Рішення

від 17.11.2022 по справі 761/36550/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36550/21

Провадження № 2/761/5770/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» про повернення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП»про повернення безпідставно набутих коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.09.2021 року між сторонами було укладено договір про надання організаційно-консультаційних послуг №11. На виконання вимог даного договору позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 171200,00 грн. Сторонами в процесі телефонних перемовин, було домовлено та узгоджено, про те, що в строк до 15.09.2021 року, відповідач доставить на територію України транспортний засіб, а також здійснить його митне оформлення на користь позивача. 25.09.2021 року на адресу відповідача було надіслано претензію про повернення коштів, так як жодні послуги за договором не надані. Проте, станом на день подання позовної заяви відповідачем жодних дій передбачених договором не вчинено, транспортний засіб не переданий, грошові кошти не повернуті, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою від 13.10.2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить суд про їх задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України, застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018р. у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018р. у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018р. у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Також, системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (правова позиція касаційної інстанції по справах: № 367/6344/16-ц від 05 грудня 2018р.; № 524/4690/16-ц від 21 січня 2019р.; аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014р. у справі № 6-122цс14).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що між сторонами було усно досягнуто домовленість щодо надання відповідачем послуг по придбанню та доставці позивачу автомобіля «Volkswagen Tiguan», який був обраний ним на Інтернет майданчику «AUTO.RIA».

09.09.2021 року між сторонами було укладено договір № 11 про надання організаційно-консультаційних послуг. На виконання вимог такого договору позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 171200,00 грн. проте зазначений договір було укладено без дотримання письмової форми, як це визначено законодавством, оскільки його підписання відбулось за допомогою телефонного електронного месенджера «Вайбер» шляхом обміну відсканованих копій підписаного примірника договору, а письмово підписаного договору відповідач, так і не направив позивачу.

За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 цього Закону).

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Також, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ч. 2, яка передбачає серед іншого для первинних документів обов`язковим є такий реквізит як «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Тобто, виходячи з наведених вище обставин, можна дійти висновку, що Договір, № 11 від 09.09.2021 року є неукладеним, оскільки не дотримана його належна форма ні в письмовому, ні в електронному вигляді.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм законодавства суд дійшов висновку, що обов`язковим реквізитом договору є наявність фізичного або електронного цифрового підпису особи. Якщо договір укладений з юридичною особою, для електронної версії документа накладення на нього електронного цифрового підпису та електронної цифрової печатки (за наявності) є обов`язковими, а їх відсутність свідчить про відсутність ідентифікації сторони договору та, відповідно, цілісність документа, у якому відображається воля останніх.

Відповідно, виходячи з наведеного вище, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що перерахунок коштів за договором № 11 від 09.09.2021 року є безпідставним, оскільки в силу положень закону, такий правочин є неукладеним.

Сканкопія договору з наявним підписом не вважається оригіналом електронного документа в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не дозволяє ідентифікувати сторону такого правочину.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь зазначених коштів, у розмірі 171200,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1712,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 1, 11, 15, 16, 317, 319, 328, 391, 625, 1212, 1215 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» про повернення безпідставно набутих коштів- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 171 200, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 712, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТИК ГРУП»: м. Київ, вул. Глибочицька, 13, оф. 21, код ЄДРПОУ 44175229.

Повний текст судового рішення складено: 17.11.2022 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА