Рішення

від 08.11.2022 по справі 926/2967/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

08 листопада 2022 року Справа № 926/2967/22

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, код 21418761)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар» (03036, Повітрофлотський проспект, 94-а, місто Київ, код 37441579)

про стягнення заборгованості в сумі 184 681,60 грн,

представники:

від позивача адвокат Калинчук Ю.В.;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позицій сторін.

Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар», в якому просить стягнути 184 681,60 грн, з яких 24 343,43 грн інфляційних втрат, 18 262,05 грн пені та 3435,12 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору № 31 про надання послуг з охорони та зберігання автомобілів від 21.04.2016 позивач надав комплекс послуг з охорони та зберігання пересувних паливозаправних засобів за період з 18.09.2020 по 31.05.2022 на загальну суму 138641,59 грн, проте останній здійснив їх оплату з порушенням строків, визначених договором, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, проценти річних та інфляційні втрати.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2022 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 12.08.2022 прийнято позовну заяву Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31.08.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 31.08.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.09.2022, а 15.09.2022 на 29.09.2022.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 29.09.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.10.2022, викликав відповідача в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою від 26.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 08.11.2022, викликано відповідача судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, відзиву на позов не подав. До суду повернулося без вручення поштове відправлення відповідачу з ухвалою від 26.10.2022 за адресою: Повітрофлотський проспект, 94-а, місто Київ, у прикріпленій до вказаного поштового відправлення довідці Укрпошти вказана причина невручення адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, відповідачу також було направлено ухвалу від 26.10.2022 на адресу: аеропорт «Київ» (Жуляни), а/с 16, місто Київ, однак згідно трекінгу Укрпошти відправлення перенаправлено до іншого відділення за місцем обслуговування, дані про вручення відсутні.

Суд зауважує, ухвали суду неодноразово надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Повітрофлотський проспект, 94-а, місто Київ, та поштову адресу, зазначену ним в договорі № 31 про надання послуг з охорони та зберігання автомобілів від 21.04.2016 аеропорт «Київ» (Жуляни), а/с 16, місто Київ, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань": якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також згідно довідки про доставку електронного листа випливає, що ухвала від 26.10.2022 надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар», в його електронний кабінет який доставлено до електронного кабінету 27.10.2022.

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника відповідача.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позов підтримала та просила задовольнити. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

21 квітня 2016 року між Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (Зберігач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар» (Власник) укладено договору № 31 про надання послуг з охорони та зберігання автомобілів (надалі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Власник доручає та оплачує, а Зберігач зобов`язується надавати послуги з охорони та зберігання пересувних паливозаправних засобів (згідно переліку, наведеного в Додатку №1 до Договору) (надалі паливозаправник).

Згідно переліку паливозаправників, по яких надаються послуги з охорони та зберігання (Додаток №1 до Договору) на зберіганні позивача перебувають автомобіль марки МАЗ-500 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причеп (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідно до пункту 3.1 Договору щомісячна вартість послуг за Договором визначається, виходячи з договірної ціни послуг з охорони та зберігання одного паливозаправника, яка є звичайною (згідно Додатку №2).

У протоколі узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони та зберігання паливозаправника (Додаток №2 до Договору) сторонами узгоджено, що розмір договірної ціни послуг з охорони та зберігання одного паливозаправника за Договором, розрахованої Зберігачем в «Калькуляції витрат на охорону та зберігання автомобіля станом на 21 квітня 2016 року», визначається в сумі 1043,41 грн в місяць з ПДВ. Початок дії договірної ціни встановлюється з дати набуття чинності Договору (визначеної в його п. 6.1).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються на підставі рахунків та підписаних сторонами актів про фактичне надання послуг, оформлених Зберігачем належним чином.

За приписами пункту 3.4 Договору сплата за отримані послуги здійснюється Власником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Зберігача не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати отримання від Зберігача зазначених в п. 3.3 Договору документів на оплату.

Відповідно до пункту 4.5 Договору за порушення термінів перерахування оплати за надані послуги (п. 3.4 Договору) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з 21.04.2016 і діятиме до 31.12.2016. Договір вважатиметься щорічно пролонгованим на термін кожного наступного календарного року, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення його дії не заявить про свій намір розірвати (призупинити) або змінити Договір (пункти 6.1, 6.2 Договору).

Сторонами не надано доказів припинення дії Договору, а тому він є чинним станом на день подання позову та вирішення цієї справи, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

26 грудня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони домовились з 26.12.2016 змінити Додаток №1 до Договору та викласти його в наступній редакції: «Перелік паливозаправників, по яких надаються послуги з охорони та зберігання:

1) автомобіль марки МАЗ-500 (реєстраційний номер НОМЕР_1 );

2) причеп (реєстраційний номер НОМЕР_2 );

3) КРАЗ-258-БІ з напівпричепом ЧМ ЗАП-5524.

В якості доказів надання послуг за договором № 31 про надання послуг з охорони та зберігання автомобілів від 21.04.2016 позивач надав примірники актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, а саме:

- № 1-255 від 18.09.2020 на суму 5 581,32 грн з ПДВ, рахунок-фактура № 1-255 від 18.09.2020;

- № 1-259 від 21.09.2020 на суму 7 441,76 грн з ПДВ, рахунок-фактура № 1-259 від 21.09.2020;

- № 1-379 від 18.12.2020 на суму 5 484,41 грн з ПДВ, рахунок-фактура № 1-379 від 18.12.2020;

- № 1-381 від 18.12.2020 на суму 22 325,28 грн з ПДВ, рахунок-фактура № 1-381 від 18.12.2020;

- № 555 від 31.12.2021 на суму 66 975,84 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 376 від 31.12.2021;

- № 24 від 31.01.2022 на суму 5 581,32 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 25 від 31.01.2022;

- № 86 від 28.02.2022 на суму 4 584,66 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 85 від 28.02.2022;

- № 122 від 31.03.2022 на суму 5 581,32 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 119 від 31.03.2022;

- № 146 від 29.04.2022 на суму 7 542,84 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 144 від 29.04.2022;

- № 165 від 31.05.2022 на суму 7 542,84 грн з ПДВ, рахунок на оплату № 163 від 31.05.2022.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 від 18.09.2020, № 1-259 від 21.09.2020, № 1-381 від 18.12.2020 містять підпис та печатку відповідача та зазначено договір №31 від 21.04.2016. В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-379 від 18.12.2020 зазначено договір № 210316 від 21.03.2016, найменування послуг лабораторні аналізи. Решта актів наданих послуг № 555 від 31.12.2021; № 24 від 31.01.2022; № 86 від 28.02.2022; № 122 від 31.03.2022; №146 від 29.04.2022; № 165 від 31.05.2022 не містять підпису відповідача.

Докази сплати вартості наданих послуг в матеріалах справи відсутні.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 ЦК).

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості послуг з охорони та зберігання автомобілів (паливозаправників).

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проаналізувавши умови пунктів 3.3 3.4 Договору, суд констатує, що ним передбачено чіткий термін оплати за надані послуги, а саме не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати отримання від Зберігача оформлених належним чином рахунків та підписаних сторонами актів про фактичне надання послуг.

Факт надання послуг зі зберігання паливозаправних засобів підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 від 18.09.2020, № 1-259 від 21.09.2020, № 1-381 від 18.12.2020, № 555 від 31.12.2021, № 24 від 31.01.2022, № 86 від 28.02.2022, № 122 від 31.03.2022, №146 від 29.04.2022, № 165 від 31.05.2022.

Так, позивачем було надано ТОВ «Паливна заправна компанія «Австар» послуги з охорони та зберігання автомобілів (паливозаправників) за вказаними вище актами на загальну суму 133 157,18 грн, втім останнім не сплачено вартість наданих послуг.

Однак в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-379 від 18.12.2020 на суму 5 484,41 грн зазначено договір №210316 від 21.03.2016, найменування послуг лабораторні аналізи., який не є предметом розгляду в справі.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 від 18.09.2020, № 1-259 від 21.09.2020, № 1-381 від 18.12.2020 містять підпис та печатку відповідача.

Відповідно, у відповідача згідно пунктів 3.3 3.4 Договору виникло зобов`язання з оплати наданих послуг в строк не пізніше 14 банківських днів з дати отримання рахунків (дата підпису акту відповідачем презюмується з датою його отримання):

1)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 від 18.09.2020 до 08.10.2020

тобто право вимоги позивач набув 09.10.2020;

2)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-259 від 21.09.2020 до 11.10.2020,

тобто право вимоги позивач набув 12.10.2020;

3)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-381 від 18.12.2020 до 13.01.2021,

тобто право вимоги позивач набув 14.01.2021.

Щодо актів наданих послуг № 555 від 31.12.2021, № 24 від 31.01.2022, № 86 від 28.02.2022, № 122 від 31.03.2022, №146 від 29.04.2022, № 165 від 31.05.2022, які не містять підпису відповідача, суд зазначає наступне.

Акт наданих послуг № 555 від 31.12.2021 був направлений позивачем на адресу відповідача аеропорт Київ (Жуляни), а/с 16, місто Київ та отриманий останнім 13.01.2022, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за вказаним актом до 02.02.2022, відповідно право вимоги настало 03.02.2022.

Акти наданих послуг № 24 від 31.01.2022; № 86 від 28.02.2022; № 122 від 31.03.2022; №146 від 29.04.2022; № 165 від 31.05.2022 були направлені відповідачу разом із позовною заявою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією накладної Укрпошти. Згідно трекінгу Укрпошти поштове відправлення відповідачу не вручено, про що зроблено відповідну відмітку 13.08.2022, причини невручення інші причини. Будь-яких інших належних доказів щодо направлення актів позивачем не надано.

Суд констатує, що строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за даними актами до 04.09.2022, відповідно право вимоги настало 05.09.2022 (після пред`явлення позову).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач належно виконав свої зобов`язання за договором договору № 31 від 21.04.2016 та надав Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар» послуги, що ним обумовлені.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 від 18.09.2020, № 1-259 від 21.09.2020, № 1-381 від 18.12.2020, № 555 від 31.12.2021, № 24 від 31.01.2022, № 86 від 28.02.2022, № 122 від 31.03.2022, №146 від 29.04.2022, № 165 від 31.05.2022 підтверджується надання позивачем та отримання відповідачем послуг з охорони та зберігання автомобілів (паливозаправників) на загальну суму 133 157,18 грн.

Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-379 від 18.12.2020 на суму 5 484,41 грн позивач надав відповідачу послуг лабораторні аналізи на виконання договору №210316 від 21.03.2016, який не є предметом розгляду у цій справі.

Той факт, що право вимоги за актами № 24 від 31.01.2022, № 86 від 28.02.2022, № 122 від 31.03.2022, №146 від 29.04.2022, № 165 від 31.05.2022 виникло у позивача під час розгляду справи, не свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та не є підставою для відмови в стягненні заборгованості за даними актами.

Натомість відмова у стягненні такої заборгованості може призвести до правової невизначеності, оскільки позивач не має права двічі звернутися до суду з одними й тими ж позовними вимогами.

Відповідач вартість наданих позивачем послуг з охорони та зберігання автомобілів (паливозаправників) на загальну суму 133 157,18 грн у передбачений пунктом 3.4 Договору строк не сплатив, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд зауважує, що відповідач відзив на позов не подав, іншим чином не заперечив факт надання позивачем послуг та їх вартість.

За таких обставин, позовні вимоги частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 133 157,18 грн є обґрунтованими та підставними, а в стягненні 5 484,41 грн (за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-379 від 18.12.2020) слід відмовити.

Б. Пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів перерахування оплати за надані послуги у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення платежу.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню:

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 за період з 04.10.2020 по

03.04.2021 в сумі 338,09 грн;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-259 за період з 06.10.2020 по 05.04.2021 в сумі 451,24 грн;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-381 за період з 04.01.2021 по 03.07.2021 в сумі 1 535,84 грн;

- за актом наданих послуг № 555 за період з 17.01.2022 по 16.07.2022 в сумі 9 067,70 грн;

- за актом наданих послуг № 24 за період з 20.01.2022 по 19.07.2022 в сумі 769,10 грн;

- за актом наданих послуг № 86 за період з 15.03.2022 по 14.09.2022 в сумі 854,20 грн;

- за актом наданих послуг № 122 за період з 20.04.2022 по 19.10.2022 в сумі 1 197,24 грн;

- за актом наданих послуг № 146 за період з 15.05.2022 по 14.11.2022 в сумі 1 783,45 грн;

- за актом наданих послуг № 165 за період з 17.06.2022 по 16.12.2022 в сумі 1 890,92 грн.

Як установлено судом, відповідач був зобов`язаний сплати позивачу вартість наданих послуг у такі строки:

1)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-255 до 08.10.2020;

2)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-259 до 11.10.2020;

3)за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1-381 до 13.01.2021;

4)за актом наданих послуг № 555 до 02.02.2022;

5)за актами наданих послуг № 24, № 86, № 122, № 146, № 165 до 04.09.2022.

Суд констатує, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені за актами № 1-255, № 1-259, № 1-381 та № 555.

Відтак суд самостійно розрахував пеню за вказані періоди, (розрахунок міститься в матеріалах справи), згідно із яким сума пені становить 10 632,09 грн, яку необхідно стягнути з відповідача.

Оскільки на час пред`явлення позову (09.08.2022) право вимоги за актами наданих послуг №24, № 86, № 122, № 146, № 165 ще не настало (виникло 05.09.2022), вимоги про нарахування пені за цими актами є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Той факт, що позивачем здійснено розрахунок пені по грудень 2022 року, не узгоджується з вимогами ГПК України, оскільки законом не передбачено пред`явлення позовних вимог, право вимоги за якими ще не настали, тобто на майбутнє.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На момент пред`явлення позову позивачу ще не було відомо, чи будуть порушені його права у зв`язку з невиконанням умов договору щодо оплати за надані послуги.

Отже, у решті позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 629,96 (18 262,05 грн 10 632,09 грн) необхідно відмовити.

Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3435,12 грн 3% річних та 24 343,43 грн інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами наданих послуг №24, № 86, № 122, № 146, № 165 є необґрунтованим з же підстав, що й розрахунки пені (право вимоги на час пред`явлення позову ще не настало).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних за актами № 1-255, № 1-259, № 1-381, № 555, суд дійшов висновку про їх часткову необґрунтованість, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування річних.

Тому, провівши власні розрахунки (містяться в матеріалах справи), суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 2776,19 грн 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за актами № 1-255, № 1-259, № 1-381, № 555, суд констатує, що він також є неправильним.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за вказаними актами перевищує заявлену до стягнення суму, однак відповідно до вимог ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Відповідно стягненню підлягає 20 964,21 грн.

У решті заявлених вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу послуги з охорони та зберігання пересувних паливозаправних засобів за договором надання послуг, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо їх оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 133 157,18 грн основного боргу, 10 632,09 грн пені, 2776,19 грн 3% річних та 20 964,91 грн інфляційних втрат. У решті позовних вимог про стягнення основної заборгованості, пені та 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 731,79 грн платіжними дорученнями № 90 від 16.05.2022 та 39,00 грн згідно квитанції від 06.08.2022.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна заправна компанія «Австар» (03036, Повітрофлотський проспект, 94-а, місто Київ, код 37441579) на користь Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» імені Леоніда Каденюка» (58009, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, код 21418761) заборгованість по договору № 31 про надання послуг з охорони та зберігання автомобілів від 21.04.2016 в сумі 133 157,18 грн, 10 632,09 грн пені, 2776,19 грн 3% річних та 20 964,91 грн інфляційних втрат, та 2513,66 грн судового збору на р/р НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк».

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2022 року.

Суддя І.В. Марущак