Рішення

від 31.10.2022 по справі 450/3040/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3040/22 Провадження № 2/450/1605/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про (предметспору) розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача):позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Свої вимоги мотивує тим, що він з 20.02.2009 року перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Укладення шлюбу як і його продовження мало місце в інтересах дитини, щоб вона жила в сім`ї. Позивач тривалий період намагався налагодити сімейні відносини, залагоджував кризові ситуації та намагався зберегти сім`ю. У зв`язку з війною та проходженням ним військової служби, він не має змоги докладати зусиль для збереження шлюбу. Відповідачка не намагається доглядати дитину, часто залишала сина на догляд бабусі матері позивача або й самого, не цікавиться, чи матиме син, що їсти та чи готується до уроків. Вихованням дитини на даний час займається в основному його мати. Байдуже ставлення відповідачки до сина та до нього і не виконання сімейних обов`язків призводить до втрати інтересу у збереженні шлюбу. Він наполягає на розірванні шлюбу, оскільки подальше спільне життя суперечить його інтересам та інтересам сина. Син конфліктує з відповідачкою та висловлює бажання не їздити жити у м.Львів, куди вона їздить на тривалі періоди. Просить розірвати шлюб та встановити місце проживання дитини з батьком за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 .

Позиція відповідача: відповідачка була повідомлена про час та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала та не заперечила щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, оскільки при можливих повторних нападах країни-агресора має намір виїхати за межі України.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. 31.10.2022 року на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги, Служби у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак подав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

31.10.2022 року заява позивача про розгляд справи у його відсутності та задоволення позову; 31.10.2022 року заява відповідача про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог; 31.10.2022 року заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, про розгляд справи у відсутності представника та підтримання позовних вимог.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 20.02.2009 року, зареєстрований Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 20.02.2009 року, актовий запис №7.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області 01.07.2009 року, актовий запис №43.

При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до вимогст. 112 СК Українисуд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

Згідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови,якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення,забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя.

За змістомст. 55 СК Українидружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини,примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4ст. 56 СК України).

Відповідно до вимогст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

У відповідності із положеннями ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Зважаючи на те, що відповідачка визнала позов, сторони шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, спроб для примирення не здійснюють, шлюб між ними набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

Приймаючи до уваги пояснення позивача у позовній заяві, відсутність його згоди на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язком батьків утримувати дитину.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно зст.160СК України,місце проживаннядитини,яка недосягла десятироків,визначається зазгодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Сторони у справі, які є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають окремо.

Згідно з положенням ст.8 ЗУ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Згідно ст.150 СК України, обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Відповідач щодо визначання місця проживання сина з позивачем батьком не заперечує. Як зазначив позивач у позовній заяві та не заперечила відповідачка, син проживає за місцем реєстрації батька, вихованням дитини займається мати позивача, син не бажає проживати разом з матір`ю за місцем її реєстрації у м.Львові.

Відповідно до ч 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Сторонами не заперечується факт, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим судом цей факт визнається встановленим та таким, що доказуванню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд враховує можливість батька забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, проживання на момент розгляду справи малолітнього сина з батьком, добросовісне виконання відповідачем батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, згоду матері на проживання малолітнього сина з батьком, через що, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення суд, зазначає, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідачки спілкуватися з сином та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки матір дитини, у разі визначення місця проживання останньої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у його вихованні.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.12,13,81,141, 247,259,263-265,274-279, 351-354 ЦПК України, ст. 56, ч.2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ст. ст.110,112, ч.2 ст. 114, ст. ст. 141, 157, 160, 161 СК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, - задоволити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.02.2009 року Сокільницькою сільською радою Пустомиітвського району Львівської області, актовий запис №7, - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог: Служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, ІКЮО 44700175, 81130, с.Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1, Львівського району, Львівської області.

Суддя Д.А.Кукса