Рішення

від 10.11.2022 по справі 922/1381/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022м. ХарківСправа № 922/1381/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 0034051) в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30 ідентифікаційний код 37552996)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16; ідентифікаційний код 34181461)

про стягнення 14 755 030,49 грн.

за участю представників:

прокурор Трофіменко О.О.

позивача Вольда М.А.,

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ", в якій просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України 14 755 030,49 грн, з яких 12 432 223,24 грн - основного розміру заборгованості зі сплати концесійних платежів за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно), 12 432,22 грн - неустойки у вигляді штрафу, 2043835,81 грн - інфляційних втрат за період з 26.04.2021 до 01.07.2022 та 266539,22 грн - 3% річних за період з 26.04.2021 до 25.07.2022. Також, прокурор просить покласти на відповідача обов`язок нести всі судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи в суді.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема на порушення відповідачем своїх зобов`язань згідно концесійного договору від 20.04.2012, що укладений між Міненерговугілля, правонаступником якого є позивач та відповідачем щодо сплати концесійних платежів за період з ІV кварталу 2019 року по IV квартал 2020 року включно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1381/22, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення у справі підготовчого засідання було призначено на "28" вересня 2022 р. о 10:30.

Разом з тим, підготовче засідання у справі № 922/1381/22, призначене на 28.09.2022 року, не було проведено у зв`язку з відпусткою з 20.09.2022 по 23.09.2022 та у подальшому участю судді Шатернікова М.І. у онлайн-підготовці суддів, організованої Національною школою суддів України, з 26.09.2022 по 30.09.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 проведення підготовчого засідання суду з розгляду справи № 922/1381/22 було призначено на 12.10.2022 року о 14:00.

Згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України № 9 від 24.02.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом виконуючого обов`язки голови суду Новікової Н. А. від 10 жовтня 2022 року № 29 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно" у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно працівникам Господарського суду Харківської області обмежено перебування в приміщення суду у вказаний період та вирішено виконувати свої посадові обов`язки в дистанційному режимі у будь-якому безпечному місці поза межами адміністративної будівлі суду, рекомендовано також суддям у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно перенести здійснення судочинства у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці громадян в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2022, у зв`язку із масованим ракетним обстрілом України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, було знято з розгляду справу № 922/1381/22, призначену до розгляду по суті на "12" жовтня 2022 року о 14:00 та одночасно призначено проведення підготовчого засідання у справі № 922/1381/22 на "19" жовтня 2022 р. о 14:00.

У підготовчому засіданні 19.10.2022 р. було постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 29.11.2022 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 10.11.2022 р. об 11:30 год.

У судове засідання 10.11.2022 року відповідач свого повноважного представника не направив, заяв по суті спору не надав, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду цієї справи.

Так, відповідно п. 1 ч. 1 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до пункту 2 § 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Оголошення надруковане у газеті "Голос України" № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року та на сайті Судова влада України, підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

В ч. 5, 7 статті 6 ГПК унормовано, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, всі процесуальні документи у цій справі, зокрема й ухвала суду від 31.08.2022 про відкриття провадження у справі № 922/1381/22 та ухвала повідомлення від 19.10.2022 про призначення справи до судового розгляду по суті, доставлені відповідачу в установленому порядку на офіційну електронну адресу в ЄСІТС, що підтверджено довідками від 06.09.2022 та від 21.10.2022 відповідно із системи Електронний суд.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги прокурора у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України наступним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття інтерес держави.

У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам - учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції, прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі Менчинська проти Росії, заява № 42454/02, п. 35 та рішення від 01.04.2010 у справі Корольов проти Росії, заява № 5447/03, п. 38).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про концесії" від 16.07.1999 № 997-ХІV, що був чинний на момент укладання договору та абз. 1 ч. 5 ст. 34 Закону України Про концесію від 03.10.2019 за № 155-ІХ встановлено, що концесійні платежі зараховуються до Державного бюджету України.

За п. 52 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, концесійні платежі щодо об`єктів державної власності.

Крім того, Законами України Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік передбачено надходження доходів Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 24160300 Концесійні платежі щодо об`єктів державної власності.

Тому пред`явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави в бюджетній сфері, яке полягає в порушенні Товариством майнових прав держави як власника об`єкта концесії на отримання належних їй платежів за передане Відповідачу право здійснювати управління (експлуатацію) цим об`єктом, а також у невиконанні дохідної частини Державного бюджету України та зменшенні передбачених законодавством надходжень до нього.

При цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Таким органом у даному випадку є Міністерство енергетики України, оскільки воно, будучи правонаступником прав та обов`язків Міненерговугілля і Міністерства енергетики та захисту довкілля, є концесієдавцем за Договором.

Отже, Міністерство енергетики України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є належним позивачем у справі.

При цьому в першому з виключних випадків, у яких допускається представництво інтересів держави прокурором, він набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, у зв`язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці і сукупності дій та рішень, спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правовою позицією Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Подібна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17), від 10.05.2018 (справа № 910/18283/17), від 17.10.2018 (справа № 910/11919/17).

Прокурором встановлено, що у даному випадку Міністерство енергетики України як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.

Так, прокурор зазначає, що Міністерство енергетики України повідомило Офіс Генерального прокурора листом від 20.07.2022 № 26/1.2-19-10043 про факт несплати Відповідачем концесійних платежів упродовж I кварталу 2021 року - I квартал 2022 року. При цьому, зважаючи на відсутність бюджетних призначень на сплату судового збору для самостійного звернення до суду за захистом інтересів держави, Міненерго просило Офіс Генерального прокурора вжити відповідних заходів для захисту інтересів держави. У зв`язку з чим Міністерство енергетики України підтримало звернення прокуратури за захистом інтересів держави у судовому порядку. Водночас з указаного листа встановлено відсутність будь-яких вжитих чи запланованих Міненерго заходів щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у судовому порядку.

Таким чином, незалежно від наявності чи відсутності у Міністерства енергетики України бюджетних призначень та асигнувань на сплату судового збору за подання позовної заяви, факт незвернення до суду позивача з позовом свідчить про те, що указаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Відомі прокурору причини такого незвернення мають об`єктивний характер та пов`язані виключно з відсутністю коштів на сплату судового збору з установленому законом розмірі, разом з тим унаслідок нездійснення захисту згадані інтереси держави залишилися незахищеними.

Отже, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Позивача), допущено нездійснення такого захисту - не забезпечено стягнення з ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" заборгованості зі сплати концесійних платежів, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку із цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Подібну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Враховуючи вищенаведене, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів. Судом встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання надати відзив на позовну заяву у строк встановлений судом та не повідомив суд про наявність обставин, які перешкоджають наданню такого відзиву, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у справі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля) від 01.04.2011 № 39 Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави (у первісній його редакції) затверджено перелік державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, до якого увійшло і державне підприємство Теплоелектроцентраль-2 Есхар (код за ЄДРПОУ 30034023, адреса місцезнаходження: вул. 152-ої Стрілецької дивізії, 16, смт. Есхар, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63524).

Отже, станом на 01.04.2011 указане державне підприємство належало до сфери управління Міненерговугілля.

Крім того, наказом Міненерговугілля від 09.09.2011 № 486 Про затвердження нової редакції статуту Державного підприємства Теплоелектроцентраль-2 Есхар (далі - ДП ТЕЦ-2 Есхар) затверджено статут цього підприємства, за яким його органом управління є саме Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2293 Про затвердження Переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію цілісний майновий комплекс ДП ТЕЦ-2 Есхар, яке провадить діяльність із виробництва, транспортування, передачі, розподілу та постачання електричної енергії, пари та гарячої води, віднесено до майна, яке може бути надане в концесію, та визначено Міненерговугілля органом, уповноваженим на укладення концесійного договору (концесієдавцем).

Наказом Міненерговугілля від 12.01.2012 № 10 Про проведення концесійного конкурсу щодо концесії цілісного майнового комплексу ДП ТЕЦ-2 Есхар утворено відповідну конкурсну комісію та затверджено положення про неї.

Наказом Міненерговугілля від 09.02.2012 № 81 оголошено конкурс щодо надання у концесію цілісного майнового комплексу ДП ТЕЦ-2 Есхар (код за ЄДРПОУ 30034023), затверджено інструкцію для претендентів щодо подання заявок для участі в конкурсі, текст інформаційного оголошення про його проведення, доручено конкурсній комісії забезпечити публікацію цього оголошення в газетах Урядовий кур`єр та Голос України і розміщення інструкції на офіційному веб-сайті Міненерговугілля, а також проведення конкурсних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи 20.04.2012 між Міненерговугілля (Концесієдавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ (відповідач, концесіонер) укладено концесійний договір, відповідно до п. 1 якого, концесієдавець надає на 49 років Концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії згідно з п. 2 цього Договору з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.

Об`єктом концесії є цілісний майновий комплекс ДП ТЕЦ-2 Есхар (код за ЄДРПОУ 30034023), місцезнаходження: 63524, Україна, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, що складається з державного майна, яким указане державне підприємство наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано ДП ТЕЦ-2 Есхар у власність під час здійснення господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого в господарське відання (основні засоби, у тому числі нематеріальні активи). Перелік, найменування, місцезнаходження, склад і вартість об`єкта концесії (визначена на підставі даних незалежної оцінки станом на 31.10.2011) вказані в додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Оскільки відомості, зазначені в додатку 1, надані станом на 31.10.2011, то сторони уточнюють дані (перелік, найменування, місцезнаходження, склад і вартість об`єкта концесії тощо) за результатами проведення інвентаризації та незалежної оцінки об`єкта концесії, що здійснюються відповідно до умов цього Договору (п. 2 Договору).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 Договору, концесіонер зобов`язаний виконувати його умови, забезпечувати своєчасно та в повному обсязі сплату концесійного платежу.

Відповідно до п. 13.1 Договору, концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення Договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639, та становить 819 340,30 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення Договору, Концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору.

Наступні концесійні платежі вносяться Концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності з періодичністю: за наступні перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу). Ці суми сплачуються Концесіонером за умови, якщо ним не здійснено поліпшення об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору (п. 13.2 Договору).

За п. 13.3 Договору, сума концесійного платежу, що підлягає сплаті Концесіонером за відповідний період, зменшується на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих Концесієдавцем на наданий у концесію об`єкт концесії за відповідний період, за рахунок яких Концесіонером мають бути здійснені поліпшення об`єкта концесії. Сума концесійного платежу, яку має бути зменшено на суму нарахованих амортизаційних відрахувань, перелік поліпшень, які мають бути проведені Концесіонером на суму амортизаційних відрахувань, на яку має бути зменшено концесійний платіж за відповідний звітний квартал, та строки їх проведення погоджуються з Концесієдавцем відповідно до умов цього Договору, а саме: протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання від Концесіонера пропозиції щодо погодження таких поліпшень.

Крім того, пунктами 35, 36 Договору визначено, що на суму нарахованих амортизаційних відрахувань, що має бути спрямована на погоджені Концесієдавцем роботи щодо поліпшення об`єкта концесії, зменшується сума концесійного платежу, що підлягає сплаті Концесіонером за відповідний період. Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені на виконання умов цього Договору, залишаються у розпорядженні Концесіонера і використовуються виключно на відновлення та поліпшення основних фондів у складі об`єкта концесії, отриманих у концесію або створених у зв`язку з виконанням умов цього Договору.

Згідно з п. 14 Договору, передача об`єкта в концесію здійснюється не пізніше 10 календарних днів після укладення цього Договору та оформлюється зведеним актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За п. 55 Договору, його укладено на 49 років (з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2061 року включно), а згідно з п. 61 Договору він набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Пунктом 65 Договору також визначено, що у разі внесення змін до чинного законодавства, яке регулює правовідносини концесії, та встановлення норм права, які погіршують становище сторін, до правовідносин між ними застосовується законодавство, чинне на день укладення цього Договору.

Додатками 1 та 2 до Договору сторонами відповідно погоджено перелік 1 майна ДП ТЕЦ-2 Есхар станом на 31.10.2011, що передається в концесію, та перелік 2 майна ДП ТЕЦ-2 Есхар станом на 31.10.2011, що передається на утримання під час концесії.

Також додатком 3 до Договору сторонами погоджено порядок фінансування та план поліпшень об`єкта концесії протягом 2012 - 2016 років, додатком 4 обсяги відпуску електричної енергії протягом цього періоду.

Додатком 5 до Договору визначено форму розрахунку сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно у складі об`єкта концесії.

Сторонами 20.04.2012 підписано зведений акт приймання-передачі (додаток 6 до Договору), відповідно до якого Міненерговугілля передало, а Відповідач прийняв цілісний майновий комплекс ДП ТЕЦ-2 Есхар, дебіторську та кредиторську заборгованості вказаного державного підприємства.

Надалі, 28.05.2012, між Міненерговугілля та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, п. 13.1 Договору викладено в такій редакції:

Концесійний платіж за право управління (експлуатацію) об`єктом концесії за перший квартал, що настає після укладення Договору, визначається на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 639, та становить 828 250 грн. Залишок суми концесійного платежу за перший квартал, що настає після укладення Договору, Концесіонер сплачує до 25 липня 2012 року, за умови, якщо Концесіонером не здійснено поліпшення основних засобів у складі об`єкта концесії на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на державне майно, передане в концесію у складі об`єкта концесії відповідно до цього Договору.

Указана додаткова угода набула чинності з моменту її підписання сторонами Договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади реорганізовано Міненерговугілля шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а також установлено, що воно є правонаступником майна, прав і обов`язків Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України (далі - Міненерго, Позивач), утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що ці Міністерства є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля України у відповідних сферах.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв*язку з неналежним виконанням ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" взятих на себе зобов`язань щодо сплати концесійних платежів за Договором, у травні 2021 року прокуратурою в інтересах держави було подано позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" про стягнення 11 977 315,41 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у справі № 922/1805/21, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" і стягнуто з нього до Державного бюджету України заборгованість за Договором за період з IV кварталу 2019 року до IV кварталу 2020 року (включно), штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Листом від 13.05.2021 № 26/1.6-19.1-7699 Міненерго повідомило Відповідача про погодження розрахунку амортизаційних відрахувань за І квартал 2021 року, нарахованих на державне майно, передане у концесію, у сумі 444 512,70 грн та про визначення розміру концесійного платежу за вказаний період, який підлягає сплаті Товариством на умовах та в строки, встановлені Договором, у сумі 2 366 918,82 гривні.

У листі Міненерго від 05.08.2021 № 26/1.2-19.1-12261 воно повідомило Товариство про погодження складеного ним розрахунку амортизаційних відрахувань за II квартал 2021 року в сумі 424 222,66 грн та про визначення розміру концесійного платежу за цей період у сумі 2 419 301,53 гривні.

Крім того, листом від 06,12.2021 № 26/1.2-18.6-20074 Позивач повідомив Концесіонеру, що Міністерство економіки України, яке відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, а також розробником методик розрахунку концесійних платежів, поінформувало листом від 26.11,2021 № 3903-04/56077-03 про те, що чинним законодавством не передбачено пільги стосовно розміру концесійного платежу.

Листом від 01.07.2022 № 26/1.2-19-8936 Міненерго звернулося до Товариства з приводу несплати концесійних платежів, починаючи з IV кварталу 2019 року, а також повідомило, що рішення про погодження зменшення суми концесійного платежу за III і IV квартали 2021 року на суму амортизаційних відрахувань буде розглянуто Комісією з організації опрацювання питань за укладеними концесійними договорами, створеною згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2016 № 767. Крім того звернуто увагу Концесіонера, що до Позивача від Товариства не надходили відомості стосовно визначення суми концесійного платежу за І квартал 2022 року.

Розмір концесійного платежу, визначений згідно з Договором, становить:

за III квартал 2021 року - 2 445 879,92 гривні;

за IV квартал 2021 року - 2 502 561,80 гривні;

за І квартал 2022 року - 2 691 561,17 гривні.

Натомість, порушуючи умови Договору, Товариство не сплатило концесійні платежі за період з І кварталу 2021 року по І квартал 2022 року включно, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на час пред`явлення цього позову становить 12 432 223,24 гривні.

Листом від 01.07.2022 № 26/1.2-19-8936 Міненерго звернулося до Відповідача у зв`язку з несплатою ним концесійних платежів з IV кварталу 2019 року.

У відповідь Товариство зазначило про невиконання грошових зобов`язань за Договором з огляду на тяжкий фінансовий стан, пов`язаний із паливною розбалансованістю енергетичної галузі, та найбільшу кризу в ній, а також про введення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та тимчасове призупинення виробничої діяльності філії «Теплоелектроцентраль» з 01.04.2022 до особливого розпорядження (лист Відповідача від 05.07.2022 № ДВ/07-114).

За таких підстав, прокурор у позовній заяві вказує про те, що відповідач порушуючи умови Договору, не сплатив концесійні платежі за період з I кварталу 2021 року по I квартал 2022 року включно, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої становить 12 432 223,24 гривні. Відповідачем не спростовано факт несплати концесійних платежів за спірний період в розмірі 12 432 223,24 гривні.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за концесійним договором від 20.04.2012 року за період з I кварталу 2021 року по I квартал 2022 року включно в сумі 12 432 223,24 грн і стали підставою для захисту порушених майнових прав держав та для звернення прокурора в інтересах позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань прокурором також заявлено до стягнення з відповідача штраф за несплачену суму концесійних платежів за період з І кварталу 2021 року по І квартал 2022 року у сумі 12 432,22 грн; 3 % річних за користування вказаними концесійними платежами та їх несплату за період з 26.04.2021 до 25.07.2022 (включно) у сумі 266 539,22 грн; інфляційні втрати за період з 26.04.2021 до 01.07.2022 у сумі 2 043 835,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абзаци 1,2, 4 ч. 1 ст. 174 ГК України).

За абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, правовідносини щодо концесії регламентуються Законом України Про концесії від 16.07.1999 № 997-XIV (далі - Закон № 997), що був чинним на момент укладання Договору, та Законом України Про концесію від 03.10.2019 № 155-ІХ (далі - Закон № 155), який набрав чинності 20.10.2019.

Тому правовідносини, які виникли між сторонами, за своїм характером та змістом є господарським зобов`язанням і виникли з господарського договору - договору концесії.

Частинами 1, 2, 7 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змістом Договору передбачено, що Товариство зобов`язане своєчасно та в повному обсязі сплачувати концесійні платежі.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору визначено, що концесійні платежі вносяться Відповідачем з періодичністю: за перший - третій квартали відповідного року вносяться щокварталу в 5-денний термін від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за четвертий квартал - у 10-денний термін від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу).

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, проміжна фінансова звітність (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Отже, установлено такі строки належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати концесійних платежів:

- за перший третій квартали відповідного року - відповідно до 25 квітня, 25 липня та 25 жовтня такого року;

- за четвертий квартал відповідного року - до 28 лютого наступного за відповідним року.

Тому строки сплати Відповідачем концесійних платежів за Договором минули:

- за І квартал 2021 року - 25.04.2021;

- за II квартал 2021 року - 25.07.2021;

- за III квартал 2021 року - 25.10.2021;

- за IV квартал 2021 року - 28.02.2022;

- за І квартал 2022 року - 25.04.2022.

Натомість у зазначені строки Відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати вказаних концесійних платежів.

Згідно інформації наданою Державною казначейською службою України (лист від 05.07.2022 № 14-06-06/8440), до Державного бюджету України з 01.01.2021 по 30.06.2022 (включно) надходження як сплата ТОВ "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" концесійних платежів не зараховувалися. Аналогічні відомості щодо несплати Відповідачем концесійних платежів за І квартал 2021 року - І квартал 2022 року надано Концесієдавцем (лист Міненерго від 20.07.2022 № 26/1.2-19-10043).

Відповідач наведені прокурором факти не спростував, заперечень проти позову та котррозрахунок концесійних платежів не надав.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач доказів фактичної сплати відповідачем концесійних платежів за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно) не надав, беручи до уваги порушення відповідачем умов концесійного договору від 20.04.2012, що укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, яке на даний час приєднано до Міністерства енергетики України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (відповідач) в частині оплати концесійних платежів своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати концесійних платежів за вищевказаний період в сумі 12 432 223,24 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного розміру заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, прокурор просить стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу у розмірі 0,1 % від несплаченої суми концесійного платежу за квартал, що становить 12 432,22 грн; інфляційні втрати за період з 26.04.2021 до 01.07.2022 у сумі 2 043 835,81 та 3% річних у сумі 266 539,22 грн за користування вказаними концесійними платежами та їх несплату за період з 26.04.2021 до 25.07.2022 (включно).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної сплати концесійних платежів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невиконання зобов`язання відповідачем по сплаті концесійних платежів) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.пп. 47, 48 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, визначених Договором, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України. У разі порушення будь-яких умов, установлених Договором, винна сторона сплачує на користь та на вимогу іншої сторони і виключно за рішенням суду штраф у розмірі 0,1 % від несплаченої суми концесійного платежу за квартал.

При цьому сплата штрафу не звільняє сторони від виконання ними зобов`язань за цим Договором (п. 49 Договору).

Тому розмір неустойки у вигляді штрафу за несплачену суму концесійних платежів за період з I кварталу 2021 року по І кварталу 2022 року (включно) нараховується позивачем наступним чином 12 432 223,24 грн (сума концесійних платежів за якими було прострочення - основний борг відповідача) х 0,1 %, що становить 12 432,22 грн.

Перевіривши правильність нарахування суми неустойки у розмірі 12 432,22 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, вказана санкція погоджена сторонами у договорі, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 12 432,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача період нарахування останнім сум 3% річних, з урахуванням виникнення прострочення за концесійні платежі: І квартал 2021 року з 25.04.2021; II квартал 2021 року з 25.07.2021; III квартал 2021 року з 25.10.2021; IV квартал 2021 року з 28.02.2022; І квартал 2022 року з 25.04.2022, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 266 539,22 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2043835,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже судові витрати: судовий збір у розмірі 221325,46 грн покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької дивізії, 16, ідентифікаційний код 34181461) до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 14 755 030,49 грн, з яких 12 432 223,24 грн - основного розміру заборгованості зі сплати концесійних платежів за період з I кварталу 2021 року до I кварталу 2022 року (включно), 12 432,22 грн - неустойки у вигляді штрафу, 2 043 835,81 грн - інфляційних втрат за період з 26.04.2021 до 01.07.2022 , 266 539,22 грн - 3% річних за вказаний період. та 221 325,46 грн. судового збору сплаченого при подачі позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "14" листопада 2022 р.

СуддяМ.І. Шатерніков