Постанова

від 03.11.2022 по справі 804/4663/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 804/4663/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Тарханова А.Є.

за участі представника позивача Бруснік Т.Г., представника відповідача Єгорова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2022 року у справі № 804/4663/18 (суддя I інстанції Златін С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 22 лютого 2018 року:

- № 0001384618 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 486244562 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 329376130 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 156868432 грн;

- № 0001544621 (форми "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), задекларованої на рахунок платника в банку у розмірі 23405456 грн, визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 23405456 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11702728 грн;

- № 001584621 (форми "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36389209 грн;

- № 0001514618 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 2659099,04 грн;

- № 0001594617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 4691841,84 грн;

- №0001604617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1360 грн за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти;

- № 0001404617 (форми «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- № 0001424617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11848,12 грн;

- № 0001434617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 248,33 грн;

- № 0001444617 (форми «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- № 0001464617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 36587,01 грн;

- № 0001474617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- № 0001494617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 214026,66 грн;

- № 0001504617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- № 0001534617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 230708,44 грн;

- № 0001554617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;

- № 0001454615 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, позов задоволений у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду 10 вересня 2020 року у справі № 804/4663/18 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22 лютого 2018 року № 0001384618:

- в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 158718147 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 79359073,5 грн скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову;

- у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 26062660,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12827918,91 грн скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

- в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду 10 вересня 2020 року залишено без змін.

При новому розгляді справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2022 року позов задоволений, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення від 22 лютого 2018 року № 0001384618 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 26062660,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12827918,91 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначив, що перевіркою встановлено віднесення до складу інших витрат сум коштів та вартості майна, добровільно перерахованих організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, в розмірі, що перевищує встановлене нормами пп. 138.12.3 п. 138.12 статті 138 Податкового кодексу України, а саме не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік. Застосування судом до спірних правовідносин абз. «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України є неприпустимим у зв`язку з наявністю у ПКУ прямої спеціальної норми щодо особливого порядку визначення (обмеження) максимального розміру та віднесення їх до складу інших витрат, а саме пп. 138.12.3 п. 138.12 статті 138 Податкового кодексу України.

У частині зменшення фінансового результату на від`ємні курсові різниці під час виплати дивідендів нерезидентам апелянт зазначив, що сума належних до сплати дивідендів, як резидентам, так і нерезидентам чітко встановлена в національній валюті України та сукупно не може перевищувати загальну суму направленого на ці цілі прибутку. Також вважав, що збільшення (зменшення) власного капіталу відбувається внаслідок збільшення (зменшення) економічних вигід, які пов`язано з виплатами учасникам, а тому такі зміни не впливають на доходи (витрати) підприємства. Крім того, зазначив, що позивачем порушені положення статті 533 Цивільного кодексу України та не взято до уваги правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код за ЄДРПОУ 00190977) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2017, валютного за період з 01.10.2012 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 по 30.06.2017 року, за результатами якої складений акт перевірки від 27.12.2017 № 175/28-10-46-17/00190977. (т. № 1 а.с. 117-250)

За висновками акту перевірки позивачем вчинені порушення чинного законодавства, зокрема:

- неправильно віднесено до складу інших витрат суму коштів та вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, що за твердженням податкового органу призвело до завищення витрат на загальну суму 1 102 295 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 604 523 грн та за 2014 рік на суму 497 772 грн;

- занижений об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 138 668 700 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 2134780,52 грн, за 2015 рік на суму 2260128 грн та на суму 134273790,68 грн за 2016 рік, оскільки позивачем безпідставно враховано у складі інших операційних доходів (витрат) від`ємні курсові різниці отримані в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання по виплаті дивідендів.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті зазначені вище податкові повідомлення-рішення, зокрема і № 0001384618 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 486244562 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 329376130 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 156868432 грн. (т. № 1 а.с. 85)

З урахуванням мотивувальної та резолютивної частин постанови Верховного Суду від 22 лютого 2022 року на новий розгляд направлено лише податкове повідомлення рішення від 22 лютого 2018 року № 0001384618 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 26 062 660,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 827 918,91 грн. (т. № 218 а.с. 65-117)

Задовольняючи позов при новому розгляді, суд першої інстанції виходив з того, що

1. позивачем перераховані внески до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 Податкового кодексу України в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, що відповідає приписам абз. «а» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України;

2. від`ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання по виплаті дивідендів, виникає об`єктивно поза волею платника податків внаслідок макроекономічних процесів і зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти та є витратами платника податків в результаті збільшення розміру його зобов`язання в гривневому еквіваленті. ПКУ не містить будь-яких обмежень для обліку з метою оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання, прийнятого платниками податків в рамках діяльності, спрямованої на отримання доходу. Відсутні в ПКУ і будь які обмеження для обліку від`ємних курсових різниць, що виникли в зв`язку з переоцінкою зобов`язань по виплаті дивідендів. Також суд зазначив, що листом ДФС України від 03.02.2016 № 1896/10/26-15-11-02-11 підтверджено норму ПКУ стосовно об`єкта оподаткування, який визначається відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ. З огляду на вказане суд дійшов висновку, що норми ПКУ, які діяли як у 2013-2014, так і з 01.01.2015, передбачають визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, з метою оподаткування податком на прибуток у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

1.Стосовно правильності віднесення до складу інших витрат сум коштів та вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз. «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014), який застосовано до спірних правовідносин судом першої інстанції, до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Отже, підприємство набуває право на віднесення за вказаною нормою інших витрат звичайної діяльності до складу інших витрат при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема у випадку добровільного перерахування протягом звітного року до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу, коштів у розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Разом з тим, згідно з вимогами пп. 138.12.3 п. 138.12 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014), на яку посилається податковий орган, до складу інших витрат, у тому числі включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об`єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік.

З огляду на правову конструкцію статті 138 Податкового кодексу України апеляційний суд доходить висновку, що інші витрати, визначені, зокрема згідно з підпунктом 138.10.6 та пунктом 138.12 статті 138 Податкового кодексу України, є рівнозначними і не є спеціальними або винятковими по відношенню до інших. Жодних застережень з цього приводу у зазначеній статті не міститься.

Навпаки, за переконанням суду, в пункті 138.10 викладені загальні підстави для віднесення витрат до складу інших витрат, а в пункті 38.12 додаткові підстави для такого віднесення, тобто такі, які не зазначені у пункті 138.10 і які не є винятками з інших підстав. До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на порядковий номер пунктів, а також на застосування у пункті 138.12 мовної конструкції «в тому числі», яка відсутня у пункті 13.10.

Також у Словнику української мови за редакцією С.Єфремова та ОСОБА_1 зазначено, що словосполучення «у тому числі» належить до приєднувальних, тобто приносить у пропозицію якусь додаткову інформацію, приєднує її до наявної.

Отже, якщо інші витрати у вигляді добровільно перерахованих грошових коштів підпадають під ознаки, визначені в абз. «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, то підприємство має право включити до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, такі кошти в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Якщо ж зазначені перераховані кошти не відповідають ознакам, визначеним в абз. «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, натомість підпадають під ознаки, визначені у пункті 138.12 статті 138 Податкового кодексу України, то підприємство набуває право на включення цих коштів до складу витрат у розмірі не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік.

Позивачем перераховано у 2013-2014 роках:

- Організації роботодавців всеукраїнське об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі «Федерація роботодавців гірників України», яка включена до Реєстру неприбуткових організацій 06.11.2007, ознака неприбутковості у 2013-2014 0012, кошти на суму 1 376 000 грн: у 2013 році 688 000 грн, у 2014 688 000 грн.;

- Організації роботодавців підприємств металургійного комплексу «Союз металургів Дніпропетровської області», ознака неприбутковості у 2013-2014 роках 0016, кошти на суму 980 000 грн: у 2013 році 500 000 грн, у 2014 році 480 000 грн. (т. № 5 а.с. 198-199)

Згідно з рішенням № 68 Організація роботодавців підприємств металургійного комплексу «Союз металургів Дніпропетровської області» включена до Реєстру неприбуткових організацій з ознакою неприбутковості 0016.

Відповідно до рішення № 74/15-344 Організація роботодавців всеукраїнське об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі «Федерація роботодавців гірників України» включена до Реєстру неприбуткових організацій з ознакою неприбутковості 0012.

Підпунктами «ґ», «є», «ж» п. 157.1 ст. 157 Податкового кодексу України встановлено, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є, зокрема:

ґ) спілками, асоціаціями та іншими об`єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників (членів, учасників), що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників (членів, учасників) та не провадять господарську діяльність, за винятком отримання пасивних доходів відповідно до Реєстру ознаки неприбутковості 0012;

є) професійними спілками, їх об`єднаннями та організаціями профспілок, утвореними в порядку, визначеному законом відповідно до Реєстру ознаки неприбутковості 0016;

ж) організаціями роботодавців та їх об`єднаннями, утвореними в порядку, визначеному законом відповідно до Реєстру ознаки неприбутковості 0017.

Зазначені положення Податкового кодексу України повністю кореспондуються з Положенням про Реєстр неприбуткових установ та організацій, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2013 № 37, та відповідно до якого присвоєння установам та організаціям ознаки неприбутковості здійснюють державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції (далі - територіальні органи ДПС нижчого рівня) відповідно до такої структури ознаки, зокрема:

5.5. (0012) спілки, асоціації та інші об`єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників (членів, учасників), що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників (членів, учасників) та не провадять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів (підпункт «ґ» пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу).

5.9. (0016) професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом (підпункт «є» пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу).

5.10. (0017) організації роботодавців та їх об`єднання, утворені в порядку, визначеному законом (підпункт «ж» пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу).

Оскільки неприбуткові організації, яким позивачем добровільно перераховані кошти, мають ознаку неприбутковості 0012 та 0016, то відносяться саме до неприбуткових організацій, визначених статтею 157 Податкового кодексу України, а тому ці відрахування підпадають під дію абзацу «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено і це не спростовано апелянтом, що розмір відрахувань, добровільно перерахованих (переданих) на користь неприбуткових організацій, не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Крім того, добровільні відрахування здійснені позивачем не на користь організацій роботодавців та їх об`єднань, яким присвоються код 0017, а на користь Організації роботодавців всеукраїнське об`єднання обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі «Федерація роботодавців гірників України», яка за ознакою неприбутковості 0012 є об`єднанням юридичних осіб, створеним для представлення інтересів засновників, та на користь Організації роботодавців підприємств металургійного комплексу «Союз металургів Дніпропетровської області», яка за ознакою неприбутковості 0016 є професійною спілкою, а тому зазначені відрахування взагалі не підпадають під дію пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України. При цьому визначальним для такого висновку є не назва організації, а відповідний код ознаки неприбутковості, який і визначає статус такої організації як неприбуткової.

За вказаних обставин судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин саме абз. «а» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на 31.12.2014), а не підпункт 138.12.3 п. 138.12 ст. 138 ПК України (в тій же редакції).

2. Стосовно зменшення фінансового результату на від`ємні курсові різниці під час виплати дивідендів нерезидентам.

Контролюючий орган дійшов висновку про заниження Товариством об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначене порушення призвело до заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств всього на суму 138 668 700 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 2134780,52 грн, за 2015 рік на суму 2260128,00 грн та на суму 134273790,68 грн за 2016 рік, оскільки позивачем безпідставно враховано у складі інших операційних доходів (витрат) від`ємні курсові різниці отримані в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання по виплаті дивідендів.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що у 2014 році позивачем порушені приписи підпункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, а у 2015-2016 роках підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у відповідних редакціях. (т. № 1 а.с. 162, 202)

Так, підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 було передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

При цьому за приписами абзацу «а» підпункту 138.10.4 пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Отже, втрати від курсової різниці чітко визначені податковим законодавством як інші витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ в редакції з 01.01.2015 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Отже, оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті до 2015 року визначалось відповідно до п. 153.1 ст. 153 ПКУ, а починаючи з 2015 року, податкові наслідки від курсових різниць згідно з п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ визначались Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (далі МСБО), з чим обидві сторони погоджуються.

Відповідно до Протоколу від 21.12.2016 № 2 позачергових Загальних зборів акціонерів ПРАТ «ЦГЗК» всього розподілено чистого прибутку у загальному розмірі 4 913 987 000 грн та визначено, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок, в тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам, та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПРАТ «ЦГЗК». Також даним протоколом встановлено, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватися безпосередньо акціонерам ПРАТ «ЦГЗК».

Відповідно до Протоколу від 21.12.2016 № 209 засідання Наглядової ради ПРАТ «ЦГЗК» вирішено:

дивіденди виплачуються в грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 06.01.2017 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складення переліку;

акціонерам юридичним та фізичним особам, що є нерезидентами України, дивіденди виплачуються в іноземній валюті доларах США на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонера, за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні на 00-00 годин дати прийняття рішення про виплату дивідендів Загальними зборами акціонерів Товариства. На підставі письмового звернення акціонера - нерезидента України виплата дивідендів йому може бути здійснена в іншій валюті, при цьому встановлено у зазначеному вище порядку, з урахуванням крос обмінного курсу долара США до відповідної валюти через офіційний курс гривні Національного банку України на дату платежу, на грошовий рахунок, банківські реквізити якого зазначені в заяві акціонера.

Отже, дивіденди акціонерам-нерезидентам визначені в доларах США за курсом Національного банку України станом на дату прийняття рішення про їх виплату, тобто на 21.12.2016 26,470481 грн за 1 долар США.

На підставі реєстру власників іменних цінних паперів, який складено Центральним депозитарієм України станом на 06.01.2017 ПРАТ «ЦГЗК» складено Інформацію про акціонерів емітента-юридичних осіб, що зареєстровані поза межами України, із зазначенням нарахованих дивідендів за цінними паперами та з урахуванням податків і зборів, що сплачуються (копія міститься у матеріалах справи).

Протоколом від 19.04.2017 № 1 річних Загальних зборів акціонерів ПРАТ «ЦГЗК» прийнято рішення: отриманий прибуток за 2016 рік у розмірі 2 218 887 941,94 грн розподілити наступним шляхом: 1 665 000 000 грн направити на виплату дивідендів акціонерам ПРАТ «ЦГЗК»; 553 887 941,94 грн залишити нерозподіленими. Також визначено, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок, в тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам- нерезидентам, та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПРАТ «ЦГЗК». Також даним протоколом встановлено, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватися безпосередньо акціонерам ПРАТ «ЦГЗК».

Відповідно до Протоколу від 10.05.2017 № 228 засідання Наглядової ради ПРАТ «ЦГЗК» вирішено:

дивіденди виплачуються в грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам згідно з переліком осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеним станом на 24.05.2017 року, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складення переліку;

акціонерам юридичним та фізичним особам, що є нерезидентами України, дивіденди виплачуються в іноземній валюті доларах США на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонера, за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні на 00-00 годин дати прийняття рішення про виплату дивідендів Загальними зборами акціонерів Товариства. На підставі письмового звернення акціонера нерезидента України виплата дивідендів йому може бути здійснена в іншій валюті, при цьому встановлено у зазначеному вище порядку, з урахуванням крос обмінного курсу долара США до відповідної валюти через офіційний курс гривні Національного банку України на дату платежу, на грошовий рахунок, банківські реквізити якого зазначені в заяві акціонера.

Отже, дивіденди акціонерам-нерезидентам визначені в долари США за курсом Національного банку України станом на дату прийняття рішення про їх виплату, тобто на 19.04.2017 26,844959 грн за 1 долар США.

На підставі реєстру власників іменних цінних паперів, який складено Центральним депозитарієм України станом на 24.05.2017 ПРАТ «ЦГЗК» складено Інформацію про акціонерів емітента-юридичних осіб, що зареєстровані поза межами України, із зазначенням нарахованих дивідендів за цінними паперами та з урахуванням податків і зборів, що сплачуються (копія додається).

Виплата дивідендів акціонерам юридичним та фізичним особам, які є нерезидентами України виплачувались в іноземній валюті доларах США на їх грошові рахунки, банківські реквізити яких були зазначені в письмових заявах акціонерів, а саме:

Платіжні доручення: від 18.01.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 03.02.2017на суму 5 000 000 доларів США; від 02.03.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 03.04.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 03.05.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 12.06.2017 на суму5 000 000 доларів США; від 27.07.2017на суму 5 000 000 доларів США; від 30.08.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 13.09.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 04.10.2017 на суму 5 000 000 доларів США; від 01.11.2017 на суму 4 972 165,03 доларів США; від 24.11.2017 на суму 27 834,97 доларів США; від 04.12.2017 на суму 5 000 000 доларів США.

В бухгалтерському обліку ПРАТ «ЦГЗК» нарахування дивідендів та облік кредиторської заборгованості з виплати дивідендів здійснюється на бухгалтерському рахунку 6460400000 «Короткострокові дивіденди до виплати».

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI) дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. (ч. 3 ст. 30 Закону № 514-VI).

Пунктами 12 та 15 ч. 2 ст. 33 Закону № 514-VІ до виключної компетенції загальних зборів віднесено розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом та затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом. Згідно з розділом 9 «Прибуток і збиток» Статуту ПРАТ «ЦГЗК» прибуток Товариства визначається у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 9.2 Статуту ПРАТ «ЦГЗК» передбачено, що дивіденди частина чистого прибутку Товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію. Товариство здійснює виплату дивідендів виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства у порядку, передбаченому цим Статутом та рішеннями Наглядової ради Товариства. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років в розмірі, встановленому рішенням Загальних зборів Товариства.

Як зазначалось вище, рішення з виплати дивідендів прийняті згідно з протоколами Загальних зборів акціонерів ПРАТ «ЦГЗК» від 21.12.2016 № 2 та від 19.04.2017 № 1, що відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту ПКУ), дивідендами є платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-ІУ (далі Закон 996) підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

З урахуванням зазначеного у періоді, який перевірявся позивач складав фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), за приписами п. 15 яких фінансова звітність має достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов`язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі.

Згідно з п. 20 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», операцією в іноземній валюті є операція, яка визначається (чи потребує розрахунків) в іноземній валюті, включаючи операції, що виникають, коли суб`єкт господарювання:

а) купує або продає товари чи послуги, ціна на які визначена в іноземній валюті;

б) позичає або надає у борг кошти, якщо суми, які підлягають сплаті або отриманню, визначені в іноземній валюті, або

в) іншим чином купує або ліквідує активи або бере на себе зобов`язання, визначені в іноземній валюті, чи погашає їх.

Як зазначалось вище, відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради ПРАТ «ЦГЗК» від 21.12.2016 Л6209 (далі по тексту Протокол 209) та Протоколу засідання Наглядової ради ПРАТ «ЦГЗК» від 10.05.2017 Л6228 (далі по тексту Протокол 228) позивач взяв на себе зобов`язання по виплаті дивідендів акціонерам-нерезидентам в іноземній валюті, відповідно операція по виплаті дивідендів акціонерам-нерезидентам є операцією в іноземній валюті, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс «спот» між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції (п. 21 МСБО 21).

У спірних правовідносинах після первісного визначення розміру дивідендів у функціональній валюті, вони були переведені у долари США за офіційним курсом Національного банку України долара США до гривні на 00-00 годин дати прийняття рішення про виплату дивідендів Загальними зборами акціонерів Товариства, що відповідає положенням п. 21 МСБО 21. Отже, розмір дивідендів у доларах США був визначений за курсом НБУ на дату прийняття рішення про виплату дивідендів, тобто позивач зобов`язався виплатити дивіденди у доларах США саме в такому розмірі.

У подальшому виплата проводилась у доларах США, відповідно до Протоколів 209 та 228 безпосередньо на грошові рахунки, банківські реквізити яких зазначені в письмовій заяві акціонерів-нерезидентів.

Відповідно до п. 8 МСБО 21. монетарні статті це утримувані одиниці валюти, а також активи та зобов`язання, що їх мають отримати або сплатити у фіксованій або визначеній кількості одиниць валюти.

Пунктом 16 МСБО 21 визначено, що основною характеристикою монетарної статті є право отримувати (або зобов`язання надати) фіксовану або визначену кількість одиниць валюти. Приклади охоплюють: пенсії та інші виплати працівникам, які підлягають сплаті грошовими коштами; забезпечення, за які слід розраховуватися грошовими коштами, та дивіденди грошовими коштами, які визнаються як зобов`язання. Аналогічно, контракт на отримання (або надання) змінної кількості власних інструментів капіталу суб`єкта господарювання або змінної суми активів, у якому справедлива вартість, що має бути отримана (чи надана), дорівнює фіксованій кількості або кількості одиниць валюти, яку можна визначити, є монетарною статтею. І навпаки, основною характеристикою немонетарної статті є відсутність права отримувати (або зобов`язання надати) фіксовану кількість або кількість одиниць валюти, яку можна визначити. Прикладами є: суми, сплачені авансом за товари та послуги (наприклад, попередньо сплачена орендна плата); гудвіл; нематеріальні активи; запаси; основні засоби та забезпечення, розрахунки за якими здійснюють шляхом надання немонетарного активу.

Відповідно до Облікової політики ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» дивіденди для виплати є монетарною статтею.

Згідно з п. 17 МСБО 21 при складанні фінансової звітності кожен суб`єкт господарювання, незалежно від того, чи є він автономним суб`єктом господарювання (таким, як материнське підприємство) чи закордонною господарською одиницею (такою, як дочірнє підприємство чи відділення), визначає свою функціональну валюту згідно з параграфами 9-14. Суб`єкт господарювання переводить статті в іноземній валюті у функціональну валюту та відображає в звітності вплив такого переведення відповідно до параграфів 20 - 37 та 50.

Функціональна валюта валюта основного економічного середовища, у якому суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність, тау якому він в основному генерує і витрачає грошові кошти, п. 9 МСБО 21.

Відповідно д п. 5.4 Облікової політики функціональна валюта валюта основної економічного середовища, в якому веде свою діяльність Підприємство. Ця валюта значно впливає на визначення вартості товарів та послуг та може відрізнятися від валюти контрактів. Підприємство веде бухгалтерський облік в функціональній валюті.

Валюта операції валюта, в якій здійснюється операція.

Основними функціональними валютами Підприємств Групи є:

Українська гривня (UAH), Американські долари (USD), Євро (EUR), Англійські фунти (GBP), Російські рублі (RUB), Швейцарські франки (CHF).

ПРАТ «ЦГЗК» формує та подає фінансову звітність у функціональній валюті українська гривня (UAH), тобто Українська гривня (UAH) визначена Позивачем як функціональна валюта.

Оскільки ж виплата дивідендів акціонерам-нерезидентам є операцією в іноземній валюті та є монетарною статтею, позивач зобов`язаний переводити статті в іноземній валюті у функціональну валюту та відображати в звітності вплив такого переведення відповідно до параграфів 20 - 37 та 50, виконуючи вимоги п. 17 МСБО 21.

Пунктом 23 МСБО 21 визначено, що на кінець кожного звітного періоду:

а) монетарні статті в іноземній валюті слід переводити, застосовуючи курс при закритті;

б) немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, слід переводити, застосовуючи валютний курс на дату операції;

в) немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, слід переводити, застосовуючи валютні курси на дату визначення справедливої вартості.

Відповідно до п. 28 МСБО 21 курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають, за винятком наведеного в параграфі 32.

Згідно з п. 29 МСБО 21 курсова різниця виникає тоді, коли монетарні статті виникають від операції в іноземній валюті, а зміна у валютному курсі відбувається в період між датою операції і датою розрахунку. Коли розрахунки за операцією здійснюються протягом того самого облікового періоду, в якому операція відбулася, тоді вся курсова різниця визнається в цьому періоді. Проте, коли розрахунок за операцією здійснюється в наступному обліковому періоді, курсова різниця, визнана в кожному періоді до дати розрахунку, визначається на основі зміни у валютних курсах протягом кожного періоду.

Курсова різниця це різниця, яка є наслідком переведення визначеної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами.

Аналогічні положення містяться в Обліковій політиці, п. 6.22 «Операції в іноземній валюті».

Згідно з пунктами 3.10, 3.13 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 зі змінами та доповненнями, дохід від операційних курсових різниць відображається у статті «Інші операційні доходи», а втрати від операційних курсових різниць у статті «Інші операційні витрати».

Отже, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції, прибуток або збиток від перерахунку курсових різниць за валютними коштами, які в бухгалтерському обліку відносяться до монетарних статей балансу, включаються у податковому обліку до доходів/витрат платника податку.

Аналогічний висновок викладено також у листі ДФС України від 05.05.2015 № 16030/7/99-99-19-07-02-17, в якому податковим органом роз`яснені питання оподаткування податком на прибуток операцій в іноземній валюті, а саме: визначені за правилами бухгалтерського обліку курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти для цілей оподаткування податком на прибуток визнаються доходами та/або витратами у звітному періоді їх виникнення відповідно до вимог Кодексу.

Одночасно Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень для обліку з метою оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання, прийнятого платниками податків в рамках діяльності, спрямованої на отримання доходу. Відсутні в ПКУ і будь які обмеження для обліку від`ємних курсових різниць, що виникли в зв`язку з переоцінкою зобов`язань по виплаті дивідендів.

Стосовно порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ (в чинній з 01.01.2015 редакції) колегія суддів зазначає, що нормами ПКУ у цей період не передбачено коригування об`єкта оподаткування на суму курсових різниць, які виникають при перерахунку заборгованості, визначеній в іноземній валюті. Тому висновок щодо порушення п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ суперечить чинним нормам ПКУ.

Такий висновок підтверджено також у листі ДФС України від 27.11.2015 № 25408/6/99-95-42-03-15, в якому платника податків роз`яснено, що ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на курсові різниці за монетарними статтями та що такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. Також у цьому листі-роз`ясненні ДФС України зазначено, що

- визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики);

- для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції.

Крім того, листом ДФСУ від 03.02.2016 № 1896/10/26-15-11-02-11 підтверджено норму ПКУ стосовно об`єкта оподаткування, який визначається відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Таким чином, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції, норми ПКУ, які діяли як в 2013-2014, так і з 01.01.2015, передбачають визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, з метою оподаткування податком на прибуток у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Висновок відповідача про порушення позивачем при відображенні у податковому обліку курсових різниць суперечить нормам як національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (міжнародних стандартів фінансової звітності) так і нормам ПКУ.

Згідно з пунктом 4.1.4 ПК України в Україні діє презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки відповідач в акті перевірки тлумачить норми ПК України в інший спосіб ніж ДФС України в зазначених вище листах, відповідно до роз`яснень в яких і діяв позивач, то судом першої інстанції правильно у спірних правовідносинах застосовано п. 4.1.4. ПК України презумпцію правомірності рішень платника податків у випадку неоднозначності норм чинного законодавства, яке передбачає множинне трактування норм права.

Водночас безпідставними є доводи апелянта про порушення позивачем:

- статті 533 Цивільного кодексу України, якою визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що позивачем сплата у гривнях, визначена за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, як і передбачено зазначеною нормою Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність порушень в цій частині. Крім того, Цивільний кодекс України не є нормативним актом, який визначає правила оподаткування чи ведення бухгалтерського обліку;

- пункту 4.25 Концептуальних основ фінансової звітності, відповідно до якого витрати це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов`язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов`язаного з виплатами учасникам.

Апеляційний суд в цій частині, по-перше, погоджується з доводами позивача, що Концептуальні основи не є МСБО, відповідно до яких згідно з пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначається прибуток підприємства підприємства, а по-друге, витрати підприємства у вигляді курсових різниць не відносяться до виплат учасникам, оскільки такі виплати (у спірних відносинах дивіденди) здійснюються за рахунок прибутку, розподіленого для виплати дивідендів, а гроші на покриття курсової різниці при виплаті дивідендів в іноземній валюті залучаються за рахунок інших джерел, зокрема результатів господарської діяльності поточного періоду. Тобто у зазначеній частині Концептуальні основи фінансової звітності положенням МСБО не суперечать і також курсові різниці відносять до витрат підприємства.

Оскільки висновки Верховного Суду у постановах від 16.04.2019 у справі № 804/6909/17 та від 17.12.2019 у справі № 640/1470/19, на які посилається апелянт, суперечать зазначеним вище положенням Податкового кодексу України, а також МСБО 21, то апеляційний суд ці висновки при розгляді справи не застосовує.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Повний текст складений 11 листопада 2022 року

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2022 року у справі № 804/4663/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко