.1.4., п.6.2.3 Договору іпотеки, керуючись ст.ст. 35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ПАТ АКБ «Львів» прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб-набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 р. Набуття у власність предмета іпотеки проведено 01.02.2017 р. шляхом державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вартістю, яка визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна від 12.12.2016 р., зокрема нежитлова будівля загальною площею 198,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 набута за вартістю 628 816 грн.; земельна ділянка, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 набута за вартістю 9792 грн. При цьому, позивач як іпотекодавець, жодним чином не був обізнаний зі зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем шляхом набуття права власності на предмет іпотеки до моменту отримання листа від ПАТ АКБ «Львів» за вих. № 59/0-24 від 01.02.2017 року, яким позивача вже було фактично повідомлено, що у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору та у відповідності до п.п. 3.1.4 та п.п. 6.2.3. Договору іпотеки відповідачем було прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Генеральним договором Кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року.

Покликається на те, що після набуття предмету іпотеки (нежитлової будівлі та земельної ділянки) у власність, ПАТ АКБ «Львів» продав дане майно (предмет іпотеки) відповідачу - ОСОБА_2 . Відчуження зазначеного майна (нежитлової будівлі та земельної ділянки) відповідачці ОСОБА_2 мало місце на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 23.02.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1149 на бланку НВО655062 (договір та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2017 року № 81108692 та № 81111171). Ціна договору становила 680 134,94 грн., а саме продаж будівлі вчинено за ціною 669 689,94 грн., продаж земельної ділянки вчинено за ціною 10 445,00 грн. На підставі цього договору купівлі-продажу, 23.02.2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Новосад О.П проведено державну реєстрацію права власності на вказані вище нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що майно, яке відповідно до укладеного позивачем договору іпотеки змінило власника без законних на те підстав, не погоджуючись з діями Банку щодо набуття зазначеного вище майна у власність з порушенням порядку та вимог, що викладені в розділі 6 укладеного між ними Договору іпотеки та реалізації в подальшому належного йому майна з порушенням чинного законодавства, з метою відновлення своїх прав, звернувся за захистом у Мостиський районний суд Львівської області з позовом до ПАТ АКБ «Львів», ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про скасування неправомірної реєстрації права власності на нерухоме майно. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021 року (справа № 448/51/18) позов задоволено частково, зокрема скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану земельну ділянку; скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану нежитлову будівлю. Зокрема, зазначеним судовим рішенням встановлено наступне: державна реєстрація права власності іпотекодержателя ПАТ АКБ «Львів» на предмет іпотеки (нежитлову будівлю та земельну ділянку), що належали іпотекодавцю ОСОБА_1 , була проведена без дотримання вимог законодавства; ПАТ АКБ «Львів» не надало належних доказів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя; в матеріалах справи відсутні належні докази направлення вимоги про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавцю ОСОБА_1 чи його дружині; судом не здобуто належних доказів надіслання документів іпотекодавцю, в тому числі доказів, які дозволяють встановити зміст такого відправлення (наприклад, опису вкладення з розрахунковим документом, цінного листа з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, поштової квитанції (касового/фінансового чеку) поштового відділення про прийняття від іпотекодержателя поштових відправлень - рекомендованого листа з описом на адресу іпотекодавця та позичальника тощо); відсутність опису вкладення не дало можливості суду перевірити вміст поштового відправлення та встановити чи дійсно такий документ (документи) були направлені та отримані адресатом (іпотекодавцем); банком також не надано доказів про отримання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки особисто дружиною іпотекодавця, якій даний лист-вимога також був адресований. Окрім того, судом взято до уваги той факт, що в порушення ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» матеріали реєстраційної справи не містили висновку про оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, в матеріалах справи був відсутній доопрацьований (актуалізований) звіт та висновок про вартість об`єкта оцінки на дату набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя (переходу права власності), тобто станом на 01.02.2017 р., як це вимагають норми законодавства. Також суд врахував збіг розміру кредитної заборгованості по кредиту ФОП ОСОБА_1 згідно зазначеного Договору, яка станом на 01.02.2017 р. становила 638 608, 85 грн., та загальної вартості об`єкту оцінки (нежитлової будівлі та земельної ділянки), яка станом на 01.12.2016 р. також визначена в тій же сумі - 638 608, 85 грн. без ПДВ, відтак суд поставив під сумнів достовірність, об`єктивність та правдивість звіту про незалежну оцінку майна, складеного 12.12.2016 р. так і рецензії до нього, оскільки розмір заборгованості ОСОБА_1 та вартість нерухомого майна збіглися до копійки. Відтак, судом зроблено висновок про очевидне та наявне порушення щодо визначення ринкової вартості (оцінки нерухомого майна) та суми заборгованості по кредитній лінії №03/06-164 від 28.05.2014 р., яке не було встановлено нотаріусом при здійсненні реєстраційних дій, що призвело до переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя ПАТ АКБ «Львів» без проведення належним чином оцінки вказаного нерухомого майна на момент переходу такого права власності. Судом також встановлено, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. під час прийняття оскаржуваних рішень не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Оскільки нерухоме майно було набуте Банком з порушенням статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2015р. № 1127, ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» тощо, а відтак, Банком порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що тягне за собою скасування рішення про реєстрацію за Банком права власності на це майно та його припинення, а тому ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» не мало права розпоряджатися цим майном, набутим в незаконний спосіб. Як наслідок, рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі яких фактично ПАТ АКБ «Львів» зареєстрував своє право власності на спірне нерухоме майно, а в подальшому відчужив його ОСОБА_2 , - скасовано.

Представник позивача просить врахувати, що приміщення та земельна ділянка вибули з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, оскільки реєстрація права власності на нерухоме майно (земельну ділянку та нежитлове приміщення) за Банком визнана незаконною та такою, що здійснена всупереч ст. ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2015р. № 1127, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» тощо. Суд, скасовуючи реєстрацію права власності, прийшов до висновку, що доводи і вимоги позову щодо незаконності позбавлення ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, що було предметом іпотеки, незаконності набуття права власності на нього відповідачем ПАТ АКБ «Львів», незаконності оспорених рішень державного реєстратора (нотаріуса) про державну реєстрацію права власності слід визнати обґрунтованими та доведеними по суті. Як наслідок, суд вважав за необхідне здійснити захист порушеного права власності позивача на спірне нерухоме майно. У подальшому нерухоме майно було відчужено Банком за договором купівлі-продажу та право власності на нього зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_2 , а тому, за встановлених фактичних обставин справи, приміщення та земельна ділянка мають бути витребувані від останнього володільця на користь її правомірного власника, тобто - ОСОБА_1 .

Стверджує, що позивач ОСОБА_1 є суб`єктом, якому належить на законних підставах право власності на спірне майно, яке вибуло з його володіння внаслідок неправомірних (незаконних) дій інших осіб, а саме Банку, а тому він правомірно заявляє вимогу про витребування спірного майна у відповідача ОСОБА_2 як в останнього набувача цього майна.

З огляду на наведене, зокрема те, що рішенням Мостиського районного суду Львівської області скасовано рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно яких відбувся первинний перехід права власності на майно та фактично вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, а отже вибуття такого майна з володіння власника на користь Банку відбулося поза його волею та в подальшому відчужувалося третій особі, особами, які не мали на це права, просить витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майно: земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, зальною площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №1149 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П.

Вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, оскільки за захистом таких він звернувся ще в січні 2018 року. Зокрема, порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі, а відтак позивач вживав заходів для відновлення свого порушеного права шляхом звернення з відповідним позовом до суду та фактично Мостиський районний суд Львівської області відновив право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та нерухоме майно, які вибули з володіння позивача без його волі, а також припинив право власності на дане нерухоме майно за Банком та скасував рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Таким чином, звернення до суду за захистом своїх прав відбувалось у межах строку звернення до суду, позивачем вчинялися дії щодо відновлення свого порушеного права на спірну земельну ділянку та нежитлове приміщення, що є підставою, передбаченою частиною першою статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності. Крім того, у справі № 448/51/18 щодо скасування первинного переходу права власності, позивачем вже заявлялися позовні вимоги про витребування з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки та нежитлової будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1149 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., однак, дані позовні вимоги не розглядалися, оскільки вони були заявлені тільки на стадії судових дебатів, а відтак, суд вказав, що ні первинна позовна заява ОСОБА_1 , ні уточнена позовна заява сторони позивача від 01.06.2018р. не містила такої позовної вимоги як витребування спірного нерухомого майна з володіння ОСОБА_2 . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлення такої позовної вимоги в судових дебатах є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства в частині часу та форми звернення особи щодо зміни предмета або підстави позову, відтак відсутні будь-які правові підстави для прийняття судом такої позовної вимоги до розгляду. Суд зазначив, що сторона позивача у судових дебатах покликалась на те, що у правовідносинах, які склались між сторонами існує інший належний спосіб, який є ефективним (спосіб витребування майна з володіння), однак при зверненні до суду з даним позовом сторона позивача такий спосіб захисту не обрала, а суд, застосувавши його самостійно, - вийде за межі позовних вимог та порушить принцип диспозитивності. Тому, суд вважав за неможливе у даному випадку самостійно обрати інший спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту передбачений законом і позивач міг обрати саме такий спосіб захисту. При цьому суд роз`яснив, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений в подальшому обрати будь-який інший ефективний спосіб захисту та можливості звернутися до суду з будь-яким іншим відповідним позовом до відповідачів з дотриманням вимог процесуального законодавства, в тому числі з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна, що в даному випадку і здійснюється позивачем згідно поданої позовної заяви.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Каралюс Л.М. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому такий просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на їх передчасність, безпідставність та необґрунтованість. Сторона відповідача розцінює пред`явлений позивачем ОСОБА_1 позов таким, що базується лише на формальних, абстрактних та заплутаних міркуваннях, не підтверджених ані доказами, ані законодавством, а також намаганням заплутати суд за допомогою підміни понять, фактів і тлумачення законодавства та судової практики на власний розсуд. Представник відповідача покликається на наступне: сторона позивача покликається на обставини, встановлені судовим рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021р. в цивільній справі №448/51/18, яке ухвалене за результатом розгляду іпотечного спору, проте дана позиція є передчасною, так як зазначене судове рішення не набрало законної сили та оскаржене в апеляційному порядку банком ПАТ АКБ «Львів»; враховуючи п.9.8 Договору іпотеки від 28.05.2014р. із змінами та доповненнями, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ «Львів», між банком та іпотекодавцем було узгоджено механізм надсилання кореспонденції у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм, відтак в банку не було обов`язку скеровувати позивачу ОСОБА_1 лист-вимогу з описом вкладення; ні Договором іпотеки, ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку надсилати іпотечне повідомлення дружині іпотекодавця чи будь-кому іншому, більше того, у дружини позивача ОСОБА_3 на час здійснення реєстраційних дій не було зареєстрованих прав чи вимог на предмет іпотеки; з передбаченого законодавством переліку документів, ніде не передбачено ні обов`язку іпотекодержателя-стягувача, ні реєстратора перевіряти вартість майна, яке набувається у власність на підставі іпотечного застереження; при державній реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки нотаріус або державний реєстратор має отримати від іпотекодержателя документи, перелік яких встановлений лише у п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127; норми Закону України «Про іпотеку» та норми зазначеного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не встановлюють обов`язку погодження звіту оцінки з іпотекодержателем, важливим ж є проведення банком оцінки, відповідні докази про що були надані до справи; оцінка майна банком у даному випадку проводилась згідно погоджених умов кредитного договору; спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на набуття предмету іпотеки у власність у випадку порушення умов кредитного договору, тому витребування майна буде порушувати право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору про іпотеку; банком було замовлено Звіт про оцінку вартості спірного майна станом на 01.12.2016р., який наданий експертом оцінювачем ОСОБА_4 , а на даний звіт ще й проведено рецензію стороннім сертифікованим експертом-оцінювачем ОСОБА_5 , відтак у банку не було підстав сумніватися у дійсній вартості спірного майна; відповідно дії банку та реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій при взятті на баланс спірного майна є правомірними; позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, оскільки, виходячи зі змісту ст.38 Закону України «Про іпотеку», за умови доведення позивачем неналежного повідомлення йому про звернення стягнення на предмет іпотеки, у позивача не виникає прав на витребування майна з чужого володіння, а лише право на відшкодування іпотекодержателем збитків; позивач визнає, що отримав від банку повідомлення від 01.02.2017р. за вих.№59/0-24 про те, що банк здійснив звернення на іпотечне майно в позасудовому порядку та додає його копію до матеріалів справи, тому саме з цього моменту позивач дізнався про ту обставину, що його права на спірне майно порушені та що його позбавлено можливості вільно реалізовувати право власності на дане майно, натомість до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся у 2021р., тобто з пропущенням строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові; сторона відповідача заявляє у даному відзиві про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Стороною позивача надано відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 , де така покликається на наступні доводи: перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (банку) відбувся з порушенням порядку, закріпленого у договорі; жодних вимог від іпотекодержателя про передачу права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання позивач не отримував, тобто не був належним чином повідомлений про виникнення іпотечного випадку, а також інформації про вартість майна за якою відбувалося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна; при зверненністягнення напредмет іпотекиздійснено суттєвезаниження реальноївартості об`єктівнерухомого майна предметуІпотеки (асаме приблизнов чотирирази);оцінка майна була проведена станом на 01.12.2016 року, а реєстрація права власності за ПАТ АКБ «Львів» проведена 01.02.2017 року, тобто після спливу 2-х місяців, що є порушенням п.6.2.4. Договору іпотеки щодо необхідності її проведення станом на момент набуття права власності; про недійсністьоцінки від12.12.2016року,свідчить те,що вартістьоб`єкту оцінки(іпотечногомайна)станом на01.12.2016року 638608,85грн.ідентично відповідалавизначеній вмайбутньому Банкомзаборгованості ОСОБА_1 станом намомент реєстраціїправа власностіза Банком01.02.2017року (тобточерез 2місяці)-638608,85грн.,що підтверджуєтьсярозрахунком заборгованостіпо кредиту ОСОБА_1 станом на01.02.2017року.Тобто,така оцінкамайна від12.12.2016року невідповідала йогоринковій вартості,а виготовляласявиключно зметою корегуваннявартості майнадо розмірузаборгованості,а отжене можевважатися достовірною,правдивою таоб`єктивною.Крім того,вимога від18.03.2016року, навіть за наявності такої, не могла бути підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за Банком, оскільки розмір заборгованості позивача визначений у ній не відповідав реальному на момент вчинення реєстраційних дій 01.02.2017 року (через 11 місяців), позивачу будь-яка вимога (актуальна) на більший розмір заборгованості також не надходила, та така не була додана до матеріалів справи. Отже, станом на 01.02.2017 року, - момент вчинення реєстраційних дій, розмір заборгованості реєстратором не був встановлений. Вимога Банку на актуальний розмір заборгованості та підтвердження її направлення позивачу реєстратору також не були надані. Сторона позивача стверджує, що ними обрано вірний спосіб захисту, а саме шляхом витребування майна власника ОСОБА_1 , який не володіє цим майном до не власника ОСОБА_2 , яка фактично володіє цим майном (право реєстраційного володіння), оскільки таке майно набуте ОСОБА_2 в результаті недійсного правочину (договір купівлі-продажу), укладеного між нею та Банком, який не мав права відчужувати це майно, оскільки набув право власності на нього незаконно та з порушенням порядку звернення стягнення на нерухоме майно. Згоди на таке відчуження позивач ОСОБА_1 не надавав. З приводу доводів сторони відповідача щодо неналежно обраного способу захисту шляхом заявлення віндикаційного позову з покликанням на позицію Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року (справа №757/13243/17) і правовий наслідок невиконання передбаченого ст.38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки - відшкодування іпотекодержателем збитків, то у даному випадку банк (іпотекодержатель) скористався способом зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відтак покликання представника відповідача на практику застосування ст.38 Закону України «Про іпотеку», зокрема постанову ВП ВС від 29.09.2020 року у справі №757/13243/17 є абсолютно необґрунтованим, та не стосується обставин спору у даній справі №448/1054/21, а тому правові наслідки недотримання ст.38 Закону України «Про іпотеку» є нерелевантними до даних правовідносин, звернення стягнення на майно у яких проведено у спосіб, визначений ст.37 Закону України «Про іпотеку». У справі №757/13243/17 відсутнітотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Обставини наведеної справи, що формують зміст правовідносин є відмінними від справи, що розглядається. З приводу заяви сторони відповідача щодо застосування строку позовної давності, сторона позивача покликається на наступне: пред`явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення за захистом своїх прав до суду; саме тому, звернення ОСОБА_1 у 2018 році до суду з позовом до відповідачів ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 у справі №448/51/18 ( ОСОБА_2 є також відповідачем у даній справі №448/1054/21) щодо захисту права власності на нерухоме майно шляхом скасування рішень про державну реєстрацію за відповідачами права власності на це нерухоме майно, а також припинення права власності на нерухоме майно за ПАТ АКБ «Львів», зумовило переривання перебігу позовної давності; позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 відразу після вибуття майна з його власності та 12.03.2018року було відкрито провадження у справі №448/51/18; у справі №448/51/18 представник позивача ОСОБА_1 також звертався з позовною вимогою до відповідача - ОСОБА_2 про витребування майна з її володіння, однак позивачу було відмовлено у розгляді даної позовної вимоги, оскільки така була заявлена тільки на стадії судових дебатів, що виключало її можливість розгляду судом; проте, у рішенні Мостиського районногосуду Львівськоїобласті від21.07.2021року,яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, повідомлено позивача, що він непозбавлений вподальшому можливостіобрати будь-якийінший ефективнийспосіб захистусвоїх правта звернутисядо судуз будь-якиміншим відповіднимпозовом довідповідачів здотриманням вимогпроцесуального законодавства,в томучислі зпозовом довідповідача - ОСОБА_2 про витребуваннясвого майназ їїволодіння;оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі, в тому числі й відносно відповідача ОСОБА_2 , відтак, позивач вживав заходів для відновлення свого порушеного права шляхом звернення з відповідним позовом до суду, та фактично Мостиський районний суд Львівської області рішенням від 21.07.2021 рокузахистив порушене право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та нежитлове приміщення шляхом скасування первинної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПАТ АКБ «Львів» з припиненням його права власності на відповідне майно; таке первинне звернення позивача до суду за захистом своїх прав відбувалось у межах строку звернення до суду; позивачем вчинялись дії щодо відновлення свого порушеного права на спірну земельну ділянку та нежитлове приміщення, що є підставою, передбаченою частиною 2статті 264ЦК України для переривання перебігу позовної давності. З урахуванням наведеного, сторона позивача просить врахувати, що є підстави визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом (якщо суд прийде до висновку, що такий пропущений), оскільки ОСОБА_6 вчиняв усі дії на захист своїх порушених прав, вважаючи, що його права будуть захищені в судовому провадженні у справі №448/51/18, після чого, не зволікаючи, звернувся до суду із даним позовом.

Представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Каралюс Л.М. подано заперечення, де такий покликається на те, що сторона позивача у відповіді на відзив не навела жодного мотиву щодо безпідставного та передчасного посилання у позовній заяві на обставини, встановлені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021р. в цивільній справі №448/51/18, яке на момент подання позову до суду так і на момент розгляду даної справи не набрало законної сили; за умови доведення позивачем неналежного повідомлення йому про звернення стягнення на предмет іпотеки, у позивача все одно не виникає прав на витребування майна з чужого володіння, а лише право на відшкодування іпотекодержателем збитків; ПАТ АКБ «Львів» згідно Договору про іпотеку належно виконав повідомлення позивача як іпотекодавця з вимогою про усунення порушення; з урахуванням замовленого банком Звіту про оцінку вартості спірного майна станом на 01.12.2016р., наданого експертом оцінювачем ОСОБА_4 , а також проведеною рецензією стороннім сертифікованим експертом-оцінювачем ОСОБА_5 , у банку не було підстав сумніватися у дійсній вартості спірного майна та відповідно дії банку та реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій при взятті на баланс спірного майна є правомірними; у відповіді на відзив представник позивача наводить судову практику, яка стосується поважності причин пропущення строку звернення до суду та поновлення такого строку, зазначає про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду (якщо суд прийде до висновку, що такий пропущений), однак при цьому не визнає факту пропущення позивачем строку та не подає відповідної заяви про поновлення строку для звернення до суду, не робить такої у заявах по суті справи; позивач визнає, що отримав від банку повідомлення від 01.02.2017р. за вих.№59/0-24 про те, що банк здійснив звернення на іпотечне майно в позасудовому порядку та додає його копію до матеріалів справи, тому саме з цього моменту позивач дізнався про ту обставину, що його права на спірне майно порушені та що його позбавлено можливості вільно реалізовувати право власності на дане майно, натомість до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся у 2021р., тобто з пропущенням строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ АКБ «Львів», - не надала пояснень щодо позову або відзиву. Статтею 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

ІІІ. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Попов Д.І. підтримав заявлені позовні вимоги та просить врахувати доводи та мотиви, викладені стороною позивача у письмових заявах по суті даної справи. Так, адвокат Попов Д.І. в судовому засіданні зазначив, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (Закон № 898-IV, ч.2 ст.37), а відтак скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є прямо передбаченим законом способом захисту цивільних прав; спірне нерухоме майно було набуте відповідачем ПАТ АКБ «Львів» з порушенням статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127, ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" тощо, а відтак, банком порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що потягнуло за собою скасування рішення про реєстрацію за банком права власності на це майно та його припинення. ПАТ АКБ «Львів» не мало права розпоряджатися спірним майном, набутим в незаконний спосіб. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021р., яке набрало законної сили, скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану земельну ділянку, а також скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану нежитлову будівлю. Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що державна реєстрація права власності іпотекодержателя ПАТ АКБ «Львів» на предмет іпотеки (нежитлову будівлю та земельну ділянку), що належали іпотекодавцю ОСОБА_1 , була проведена без дотримання вимог законодавства. Тому ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» не мало права розпоряджатися цим майном, набутим в незаконний спосіб. Однак, ставши власником нерухомого майна (предмету іпотеки) в незаконний спосіб, в подальшому ПАТ АКБ «Львів» відчужив спірне нерухоме майно відповідачці ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 23.02.2017 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2017 року №81108692 та №81111171 відповідно.

Представник позивача адвокат Попов Д.І. в судовому засіданні ствердив, що позивач ОСОБА_1 є суб`єктом, якому належить на законних підставах право власності на спірне майно, яке поза його (позивача) волею вибуло з його володіння внаслідок неправомірних (незаконних) дій інших осіб, а саме ПАТ АКБ «Львів», у подальшому дане майно було відчужене Банком та право власності на нього зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 , а тому позивач правомірно заявляє вимогу про витребування спірного майна у відповідачки ОСОБА_2 як в останнього набувача цього майна. Обраний ними (стороною позивача) спосіб захисту у виді індикаційного позову вважає доцільним та ефективним у даному випадку для захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 . З приводу строку звернення до суду, представник позивача у судовому засіданні вказав, що захистом своїх порушених прав та інтересів позивач ОСОБА_1 звернувся ще в січні 2018 року, що виключає пропуск ним строку звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Каралюс Л.М. в судове засідання не з`явилися, представником подано письмові заяви про проведення судового розгляду даної справи по суті за відсутності сторони відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ АКБ «Львів» в судове засідання не з`явився, а скерував клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, у якому зазначив, що АТ АКБ «Львів» заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову.

IV. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суддіМостиського районногосуду Львівськоїобласті від30.08.2021р.залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння; розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.11.2021р. продовжено стороні позивача строк для подання відповіді на відзив, який встановлений ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.09.2021р.

Ухвалою суду від 16.11.2021р. провадження у даній цивільній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №448/51/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів», ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою суду від 13.05.2022р. поновлено провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 31.05.2022р. залучено Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 23.06.2022р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння.

V. Обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 28.05.2014р. між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ АКБ «Львів» (відповідачем) укладено Генеральний договір кредитної лінії №03/06-164, згідно якого банк зобов`язався відкрити позивачу як позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якого надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а позичальник зобов`язався повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплачувати інші платежі, передбачені цим Договором. Згідно п.2.1.1 Договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією - 400000 грн. В подальшому, у відповідності до додаткового Договору №3 від 17.06.2015р., яким внесено зміни до Генерального договору, - банк відкрив позивачу відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 434000 грн. для рефінансування кредитної заборгованості, ремонту торгового приміщення, фінансування поточної діяльності строком погашення не пізніше 27.05.2021р.

З метою забезпечення виконання позивачем ОСОБА_1 як позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору, між позивачем як іпотекодавцем та відповідачем ПАТ АКБ «Львів» як іпотекодержателем 28.05.2014р. укладено Договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р. за реєстровим номером №1191.

Згідно п.1.1 зазначеного Договору, іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014р. та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого іпотекодержатель відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 400000 грн., який позичальник зобов`язується повернути у строк до 27.05.2021р., зі сплатою 27% річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору.

Між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 18.06.2015р. укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Пилюх Г.Р. 28.05.2014. за реєстровим №1191. Зазначеним договором від 18.06.2015р. внесено наступні зміни до Договору іпотеки, зокрема у іншій редакції викладено п.п.1.1 п.1 «Предмет договору», п.п.9.5 п.9 «Додаткові умови». Так, у відповідності до нової редакції, іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014р. та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між іпотекодержателем та ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якого іпотекодержатель відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 434000 грн., який позичальник зобов`язується повернути у строк до 27.05.2021р., зі сплатою 27% річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору.

Відповідно до п.1.3 та п.1.4. зазначеного Договору іпотеки, позивач як іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,яка належитьіпотекодавцю направі власностіна підставіСвідоцтва проправо власностіна нерухомемайно серії НОМЕР_1 ,виданого виконавчимкомітетом Мостиськоїміської ради09.11.2010р.,що підтверджуєтьсятакож Витягомпро державнуреєстрацію прав,який видано09.11.2010р.за №27934951КП МостиськеРБТІ. Перереєстраціяправа власностіна нерухомемайно проведеноза іпотекодавцем07.12.2013р. ОСОБА_7 ,державним реєстраторомреєстраційної службиМостиського РУЮЛьвівської областіз присвоєннямреєстраційного номераоб`єкта нерухомогомайна 234756246224(номерзапису проправо власності3733494).Нежитлова будівлязнаходиться наземельній ділянціплощею 0,008га,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 та належитьіпотекодавцю направі власностіна підставіДоговору купівлі-продажуземельної ділянкинесільського господарськогопризначення,посвідченого приватнимнотаріусом Мостиськогорайонного нотаріальногоокругу КубароюО.С.15.04.2014р.,реєстрація прававласності нанерухоме майнопроведено заіпотекодавцем 15.04.2014р.нотаріусом КубароюО.С.з присвоєннямреєстраційного номераоб`єкта нерухомогомайна 339661646224(номерзапису проправо власності5361571).Право власностііпотекодавця наземельну ділянкупідтверджується витягомз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку №НВ-4601269232014.Кадастровий номерземельної ділянки4622410100:09:003:0867.

Відповідно до Акту про перевірку цільового використання кредиту від 30.10.2014р. наданого ФОП ОСОБА_1 , - ОСОБА_1 використав отриманий в Банку транш в сумі 200000 грн. за цільовим використанням; мета кредиту ремонт торгового приміщення, фінансування поточної діяльності.

19.01.2017р. кредитний комітет ПАТ АКБ «Львів» розглянув пропозицію Управління по роботі з проблемною заборгованістю щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014р. на наступних умовах: звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначений предмет іпотеки набути у власність з дня його державної реєстрації за ПАТ АКБ «Львів» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за вартістю, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 згідно звіту про незалежну оцінку майна від 12.12.2016р., зокрема: - зазначену нежитлову будівлю за вартістю 628816, 85 грн.; - земельну ділянку за вартістю 9792 грн. Цього ж дня рішенням кредитного комітету вирішено здійснити операцію на запропонованих умовах та рекомендувати на затвердження Правлінню Банку.

Згідно протоколу №10/2017 засідання Правління ПАТ АКБ «Львів» від 24.01.2017р. Правлінням Банку затверджено рішення кредитного комітету від 19.01.2017р. та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлюзагальною площею198,2кв.м.,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,та наземельну ділянкукадастровий номер4622410100:09:003:0867,площею 0,008га,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ;зазначений предметіпотеки набутиу власністьз дняйого державноїреєстрації заПАТ АКБ«Львів» вдержавному реєстріречових правна нерухомемайно завартістю,яка визначенасуб`єктом оціночноїдіяльності ФОП ОСОБА_4 згідно звітупро незалежнуоцінку майнавід 12.12.2016р.,зокрема:-зазначену нежитловубудівлю завартістю 628816,85грн.;-земельну ділянкуза вартістю9792грн.

01.02.2017р. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна зареєструвала за №20792428 та за №20792531 заяви уповноваженої особи ПАТ АКБ «Львів» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ПАТ АКБ «Львів» скерував позивачу ОСОБА_1 письмове повідомлення, датоване 01.02.2017р. за вих.№59/0-24 про те, що у зв`язку з порушенням ним (позивачем) умов кредитного договору та у відповідності до п.3.1.4., п.6.2.3 Договору іпотеки, керуючись ст.ст.35, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку», ним (відповідачем ПАТ АКБ «Львів») прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб-набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за Генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014р. Набуття у власність предмета іпотеки проведено 01.02.2017р. шляхом державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вартістю, яка визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна від 12.12.2016р., зокрема нежитлова будівля загальною площею 198,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 набута за вартістю 628816 грн.; земельна ділянка, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 набута за вартістю 9792 грн.

Після набуття предмету іпотеки (нежитлової будівлі загальною площею 198,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, площею 0,008 га за адресою: АДРЕСА_1 ) у власність, відповідач ПАТ АКБ «Львів» продав дане майно (предмет іпотеки) відповідачці ОСОБА_2 . Відчуження зазначеного майна (нежитлової будівлі та земельної ділянки) відповідачці ОСОБА_2 мало місце на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 23.02.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1149 на бланку НВО655062, що підтверджується відповідним договором та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2017 року № 81108692 та № 81111171 відповідно. Ціна договору 680 134,94 грн., а саме продаж будівлі вчинено за ціну 669 689,94 грн., продаж земельної ділянки вчинено за ціну 10 445,00 грн.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021р., ухваленим по цивільній справі №448/51/18, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2022р. та яке набрало законної сили саме 04.04.2022р. - скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану земельну ділянку; скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану нежитлову будівлю.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене судове рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021р. набрало законної сили 04.04.2022р. та у відповідності до вимог ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України таке має преюдиціальний характер при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в тому числі при розгляді даної цивільної справи.

Зокрема, даним судовим рішенням:

- визнано обґрунтованими та доведеними по суті доводи позову щодо незаконності позбавлення позивача ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, що було предметом іпотеки, незаконності набуття права власності на нього відповідачем ПАТ АКБ «Львів», незаконності оспорених рішень державного реєстратора (нотаріуса) про державну реєстрацію права власності;

- встановлено, що державна реєстраціяправа власностііпотекодержателя ПАТАКБ «Львів»на предметіпотеки (нежитловубудівлю таземельну ділянку),що належалиіпотекодавцю ОСОБА_1 ,була проведенабез дотриманнявимог законодавства,було порушенопроцедуру зверненнястягнення напредмет іпотекиу позасудовомупорядку успосіб реєстраціїправа власностііпотекодержателя нанерухоме майно(впорушення ч.3ст.37Закону України«Про іпотеку»матеріали реєстраційноїсправи немістили висновкупро оцінкупредмета іпотекисуб`єктом оціночноїдіяльності;в матеріалахсправи буввідсутній доопрацьований(актуалізований)звіт тависновок провартість об`єктаоцінки надату набуттяпредмета іпотекиу власністьіпотекодержателя (переходуправа власності),тобто на01.02.2017р.;матеріали справи не містили доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про спірне нерухоме майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку) для проведення оцінки; встановлено наявність порушення щодо визначення ринкової вартості (оцінки нерухомого майна) та суми заборгованості по кредитній лінії №03/06-164 від 28.05.2014р., яке не було встановлено нотаріусом при здійсненні реєстраційних дій; встановлено, що перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя ПАТ АКБ «Львів» було здійснено без проведення належним чином оцінки вказаного нерухомого майна на момент переходу такого права власності; встановлено, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. під час прийняття оскаржуваних рішень не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації);

- задоволено пред`явлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги до ПАТ АКБ «Львів» саме у спосіб скасування рішень приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ПАТ АКБ «Львів» права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно, з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дане майно (нежитлову будівлю та земельну ділянку);

- роз`яснено позивачу ОСОБА_1 , що такий не позбавлений в подальшому обрати будь-який інший ефективний спосіб захисту та можливості звернутися до суду з будь-яким іншим відповідним позовом до відповідачів з дотриманням вимог процесуального законодавства, в тому числі з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна.

VI. Застосовані судом норми права.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 317ЦК України власниковіналежать прававолодіння,користування тарозпоряджання своїммайном.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача унормовано статтею 388 ЦК України, згідно якої :

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VII. Висновки суду.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі №6-1цс15, відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі, а іншим шляхом, що підтверджено судовим рішенням від 21.07.2021р. у цивільній справі 448/51/18, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна від відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 388 ЦК України. При цьому стороною позивача обрано належний спосіб захисту своїх прав в цій частині позовних вимог.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. близькі за змістом висновки, сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 147), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункт 46)).

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає в внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49)

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) дійшла висновку, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Належним способом захисту у цій справі є витребування майна на підставі статті 388 ЦК України, які були заявлені стороною позивача та які підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача, у яких такі покликались на належне повідомлення банком іпотекодавця ОСОБА_1 про процедуру примусового стягнення на предмет іпотеки, на дійсність оцінки вартості спірного майна від 12.12.2016р. та належність висновку про оцінку предмета іпотеки, а також на правомірність дій банку та реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій при взятті на баланс спірного майна, оскільки зазначені обставини досліджувались судом в ході розгляду справи №448/51/18 та їм вже була надана відповідна правова оцінка, яка викладена в судовому рішенні від 21.07.2021р.

Стосовно аргументу сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для застосування до заявлених позовних вимог позовної давності та відмови у задоволенні даного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У справі, що розглядається, судом встановлено, що 18 січня 2018 року, тобто, в межах позовної давності, ОСОБА_1 за захистом порушеного права звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів», ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якому просив суд задовольнити позовні вимоги відносно ПАТ АКБ «Львів» у спосіб: скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33732617 від 06.02.2017 року, щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер: 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 339661646224, загальною площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства АКБ «Львів» на дану земельну ділянку; скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33732096 від 06.02.2017 року, щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 234756246224, площею 198,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства АКБ «Львів» на дану нежитлову будівлю.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 ,ще вмежах розглядуцивільної справи№448/51/18, усудових дебатахпросив напідставі ст.5ЦПК Українизадовольнити позовнівимоги позивача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення та земельну ділянку) за ОСОБА_2 у належний спосіб, який є ефективним, зокрема у спосіб витребування майна з її володіння, а саме: земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер: 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 339661646224, загальною площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі, площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 234756246224.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21 липня 2021 року у справі №448/51/7 позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану земельну ділянку, а також скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017р. щодо державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» на дану нежитлову будівлю.

З приводу заявленої в судових дебатах вимоги про витребування спірного майна з володіння ОСОБА_2 , суд прийшов до переконання, що заявлення такоїпозовної вимогив судовихдебатах єпорушенням вимогцивільного процесуальногозаконодавства вчастині часута формизвернення особищодо змінипредмета абопідстави позову,відтак відсутнібудь-якіправові підставидля прийняттясудом такоїпозовної вимогидо розгляду;відповідно безприйняття дорозгляду письмовоїзаяви позивачау редакціїз такоюпозовною вимогоюяк витребуванняспірного нерухомогомайна зволодіння особи,не судвправі вирішуватитаку вимогупо суті;як наслідок- судомне розціненотаку вимогусторони позивачаяк позовнувимогу,заявлену уцивільному спорі -справі №448/51/18.

При цьому, у судовому рішенні від 21.07.2021р., ухваленому за результатами розгляду цивільної справи №448/51/18, судом роз`яснено, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений в подальшому обрати будь-який інший ефективний спосіб захисту та можливості звернутися до суду з будь-яким іншим відповідним позовом до відповідачів з дотриманням вимог процесуального законодавства, в тому числі з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна.

З даним цивільним позовом про витребування спірного майна з володіння відповідачки ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 звернувся 25.08.2021р.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок судового процесу у справі.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, з огляду на факт відкриття Мостиським районним судом Львівської області провадження у справі №448/51/18 та тривалий час розгляду даної справи, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права на спірне майно будуть відновлені та захищені в судовому порядку в межах саме цивільної справи №448/51/18, звернення позивача ОСОБА_1 до Мостиського районного суду Львівської області з даним позовом про витребування спірного майна з володіння відповідачки ОСОБА_2 відразу ж після ухвалення судом рішення у цивільній справі №448/51/18, суд приходить до переконання, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992).

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VIII. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (що станом на 2021 рік становило 908 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (що станом на 2021 рік становило 11 350 гривень).

З матеріалів справи вбачається, що за заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 11353 грн. (908 грн.+10445 грн.), що підтверджено наявними у матеріалах справи квитанціями від 18.08.2021р. та від 17.09.2021р.

Таким чином, стороною позивача внесено судовий збір в більшому розмірі ніж встановлено законом. Сума зайво сплаченого судового збору становить 3 грн. (11353 грн.-11350 грн.)

За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак,позивачу ОСОБА_1 слід повернути зайво сплачену суму судового збору в розмірі 3 (три) гривні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , то з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача ОСОБА_1 11 350 гривень сплаченого ним судового збору.

Щодо інших судових витрат, то стороною позивача до закінчення судових дебатів з покликанням на ст.ст.133, 134, 137 та 141 ЦПК України повідомлено суд, що у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, буде подано відповідну заяву про розподіл інших судових витрат з долученням відповідних доказів їх понесення, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», про витребування майна з чужого володіння задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майно:

- земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, зальною площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлову будівлю загальною площею 198,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №1149 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольгою Петрівною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору в розмірі 3 (три) гривні.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.11.2022р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та проживає за адресою: с.Буців Яворівського району Львівської області, зареєстрована за адресою: с.Гостинцеве Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Сербська, 1, код ЄДРПОУ: 09801546.

Суддя Ю.В. Кічак