Рішення

від 15.11.2022 по справі 640/843/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 року м. Київ № 640/843/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»доСхідного офісу Держаудитслужбипровизнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Східного офісу Держаудитслужби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2020-12-10-012304-с від 23.12.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про помилковість та необґрунтованість тверджень відповідача, викладених у спірному рішенні. У зв`язку із цим, АТ «Укргазвидобування» не погоджується із висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2020-12-10-012304-с, що затверджений начальником управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області, і вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку. Зокрема позивач зазначає, що АТ «Укргазвидобування» проводилась процедура закупівлі (з оприлюдненням оголошення про проведення відкритих торгів відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону), 20П-119_64210000-1 Послуги телефонного зв`язку та передачі даних (Послуги доступу до Інтернет через супутникові канали зв`язку), ідентифікатор закупівлі UА-2020-12-10-012304-с; з переможцем закупівлі ПрАТ «Датагруп» укладено договір; відповідно до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 17.12.2021 № 624 було розпочато моніторинг цієї процедури закупівлі, за результатами якого 23.12.2021 в електронній системі публічних закупівель оприлюднено висновок про результати моніторингу, який затверджено начальником Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Ващенко Г.В. 23.12.2021; так, у спірному висновку відповідач зазначає про встановлення ним порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 8 Закону, на підставі чого відповідач зобов`язав позивача здійснити заходи, направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи щодо вжиття заходів; положення ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» надає відповідачу право у випадку встановлення порушень зобов`язати позивача здійснювати усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, а не здійснювати заходи із забезпечення в подальшому недопущення встановлених порушень; таким чином, зобов`язання здійснити заходи направлені на недопущення встановлених порушень у майбутньому є порушенням ст. 19 Конституції України і ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже і висновок відповідача суперечить вказаним нормам.

Також позивач акцентував увагу на тому, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень; вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції, містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта, які є обов`язковими для виконання останнім; зобов`язання позивача самостійно визначити які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Щодо встановленого порушення, то, як підкреслює позивач, то воно також не мало місця, оскільки 17.12.2021 о 14:12 відповідачем оприлюднено в електронній системі закупівель запит про надання пояснень, а 22.12.2021 об 11:06 позивачем оприлюднені пояснення на запит відповідача від 17.12.2021; відтак, запитувана відповідачем інформація надана позивачем у встановлений строк, тому порушення своєчасності надання інформації допущено не було, а висновок відповідача в цій частині є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

17.01.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/843/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

10.02.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі; усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель; відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» річний план закупівель повинен містити інформацію про розмір бюджетного призначення та/або очікувану вартість предмета закупівлі; отже, перед здійсненням процедури закупівлі замовник зобов`язаний визначити очікувану вартість предмета закупівлі з урахуванням усіх його необхідних технічних, функціональних та якісних характеристик; однак на порушення вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не надав через електронну систему закупівель інформацію та документи, на підставі яких розрахував розмір витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначив його очікувану вартість.

Також відповідачем подано до Окружного адміністративного суду м. Києва клопотання про долучення доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Східним офісом Держаудитслужби на підставі наказу № 624 від 17.12.2021 «Про початок моніторингу закупівель» проведено моніторинг закупівлі, проведеної АТ «Укргазвидобування», а саме послуг телефонного зв`язку та передачі даних (послуги доступу до Інтернет через супутникові канали зв`язку), ідентифікатор закупівлі UА-2020-12-10-012304-с.

За результатами проведеного моніторингу закупівлі UА-2020-12-10-012304-с Східним офісом Держаудитслужби складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 23.12.2021.

Внаслідок проведення моніторингу закупівлі UА-2020-12-10-012304-с Східним офісом Держаудитслужби встановлено порушення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Не погоджуючись із висновком про результати моніторингу процедури закупівлі, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

За приписами ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель регламентовано ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, що була чинною на момент проведення моніторингу публічної закупівлі UА-2020-12-10-012304-с.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Пунктом 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних органів Державної аудиторської служби» до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби, Південний офіс Держаудитслужби, Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Відповідно до п. 16 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відтак, Східний офіс Держаудитслужби є територіальним органом Держаудитслужби, який має повноваження здійснювати моніторинг публічних закупівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.

Моніторинг процедур закупівель здійснюється також щодо процедур закупівель, особливості яких передбачені у законах, що визначені у частинах восьмій та дев`ятій статті 3 цього Закону.

З приписів ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що Східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями на здійснення моніторингу процедури закупівлі в тому числі і на стадії дії договору, укладеного за результатами закупівлі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.

Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення із зазначенням унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі, а також опису підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі.

Повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.

Як вбачається із інформації, що розміщена у електронній системі закупівель за посиланням:

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-10-012304-c, підставою для прийняття рішення про початок моніторингу стали виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель.

Приписами ч. 4 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

З електронної системи закупівель вбачається, що повідомлення про початок проведення моніторингу закупівлі UА-2020-12-10-012304-с опубліковано 17.12.2021 о 13:49. Висновок за результатами проведеного моніторингу опубліковано 23.12.2021, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» строку.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель.

Замовник у межах строку здійснення моніторингу процедури закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі.

Як вбачається з електронної системи закупівель Східний офіс Держаудитслужби 17.12.2021 о 14:12 опублікував по закупівлі UА-2020-12-10-012304-с запит замовнику на пояснення, у якому зазначено, що постала потреба в отриманні пояснень (інформації та документів), яким чином та на підставі яких документів вами визначено його очікувану вартість. Також Східний офіс Держаудитслужби запитував надати посилання на сторінку власного веб-сайту, на якому розміщено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі.

Відповідь замовника та пояснення були опубліковані в електронній системі закупівель 22.12.2021 об 11:06.

Враховуючи, що у 2021 році 18 і 19 грудня були вихідними днями, то АТ «Укргазвидобування» розмістило відповідь та пояснення у встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» строк, а саме до закінчення третього робочого дня з моменту оприлюднення запиту Східним офісом Держаудитслужби.

По суті дотримання позивачем вимог п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710 та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державні закупівлі» в частині не надання інформації щодо сторінки веб-сайту на запит про надання пояснень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710 головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити: обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі; оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб`єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.

Таким чином, розміщення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі на сторінці власного веб-сайту або офіційного веб-сайту головного розпорядника бюджетних коштів є обов`язковим.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, рекомендовано з урахуванням затверджених цією постановою заходів: 1) органам місцевого самоврядування - затвердити заходи щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, а також забезпечити оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його очікуваної вартості та/або розміру бюджетного призначення на власному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель; 2) суб`єктам управління об`єктами державної власності - забезпечити розгляд, зокрема на загальних зборах або засіданнях наглядових рад господарських товариств, питання щодо ефективного та раціонального використання державних коштів.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710 затверджено заходи щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

За приписами ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

З системи електронних закупівель судом встановлено, що процедура закупівлі UА-2020-12-10-012304-с проводилась за власні кошти товариства (кошти від господарської діяльності підприємства), що підтверджується планом закупівлі, який розміщений за посиланням: https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2020-11-12-003588-c.

Відповідно до п. 4.2 Статуту АТ «Укргазвидобування» в редакції від 16.12.2020, який офіційно розкрито за посиланням: https://ugv.com.ua/page/oficijni-dokumenti, майно Товариства формується за рахунок: майна, переданого засновниками; кредитних та запозичених коштів; виробленої продукції та майна, створеного (придбаного) Товариством у результаті господарської діяльності; доходів, отриманих у результаті здійснення господарської діяльності тощо.

В рішенні Господарського суду міста Києва по справі № 910/10255/13 від 27.06.2013, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 по справі № 910/10255/13, встановлено, що майно, передане відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) до статутного капіталу ПАТ «Укргазвидобування», а також майно, яке придбане, виготовлене та отримане ПАТ «Укргазвидобування» з інших джерел (в тому числі набуте внаслідок правонаступництва) є власністю ПАТ «Укргазвидобування», а НАК «Нафтогаз України» в свою чергу належать лише корпоративні права у статутному капіталі ПАТ «Укргазвидобування».

При цьому, корпоративні права відносно ПАТ «Укргазвидобування» належать саме НАК «Нафтогаз України», а не державі, оскільки як встановлено вище, НАК «Нафтогаз України» передала до статутного капіталу ПАТ «Укргазвидобування» майно, яке набуте позивачем за зустрічним позовом у власність внаслідок його створення.

Вищий господарський суд України у постанові від 13.08.2013 у справі № 910/10255/13 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що оскільки у статутному капіталі ПАТ «Укргазвидобування» наявні корпоративні права виключно НАК «Нафтогаз України», то ПАТ «Укргазвидобування» не є господарською організацію, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, та не є господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави.

Відповідно до п. 4.3 Статуту АТ «Укргазвидобування» в редакції від 16.12.2020 Товариство має використовувати державне майно відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане Товариству у користування, господарське відання чи управління, включається до його активів.

Тобто, відповідно до Статуту Товариства у АТ «Укргазвидобування» наявне майно, яке належить йому на праві приватної власності та, крім того, АТ «Укргазвидобування» може використовувати державне майно.

Таким чином, АТ «Укргазвидобування» не є суб`єктом, який діє на основі лише державної власності, а отже йому не притаманна перша ознака суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 172 Господарського кодексу України передбачено, що відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України «Про управління об`єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що корпоративні права держави - це корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що господарське товариство вважається таким, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, лише у випадку якщо держава є акціонером такого товариства та їй належать акції у статутному капіталі цього господарського товариства.

В той же час, відповідно до п. 7.1 Статуту АТ «Укргазвидобування» засновником та єдиним акціонером Товариства є акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка є окремою юридичною особою, створеною відповідно до чинного законодавства України.

Як вже зазначалося, в рішенні Господарського суду міста Києва по справі № 910/10255/13 від 27.06.2013, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 по справі № 910/10255/13, встановлено, що корпоративні права відносно ПАТ «Укргазвидобування» належать саме Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», а не державі, а відтак АТ «Укргазвидобування» не є господарською організацію чи товариством, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави.

В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2014, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 та постановою Верховного Суду від 20.12.2018 по справі № 826/1503/14, суд встановив, що у статутному капіталі ПАТ «Укргазвидобування» наявні корпоративні права виключно НАК «Нафтогаз України», а відтак ПАТ «Укргазвидобування» не є підприємством, частка держави у статутному капіталі якого становить 50 відсотків та більше.

Таким чином, оскільки акції АТ «Укргазвидобування» належать НАК «Нафтогаз України», а не державі, то АТ «Укргазвидобування» не відноситься до суб`єктів, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів, а відтак АТ «Укргазвидобування» не притаманна і друга ознака суб`єкта державного сектору економіки.

Крім того, в рішенні Господарського суду м. Києві від 17.01.2017 по справі № 910/17060/16, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017, встановлено, що Товариство не відноситься до суб`єктів державного сектору економіки.

Вищенаведене свідчить про те, що АТ «Укргазвидобування» не є суб`єктом державного сектору економіки.

Поряд з цим, Товариство не використовує кошти Державного бюджету України.

Отже, позивач не є головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктом господарювання державного сектору економіки, відтак і не належить до переліку суб`єктів господарювання, на яких розповсюджуються вимоги пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10.2016 № 710 щодо оприлюднення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі на сторінці власного веб-сайту.

Всі зазначені аргументи було описано АТ «Укргазвидобування» у наданих поясненнях, які опубліковані у відповідь на запит на пояснення. Проте, відповідачем їх протиправно не взято до уваги.

За приписами ч. 6 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Як вбачається із системи електронних закупівель, висновок було складено і опубліковано 23.12.2021, відтак в межах передбаченого строку.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» у висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі регламентується Порядком заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.09.2020 № 552 (далі за текстом - Порядок № 552).

Відповідно до п. п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 552 у пункті 2 заповнюється висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися.

У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Суд зазначає, що висновок Східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2021 про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2020-12-10-012304-с, за своїм змістом є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим в межах реалізації повноважень органу державного фінансового контролю, та визначає позивачу певні зобов`язання для виконання.

Крім того, за своїм змістом спірний висновок є індивідуально-правовим актом, який повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтованість, в силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вже встановлено судом, на підставі виявлених порушень законодавства у сфері закупівель, керуючись ст. ст. 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Східний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача здійснити заходи направлені на недопущення встановлених порушень у подальшомуё зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Оскільки висновок за результатами проведеного моніторингу публічних закупівель встановлює для позивача певні обов`язки, такий висновок є актом індивідуальної дії, що приймається Держаудитслужбою в межах наданих їй повноважень та на виконання покладених на неї завдань, а тому може бути перевірений судом на відповідність п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд зазначає, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.12.2019 у справі № 160/9513/18 (адміністративне провадження № К/9901/31302/19), від 05.03.2020 у справі № 640/467/19 (адміністративне провадження № К/9901/1118/20).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що висновок є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, оскільки містить вимоги, зокрема шляхом недопущення в подальшому порушень законодавства.

Визначення контролюючим органом такого способу усунення виявлених порушень як «здійснення заходів направлених на недопущення встановлених порушень у подальшомуё зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення» не вирішує питання обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії.

При цьому, відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів на спростування висновків суду відповідачем не надано.

Отже, враховуючи відсутність порушень Закону України «Про публічні закупівлі» з боку АТ «Укргазвидобування» при проведенні закупівлі UА-2020-12-10-012304-с, суд доходить до переконання про протиправність висновку Східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2021 про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2020-12-10-012304-с, опублікованого в електронній системі закупівель 23.12.2021.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «Укргазвидобування» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із платіжного доручення № 475292 від 04.01.2022, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби (адреса: 04053, м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, 22, ідентифікаційний код 40477689) про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2020-12-10-012304-с від 23.12.2021.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби (адреса: 04053, м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, 22, ідентифікаційний код 40477689) шляхом їх безспірного списання на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний номер 30019775) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя К.С. Пащенко